Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
2,2021
«Щодня з Богом!»

 

 

 

Роздуми над Словом Божим

Роздуми над Словом Божим

Сторінки 1 2 3 4

 

Де молоко й мед… Ростислав МУРАХ, 9.06.2021
Наша духовність, міцність у Господі, сила общини виявляються в складних моментах. Коли все добре, то ми готові, як Петро, казати: «Господи, та я з Тобою… Та я ніколи… Навіть якщо всі…» Так він казав, коли бачив, як Христос годує хлібом тисячі людей, коли Христос ходив по воді й Петро йшов за Ним. Так він казав, коли бачив, як Ісус зціляє людей. Алей прийшли інші обставини. І коли зненацька ця жінка сказала: «І ти був із Ним!», одразу ж виривається: «Я не знаю цього чоловіка». — «Та ж мова твоя видає тебе». — «Що ви говорите? Кажу ж, не знаю…» І заспівав півень.

Як страх пов’язаний із хворобами, Анна ВЕРЕНИЧ, 9.06.2021
Нині однією з найбільш обговорюваних тем у розмовах та в соцмережах є здоров’я. Ми ділимося секретами його збереження, рецептами ліків та оздоровчих дієт, шукаємо кваліфікованих лікарів. Але, виявляється, ми самі є не лише причиною хвороб, але — і найкращим лікарем. Саме від нашого духовного здоров’я залежить здоров’я фізичне. І про одну з таких внутрішніх причин хвороб ідеться в цій замітці.

Не дозволяймо очікуванням украсти в нас майбутнє, Марічка ГАЛЮК, 9.06.2021
«Я стільки для нього зробила! А він...» — думала Мелхола, дивлячись із вікна на Давида, що танцював. Її ж насправді дратував зовсім не Давидів танець. Ви ж розумієте? Колись Мелхола, його законна дружина, спасла чоловіка від власного батька — легітимного царя Ізраїлю Саула. Тоді вона не тільки проінформувала Давида, що її батько хоче його вбити, але й організувала втечу коханому. Ще й поклала на його ліжко божка, накривши ковдрою, а на подушку — козячу шерсть, щоб не відразу дізналися про втечу чоловіка — і він міг урятуватися. Потім набрехала татові, що Давид погрожував убити її, якщо йому не допоможе.

Спроби маніпулювання Ісусом, Олег КОРЮКОВ, 9.06.2021
Протягом усього земного життя Ісус постійно стикався з духовним маніпулюванням і успішно долав його. Така перша й найбільш яскрава ситуація сталася на самому початку служіння нашого Господа: «Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол Його спокушав...» (Мт.4:1-7). Ми бачимо тут, що сатана, як майстер маніпулювання, намагався спровокувати Ісуса діяти за його сценарієм.

У владі язика. Сергій ГОЛОВІН, 9.12.2020
Мудрий Соломон сказав: «Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає» (Пр.18:22). Його батько Давид знав про це не з чиїхось слів. Напевно, й Соломону розповідали цю гучну історію. А було це так: «І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну… А Давид ходив до Саула, та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі...

«Ідіть же, і навчіться…». Юрій СИПКО, 9.12.2020
Недавно був свідком… Сущий бесідував із людьми. Ну як бесідував. Вечеря була. Ісуса запросили. Народ гідний зібрався. Чини владні. Церковне начальство. Бесіди про важливе, про вічне. Усе як по маслу. Але раптом…

Лікарю, оздоров самого себе! Микола САВЧУК, 9.12.2020
«Лікарю, оздоров самого себе!» — таку приказку використали жителі Назарета, звернувшись до Ісуса, Який повернувся в рідне містечко після того, як звершив багато чудес. Вони знали Його раніше й не могли повірити в Його надприродну силу. Але коли я прочитав ці слова, то вони відкрилися мені відірваними від описаного вище контексту.

Тим, хто полюбив лікаря, Йосип БЕЙНЯ, 12.11.2020
Не знаю, чому апостол Павло назвав Луку улюбленим лікарем. Можливо, за його лікарську майстерність? Адже Павло мав фізичні недуги і, напевно, часто потребував медичної допомоги. Або ж Лука просто був хорошим християнином і на додачу лікарем? Думаю, і перше, і друге. Ставши християнином, він пішов із апостолом Павлом із Троади в Македонію, згодом із Филип у Троаду. Коли Павло двічі був в ув’язненні, той єдиний не лишив його.

Зупиніться і пізнайте, Ігор КРОЩУК, 12.11.2020
Протягом декількох останніх десятиліть спостерігаємо значне пришвидшення життєвого ритму людей. Особливо це помітно в мегаполісах, які стали дуже схожими на мурашники. Усі кудись їдуть, біжать, спішать. Усюди шум та гам, безперервний рух та метушня. Усі зайняті якимись своїми турботами. І хоча, здавалося, розвиток науково-технічного прогресу повинен був вивільнити час, проте відбувається навпаки.

Неправедний суддя й бідна вдова, Дмитро ДОВБУШ, 12.11.2020
Уявіть собі середньостатистичного безсовісного чиновника-бюрократа-хабарника. Хоча навіщо уявляти? Просто зайдіть у першу-ліпшу адміністративну будівлю й сфотографуйте його. А тепер уявіть вдову воїна АТО, яка, намагаючись добитися соціальних пільг, обходить кабінети вищезгаданих чиновників, і, нарешті, натрапляє на суддю, від якого залежить рішення її справи. Але він, як на біду, ще запекліший корупціонер, ніж усі його колеги разом узяті — давно втратив усякий сором перед Богом і людьми.

Життя досконалого послуху, Девід ВІЛКЕРСОН, 12.11.2020
«Віддання», «уступка», «відмова». Що говорять ці слова? Якщо точно, то це означає поступитися чимось іншій людині. Це означає також відмову від прав на щось подароване вам. Це може бути ваше майно, влада, життєві цілі, навіть саме ваше життя. Сьогодні християни багато чують про життя в повному послуху. Але що ж все-таки це означає? Життя в повному послуху — це акт повернення Ісусу життя, яке Він вам дав. Це передача Йому прав, влади, керівництва — усього, що ви робите чи говорите.

Коли сходить вогонь, Ростислав МУРАХ, 12.11.2020
Ми всі потребуємо дії Святого Духа. Як оживають наші служіння, якою свіжістю вони дихають, коли діє Святий Дух! Серця відкриваються, течуть сльози, каються люди, навертаються ті, які відпали… Церква буквально оживає. Тому нам, Церкві Божій, потрібна дія Святого Духа, Його вогонь. Дія Святого Духа потрібна й невіруючим людям. Нині ми їх мало чим можемо здивувати — вони всяких див уже надивилися. Але коли серця невіруючої людини торкається Святий Дух, воно змінюється — і це найбільше диво.

«Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити?..» Василь МАРТИНЮК, 12.11.2020
Жертовність — найбільша моральна чеснота. Вона характеризує здатність людини віддати щось своє комусь, поступитися власними інтересами заради когось. Вершина жертовності — віддати не просто якусь річ комусь чи навіть роздати весь свій маєток, а віддати своє життя за когось. Як і сказав Ісус Христос: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх»

П’ять запитань про Різдво, Дмитро ДОВБУШ, 3.03.2020
Дід Мороз, ялинка, подарунки — саме ці атрибути асоціюються у великої кількості людей з Різдвом. І вже десь на другому плані з’являється Сам Ісус Христос, ясла, пастухи й мудреці. Реальність і казка буває настільки сплутана у свідомості, що нерідко й Божого Сина сприймають як міфічного персонажа, а не реальну історичну особу… Які є докази того, що Ісус Христос насправді народився і жив на землі?

На раменах і біля серця, Дмитро ДОВБУШ, 3.03.2020
Коли внаслідок власних духовних пошуків я навернувся до Бога (у літургійному значенні — публічно визнав себе грішником, ставши на коліна біля кафедри під час богослужіння) — і про це дізналися в університеті, де я навчався, підійшла викладачка-християнка, яка раніше належала до місцевої церкви, і сказала мені: «Тільки нікому не відкривайте свого серця!» Сенс її слів я зрозумів тільки через багато років.

Слово, сказане вчасно, В’ячеслав БОЙНЕЦЬКИЙ, 30.07.2019

«Слово на часі своєму — яке воно добре» (Пр.15:23). Як важливо сказати потрібне слово в потрібний та правильний час. У цьому кожен з нас переконується майже щодня. У Біблії є приклад маленької дівчинки, яка сказала те, що потрібно, якраз в належний час. (див. 2Цар.5:2). Дівчинка-ізраїльтянка була захоплена силоміць під час одного з набігів сирійців на землю Ізраїльську в часи служіння пророка Єлисея. Вона була вирвана з кола своєї сім’ї та друзів, забрана від тих, кого вона любила і з ким хотіла бути.

Моя церква — моя сім’я, Том С. Рейнер, 1.07.2019

Ця подія для хлопчини з містечка на півдні США стала чимось надзвичайним. Я не уявляв, яким саме буде той заміський клуб, але знав, що його незабаром відкриють. І в ньому — басейн, кафе, щоби втамувати голод, та приміщення для ділових зустрічей. Власники також обіцяли невелике поле для гольфу — щоправда, за кілька років.

Мета й дисципліна, Василь Мартинюк, 1.07.2019

Слово «дисципліна» багатозначне. Оскільки походить з латинського disciplina, що означає вчення, виховання, розпорядок, то в нашій мові може вказувати на галузь знань, дотримання правил, норм поведінки. Часто дисципліна асоціюється з примусом. Якщо когось дисциплінують, то ми розуміємо, що карають за порушення певного порядку й змушують його дотримуватися. Але все-таки це дуже хороше слово, яке має чудові відповідники, як-от «порядок», «лад». Уся Біблія стоїть за дисципліну, хоча на це слово ми в ній не натрапимо.

Останній крик апостола, Станіслав Грунтковський, 1.07.2019

Кому із нас подобається дитячий крик? Той різкий гучний звук, якого ці маленькі милі істоти можуть часом піднімати в ефір. Особливо — о 3-4 годині ночі. Напевно, нікому… Але я згадую, як одного разу саме такий крик допоміг мені стати на якусь йоту кращим чоловіком! За моїми плечима двадцять з лишком років подружнього життя з Аллою, надіюся, тепер я кращий чоловік, ніж був у перші роки. Не вірите, запитайте у моєї дружини — вона знає «правильну» відповідь!

Дисциплінуюча благодать, Джеррі БРИДЖЕС, 1.07.2019

Мені подобаються оксиморони — побудовані на протиріччях висловлювання. Як от фраза на зразок: «Там надто рано стало пізно». Можливо, і назва цієї статті теж комусь видалася оксимороном. Ще б пак! Бо часто поняття дисципліни для людей включає в себе обмеження та законництво, правила й постанови. Вона ніби змальовує Бога, Який постійно сердиться на тих, хто щиро веселиться.

«Золотий» вік Соломона, Михайло ЧЕРЕНКОВ, 20.12.2018

До останніх Давидових днів його син Соломон перебуває в тіні. Він зовсім не проявляє своїх амбіцій. За нього переживають інші — мати Вірсавія, пророк Натан, священик Садок, воєначальник Беная. Вони нагадують царю його клятву передати трон Соломонові. Лише тоді Давид діє: за його наказом Соломона посадили на царського мула й у Ґіхоні помазали на царя над Ізраїлем (1Цар.1:33-34, 38-39). Соломон не шукає царства, царство знаходить його.

Маєш успіх? Обов’язково матимеш заздрісників! Геннадій АНДРОСОВ, 20.12.2018

«І я бачив: ввесь труд та ввесь успіх учинку викликає заздрість одного до одного…» (Екл.4:4). Це закон світу, який діє в усіх людях. Заздрість настільки підступна, що навіть вражає найближчих рідних. Наприклад, через заздрість Каїн убив свого рідного брата Авеля, сини Якова хотіли вбити свого брата Йосипа. Мойсей віддав своє життя на служіння своїм братам за тілом, самовіддано служив їм, а вони заздрили йому. З’являлися негідні люди, які підбурювали весь народ супроти Мойсея. Доводилося втручатися Богові, щоб зупинити розповсюдження цього гіркого кореня на ймення заздрість.

Відкладений чай, Богдан ГАЛЮК, 20.12.2018

«Того ж дня Ісус вийшов із дому та й сів біля моря. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. І багато навчав Він їх притчами...» (Мт.13:1-3).
Ісус дуже любив людей і ніколи їх не цурався. Не було такого, щоб у Нього не було часу, щоб із кимось поспілкуватися. Христос ніколи не був занадто втомленим, щоб допомагати, оздоровляти, зціляти, воскрешати, виганяти нечистих духів, очищати від прокази…

Життя, яке викликає заздрість, Павло ФЕДОРУК, 20.12.2018

Апостол Павло, розповідаючи про своє служіння, зазначає одну цікаву деталь: він бажає своєю працею та її плодами викликати ревність у своїх одноплемінників і спонукати їх шукати Господа. Здається, що це звучить дивно, але Павло посилається на П’ятикнижжя Мойсеєве: «Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом» (Рим.10:19).
Спробуємо зрозуміти це. Чи здатні ми з вами жити життям, яке б могло викликати ревність у серцях інших людей.

Як відкрити двері?, Микола СИНЮК, 18.01.2018

...Здавалось би, така звичайна, буденна річ — двері. Це предмет, до якого торкаємося кожного дня. Спогад дитинства: на вулиці віхола, а нам так хочеться хоч на хвильку на подвір’я, але звучать слова мами: «Діти не рипайтесь туди-сюди, двері прикривайте, льодовня в хаті...» Двері не тільки захист від холоду та злодіїв — це ще й інструмент вираження нашого настрою. Розумієте про що йдеться. Отже, не грюкаймо надто сильно, двері не винні.

Моє Причастя, Дмитро ДОВБУШ, 27.09.2017

Говорити про Причастя досить складно. Напевно, тому, що це — Таїнство. А таїнство неможливо достеменно пояснити, розкласти по полицях. Це водночас щось сокровенне, що кожен переживає по-своєму, і щось колективне, що робить общину одним цілим. Одним словом — таїнство… Але не говорити про Причастя — неможливо.

Часу уже не буде, Михайло БУРЧАК, 16.12.2016

Часу вже не буде. Від цього слова віє якоюсь незрозумілою надприродною владою. Стає ніяково, тому що у свідомості людини з часом пов’язане життя. Люди цінують те, що дається їм важко, у результаті докладених зусиль. Але те, що дається нам даремно, ми чомусь рідко цінуємо.

Творці історії, Ярослав ЛУКАСІК, 6.04.2016

Бог питає, чи є в цій місцевості достатня кількість праведників, заради яких Він може втрутитися в історію. Богові потрібна критична маса людей — праведників, без яких Він з усією Своєю могутністю і геніальністю не може робити преображення. Далі читаємо, як іде змагання, «торги» Бога з Авраамом: 45 праведників, 40, 30, 20, 10… Бог сказав: «Не знищу і ради десяти». Тобто на таку кількість нечестивих людей, які жили в Содомі й Гоморрі, Богові потрібно було хоча б 10 праведників. Чи знайшлися вони там? Ні, не знайшлися.

Суверенна влада, Джон ЛЕЙК, 6.04.2016
Я хочу розповісти вам про деякі важливі моменти зцілення, про які люди навіть не здогадуються. Ісус Христос дає кожній християнській душі розуміння своєї суверенної влади. Саме усвідомленням своєї суверенної влади керувався апостол Петро, коли зустрівся з кривим чоловіком біля храмових воріт, названих Красними. Замість того, щоб молитися за його зцілення, Петро сказав: «У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!» (Дії 3:6). І жодної молитви. Жодного заступництва.

«Неточна» подача, Рональд ДАНН, 30.05.2015

Я багато пережив у своєму житті, і дізнався не тільки те, що віра здатна змінювати все на краще, хоча, безсумнівно, ми всі про це мріємо. Але це далеко не єдине, що їй підвладне. Істинна сила нашої віри — те, що світ називає неміччю, а перемога — те, що світ називає поразкою. Христос, Якого ми сповідуємо, став досконалим «через страждання» (Євр. 2:10). Ми ж надаємо перевагу тому, щоб ставати досконалими через успіхи. Але благодать Божа не вибавить нас від того, від чого не був вибавлений навіть Христос — від страждань.

Бог долин, Ростислав МУРАХ, 16.05.2015

Свідчення багатьох християн, які звучать у ЗМІ, зображають нашого Бога як Бога гір, як Бога, Який дає лише перемоги, у Якого завжди щасливий вихід, бо Він швидко й легко вирішує всі питання Своїх дітей. Але наш Бог є також і Богом долин. Він не лише зціляє, а й дає силу терпіти хворобу. Він не тільки береже нас на шляхах і дорогах, а й дає силу переживати втрати. Господь не лише є Богом, Який виводить із скрутних обставин, Він той Бог, Який у складних обставинах змінює, загартовує і переплавляє нас. Господь — не лише Бог гір. Він Бог і долин.

Страждання в тіні сумнівів, Філіп ЯНСІ, 16.05.2015

Найважливіші запитання, які протягом всього нашого життя ніби плавають в тумані, здатні за мить приймати чіткі форми. Візит Ричарда став для мене своєрідним каталізатором. Його біди — зруйнована сім'я, проблеми зі здоров'ям, невдалий роман, звільнення з роботи — навряд чи можна віднести до справжніх бід, але в той день він обгорнув у драматичну форму сумніви, які переслідують кожного з нас. Чи думає про нас Бог? А якщо так, то чому Він не спуститься на землю і не приведе все до порядку?

Не спокушуй Господа Бога твого, Павло ФЕДОРУК, 22.01.2015

«Тоді забирає диявол Його в святе місто і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: «Він накаже про Тебе Своїм Аголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги» (Мт. 4:5,6). «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу…» — складно вловити логіку в цій фразі. Але, схоже, сенс у цьому має бути такий: «Бо ж написано: «…На руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся...»

Хай живе цар, або Гра в хованки, Микола СИНЮК, 20.01.2015

Підготовка до інавгурації нового президента була в розпалі. Тисячі людей з нетерпінням очікували – коли ж з'явиться президентський кортеж, що скаже вінценосний у своєму першому зверненні до нації...
...Час минає, а обраний не з'являється. Президента стали шукати, народ хвилюється – куди зник винуватець торжества? Чи це не діло рук наших ворогів, що раптом зник Гарант? Може, це робота таємних спецслужб?

Прошу до столу, Микола САВЧУК, 20.01.2015

У згаданому уривку йдеться про Мефівошета — людину з непростим іменем і непростою долею. Цей чоловік походив із царського роду — з роду царя Саула. Його батьком був син Саула Йонатан. Він народився в палаці, мав стати принцом, можливо, й одним із спадкоємців престолу. Але життя склалося так, що у п'ятирічному віці цей хлопчик став сиротою. Його дід та його батько загинули на полі бою. Ситуація в країні докорінно змінилася. Царем став Давид, якого дід Мефівошета жорстоко переслідував.

Великий мандрівник, Сергій ЛУГАНСЬКИЙ, 20.01.2015

Для віруючих людей Авраам є не лише земним батьком єврейського народу і духовним — усіх віруючих загалом. Його ще можна було б назвати прабатьком усіх земних мандрівників, кінцева ціль яких — потойбічне життя. Той, кому Всевишнім були обіцяні величезні земні багатства: територія, користування щедрими природними ресурсами, величезне та могутнє потомство — не отримав усього цього, все життя промандрувавши навколо обітованої землі та ставши своєрідним символом пілігрима без батьківщини.

Небесний скарб, захований на землі, Давид ВІЛКЕРСОН, 20.01.2015

Багато християн ідуть по життю, вдовольняючись такою кількістю віри, якої буде достатньо лише для того, щоб тільки «протягти» до вічності. Їм треба стільки Ісуса, скільки потрібно, щоб потрапити на небо. Але Ісус каже нам про Царство небесне на землі: «Ви можете мати небесне життя в повноті вже тут, у вашому серці, і мати його прямо зараз, але спершу дозвольте Мені розповісти, що це вам буде коштувати».

Небо і земля: точки дотику, Юрій ВАВРИНЮК, 20.01.2015

Небо і земля у людській свідомості майже завжди стоять на різних кінцях Всесвіту. Вони ніколи не зустрічаються, хіба що на лінії горизонту. Вони протилежні один одному за своєю суттю та природою. Вони надзвичайно далекі один від одного. Ну… як небо від землі.

Сходження на гору, або Атрибути Царства, Микола СИНЮК, 20.01.2015

Так влаштована людина — їй хочеться заглянути в майбутнє: а що там?.. Християни не виняток з цього правила. «Господи, скажи нам, коли це буде і яка ознака Твого приходу?» (Мт. 24:3) — це наші брати-апостоли цікавляться майбутнім. «Мені Бог відкрив…» — таємниче оголошують про своє об'явлення любителі заглянути за завісу Вічності.

Поезія Божого Слова, Василь МАРТИНЮК, 9.12.2014

«Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої…» (Йов.3:9), – так Йов проклинає ніч свого зачаття. Йому болять тіло й душа – і немає рятунку від болю, навіть надії на оздоровлення. Але як красиво сказано: «Хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої». Уявляю зірку в мигтливому ореолі променів. Автор Книги Йова – поет, він не висловився так банально, як це зробив би багато хто з нас: «Промені зірки». Він сказав: «Тремтячі повіки зорі ранньої» Бог не байдужий до слів. Йому не все одно, яке слово вжити, як це буває в багатьох з нас. Він і не скупий на слово, Його звернення не нагадують телеграму, але Він і не багатослівний, коли сказано багато й нічого.

Біблія про мистецтво, Василь МАРТИНЮК, 9.12.2014

Мистецтво – це не тільки галузі образотворчої професійної діяльності як скульптура, живопис, музика, театр, кіно тощо, але й усяка творча діяльність, майстерність, результатом якої є довершений чи наближений до досконалості твір. Християнин може навіть не задумуватися, що у своєму повсякденному житті та служінні він постійно стикається з мистецтвом. Майстерно виголосити проповідь на зібранні, щоб зачепила серця слухачів, – це мистецтво. Так само, як і красиво продекламувати вірш чи заспівати пісню, не кажучи вже про те, щоб їх написати. Чудова картина на біблійну тему в молитовного будинку чи й звичайні інтер'єрні елементи, які милують око, – це витвори мистецтва.

Навіщо молитися, якщо Бог суверенний? Метт Уеймайєр, 3.05.2014

Розповідають про одне маленьке містечко. Протягом багатьох років у ньому панував «сухий» закон, тож спиртного в ньому не можна було ні купити в магазині, ні замовити в ресторані. Але одного разу один бізнесмен вирішив відкрити в цьому містечку пивну. Її відкриття стурбувало християн місцевої церкви, і вони зібралися на нічну молитву, щоб просити Бога втрутитися в цю справу. Незабаром після тієї нічної молитви в пивну вдарила блискавка — і та згоріла дотла.

Видіння пекла і раю: 10 порад для роздумів, Денис ПОДОРОЖНИЙ, 3.05.2014

Якось наприкінці вісімдесятих у кіоску «Союздруку» я побачив газету, на першій сторінці якої красувалася фотографія, а під нею підпис: «Нарешті, вчені змогли сфотографувати Царство Небесне!» Ажіотажу з приводу статті у людей було чимало. Але мене це не сильно турбувало, тому що в той рік я вже навернувся до Господа, уже був навчений, що ніякі земні прилади не можуть зафіксувати ні Бога, ні Його Царства. Я знав, що все це підробка. Мене не дивував вогонь в очах людей, які ще недавно називали себе атеїстами, а нині, захлинаючись, ділилися зі своїми колегами гарячою «новиною» про сфотографований рай.

Сторінки 1 2 3 4

 

Біблія не закликає до релігії, до системи традицій і заборон. Писання закликає нас до стосунків із Богом. Господь кличе нас саме до цього, бо тільки наше близьке спілкування з Творцем може змінити нас.

Михайло ПАНОЧКО

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"