Божа добрість

«Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?» (Рим.2:1-4).

Сьогодні мільйони і мільярди людей погорджують Божою добрістю... Про яку добрість, про яке багатство говорить апостол Павло? Скажіть, що приходить вам у розум, коли ви чуєте фразу «Божа добрість»? Ми знаємо, що Бог добрий, але в чому саме полягає ця добрість?

Бог не лишив цю землю. Він не лишив людей. Він посилав пророків, вів людей до Себе, гріхи прощав. Він дав людям Закон, а в останні дні — віддав Свого Сина Ісуса Христа. Божа добрість — в тому, що ми не зникли. Хоча — коронавірус, і ми не знаємо, що за цим стоїть, але в Господа все під контролем!

Я роздумував: що це за багатство на практиці? Чи це Бог посилає золото, гроші? Ні. Тут не йде мова про земне багатство, ніби через Ісуса Христа набувається якесь матеріальне благословення. Все одно ми на землі працюємо в поті лиця... Сьогодні люди чекають Божої добрості у вигляді хорошої роботи, дружини чи чоловіка, дітей, внуків, комфорту… Бог не проти цього. Він уже благословив нас сім’ями, церквою… Але Божа добрість провадить до покаяння! Ось у чому заховане справжнє багатство, яке Бог дав для людей.

Щоб покаятися — людині ніякі фінанси не допоможуть. Скільки батьків, матерів просять дітей: «Покайтеся, прийміть Господа!» Але покаяння немає… Де його взяти? Якщо людина не переживе у своєму житті Божої добрості, вона не зможе прийти до покаяння.

Знаєте, у чому ще Божа добрість полягає? Що сьогодні ще не здійснюється Божий суд. Він ще милує! Божа милість обновляється кожного ранку. Вже давно не існувало би цієї землі, якби не вона.

Господар оглядає свій виноградник і підходить до фігового дерева, на якому багато часу вже немає плоду. Але садівник каже: «Лиши його ще на цей рік. Я його обкопаю, заберу бур’ян, обкладу гноєм… Якщо тоді не зародить, то зрубаєш його». Я вирощую квіти і бачу: коли є бур’ян, то квітка не росте. Він забирає поживні речовини, ріст, цвіт. Ми всі грішні, немає ні одного праведного. Але завдяки Божій добрості досі живемо на цій землі.

Хочу кількома історіями з Біблії проілюструвати багатство Божої добрості.

«І було Господнє слово до Йони вдруге таке: Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі! І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи. І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!» (Йона 3:1-4).

Бог послав Йону в Ніневію, той не захотів іти. І ці слова сказані вже після пригод у морі, у череві кита. Як ніде в Книзі пророка Йони показане багатство Божої добрості. Ніневія — велике місто. 120 тис. людей, «які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці». І всі вони мали бути знищені, над містом висів меч Божого суду. Він міг і не посилати Йону. Але Бог відкрив велике багатство для Ніневії. Тільки уявіть, яке багатство приніс Йона у своїх устах! Такого багатства не мав жоден цар. Бог каже: «Ще 40 днів». У притчі було: «Ще один рік». «Нехай ще ці діти переживуть добрість Мою! А може, за цих 40 днів вони покаються?»

Бог йшов знищити Содом і Гомору. І коли Авраам про це дізнався, став заступатися: «А якщо знайдеться 50 праведників? А якщо 45, 40?..» І так аж до 10. Бог каже: «Навіть ради 10 не знищу!» Чи це не добрість Божа? Там стільки гріха і беззаконня! Але Бог виявляє свою добрість, яка веде до покаяння. Хоча покаяння тоді не сталося.

«І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі. І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках» (Йона 3:5-8).

Уявляєте собі, який крик, зойк був — від тварин, від людей?! Люди відчули над собою Божий суд. І Божа добрість заговорила до ніневітян, до царя-язичника. Так само і сьогодні Божа добрість через Святого Духа говорить до наших сердець. І це величезне багатство, яке Бог дає нам пережити. Божа добрість веде нас до покаяння.

«Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо! І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив» (Йона 3:9,10).

Не вчинив! Тому що ніневітяни прийняли найбільше багатство, яке приніс пророк Йона в їхнє місто, в їхні душі. І Ніневія не була зруйнована. Минув час — і знову радість, і радісний крик тих 120 тис. людей!

Наступний приклад — як люди відкинули добрість Божу, не захотіли її прийняти.

«Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви. І Я дав був їй часу, щоб покаялася, та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються, а діти її поб'ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими» (Об.2:20-23).

Бог виявляє багатство своєї лагідності, довготерпіння і відхиляє Свій суд до пророчиці Єзавелі, яка зводила людей чинити розпусту, їсти ідольські жертви. Вона говорила: душа спасенна раз і назавжди, а тіло Божого Царства не наслідує, тож можете робити все, що хочете. І Бог це бачив, але виявив добрість — дав час для покаяння. Та вона не схотіла покаятися, пережити цю добрість, це велике багатство.

Люди часто відкладають: завтра прийду, завтра покаюся у своєму гріху, а він мучить! Але інколи багатство добрості Божої зупиняється. І навіть молитви за людей не допомагають. Покаяння немає. Відійшла добрість Божа. Ми не знаємо, який термін відведений нам. Бог хоче, аби щоразу, коли помиляємося, ми переживали добрість Божу. Дозволяли їй вести нас. А вона не на суд нас веде, Божа добрість веде до покаяння.

Апостол Павло, який писав про багатство Божої добрості — він сам її пережив. Коли побивали камінням першого мученика церкви Степана, Савл стеріг одежі. Він чув слова Божого мужа, але вони не привели його до покаяння. І ось він іде до Дамаска, аби ув’язнити учнів Ісуса Христа. Але біля воріт міста його зустрічає величезне багатство, яке проявилося в добрості Божій. І воно привело його до покаяння. Ніхто не міг привести, тільки добрість Божа.

«А коли він ішов й наближався до Дамаска, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» (Дiї 9:3,4).

Він переслідував, він не пускав у своє життя Божу добрість, він не дозволяв, щоб через учнів Ісуса Христа про цю добрість почули язичники.

«А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!» (Дiї 9:5,6).

Дивіться, як добрість Божа далі повела майбутнього апостола Павла. То не слуги повели його в Дамаск сліпого. Його повела добрість Божа!

«І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився, і, прийнявши поживу, на силах зміцнів» (Дiї 9:17-19).

Савл не просто фізично прозрів — він пережив покаяння. Добрість Божа завжди вела і веде до покаяння. Ось це найбільше багатство. Ось чому і Син Божий прийшов.

Брати і сестри, подякуймо за це багатство Божої добрості, яка у свій час привела і нас до покаяння. Ми не бідні. Хоча написано: «…як убогі, але багатьох ми збагачуємо…» (2Кор.6:10). І як добре, коли ми не тільки самі пережили, але і ще комусь допомогли пережити цю добрість!

Мого тата вже немає. Він за мене багато молився. І якось, коли я вертався додому, отримавши повістку в армію, щось сталося — я почав переживати Божу добрість! Я виріс у бідній сім’ї, пам’ятаю час у дитинстві, коли не було що їсти, вода в хаті замерзала, килим примерзав до стіни… Але я найбагатший — із тими, хто пережив Божу добрість через покаяння.

«Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його! Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє. Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує» (Пс.102:1-4).

Василь ЛЮБЧАК

Благовісник, 2,2021