Роздуми над Словом Божим

«Неточна» подача

Я багато пережив у своєму житті, і дізнався не тільки те, що віра здатна змінювати все на краще, хоча, безсумнівно, ми всі про це мріємо. Але це далеко не єдине, що їй підвладне.

Істинна сила нашої віри — те, що світ називає неміччю, а перемога — те, що світ називає поразкою.

Христос, Якого ми сповідуємо, став досконалим «через страждання» (Євр. 2:10). Ми ж надаємо перевагу тому, щоб ставати досконалими через успіхи. Але благодать Божа не вибавить нас від того, від чого не був вибавлений навіть Христос — від страждань.

Господь Ісус завжди був неймовірно чесним. Він ніколи не залишав Своїх учнів у сумнівах щодо того, що їх чекає попереду; Він ніколи не обіцяв їм багатства, влади й слави. Навпаки, Він казав їм про те, що треба нести свій хрест, відкинути себе, розповідав їм про гоніння та насмішки, про те, що треба втратити, щоб набути, померти, щоб жити…

Послухайте, що сказав Христос Симону Петру, ставлячи його на служіння (див. Ів. 21). Отож, воскреслий Господь пообідав з апостолами рибою та хлібом, які Сам і приготував. Потім Він відводить Симона Петра вбік і звертається до нього з несподіваним запитанням: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене більше цих?» Той каже Йому: «Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!» Промовляє йому: «Паси ягнята Мої!» І так три рази.

А потім Христос підходить до основного: «Поправді, поправді кажу Я тобі: коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш...» А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить».
А потім, розказавши Петрові про те, що станеться, якщо той піде за Ним, Ісус каже Йому: «Іди за Мною!»

Колись я написав на полях своєї Біблії напроти цього уривку такі слова: «Неточна подача, слабка з психологічної точки зору». Христу треба було сказати так: «Петре, якщо ти підеш услід за Мною, ти прославишся на весь світ, ти виголосиш проповідь у день П’ятидесятниці, станеш біблійним автором, і тисячі людей назвуть тебе першим Папою Римським». Оце була б подача так подача!
Однак все, що Христос пообіцяв Петрові, — мученицьку смерть.

Будучи учнями Господа Ісуса, ми повинні пам’ятати, що Христос стійко переносив усі тяготи й ніколи не втікав від реальності. У Нього була така можливість, але Він не скористався нею; у нас її немає, але ми готові життя своє покласти за те, щоб вона в нас з’явилася. І чим із більшим нетерпінням ми чекаємо вибавлення, тим менше в нас сил залишається на те, щоб вистояти. Тому я стверджую, що віра — це зовсім не обов’язково певна сила, яка здатна виправити наше становище відповідно до наших бажань. Віра — це мужність приймати дійсність такою, якою вона є.

Я хочу одразу зауважити, що не агітую за пасив-бездіяльність. Якщо в нас є можливість виправити стан справ на краще, ми зобов’язані докласти до цього максимум зусиль. Якщо в мене болить голова, я прийму таблетку аспірину. Смиренна бездіяльність означає, що ми здаємося, ховаємося від зовнішнього світу в шкаралущу, занурюючись у жалість до самих себе. Ми не в змозі розібратися в причинах наших бід, а тому безсилі взяти з того, що відбувається, хоч якийсь урок із користю для себе. Ми відмовляємося від життя, боячись його більше, ніж смерті.

Підсумовуючи, хочу навести цитату Віктора Фрайкля, який сказав, що страждати є сенс тільки тоді, «коли страждання неминучі. Якщо їх можна уникнути, найбільш мудрим кроком з нашого боку буде спроба усунути причини страждання, оскільки страждати без потреби — це не героїзм, а мазохізм. Якщо ж людині не вдається звільнитися від першопричини її нещасть, їй залишається лише одне — виробити гідне ставлення до них».

Рональд ДАНН

"Благовісник", 1,2015