Не берімо приклад із друзів Йова

Усім нам відома історія багатостраждального Йова. Отець Небесний перебуває на небесах. «І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана. І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її» (Йов 1:6-7). І тут Бог говорить про Свого вірного слугу Йова, що він «невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає».

Самовпевнений сатана наважується протестувати проти Господніх слів. Він діє завжди не один. І має великий вплив на людей. Він маніпулює нами, переконує приєднатися до нього та постійно відштовхує від Бога.

Жалюгідні розрадники Йова

Дружина Йова була першою, кого спокусив сатана: «Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!..» (2:9). Незабаром до нього приходять друзі. «Жалюгідні ви утішителі», — бурмоче Йов, розгніваний відсутністю їхнього співчуття та зверхністю.

Кожен із нас потрапляв у схожу ситуацію. Замість вас підвищили когось іншого, і це зачепило за «живе». І тут чуєте слова друга: «У Бога є для тебе щось краще», — жалюгідний утішитель.

Хтось із ваших рідних бореться з COVID, підключений до апарату штучної вентиляції легень. І знову звучать слова підтримки: «Не переживай, — каже вам хтось із родичів, — 99% людей одужують». Жалюгідний утішитель.

Ваш близький друг програв битву з раком. «Він у кращому місці», — переконує вас друг. Жалюгідний утішитель.

Що ж тоді нам робити, щоб самим не стати такими жалюгідними утішителями й порадниками?

Ніколи не давайте шаблонних відповідей

Натомість запропонуйте свою допомогу й присутність. Ми завжди будемо відчувати себе невпевненими й безпорадними перед тими, хто страждає. Що потрібно говорити? Як їм допомогти? Тут не підходить фраза: «Він у кращому місці», бо вона ще більше пригнічує людину. Краще розділити горе навпіл.

Друзі Йова правильно чинили до того часу, поки перебували в тиші зі своїм другом. Бог говорить: «Як утішає когось рідна мати, так я буду вас утішати, і знайдете втіху в Єрусалимі» (Іс.66:13). Добра матір тримає на руках свою дитину, тихо погойдуючи, дозволяє їй поплакати. Так само піклується про нас Господь і так само Він закликає піклуватися про інших.

Не намагайтеся робити висновки замість людей, які страждають

Замість цього співчувайте та моліться за них. Друзі Йова безглуздо пояснювали йому причину страждань. Можливо, Йов був недостатньо щедрим? А можливо, він, як батько, чимось не догодив Богові?

Як безглуздо розгадувати Божі задуми! Ми не знаємо, чому хтось страждає. Йов очікував від своїх друзів не відповіді, а співчуття. Він кричить: «Змилуйтеся, змилуйтеся наді мною, мої друзі, бо рука Божа мене доторкнулась!» (19:21).

До людей, що переживають горе, завжди приходьмо з милосердям. Не намагаймося їм дати елементарний життєвий урок. Молімося з ними багато й часто, наближаймося до Бога разом із ними.

Не встановлюйте часових рамок

Кожен має пройти через своє терпіння у своєму темпі. Йовові друзі були втомлені часом, який знадобився Йову, щоби пережити свою втрату. Білдад розгнівано запитує: «І докіль будете словам ви класти перешкоди? Будьте розумні, і тоді говоритимемо!» (18:2).

Неможливо горе впхнути у часові рамки. Чимало є таких удів, які роками плачуть після втрати своїх чоловіків, бо це була любов усього їхнього життя. Чимало є таких мам, які після втрати своєї дитини сумують щодня роками. Неможливо сказати, що щось не так із тими, у кого горе триває до того часу, поки вони не зустрінуться віч-на-віч з Ісусом.

Другове горе може втомлювати нас. Можливо, ми навіть запропонуємо, щоби він переступив через свою втрату та нормально жив. Проте тут потрібно бути дуже обережними та терпеливими, бо цього може ніколи не трапитися, і дружні стосунки через такі поради можуть зруйнуватися. Слід набратися терпіння й любити тих, хто переживає горе, та йти з ними в їхньому темпі, виявляючи підтримку, розуміння та любов. Про це говорить і апостол Павло: «Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!» (Рим.12:15).

Не очікуйте послідовності

Дозвольмо нашим друзям бути самими собою, дозвольмо їм переживати й сумувати. Інколи вони відчувають, що повинні перед іншими людьми показувати, що в них усе добре. Тому так важливо бути поруч із ними, щоби вони не прикидалися перед нами, а були собою. Йов потрапив у велику скруту та відчай: «Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік! Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!..» (3:3-4).

Подумайте про сильну й дивовижну віру Йова

Ми не можемо помістити Бога в якісь рамки. Ми не можемо робити заяв від Його імені. Усе, що ми можемо зробити — це взяти за руку того, хто страждає, та привести його до святого, люблячого та милосердного Бога.

«Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!» (Йов.13:15). Це дивовижна віра. Ми покликані бути поруч із такими святими, молитися, не здаватися та говорити відкрито та правдиво. Тоді наше співчуття буде випромінювати Утішителя Святого Духа та зруйнує наміри сатани.

Видання «Духовний дзвін»

Благовісник, 1,2024