Не дозвольмо очікуванням украсти в нас майбутнє

«Я стільки для нього зробила! А він...» — думала Мелхола, дивлячись із вікна на Давида, що танцював.

Її ж насправді дратував зовсім не Давидів танець. Ви ж розумієте?

Колись Мелхола, його законна дружина, спасла чоловіка від власного батька — легітимного царя Ізраїлю Саула. Тоді вона не тільки проінформувала Давида, що її батько хоче його вбити, але й організувала втечу коханому. Ще й поклала на його ліжко божка, накривши ковдрою, а на подушку — козячу шерсть, щоб не відразу дізналися про втечу чоловіка — і він міг урятуватися. Потім набрехала татові, що Давид погрожував убити її, якщо йому не допоможе.

А насправді вона дуже любила його, саме тому й ризикувала й жертвувала заради нього усім... А він...

Саул видав дочку заміж удруге. Тож після його смерті Давид родині Саула поставив вимогу віддати йому Мелхолу. Вона, мабуть, справді була жінкою, яка вміє любити, бо коли Мелхолу забрали, її другий чоловік Палтіїл ішов за нею й гірко-гірко плакав.

Думаєте, Давид забрав Мелхолу до себе через велику й палку любов? Та, мабуть, ні, бо на той час уже набув багато жінок — езреелітку Ахіноам, вдову Навала Авіґаїл, дочку гешурського царя Мааху, Хаґґіт, Шефатію, Їтреам і Еглу. Давид вимагав повернути Мелхолу суто для політичного самоствердження. Нічого особистого.

Людину, яка його від смерті спасла, він «ув’язнив» у своєму домі. Для іміджу.

Дивлячись із вікна на його танці, вона зловтішалася: «Нарешті «цар» припустився репутаційної помилки!»

Але її найбільша проблема полягала в тому, що Богові Давидові танці сподобалися, адже цар тішився тим, що ковчег заповіту досяг місця призначення — і ніхто не помер, як уже було. І коли Мелхола не змогла стриматися, щоб не «вколоти» чоловіка словами: «Як славно цар Ізраїлю оголився сьогодні на очах невільниць», Бог неочікувано став на бік Давида — і покарав Мелхолу безпліддям, що було особливо боляче, бо всі інші дружини царя вже народили йому дітей. З того моменту вона була приречена на емоційну самотність.

Це все можна прочитати в Першій книзі Самуїловій.

Чому я згадала цю історію? Щоб ще раз нагадати собі й вам: не дозвольмо очікуванням, які не збіглися з реальністю, вкрасти в нас майбутнє.

Я можу вкладати в стосунки з чоловіком стократ більше, ніж він, але якщо я дам цій думці місце у своєму серці, то згодом перетворюся на людину, яка чекає його помилки, щоб поглумитися над ним.

Не всі жінки отримують квіти чи романтичні подарунки у святкові дні. Але це не привід звинувачувати чоловіка... Натомість зробіть подарунок самі: напишіть список подяк за все, що він уже зробив для вас. Зробіть і прочитайте йому, нічого не очікуючи взамін.

Не дозвольте образам ув’язнити вас у палаці емоційної самотності. Бо насправді стосунки ніколи не були між вами й чоловіком — вони завжди були між вами й Богом. А Він завжди відповідає взаємністю.

Марічка ГАЛЮК

Благовісник, 1,2021