Спроби маніпулювання Ісусом

Протягом усього земного життя Ісус постійно стикався з духовним маніпулюванням і успішно долав його. Така перша й найбільш яскрава ситуація сталася на самому початку служіння нашого Господа: «Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол Його спокушав...» (Мт.4:1-7).

Ми бачимо тут, що сатана, як майстер маніпулювання, намагався спровокувати Ісуса діяти за його сценарієм. На підставі цього тексту ми можемо побачити деякі маніпулятивні принципи:

Принципи маніпулювання

Принцип №1

Для спокуси сатана вибирає «відповідний» момент — коли людина найбільш вразлива. Щодо цього в нього немає ніякої жалості або милосердя, адже він «шукає, кого б пожерти», бажаючи «красти, убивати та нищити». Так само будь-який маніпулятор чекає найбільш підходящого моменту, щоб зіграти у свою брудну гру. Він чекає, коли жертва буде найбільш вразливою, і тоді завдає свій удар, провокуючи людину прийняти рішення, яке б вона ніколи не прийняла в нормальній обстановці.

Принцип № 2

Для спокуси сатана використовує ключову фразу: «Якщо ти Син Божий...» Це провокація, посягання на сутність, природу Ісуса Христа, Його глибинну ідентифікацію. За допомогою висловленого сумніву щодо сутності Ісуса Христа сатана хоче змусити Його виправдовуватися, доводити Свою автентичність через чудотворення. Таким способом, маніпулюючи, сатана хотів поставити Ісуса Христа на службу собі.

Цей же демонічний маніпулятивний прийом використовується тепер. Часто невіруючі люди кидають нам виклик, кажучи: «Якщо ти справді віруючий, то...» — і далі йде список бажань, які ми зобов’язані виконати на першу їхню вимогу. Якщо віруюча людина не впевнена у своїй новій природі, то легко піддасться на цей прийом, стане реагувати на провокацію, щось доводити. Неутвердженого християнина легко взяти на дитячу хитрість: «Ти що, слабак?», щоб той зробив вчинок, вигідний маніпулятору.

Цей же прийом найчастіше трапляється в побуті: «Якщо ти закоханий чоловік, справжній чоловік, розумна людина, турботливий керівник (тощо), то...» У такому разі людині набагато важче прийняти негативне рішення, тому що це може сильно вплинути на сприйняття її іншими, особливо їй важко це зробити тоді, якщо вона сама не впевнена у своїй позиції, яку маніпулятор заперечує.

Принцип № 3

Для спокуси сатана використовує Слово Боже. Це найстрашніше одкровення стосовно цього питання — для маніпулювання можна використовувати Слово Боже. Тобто те саме Слово, яке покликане спасти й звільнити нас, у чиїхось «вправних» руках або устах стає інструментом поневолення й насильства.

Апостол Павло стверджував колись: «Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!» (2Кор.2:17). Звичайно, спотворити Слово Боже можна по-різному, але один із найбільш підступних видів спотворення — використовувати Біблію для досягнення своїх особистих амбіцій та інтересів, маніпулюючи за її допомогою свідомістю інших віруючих.

У фільмі «Книга Ілая» ватажок банди, такий собі Карнегі, хотів отримати останню Біблію, що залишилася після ядерної катастрофи, щоб за її допомогою утверджувати свою владу над людьми. Це мотив типового маніпулятора — мати Біблію, щоб використати її для змушування інших людей робити те, що потрібно йому.

Варто зазначити, що Святе Письмо дано нам в першу чергу для того, щоб ми застосовували його у власному житті. Як писав апостол Павло Тимофію: «Уважай на самого себе та на науку». Якщо ж ми намагаємося виправляти когось через Слово Боже, то це потрібно робити з великою обережністю, щоб самому не впасти в спокусу гордині й самозвеличування (див. Гал.6:1). Коли ж ми розгортаємо Біблію більшою мірою задля того, щоб навчити інших, — то цілком уподібнюємося до тих лицемірів, про яких говорив Ісус: «І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Мт.7:3-5).

Тому коли чоловік розгортає Біблію, щоб показати дружині, якою має бути її поведінка, або дружина робить те ж саме чоловікові — то це типово маніпулятивний підхід.

Розрізняйте мотиви людей

Розгляньмо інші спроби маніпулювати Ісусом в ході Його земного служіння: «А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив. Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх, і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було» (Ів.2:23-25).

На вершині популярності Ісуса з Назарета багато хто увірував у Нього. Але Ісус їм не звірявся, що означає не довіряв. Тобто Ісус не довіряв деяким юдеям, оскільки бачив їхні неправильні мотиви й наміри використовувати Його у своїх корисливих цілях.

Ісус мав духовне розрізнення, Він не потребував того, щоб розпитувати про людину й отримувати чиїсь рекомендації, оскільки Сам міг розпізнати нечисті мотиви людей. Ісус мав знання про людей і досконале чуття. І нам також необхідно розрізняти, кому довіряти, а кому ні, навіть якщо йдеться про віруючих людей, тому що й сьогодні церкви сповнені людьми з різними намірами. Це розрізнення базується на водінні Святого Духа, а також на досвіді того, як діють різні маніпулятивні техніки.

Не піддавайтеся маніпулюванню

Дуже добре видно маніпулювання й у такому епізоді: «А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ! Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один» (Ів.6:14-15). Хоча Ісус знав, що бути Царем Ізраїлю — Його призначення від Бога, Він уникнув цієї, здавалося б, слушної нагоди. Чому? Та тому, що то були люди, які хотіли використати успіх Ісуса у своїх політичних цілях. Звичайно, Ісус знав, що то було б примарне царювання, тому що саме ті, хто робить тебе царем, — істинні правителі.

Навіть в останні хвилини Свого земного служіння, уже розіп’ятий на хресті, Ісус протистояв маніпулюванню: «А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!

Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!» (Мт.27:39-42). Тут ми бачимо той самий маніпулятивний прийом, який апелює до глибинної особистої ідентифікації та призначення, тільки тепер його використовує сатана не безпосередньо, але через людей, керованих ним.

Звичайно, зійти з хреста було у владі Ісуса Христа, але це розходилося з волею Отця. Запевнення на зразок: «Увірували б у тебе, якби...» — лише помилкові обіцянки негідних людей, зла насмішка над особистістю й служінням Ісуса Христа.

Тож під час Свого земного служіння Ісус ефективно протистояв різним способам маніпулювання Собою. Хоча Ісус прийшов, щоб послужити людям, але Його служіння будувалося не на тому, що від Нього хочуть люди, а на тому, чого хоче Отець Небесний. Він Сам так пояснив це: «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець» (Ів.5:19). Служіння Ісуса Христа будувалося на тому, що велить робити Отець Небесний. Це вкрай важливо розуміти! Ісус не йшов на повідку людських бажань, не догоджав людям. У всьому, що робив, Він прагнув виконати волю Отця.

Про це ж говорив і апостол Павло: «Якби я догоджав ще людям, то не був би рабом Христовим» (Гал.1:10). Така позиція нас робить максимально вільними від людських очікувань. Ми також маємо покликання служити іншим людям, але важливо розуміти, що наше покликання обов’язково хтось захоче використовувати у своїх цілях: «Ти ж християнин, ти зобов’язаний зробити те й те!» І нам треба навчитися догоджати не людям, а Богу. Ми не зобов’язані робити нічого, крім того, що нам показує Батько! Безумовно, це призведе до розчарування деяких людей, які розраховували на нас у досягненні своїх цілей, але зробить нас вільними від маніпулювання.

Олег КОРЮКОВ

Благовісник, 2,2019