Благовісник

Роздуми над Словом Божим

Хай живе цар, або Гра в хованки

Підготовка до інавгурації нового президента була в розпалі. Тисячі людей з нетерпінням очікували – коли ж з'явиться президентський кортеж, що скаже вінценосний у своєму першому зверненні до нації...

...Час минає, а обраний не з'являється. Президента стали шукати, народ хвилюється – куди зник винуватець торжества? Чи це не діло рук наших ворогів, що раптом зник Гарант? Може, це робота таємних спецслужб?

«Он він заховався між речами...» – такою прозаїчною була відповідь на питання, чи прийде він сюди? (1Сам.10: 22). Його там і знайшли, в обозі, де він ховався серед побутового мотлоху і всього, чим багатий обоз... Саула привели до розхвильованого натовпу – і вигукнув народ: «Нехай живе цар!»

...Така от історія з першим президентом – царем Ізраїлю.

До речі, про що це я? Так, все про те ж – про царів, яких обирає Бог.

«Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і вас настановив... царями і священиками» (Ів.15:16, Об.5: 10). «Ви вибраний рід» – це апостол Петро про нас.

Рід, він різний буває.

...Рід зміїний – він шипить і ховається, а ще жалить у невідповідний момент. Рід лукавий і перелюбний шукає знамен ... Рід невірний й розбещений (Мт. 17:17) що робить?

...А ви – «рід вибраний, царське священство» – чим зайняті?

Скажемо прямо – не царське це діло ховатися в обозі. Гра в хованки, особливо з Богом – небезпечне заняття навіть для царів. «Адаме, де ти, куди сховався?» – «Та я ось тут, Господи, в кущах я ховаюся, стра-а-шно... Я голий...»

Сауле, агов, ти де?..

Якщо ви любите грати в хованки з Творцем, пораджу кілька затишних містечок, де Він навряд чи вас знайде.

Можна заритися в обозі серед речей і блаженствувати – «я багатий, і збагатів, і не потребую...»
Дуже зручне містечко – сховатися в образах, прикрощах... «Ну, а як же, ось я так старався – не помітили, не подякували, в газетці забули заміточку помістити...»

Класичний приклад – загубитися в суєті. Працьовиті мексиканці кажуть: «Муча травахо – покута денеро», тобто «роботи багато – грошей мало». Як завжди, хоча слід пам'ятати: робота і суєта – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Ховатися в павутину. Це одна з останніх моделей гри в хованки. Іти у віртуальний світ, замість реального життя, і перебувати там довго-довго-довго... Ні Бог, ні дружина, ні обставини не можуть нас звідти витягнути... Дуже надійне місце сховатися.

Є ще один спосіб. Самому не ховатися, а заховати дароване Богом. Простіше кажучи – закопати свій талант. Ви розумієте, про що? А потім, коли Він повернеться, скромно заявити: «Ось Тобі Твоє». Я надійно заховав і оберігав. Забирай...

...Загалом, не царське це діло – гра в хованки. Царське діло – воювати (сподіваюся, ви правильно мене розумієте). Звичайно ж, в повному озброєнні й екіпіровці. Дозвольте нагадати, докладна інструкція тут – Ефес. 6: 11-17. Читати зараз...

Такі от роздуми з приводу невинної дитячої забави – гри в хованки...

Залиште це, в ім'я Господнє. Займіться справами царськими, вилазьте з речей обозу, бо можна пропустити інавгурацію на престол небес...

...Або ж доведеться брати участь в останній грі в хованки: «Гори і пагорби, упадіть на нас і сховайте, закрийте нас від Того, Хто сидить на престолі...»

На жаль, сховатися не вдасться...

Микола СИНЮК

"Благовісник", 4,2014