|
Роздуми над Словом Божим
Роздуми над Словом Божим
Сторінки 1 2 3 4
Падiння Гехазi, Геннадій Андросов, 27.12.2011
Гехазі в чомусь був особливим, бо саме на нього звернув увагу Єлисей серед десятків пророчих синів, які оточували його — того, хто прийняв дух Іллі-пророка. Гехазі був спостережливим. Це він повідомив Єлисея про головну потребу бездітної багатої жінки (шунамітянки). Гехазі був слухняним, старанно виконував доручення свого вчителя. Мабуть, що цю рису у ньому спочатку помітив Єлисей. Отже, бачимо, що Гехазі мав задатки, щоб духовно зростати і приносити добрі плоди у житті та служінні Богові. Але у його житті дуже скоро виявилися діла гріховної плоті.
Непозитивне «позитивне сповiдання», або Чарiвний Ключик до неба, Павло Бєгічев, 27.12.2011
«Позитивне сповідування» вже кілька десятиліть активно проповідують різні християнські вчителі. І окремі його ідеї часто можна почути й у наших церквах. Підняти це питання нас спонукало те, що основою цього вчення є саме віра. Але, на жаль, віра в те, чого насправді немає. Є багато людей, які вірять, що зцілені, хоча відчувають нездужання і жоден з лікарів не підтверджує ніяких змін на краще в їхньому стані.
Два види віри, Філіп Янсі, 27.12.2011
Мій друг Ричард вважав слово «віра» головною перешкодою на шляху до впевненості. «Май віру», — радили інші християни, коли він сумнівався. Що вони мали на увазі? В цьому разі слово «віра» здавалося йому способом уникати питань, а не відповідати на них.
Я вважаю, що певна складність виникає через гнучкість значень, які ми вкладаємо в нього.
Переосмислення П’ятидесятниці, Богдан Галюк, 26.09.2011
Ким є Дух Святий для пересічного українця-християнина? Більшість, з ким доводилося говорити на цю тему, знають про Нього майже… нічого. Для них — це аморфна незрозуміла істота, що живе в світі духів і завжди бореться на стороні добра. Звичайно, шкода, що пізнання цих людей таке бідне, але що сподіватися від тих, хто зовсім не читає Біблії?! >>>
Які жарти непристойні для християн?, 26.09.2011
А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти (рос. смехотворство), що непристойні вам, але краще дякування» (Еф.5:4).
Керуючись цим уривком та іншими цитатами з Біблії, часто вирваними з контексту, багато хто вважає, що сміх та інші зовнішні прояви радості взагалі неприйнятні для християн. Тому часто навіть пісні, де йдеться про радість, виконують із сумним виразом обличчя.
Але що про це каже Писання? >>>
Чим вимірюєтсья радість, Вавринюк Юрій, 26.09.2011
Радість буває різною. Щирою. Нещирою. Штучною. Лукавою. Вдаваною. Злорадною. А от, чи може радість бути невидимою? Коли, скажімо, я маю повні груди радості, але її ніхто не бачить? Саме такою радістю пишаються деякі побожні, похмурі на вигляд християни, які люблять цитувати біблійну фразу «Праведний ледь посміхнеться». >>>
Давидова радість, Василь Мартинюк, 26.09.2011
Радісна людина наче осяяна світлом. Але світло струмує з неї, наче в її серці спалахнув огонь — і заграв ув очах й на обличчі. Радість — світло. Чудова символічна пара, кожне слово якої розкриває одне одного. Радість переповнена світла, світло повнісіньке радості!
Світло, переломлюючись у краплині роси чи дощу, являє нашому погляду дивну веселку, і ми розуміємо, що той прозорий світляний промінь насправді складається з багатьох кольорових промінців: червоного, жовтого, синього та безлічі їхніх відтінків і поєднань. Так само і радість має свою гаму кольорів-почуттів, завдяки яким вона і є радістю. >>>
Коли ангели радіють, Ярл Пейсті, 26.09.2011
Для сотень тисяч людей, які читають Священне Писання, 15-ий розділ від Луки є улюбленим, і багато хто знає майже напам’ять його зміст. Цей розділ містить у собі три найбільш популярні та відомі притчі Ісуса Христа — про заблудлу овечку, про загублену драхму і про блудного сина.
Опираючись на ці притчі, мені хочеться звернути вашу увагу на одне слово, яке повторюється в них шість разів, — це слово «РАДІСТЬ». >>>
Благословення чи прокляття?, Оксана Кононенко
На початку ХХ століття завдяки відкриттю Альберта Ейнштейна людство дізналося про теорію відносності. І попри те, що об’єктом його дослідження було рівняння електродинаміки, ця теорія знайшла своє місце у всіх сферах людського життя. Все у світі відносне! Про що йде мова? Що відносно чого? А швидше, хто відносно Кого! Залежно від місця, часу, ваги, навколишніх умов середовища один і той же предмет рухається по-різному. Ми — люди, і все, що з нами відбувається, завжди перебуває у прямій залежності від Бога і наших стосунків із Ним. >>>
Християнство – це Iсус Христос, Василь Мартинюк, 5.07.2011
Ісус Христос — основа християнства, центр віри кожного християнина, мета помислів і бажань, а також джерело сили християн. Тому без пізнання Ісуса Христа, без зустрічі з Ним немає справжнього християнства. А всі наші чесноти без Ісуса Христа не мають ваги і якогось особливого значення. Апостол Павло, нащадок багатого єврейського роду, римський громадянин, високоосвічена і вельмишановна особа, яка користувалася довірою навіть первосвящеників, коли зустрівся з Ісусом і пізнав Його ласку і велич, то сказав: «…Я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа…» >>>
Виконання вашого призначення, Девід Вілкерсон, 5.07.2011
Що таке призначення? Просте визначення «призначення» — те, що Бог призначив людині зробити в своєму житті. Це майбутнє, якого вам суджено досягнути. Це доля, яка визначена для вас Самим Богом.
Мені сумно, коли я читаю, скільки згаданих у Писанні благочестивих мужів та жінок не досягнули свого призначення в житті. Для кожного з них Бог дав певну працю чи служіння — але вони закінчили тим, що відкинули Його план. Вони почали добре, певний час пробуваючи в силі свого покликання. Але закінчили соромом і падінням й померли, не досягнувши Божого призначення для свого життя. >>>
Притча про кукiль
Причта про кукіль (Мт. 13:24-30, 36-43), як і переважна більшість біблійних притч, дуже проста за змістом. Ісус узяв приклад з буденного життя селян, щоб на ньому показати суть Царства Небесного. А от щодо пояснення цієї притчі існує чимало тлумачень. Тут справді, як у тій приказці: «Скільки людей, стільки думок». >>>
Достойний гнобитель, Віктор Котовський, 21.03.2011
Сьогодні одним із найскладніших і поки що дуже далеким від вирішення питанням є питання міжнаціональних відносин. Менші народи не хочуть більше терпіти своєї багатовікової залежності від сильніших сусідів, великі не можуть змиритися зі втратою того, що вони сторіччями вважали своїм. Йде жорстока боротьба за території, за ринки збуту, за енергоносії та ін. >>>
Сiм лiнiй фронту, Михайло Паночко, 21.03.2011
Коли Христос через Івана давав настанови церквам, то кожну з них Він мав за що похвалити, але й до кожної висловлював Свої претензії та докори. Досліджуючи ці послання до ангелів (або, по-іншому, служителів) семи церков, можна побачити сім напрямків духовної боротьби, або, як я їх називаю, сім ліній фронту. >>>
Ревність за домом Твоїм... , Віктор Котовський, 5.01.2011
«Ревність за домом Твоїм з’їдає мене» (Пс. 68:10). Сердечний біль Давида… Очевидно, що й тоді в домі Божому було не все о’кей. Але дім устояв. Велична й прекрасна оселя Його Духа стоїть і понині. Ми, святі останніх часів, прийняли дім Божий «на баланс», автоматично взявши на себе зобов’язання підтримувати його в належному стані. >>>
Святе серед нечистого , Юрій Вавринюк, 5.01.2011
Є у пророка Огія цікаве місце, в якому описується важливий духовний закон, який має велике значення в житті кожного віруючого, і на який ми не завжди звертаємо увагу. Коротко його можна висловити так: «Святе не може освятити нечисте, в той час як все, що нечисте, опоганює святе». >>>
"Хто думає лівим?" , Світлана Андрейченко, 5.01.2011
«Хто думає лівим?» — це назва простенького тесту в одній книжці з психології, який допомагає визначити, яка саме півкуля мозку більше розвинута в людини. Так ось, був час (дуже короткий), коли я вірила в Бога, Який має лише ліву півкулю. Гадаю, що всі знають, що вона відповідає за логіку та аналіз. Безумовно, я не могла сумніватися в тому, що Бог, що створив небо і землю, дуже розумний! >>>
Великий же зиск - то благочестя, Віктор Куриленко, 5.01.2011
Близько 2000 років тому ці слова написав апостол Павло своєму духовному синові Тимофію. Згодом він знову пише до нього вже інші слова: «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (2 Тим.4:3-4). Що таке байки? >>>
Блага вiсть для хворих? Андрій Десницький, 18.11.2010
У всі часи серед людей були ті, хто страждав від тяжких хвороб, не міг обійтися без сторонньої допомоги, хто нерідко відчував себе ізгоєм у світі, призначеному для здорових... Інваліди. Вони були і в Єгипті за часів Мойсея, і в Палестині за часів Ісуса. Що ж говорить про них Біблія? Чому взагалі народжуються на світ люди з тілесними вадами? Чи є сенс у їхніх стражданнях? >>>
Один за всіх... Сергій Вінковський, 18.11.2010
Багатьом читачам знайома книга Олександра Дюма «Три мушкетери», герої якої жили за девізом «Один за всіх, і всі за одного». Це означало, що кожен член цієї групи зобов’язувався захищати не лише себе, але й інших, стояти плече до плеча у спільній боротьбі. Дозволю собі прокоментувати згадані слова апостола Павла так: він закликає ефесян прийняти девіз мушкетерів за свій духовний девіз. Більше того, переконаний, що Бог хоче, щоб Церква XXI століття прийняла цю фразу своїм девізом. >>>
Померти, щоб принести плід, Чарльз Сперджен, 18.11.2010
Люди часто помиляються, плутаючи смерть із небуттям, а життя з буттям, але це дуже різні речі. «Душа, що грішить, вона помре»; вона ніколи не перестане існувати, але помре, буде відокремлена від Бога. Є багато людей, які існують, але не мають справжнього життя і не побачать життя, але «гнів Божий на них». Пшеничне зерно, покладене в землю, вмирає, але чи воно перестає існувати? Зовсім ні. Що таке смерть? Це розкладання чого-небудь, що має життя, на початкові елементи. Для нас смерть — це розставання тіла з душею, а для пшеничного зерна це розкладання на елементи його складників. >>>
Плід уст — хвала, Ігор Іванов, 18.11.2010
Ми часто не замислюємося над тим, що кожного дня стоїмо перед вибором — прославляти Бога чи осуджувати Його.Прославлення народжується не з наших почуттів, і не завжди легко вирішити славити Бога. Біблія говорить про те, що прославлення — це жертва (Євр. 13:15). Жертва хвали — простий послух Його волі, це одна з заповідей. Якщо прославлення не є нашим життєвим принципом, то ми тим самим погоджуємося, що Бог злий. У прославленні ми проголошуємо істину Слова Божого, що Бог благий. >>>
Позиція Івана Хрестителя, Михайло Паночко, 18.11.2010
Думаю, що всі, напевно, чули про Божого мужа на ім’я Іван Хреститель, місія якого полягала в тому, щоб приготувати дорогу для Ісуса Христа. І він, за допомогою Святого Духа, що пробував у ньому, виконав цю місію до кінця. Я не випадково згадав про цього Божого чоловіка. Його духовна постать на межі Старого і Нового заповітів виявила тверду і непохитну позицію настільки сміливо, що Сам Господь засвідчив про нього: «Між народженими від жінок не було більшого за Івана Хрестителя!» >>>
Явлення Духа і сили. Олександр Бабійчук, 17.06.2010
«І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в явленні Духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Кор. 2:4). Для кожного служителя, який проповідує Євангелію, це не прості слова. Слово, яке має силу, впливає на людей і приносить результат. Те ж слово, яке не має сили, не приносить жодного плоду. І апостол Павло чітко усвідомлював, що його служіння, його праця, його ревність та його жертовність спрямовані не на те, щоб показати себе людям, а на те, щоб принести плід для Царства Божого. >>>
А нам прощено?, Святослав Карп`юк, 17.06.2010
Нам, віруючим, не раз доводилося зустрічати людей, які ставили таке запитання: «Як ви можете стверджувати, що вам прощені гріхи і що ви будете в небі?» Певно, хочете почути мою відповідь на це запитання. >>>
Що робити, щоб успадкувати життя вічне? Джон Бівер, 25.03.2010
«І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: «Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?» (Мр. 10:17). Дотепер ні у своєму житті, ні у служінні я не зустрів жодної людини, ні бідної, ні багатої, яка б прибігла до мене, впала на коліна і благала б мене відповісти на питання: «Що мені робити, щоб народитися згори?» Цей чоловік був наполегливим! >>>
Про Валаамову родину, або Серце, привчене до користолюбства, Микола Синюк, 25.03.2010
Спочатку була розмова. Розмова дуже коротка з досить промовистим закінченням: «Ну ти й зажерся...» Той, кому були адресовані ці слова, — худорлявий, невисокого зросту, відвернувся й пішов геть. Погодьтеся, як для початку — трохи небіблійна лексика. Втім, чи справді так? Отже: все у слові, а слово, яке стане канвою наших роздумів, — «зажерливість» >>>
Сторінки 1 2 3 4
|
