Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




 

Короткий словничок
правильного написання деяких релігійних термінів

Знайомлячись з документацією, повідомленнями, прес-релізами християнських об’єднань та церков, церковними газетами, сайтами можна зауважити неправильне вживання чи написання певних релігійних термінів. Особливо популярними є помилки, коли усі слова у словосполученні пишуться з великої літери: Старший Пресвітер, Християни Віри Євангельської, тощо. Оприлюднення будь-якого тексту вимагає дотримання певних правил, тому неправильне написання дискредитує авторів.

Редакція журналу «Благовісник» підготувала короткий словничок правильного написання термінів, що найчастіше використовуються у християнських текстах.

 

Біблійний. Слово «біблійний» пишеться з малої літери, за винятком випадків, коли ним розпочинається власна назва якогось закладу: «Біблійне товариство», «Я чотири роки вчився у Біблійній семінарії св. Якова у місті N». У разі, коли не йдеться про власну назву конкретного закладу, а лише загальну, такі словосполучення пишуться з малої літери: «З 2008 до 2009 року я вчився у біблійній семінарії». З малої це слово пишеться і у назвах, де воно не є першим: «Київський біблійний інститут».

Благословення. В українській мові це слово пишеться через е: благословення, а не благословіння.

Богослужіння. У всіх випадках пишеться з малої літери.

Брат, сестра. Використання цих термінів серед християн не завжди є правильним. Вони вживаються у випадках, коли йдеться про статус членів церкви один відносно одного, скажімо при звертанні чи особистому спілкуванні: «Вітаю тебе, брате!», «Як поживаєш сестро?». У випадках, коли не йдеться про стосунки, а лише згадка про когось, особливо в інформаційних матеріалах, ці слова недоречні. А у словосполученнях типу «брат Іван Іваненко» тим більше, бо слова «Іван Іваненко» носять офіційний характер. А якщо автор все-таки хоче використати слово «брат», то тоді потрібно: «брат Іван». Більш вживаним це слово може бути у множині, тоді його використання більш доречне: «Брати з тернопільської церкви передавали вам вітання». Слова «брат», «сестра» більше притаманні художнім чи розповідним творам, у проповідях: «Брат Іван дуже зрадів, зустрівшись з віруючими». В інформаційно-публіцистичних матеріалах не бажано вживати ці слова, особливо тоді, коли представляється офіційна особа: «Старший пресвітер церков ХВЄ N-ської області брат Іван Іванович Іваненко виголосив проповідь».

Велика та мала літери. У власних назвах організацій, закладів, союзів тощо з великої літери пишеться лише перше слово, усі інші — з малої (якщо не діє якесь інше правило): «обласне об’єднання церков християн віри євангельської», «Всеукраїнська рада протестантських церков», «Церква християн віри євангельської». Винятки можуть становити лише випадки, коли саме таке написання зафіксовано при юридичній реєстрації, і то переважно при складанні юридичних документів.

День подяки. У словосполученні «день подяки» перше слово пишемо з великої літери, коли йдеться про назву загальноприйнятого церковного свята («Київська церква сьогодні святкувала День подяки»), і з малої, коли мається на увазі особливий день, не пов'язаний із цим святом («Київська церква, відзначаючи свій черговий ювілей, святкувала день подяки Богові за пройдений шлях». В усіх випадках друге слово пишеться тільки з малої літери.

Дім молитви. У словосполученні «дім молитви» обидва слова пишуться з малої літери.

Єпископ. Слово «єпископ» означає духовний сан і пишеться тільки з малої літери, так само у словосполученні «старший єпископ». Словосполучення «єпископ області» є неправильним, бо духовний сан не обмежується територіально, на відміну під посади старшого пресвітера області чи регіону. Коли йдеться про старшого служителя церков ХВЄ в певному регіоні, використовується термін «старший пресвітер церков ХВЄ у Київській області», або «старший пресвітер київського об’єднання церков ХВЄ» (усі слова пишуться з малої літери). Словосполучення на зразок «єпископ Чернівецької області», «старший пресвітер по Львівській області», «старший пресвітер Церкви Сумської області» є неправильними. Помилковим є також вираз «старший пресвітер Іван Іваненко», коли не вказується регіон, на який поширюється повноваження служителя. Коли йдеться про служителя без уточнення його територіальної діяльності, скажімо, у підписі під духовною статтею, можна обмежитися лише духовним саном: «єпископ Іван Іваненко», коли ж у матеріалі, що оприлюднюється, цей служитель згадується як керівник територіального об’єднання, правильно писати: «Іван Іваненко, єпископ, старший пресвітер N-ської області». Помилкою є також фраза «рукопокладення у сан старшого пресвітера». Старший пресвітер — це виборна посада (а на посаду не рукополагають, можуть лише звершити молитву благословення), яку служитель може займати тимчасово, а не духовний сан, в якому служитель залишається навіть при складанні конкретних церковних обов’язків. Виняток складає лише словосполучення «старший єпископ Церкви ХВЄУ Михайло Паночко» на означення виборної посади голови об’єднання п’ятидесятницьких церков України (у випадку, коли старший єпископ ЦХВЄУ представляє Церкву перед органами влади, він може називатися «президент Союзу ХВЄУ»).

Ім’я. Слово «ім’я», навіть у випадках «в ім’я Господа нашого Ісуса Христа…», «величне ім’я Спасителя», пишеться з малої літери.

Комітет. Правління. Як власна назва конкретного органу ці слова пишуться з великої літери: «Комітет ЦХВЄУ», Правління Церкви ХВЄ». У випадках, коли йдеться про тимчасове об’єднання осіб для вирішення якогось питання чи підготовки заходу, пишеться з малої літери: «Для організації святкування річниці церкви був створений спеціальний комітет».

Конференція. Як власна назва конкретного заходу це слово пишеться з великої літери: «XVI Конференція молоді ХВЄ Волинської області». Коли ж це слово використовується для означення зібрання людей, воно пишеться з малої літери: «Сьогоднішня конференція дала могутній поштовх молоді у пошуку власного служіння Богові».

Назви біблійних книг. У назвах біблійних книг з великої літери пишеться лише перше слово і власне ім’я, якщо воно присутнє в назві: «Перша книга Мойсеєва», «Книга Єремії», «Євангелія від Луки», «Послання апостола Павла до галатів», «Друге послання ап. Павла до коринтян». При використанні скороченого варіанту, загальноприйнято вживати скорочення, запропоновані Іваном Огієнко, враховуючи те, що цей переклад Біблії найбільш вживаний.

Недільна школа. Обидва слова пишуться з малої літери («Моя Галинка ходить у недільну школу, яка діє при тернопільській церкві»), за винятком випадків, коли першим словом розпочинається власна назва: «Недільна школа церкви м. Тернополя».

Обласна пресвітерська рада. Усі слова пишуться з малої літери. Якщо в тексті не зазначено, якої області стосується подія і якого Союзу, дане словосполучення обов’язково мусить бути доповнене уточнюючими словами: «обласна пресвітерська рада церков ХВЄ Київської області», «обласна пресвітерська рада церков євангельських християн-баптистів».

Пасха. Слова «Пасха», «Різдво» на означення свята пишуться з великої літери, але: «пасхальний», «різдвяний».

Прізвище та ім’я. Українській мові характерно писати ім’я перед прізвищем. Але у списку чи реєстрі першим пишеться прізвище. При переліку осіб у тексті (статті, замітці, новинах) варто дотримуватися одного порядку написання імен та прізвищ: або повністю, або з ініціалами. Недопустимо в одному тексті використовувати різні порядки та форми, коли щодо однієї особи вказується повне ім’я та прізвище, другої — лише прізвище, третьої — ініціали та прізвище (типу: «На зібранні проповідували Іван Іваненко, Петренко Петро, С. Сидорчук та брат Іванчук») .

П’ятидесятник. Згідно норм української мови це слово пишеться лише «п’ятдесятник», інших варіантів немає. Але ті ж правила будь-якої мови дозволяють використовувати слова, утворені не за загальними правилами, скажімо, у випадку, коли таке написання склалося історично. (Як приклад, можна привести назву «Вищий Конституційний суд» — згідно норм мови, потрібно писати «Найвищий...»). Це можна сказати про слово «п`ятидесятник». Так склалося історично, у значній мірі завдяки впливу російськомовної Біблії, що сьогодні, як правило, використовується виключно це слово. Воно настільки увійшло у наш лексикон (і в юридичні документи), що недоречно змінювати його.

Свідчення. Розповідь про своє життя, навернення до Бога, чи якусь незвичайну подію називається «свідченням», а не свідоцтвом. Свідоцтво — це офіційний документ, який підтверджує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення.

Сестринське служіння. Цей вираз є недоречним, тому що слова «сестра», «брат» у християнстві вживаються у випадках, коли йдеться про статус членів церкви один відносно одного. Сестринськими можуть бути стосунки. Більш правильним буде «жіноче служіння», або «служіння для жінок», «відділ жіночого служіння», «жіночий комітет церкви». Але, враховуючи поширення термінів «сестринське служіння», «сестринський комітет», їх можна, хоча і не бажано, використовувати як виняток.

Старший пресвітер. (Див. єпископ).

Хрещення. Українській мові характерне написання «хрещення». «Хрищення» використовується лише у перекладі Біблії Івана Огієнка.

Християни віри євангельської. У цьому словосполученні усі слова пишуться лише з малої літери. Це ж правило стосується і назви об’єднань: «Церква християн віри євангельської», «Об’єднана Церква християн віри євангельської», «Союз вільних церков християн віри євангельської».

Церква. Це слово пишемо з великої літери, коли воно позначає Церкву як тіло Христове, Вселенську Церкву, коли позначає велике об’єднання місцевих громад із спільним віровченням (Церква ХВЄ України, а також коли починає власну назву: Церква християн віри євангельської України. Коли йдеться про місцеву громаду віруючих, слово «церква» пишеться з малої літери.

Церква християн віри євангельської України. Це внутрішня назва об’єднання церков ХВЄ (п’ятидесятників), офіційно прийнята на позачерговому з’їзді у 2005 році. Враховуючи те, що законодавством України не передбачена реєстрація об’єднання віруючих під назвою Церква, юридично це об’єднання має назву Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п’ятидесятників. В обох випадках з великої літери пишеться лише перше слово, всі наступні — з малої.

Українська християнська поезія