Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
4,2021
«Води великі не можуть згасити кохання»

 

 

 

Роздуми над Словом Божим

Роздуми над Словом Божим

Сторінки 1 2 3 4

Дух дихає, де хоче, Геннадій Андросов, 15.03.2014

Як важливо, щоб кожен член тієї чи іншої помісної християнської церкви не був просто прихожанином, у ролі стороннього глядача, а переживав присутність Духа Святого. Кожен приходить на служіння і чекає дії, руху від Духа Святого.

Мир над усе, Василь МАРТИНЮК, 3.01.2014

Мир — це щось надто дорогоцінне в очах Господніх, що Він, коли посилав учнів благовістити Царство Боже, наказав їм: «А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!» (Мт.10:12). Господь ніби дав зрозуміти учням, що вістка Царства — це насамперед вістка миру, миру настільки безмежного, що заповнює як душу самої людини, так і простір навколо неї. Мир притаманний єству Божому такою мірою, що Він одного разу сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Мт.5:9).

Парадокси миротворництва, Юрій ВАВРИНЮК, 3.01.2014

Перед тим, як сісти за написання цієї статті, зазирнув в інтернет із запитом «миротворці». Google-зображення на цей запит на 99 відсотків подають фото озброєних до зубів найсучаснішим військовим знаряддям міцних хлопців із суворими зосередженими поглядами. Так-так, це і є сучасні миротворці.
Парадокс? Авжеж. Слово, у корені якого присутнє таке тепле та оптимістичне «мир», асоціюється перш за все з військовим контингентом і усім, що йде за цим: збройними сутичками, вбивствами, біженцями, кров'ю та руйнуваннями.

Пастка благодаті, Філіп ЯНСІ, 1.10.2013

Історик та мистецтвознавець Роберт Х'юз розповідає про злочинця, засудженого до довічного ув'язнення в тюрмі суворого режиму на острові десь біля берегів Австралії. Одного разу ні з того ні з сього каторжник накинувся на свого товариша і забив його до смерті. Вбивцю відвезли назад на материк. Він постав перед судом і відверто, без найменшого хвилювання зізнався у скоєному. Про те, що сталося, він анітрохи не шкодував, хоча, за його словами, нічого не мав проти того чоловіка.

Божа ненависть, Василь МАРТИНЮК, 1.10.2013

«Бог є любов» – з цією Божою істиною християни зжилися дуже міцно, повторюють її наліво й направо. «Бог тебе любить», – кажуть вони і здоровому забезпеченому грішнику, і тяжкохворому, і навіть алкоголіку, що порпається в смітниках. І кожен цю фразу сприймає на рівні свого соціального та фізичного становища. Багатий згоджується, бо свій добробут пов'язує з Божим благоволінням. А хворий і злиденний безхатько сумніваються, бо не бачать явних ознак Божої любові. Вони запитують: «Якщо Бог мене любить, то чого я в такому стані?»

Про порожній сагайдак або повну нагороду, Микола СИНЮК, 1.10.2013

Безсумнівно, найпершою соціальною інституцією на створеній Богом планеті Земля стала сім'я. Шлюб перших людей Адама і Єви ознаменував собою початок буття роду людського. Шлюб Агнця, Нового Адама — Ісуса Христа та Його улюбленої Нареченої — Церкви завершить земний період історії людей (див. Об. 19:7). Отже, Автором сім'ї є Бог. Ідея шлюбу як інструменту для досягнення планів і намірів Творця, також належить Йому.

Хто царює над нами?, Михайло ПАНОЧКО, 17.06.12

Ісус прийшов на цю землю з конкретною метою. Ми не маємо права говорити про народження, не говорячи, чому Він народився, святкувати Різдво, не впускаючи Ісуса в своє серце. Мільйони людей сьогодні співають про Різдво, але це не приносить слави Богові. Ті люди, яких Біблія називає мудрецями, прийшли здалеку з однією метою: щоб маленькому хлоп'яткові виявити царські почесті: на сором всій Палестині і Єрусалиму, який був спокійний і майже два роки навіть не знав, що Ісус народився. Ця подія мала б бути відомою всім людям, але було навпаки — про це ніхто не знав. Окрім мудреців, знали лише пастухи.

«Подобою став як людина...», Геннадій АНДРОСОВ, 5.04.2013

«Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина. Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» (Фил.2:6-8). Навіщо Христос став людиною? Одна з багатьох відповідей: щоб досягти кожного, великого і малого. Чому Христос народився у хліві? Чому Він ходив пішки? Чому Йому ніде було голови прихилити? Одна з ключових відповідей: щоб досягти кожну людину, велику і малу, тебе й мене.

Пустеля — підготовка до боротьби, Майлс МОНРО, 5.04.2013

Вихід євреїв з Єгипту має неймовірну схожість із сучасним процесом розвитку окремих людей, общин і цілих націй. Сьогоднішні чоловіки та жінки повинні пройти через ті ж три етапи процесу звільнення, які пройшов єврейський народ під проводом Мойсея. Дорога до розуміння відповідальності простягається через весь світ до Чорного моря, а звідти йде до Синайської пустелі, потім пересікає річку Йордан і закінчується в землі обітованій.

Таємниця замкненої горниці, Дмитро Довбуш, 5.04.2013

Моя двоюрідна сестра Оленка живе тепер закордоном. Але в серці теплим спогадом лишилися дні, проведені разом у дитинстві. Вона старша більш ніж на 10 років, проте мені страшенно подобалося проводити з нею час...
Пригадую, коли навчався у початкових класах, Оленка надіслала з Греції подарунок. Це була кулькова ручка, прозора, на пружинці. Я дуже беріг її, використовував тільки у виняткових ситуаціях, нікому не позичав. Якось на перерві трапилася чергова бійка між хлопцями. У розпалі сутички хтось із них схопив із парти мій пенал та щосили гепнув ним об підлогу. Я відкривав його із завмиранням серця. Ні! Тільки не це! Від моєї дорогоцінної ручки залишилися самі друзки...

Господь — Бог брані, Олександр ШЕВЧЕНКО, 5.04.2013

Ми звикли говорити про Бога як про Бога любові. У цьому є певні лестощі, певна вигода. Ми бачимо Бога дуже зручним, дуже добрим і ніжним. Але Він також і Бог брані, страшний у гніві, страшний у помсті, страшний у відплаті. Хіба так важливо про це говорити? Так, адже це теж Бог. І якщо ми не побажаємо дізнатися про цей бік Його єства, то не матимемо правильного уявлення про Нього. Тоді витворимо своє хибне уявлення про Бога

Я в тобі, а ти в Мені!, Василь МАРТИНЮК, 5.04.2013

Скільки пам'ятаю своє християнське життя, стільки перебував у боротьбі з самим собою. Хвилі радості від читання Біблії, молитви, богослужіння, доброї проповіді чи пісні розбивалися об життєві неприємності: не виправдалися надії, хтось сказав щось образливе, ще хтось обманув, не вдалося чогось досягти, десь у чомусь помилився. То вмовляв себе, то зневажав, то сердився чи сварився — і глибоке відчуття своєї неповноцінності, недосконалості. Таке враження, що щось важливе пройшло мимо моєї свідомості, чогось не розумію у вченні Христовому. Стаєш на молитву і просиш: Боже, я такий слабкий, такий немічний, дай мені сили для боротьби з собою і світом, дай мені любові, дай мені успіху, перемоги, радості.

Якщо тільки, Геннадій АНДРОСОВ, 18.12.2012

Кожному з нас приємно чути підбадьорливі слова Євангелій, які я також хочу нагадати: ми зробилися спільниками Ісуса Христа, ми Його спадкоємці й співспадкоємці, ми духовні, ми діти Божі, ми утвердилися в Євангелії Ісуса Христа, ми спасенні, Христос поставить нас святими, непорочними й неповинними перед Собою в небесній славі, нині ми дім і храм Божий! Можна знову й знову повторювати, що ми співспадкоємці Ісуса Христа, радіти й проголошувати «алілуя», що ми спасенні. Це чудово, і на цьому добре було б уже сказати «амінь», бо всі задоволені та щасливі, збадьорилися та зміцніли у вірі. Але якщо на цьому поставити крапку, це не буде проповіддю повної Євангелії.

Мідний змій, Ярл ПЕЙСТІ, 18.12.2012

Ідолопоклонство в Ізраїль приходило поступово. Ізраїльтяни зробили перше зображення, яке б нагадувало їм про Бога, зовсім не для того, щоб йому поклонятись, але як допоміжний засіб для молитви. Ці статуї і пам'ятники вони ставили на підвищених місцях і в гущавинах дерев, щоб вони нагадували їм про Бога, допомагали в поклонінні Йому, а саме це Бог заборонив їм робити. З часом ці символи перетворилися в хибних богів, яким стали поклонятися. І коли Єзекія прийняв владу і став царювати, то, написано, у першу чергу він «він понищив пагірки і поламав стовпи для богів», але найбільш неймовірним і вражаючим є те, що він «розбив мідяного змія».

Ті, що шукають батьківщини, Юрій ВАВРИНЮК, 18.12.2012

Для мене історія Авраама — одна із найзагадковіших у Біблії. Чому Бог вибрав саме його? Чому вів такою довгою та дивною дорогою до мети? Чому виконання Господніх обітниць у житті Авраама відбувалося якось не так, як їх уявляємо ми, люди? І чому, врешті-решт, виконання найбільшої обітниці — дати благословенну землю — у житті самого обранця Божого практично не здійснилося. Так, він оселився на території, яка була обіцяна Богом йому та синам, але «перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах». Він так і не отримав «сертифіката» на право власності, так і помер як приходько та мандрівник…

Серце Неемії, Дмитро ДОВБУШ, 18.12.2012

Виклики сучасності. Відповідальність перед народом і прийдешніми поколіннями. Пізнання свого покликання від Господа. Посвята. Дивно, як мало в анналах історії імен тих, хто пропустив це через своє життя. Але ті, які є, — записані навічно! Їхній вибір змінив їх самих. А вони змінили світ. Я не збирався писати пафосну статтю. Але ж, справді, замисліться, — скільки є людей, які всерйоз і безкомпромісно ставлять собі запитання: для якої цілі я народжений на цій землі? Які досить безумні, щоб в один прекрасний день відсунути на другий план усе — друзів, роботу, звичний режим життя — і, скажімо, місяць провести тільки з Богом. Для чого? Щоб точно знати, хто є Бог, хто є я і куди мені йти.

Як євреї долю обирали, Юрій Вавринюк, 18.10.2012

В існуванні кожного народу, держави (як, власне, і в кожної окремої людини) є моменти, які можна назвати доленосними. Маються на увазі події чи люди, які докорінно змінили хід їхньої історії. Іноді ці повороти долі настільки круті та далекосяжні, що навіть найвигадливіший фантазер не зміг би спрогнозувати, як би склалося подальше буття народу без тої чи іншої події чи людини.
Були такі моменти і в історії єврейського народу.

Ти потрібний Богові!, Геннадій Андросов, 27.06.2012

Часто доводиться чути такі фрази: «Богові до мене немає справи», «Бог мене не чує, не любить, не відповідає», і так далі в цьому дусі. Чи це справді так?
Часто проповідники наголошують на думці, що Бог без нас обійдеться, що не ми, а Бог потрібен нам. Це правда, але й правда інше: ми також потрібні Богові! Спробую довести це твердження.

Справжній батько, Джон Пейсті, 27.06.2012

Чомусь часто стається так, що коли йдеться про матерів, то одна похвала змінюється іншою. Та коли починаємо говорити про батьків, то ми більше схильні згадувати їхні недоліки та дивацтва. Я хочу поговорити саме про батьків, тому мені також згадуються їх типові недоліки. Та щоб бути об’єктивним, я, зауваживши недоліки батьків, хочу говорити про одного чудового батька.

Коли батьки терплять поразку, Дерек Принс, 27.06.2012

Вірні батьки народжують благословений і процвітаючий народ. Але що буде з народом, чиї батьки терпіли невдачі у виконанні своїх основних обов’язків? У 28 розділі Повторення Закону Мойсей дає нам яскравий опис того, чого нам слід чекати.

Хто твій батько?, Микола Синюк, 27.06.2012

Полки завмерли. Запанувала тиша, погляди всіх вояків, і филистимських, і єврейських, спрямовані на фігуру беззбройного пастуха, який стрімко біжить у бік велетня Голіафа. Сонце ніби зупинилось у зеніті, а спітнілі руки солдатів тремтять від напруження, стискаючи древка списів. Ближче й ближче… Напруга тиші стала відчутною на дотик. Регіт велетня змусив здригнутися: «Гей, ти куди з палицею? Я що — собака? Проклинаю тебе моїми богами. Ну, давай, підходь, за мить тілом твоїм смакуватимуть птахи небесні».

Доступний Бог, Філіпп Янсі, 20.03.2012

Той із нас, хто виріс у традиціях неформальної чи домашньої молитви, навряд чи оцінить ті зміни у ставленні людини до божества, які приніс євреям Ісус. Індійці приносять жертви в храмі. Схилені на коліна мусульмани кланяються так низько, що торкаються лобами землі. У більшості релігійних традицій страх, дійсно, — превалююча емоція під час навернення людини до Бога.

Провокація пошуку, Ганна Акимова, 20.03.2012

Усе в нашому житті «як звичайно»… З невеликими перервами на проблеми, неприємності та свята. У кожному дні є «унікальна» можливість прожити його так само, як і попередній, і залишитись таким, як учора. І так шість днів наступного тижня. О, так! Треба розпланувати свій час, щоб трохи залишити на богослужіння, традиційну молитву, читання Біблії уранці.

Чи буде кінець світу?, Василь Мартинюк, 20.03.2012

Нам ще з дитинства доводилося чути про кінець світу. Під цим розумілося знищення людей і всього, що на землі. Пригадую, коли мені було 6-8 років, то чув про це розмови своїх родичів, які я сприймав як щось цікаве та казкове. А якось прийшла до нас старша двоюрідна сестра — і стала розповідати про океан, про цунамі, землетруси, про космос, про те, яка наша земля маленька, що на неї може впасти комета чи якийсь астероїд — і вона згорить. Мені стало страшно.

І буде останніми днями, Геннадій Андросов, 20.03.2012

Пророчі слова були записані Ісаєю кілька тисячоліть тому, але як точ­но збуваються в наші дні! Наприклад, спеціалісти визначили, що після нещодавнього землетрусу в Японії земна ось змістилася на 10-15 сантиметрів. Я, як християнин, у черговий раз ставлю запитання: чому люди будують різноманітні складні теорії виникнення катастроф, шукають виходу там, де його по суті немає, метушаться, а не навернуться до першоджерела — Біблії, щоб отримати чіткі й (головне) правильні відповіді?

Сторінки 1 2 3 4

 

Є багато способів, які можуть оновити стосунки, підігріти емоції. Шукайте гарні слова один для одного, робіть компліменти. Якщо лексикон бідний, то сядьте лицем до лиця, розгорніть Пісню над піснями й читайте один одному слова молодого та молодої.

Володимир БРИЧКА

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"