Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
4,2023
«Чи є справедливість на світі»

 

 

 

 

1,2021

Дивитися PDF

Скачати PDF (rar)

Тема номера:
«Душеопікунство: цілющий дотик до серця»

Важливість служіння душпастирства, Сергій БАБИЧ
У наших церквах, як правило, велика увага до новонаверненого закінчується після того, як він прийняв святе водне хрещення. А ось далі людина, залишена сам на сам зі своїми проблемами, іноді не знає, як впоратися з тим чи іншим. Інколи повною несподіванкою для молодих віруючих стає одкровення про те, що процес духовного зростання набагато складніший, ніж це здавалося спочатку. Багато проблем у житті віруючого пов’язані з невирішеними проблемами минулого. Усе це змушує нас по-іншому поглянути на роль наставників і душеопікунів у церквах.

Три напрямки душеопікунства у церкві, Іван БІЛИК
Кожна місцева церква сильна настільки, наскільки відбувається душепіклування про людей у церкві. Душепіклування створює потужний моноліт церковного середовища, яке здатне допомогти людині пройти найскладніші етапи життя. Хочу розповісти про три напрямки праці з людьми в місцевій церкві.

Анатолій Козачок: «У Біблії багато принципів, якими керується сучасна психологія»
Церкву часто порівнюють із лікарнею. У принципі, так воно і є, із єдиною відмінністю, що лікар лікує тіло, а церква — душу. Недостатньо тільки привести людину до Бога, потрібна постійна духовна опіка, у разі потреби — допомога. Тому церква має бути за своєю суттю «лікарнею душі», де б люди, як віруючі, так і невіруючі, могли вирішити свої проблеми. Тому душеопікунство — нарівні із закликом до спасіння — наріжний камінь духовної праці кожної церкви, кожного служителя й навіть кожного віруючого. Ми звернулися до першого заступника старшого єпископа УЦХВЄ Анатолія КОЗАЧКА із запитаннями щодо служіння душеопікунства в нашому братерстві.

Пророчий голос для світу, Йоганнес РАЙМЕР
Церкві дано місіонерське завдання у світі. Ми — пророчий голос для суспільства й відповідальні за його долю. Ми не просто маємо певне місіонерське завдання — ми за своєю суттю місіональна спільнота, яка є носієм глобальної місії. І саме душеопікунська робота в суспільстві — один із напрямків цієї місії. Наше завдання — допомогти людям налагодити свій духовний світ, звільнитися від своїх травм, від проблем. Влада України у свій час зрозуміла, що в армії потрібен вплив Церкви, потрібні капелани — душеопікуни для солдатів, які допоможуть їм правильно реагувати в складних ситуаціях зони бойових дій.

Дорослість, Сергій ТЕРЕНТЬЄВ
Перефразовую Сократа: скажи мені — і я почую. Не знаю, що вкладав філософ в оригінальну фразу, але ці слова обираю сьогодні, щоб сказати: «Говоріть! А коли вам говорять — слухайте. Коли просять — допомагайте в міру можливостей, у міру сил. Але ж будьте мудрі: коли просять послухати — вислухайте, коли просять хліба — дайте хліба. Одним словом: не давайте порад, якщо не просять».

Сповідь як вид душеопікунства, Ростислав МУРАХ
Сповідь — це виголошення своїх провин перед Богом та людьми, яке супроводжується щирим каяттям. Сповідь — це біблійне служіння. Воно здійснювалось як в часи Старого Заповіту, так і Нового і не втратило свого значення й у наш час (див. 3М.16:21; Пс.31; Мт.3:5-6; Дії 19:18). Сповідь має в собі великі благословення. Вона допомагає відновити втрачені через гріх стосунки з Богом і отримати прощення (див. 1Ів.1:5; 1Ів.2:1). Через сповідь людина повертає сердечний мир, спокій. Сповідь — одна з форм протистояння дияволу. Диявол постійно нагадує нам про наші гріхи: «А ти ось це зробив… А ти не маєш права… Ти найгірший… Ніхто так не зробив, як ти…»

Наталія Кулеба: «Душеопікунство — це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога»
Протягом багатьох років у християнських колах триває полеміка, чи можна християнину звертатися до психологів, чи володіє психологія інструментами для вирішення внутрішніх проблем людини й чи не суперечить цей інструментарій біблійному вченню. Іноді постає питання, чи варто християнину взагалі обирати цю спеціальність і яку саме обрати, якщо він відчуває покликання служити людям у вирішенні їхніх внутрішніх проблем. Своїм думками про ці та інші питання з нами ділиться Наталія Кулеба — маркетолог та психолог за освітою, нині практикуючий душеопікун церкви «Філадельфія» та співробітник християнської міжконфесійної організації «Help for Heart».

Консультування: служіння від серця до серця, Сергій ВІТЮКОВ
Консультування — це служіння одної особистості іншій від серця до серця. Євангелія містить близько 80 різних закликів служити один одному — молитися, утішати, напоумляти, навіть приборкувати. Усе це можна замінити одним словом — консультування. Загалом, процес консультування складається з трьох основних етапів.

«Ти був в Ісусі?», Богдан ГАЛЮК
Наш маленький син Богдар називає церкву Ісусом. Щораз, як бачить якусь проповідь у ютубі, кричить: «О, Ісюс!». Коли проїжджаємо повз будь-яку церковну споруду, піднесено вигукує «Ісюююс», вказуючи пальцем на будівлю. Коли я збираюся на церковну раду чи на якесь виїзне служіння, обов’язково запитує: «Ти ідесь до Ісюс?» Спершу для нас це звучало по-дитячому неточно, ми навіть намагалися його перевчити.

Відверто про психологію і не тільки, Ольга КОНДЮК
Коли мені було 18 років, я зрозуміла що у мене депресія. Я з нею боролася, як знала і як уміла. Це не був просто поганий настрій, а саме депресія. Я була медиком і трохи розуміла різницю. У мене були періоди свободи від неї, були рецидиви. Я більше це сприймала як роботу над характером, або як духовний ріст і боротьбу. У принципі мені вдавалось балансувати між внутрішніми викликами і зовнішніми подіями та відповідальностями, і я була молодець.

Застільні бесіди. Чи потрібен мені душпастир?
До вашої уваги розмова на тему номера за матеріалами «Радіо Лютер». Ведучий — Назар Іллюк, гість — Дмитро Довбуш.

Не дозволяймо очікуванням украсти в нас майбутнє, Марічка ГАЛЮК
«Я стільки для нього зробила! А він...» — думала Мелхола, дивлячись із вікна на Давида, що танцював. Її ж насправді дратував зовсім не Давидів танець. Ви ж розумієте? Колись Мелхола, його законна дружина, спасла чоловіка від власного батька — легітимного царя Ізраїлю Саула. Тоді вона не тільки проінформувала Давида, що її батько хоче його вбити, але й організувала втечу коханому. Ще й поклала на його ліжко божка, накривши ковдрою, а на подушку — козячу шерсть, щоб не відразу дізналися про втечу чоловіка — і він міг урятуватися. Потім набрехала татові, що Давид погрожував убити її, якщо йому не допоможе.

Історичні постаті. Фрідріх Бедекер
У ХІХ та ХХ століттях, як за царського режиму, так і за радянської влади, територія на схід від Уралу була символом заслання та тюрем. «Вислали в Сибір…» — ця фраза мала особливо трагічне значення для жителів імперії. А ще коли взяти до уваги тодішню дикість, суворість та необжитість тих земель. Донині велика частина жителів Сибіру та далекого Сходу — це нащадки колишніх каторжників. Тому добровільно, окрім, можливо, підприємців, науковців та авантюристів, туди ніхто не прагнув. Але були винятки. Іноді героїчні, іноді трагічні. І серед тих особливих людей, які з тих чи інших причин свідомо вибрали небезпечну дорогу на схід, був Фрідріх Бедекер.

Пенітенціарна служба: покаяти, а не покарати
Служіння засудженим для християн завжди було особливо важливим. Ще Ісус навчав, що той, хто відвідає людину в в’язниці, проявить співчуття самому Синові Божому. Тому як тільки у віруючих Радянського Союзу, а пізніше й незалежної України з’явилася можливість проповідувати Євангелію, одним із перших місць, куди ступила нога благовісників, були тюрми. Сьогодні це важливе служіння, яке офіційно визнане державою. Про нього розповідає керівник Департаменту соціального служіння УЦХВЄ В’ячеслав КОГУТ.

Вірус, страшніший за Covid-19, Ольга КОНДЮК
У Новому Заповіті розповідається про випадок масового поширення неправдивої інформації, яка стала вірусною. «Коли вони йшли, дехто з вартових, прийшовши до міста, сповістив первосвященикам про все, що сталося. Зібравшись зі старшими та скликавши раду, дали достатньо грошей воїнам і сказали: Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми переконаємо його, і він вас не буде турбувати. Тож вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І це слово розійшлося між юдеями — аж до сьогодні» (Мт.28:11-15). Тобто фейки та ботоферми були завжди, просто не мали такої назви й використовували інші канали комунікації.

Рятує тіла й душі. Історія лікаря, Наталія ХВЕСИК
Андрій Стахнюк із Рівненщини 18 років працює лікарем екстреної медичної допомоги. Рятує людей при зупинці серця, травмах, кровотечах, отруєннях, удушеннях та інших станах, небезпечних для життя. Два роки він навчає людей надавати першу допомогу. Після того, як примирився з Богом, чоловік показує людям ще й шлях до спасіння душі. Завдяки вірі Андрій зумів пережити втрату батька та сестри, отримати свободу від гріха та знайти сенс життя.

Covid-19: «Цю ситуацію допустив Господь...»
Фраза «2020 рік був дуже непростим» стала уже банальною. Її повторювали вже сотні разів. Але, з іншого боку, це таки правда. Пандемія вплинула практично на усі сфери суспільства. Не стала винятком і духовна. Церкви змушені були на ходу шукати шляхи вирішення проблем, про які раніше і не здогадувалися. Ми звернулися з цього приводу до деяких служителів УЦХВЄ, зокрема керівників департаментів, із проханням розповісти про ситуацію у ввірених їм служіннях.

Представляємо Харківське об’єднання УЦХВЄ
Старший пресвітер об’єднання церков УЦХВЄ Харківської області Сергій ЦИГАНКОВ: «Людина не може бути до кінця щасливою, якщо не віддає себе ближнім»

Свідчення. Сергій Бурик
Сергій Бурик виконує служіння пресвітера церкви с. Затурці Локачинського р-ну, а проживає в с. Окорськ цього ж району Волинської області. Одружився в 1989 році. Разом із дружиною виховали 4 синів, мають 7 внуків. Сам Сергій Олексійович родом із с. Гораймівка Маневицького району Волинської області. У батьків народилося дві дочки і 5 синів, Сергій — середній із них. Брат Сергій розповів нам про своє надприродне одужання і як Господь використовує свідчення про цілющу Божу руку в його житті для підбадьорення і спасіння людей.

Благовістя в Україні. Олександр ПОПЧУК
Ми всі свого часу станемо перед Богом. Саме тому нам потрібно вчитися робити висновки, аналізувати виконану роботу, вносити корективи, а найголовніше — готуватися до великого іспиту перед Господом. Кожен із нас, хто служить Господу, має потребу бути підзвітним, адже такими були й апостоли. «А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам» (Дії 14:27). У цій статті постараємося проаналізувати історію євангельського руху в Україні з 1990 по 2020 роки. Що ми мали, чого набули, що втратили та які виклики стоять перед нами сьогодні?

Поетична сторінка. Тарас Вихованець

Як страх пов’язаний із хворобами, Анна ВЕРЕНИЧ
Нині однією з найбільш обговорюваних тем у розмовах та в соцмережах є здоров’я. Ми ділимося секретами його збереження, рецептами ліків та оздоровчих дієт, шукаємо кваліфікованих лікарів. Але, виявляється, ми самі є не лише причиною хвороб, але — і найкращим лікарем. Саме від нашого духовного здоров’я залежить здоров’я фізичне. І про одну з таких внутрішніх причин хвороб ідеться в цій замітці.

«Нову заповідь Я даю вам», Олег ПАВЛІЩУК
«Хочеш бути щасливим? Хочеш зробити щасливими навколишніх? — полюби себе».Подібні заклики стають частішими. Зокрема й в церкві, під соусом «потрібно полюбити себе, щоб полюбити ближнього»… Тож усе більше добрих християн стараються полюбити себе — для цього читають якісь книги, відвідують тренінги, передивляються виступи «гуру». Кажуть, помагає часом зазирати в Біблію (але там жодного заклику любити себе). Справді, у Біблії написано: «…будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!» Але ще там написано таке: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!»

 

 

Людяність — це дуже важлива риса, особливо для християнина,
тому що Бог створив нас передусім не віруючими,
а людьми.

Віталій ЯЦЮК

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"