«Ти був в Ісусі?»

Наш маленький син Богдар називає церкву Ісусом. Щораз, як бачить якусь проповідь у ютубі, кричить: «О, Ісюс!». Коли проїжджаємо повз будь-яку церковну споруду, піднесено вигукує «Ісюююс», вказуючи пальцем на будівлю. Коли я збираюся на церковну раду чи на якесь виїзне служіння, обов’язково запитує: «Ти ідесь до Ісюс?»

Спершу для нас це звучало по-дитячому неточно, ми навіть намагалися його перевчити.

Але минулої неділі, коли синочок укотре запитав дідуся Петра після повернення з богослужіння: «Ти був в Ісюсі?» — ця фраза зазвучала для мене досить глибоко й символічно.

«Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2Кор.5:17).

Для багатьох із нас християнство асоціюється з конфесійною чи деномінаційною приналежністю, спадкоємністю традицій, відвідуванням храму чи навіть активною участю в служінні. Та Слово Боже правильно розставляє пріоритети. Спершу йде наше ототожнення з Христом, яке робить нас частинкою Його Тіла — Церкви. «А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд...» (Iв.16:8). «Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним» (1Кор.12:13).

І, по-друге, наше єднання з Господом обов’язково виразиться активним служінням церкві й в церкві — світу.

А ти сьогодні в Ісусі?

Богдан ГАЛЮК

Благовісник, 1,2021