Три напрямки душеопікунства в церкві

Кожна місцева церква сильна настільки, наскільки відбувається душепіклування про людей у церкві. Душепіклування створює потужний моноліт церковного середовища, яке здатне допомогти людині пройти найскладніші етапи життя. Хочу розповісти про три напрямки праці з людьми в місцевій церкві.

Перший напрямок — будівне душеопікунство.

У Тілі Христовому кожен цінний, адже за кожного пролита безцінна кров Ісуса Христа. Та особливої уваги потребують люди, які щойно народилися згори, отримали прощення гріхів та спасіння. Їх можна прирівняти до немовлят, які щойно народилися й потребують всебічного піклування. Їм важливо відчувати не лише прийняття й підтримку, але й любов та отримувати збудування на основі Божого Слова. Служителі (зрілі християни, наставники) можуть допомогти новонаверненим навчитися читати й досліджувати Біблію, практикувати молитву та піст для переможного християнського життя — і так набути Христового характеру, знайти своє покликання та призначення в служінні Богу.

У фокусі наставництва обов’язковим має бути курс із підготовки до подружнього життя та інші важливі для християнського життя.

У служінні наставництва можна організовувати як групові, так і особисті зустрічі з людьми для їхнього наставлення.

Тепер доступні посібники для системного наставництва, що значно полегшує працю з новонаверненими.

Кінцева мета наставництва — приготування святих на служіння Богові та їхнє вкорінення у вірі згідно з тим, що написано в Посланні до ефесян, 4:11-15. Важливо усвідомити, що від того, як ми навчатимемо та піклуватимемося про людей у місцевій церкві, залежатиме активність церкви та поява нових служителів.

Другий напрямок служіння людям в церкві — кризове душеопікунство.

Гріх впливає на людину глибоко деструктивно. Диявол атакує людину брехнею й завдає їй болючих ран, вилікувати які може лише Господь.

Коли людина приходить у церкву, вона потрапляє ніби в лікарню для оздоровлення душ. Через любов та істину Господь зцілює зранені серця.

Чимало людей приходять у церкву з багажем наслідків гріха: це проблеми з самооцінкою, образи та непрощення, різні види залежності, депресія та інші тягарі. А ще в житті християн трапляються важкі періоди: втрата близьких, стрес після насилля, травмування та інвалідність, сімейні проблеми. У кризові періоди по-особливому важлива підтримка зрілих досвідчених служителів, які вникають у ситуацію й допомагають пройти це й відновитися.

Служителеві, щоб комплексно допомагати людям, необхідно пройти курс із душеопікунства та проштудіювати додаткові посібники з цього предмета.

У Євангелії від Матвія, 11:28, сказано, що Христос здатен заспокоїти й зцілити зранені серця. Тож мета наставників – привести людину —ближче до Ісуса.

Не менш важливий напрямок — духовне батьківство.

Дуже важливий складник церкви — її служителі. Успішна та церква, яка працює над зрощенням вірних і посвячених служителів. Піклування про служителів має відбуватися на різних рівнях: це й матеріальне забезпечення, і молитовне заступництво, і духовне наставництво. Саме на служителів спрямовані особливі атаки диявола, на них лягає багаж проблем членів церкви, тягар сповідей, емоційних переживань та інше. На жаль, уже не рідко трапляються ситуації, коли служителі втрачають мотивацію, перегоряють і залишають служіння. Тому стало дуже важливим батьківське наставництво молодих служителів більш зрілими з метою порадити, передати досвід чи заступитися в молитві. Із апостолом Павлом завжди були молоді служителі, яких він навчав і передавав їм свій досвід та відкриття від Бога. Його послання молодим служителям — велике підбадьорення їм і навчання, як вірно та посвячено служити. У Другому посланні до Тимофія, 2:2, написано: «А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити». Як бачимо, вкрай важливе послідовне навчання та виховання служителів для Божого Царства. А без відповідального батьківства цього важко досягнути!

Аналізуючи церковне життя, переконався, що зростання церкви швидше зумовить розвиток душепіклування, аніж проведення ще одного церковного зібрання.

Бог доручив служителям піклуватися про Свою Церкву, тому докладемо старання, щоб мудро та щиро опікуватися Його дітьми. А Бог вірний — і дарує нам сили та винагородить за служіння Йому!

Іван Білик, завідувач департаменту молоді УЦХВЄ

Благовісник, 1,2021