|
Віра та життя
Віра та життя
1 2 3 4 5 6 7 8
Ліки від самотності, Веніамін ЛАРІН, 15.03.2914
«Вони в автобусній тисняві, але кожен з них самотній», — пише Девід Різмен у своїй книзі «Одинокий натовп». Проблема самотності стала особливо гострою в останні півстоліття. Вона тисне на розлучених, йде услід за втратою близьких, мучить холостяків, читається між рядками ув'язнених, «кличе на подвиги» молодих, які проходять «важкий вік».
Чи треба
боятися Бога?, А. Суховський, 15.03.2014
Сучасний світ повен страхів. Це й різні загрози (глобального потепління чи нового льодовикового періоду), і дріб'язкові, суєтні ірраціональні страхи, що іменуються фобіями. Клаустрофобія — боязнь замкнутого простору, агорафобія – боязнь відкритого простору і т. ін. Чого тільки не боїться людина. Ми інтуїтивно розуміємо, що почуття, назване «страхом Божим», не може бути поміщене в одному ряду з боязню висоти, боязню лікаря й т. ін. Страх Божий іншого походження.
Рушійні сили конфліктів, Сергій ВІТЮКОВ, 3.01.2014
Не раз у житті ми стикалися з гнівом, роздратуванням, конфліктами. Я хотів би глибше проаналізувати те, що змушує нас конфліктувати. Що нас дратує? Що змушує нас робити те, про що ми самі згодом шкодуємо? І чому ми не можемо вчасно спинитися? Писання стверджує: «Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає» (Пр. 20:3). А Новий Заповіт закликає нас не просто перемогти гнів, а спонукує увійти у сварку як мудрий миротворець, як той, хто творить мир.
Рецидиви непрощення, Джон БІВЕР, 3.01.2014
Декілька років тому один з наших служителів образив мене. За трохи більше року цей чоловік завдав мені не одну, а декілька серйозних образ. Я молився, постився і, нарешті, наважився сказати Богові: «Господи, я прощаю йому і більше не тримаю зла за все, що він мені зробив». І хоча я одразу відчув полегшення, це стало тільки початком шляху до мого духовного оздоровлення.
Відновлюючи зруйноване спілкування, Рік УОРЕН, 3.01.2014
Розладнані стосунки завжди варті того, щоб їх відновити
Оскільки все життя полягає в тому, щоб учитися любити, Бог хоче, щоб ми по-справжньому цінували взаєминами з людьми і докладали всіх зусиль, щоб зберігати їх і не ставити на них хрест всякий раз, коли виникає непорозуміння, образа чи конфлікт. Більше того, в Біблії сказано, що Бог довірив нам служіння відновлення порушених взаємин (див. 2Кор.5:18). Не випадково значна частина Нового Заповіту присвячена вченню про те, як нам спілкуватися один з одним в мирі та злагоді.
Мир та миротворці, Ісаєнко А. І., 3.01.2014
«Блаженні миротворці», — сказав Господь. Тому ті, хто хочуть бути блаженними, щасливими, увійти в Царство небесне, повинні бути миротворцями, тобто повинні творити мир, і передусім – у душі власній. Ми повинні умиротворити самих себе, тобто привести себе в такий стан, щоб наш дух нічим не обурювався. Ми повинні спокійно ставитися до втрат, образ – і взагалі до всього того, що може порушити душевну рівновагу, мир душі.
Вразити Бога, Володимир ШИШКОВ, 1.10.2013
Коли Шекспір прорік своє знамените: «Весь світ — театр...», йому ніхто особливо не заперечив — драматург знав толк у цій справі й акторами людей назвав не випадково. Що ж підштовхнуло класика до такого висновку, можна тільки здогадуватися. Особисто мені видається, що більшість із нас удостоїлися такої честі не за особливі артистичні здібності й неймовірну зовнішність, а, скоріше, за невгамовне прагнення справляти враження на оточуючих.
Гросмейстери нарікання, Сергій КАВЕЦЬКИЙ, 1.10.2013
— О, приперся! Хоч би подзвонив…
— Кошмар! І куди вони всі лізуть???
— Хто?! Ти, чи що? Та ти себе в дзеркалі бачив?
— І коли цей бардак закінчиться?...
Знайомі фразочки? Ми чуємо і промовляємо їх щодня безліч разів. Що ж змушує нас бути невдоволеними? Безлад у системі, неполадки в сім'ї, внутрішній дискомфорт. Що?
Чи легко бути дітьми віруючих батьків?, Світлана АНДРЕЙЧЕНКО, 1.10.2013
Недавно на жіночому спілкуванні одна вчителька (прихожанка з іншої церкви, бо ходять на наші зустрічі всі, навіть взагалі невіруючі) поставила таке питання:
— Мій син з двох років ходив зі мною за ручку на всі церковні служіння, був таким хорошим віруючим хлопчиком. Йому вже 16. Тепер він спілкується лише зі своїми невіруючими друзями, мене більше не слухає і в церкву ходити не хоче. Як так?
Як навести «порядок» в сім'ї?, 1.10.2013
Універсальної формули виховання дітей в багатодітній сім'ї немає. Однак, керуючись нехитрими правилами, можна істотно полегшити своє життя і виростити щасливих дітей.
Багатодітність: розкіш чи примітив?, Анна ЯРМОЩУК, 1.10.2013
Останнім часом мати багато дітей стало соромно. В народі побутує стереотип: якщо в сім'ї купа дітей, то їм вготована «циганська» доля, тобто вони, безсумнівно, будуть ходити напівголодні і в обносках. Саме тому на багатодітних мам дивляться зі співчуттям чи навіть зі зневагою. Мовляв, наплодила бідноту, тепер мучиться. Багатодітність в наш час вже не пояснюється як раніше: «Бог дав», а швидше: «так вийшло». Мати багато дітей не тільки стало немодним, але ще й вважається ознакою відсталості, «селюка». Мовляв, як у наш важкий матеріальний час можна бути настільки безрозсудними?! На жаль, скрізь знайдуться люди, які будуть крутити пальцем біля скроні, вважаючи, що мають право вирішувати, кому, скільки, коли треба мати дітей і яка між ними має бути різниця у віці.
Побічні ефекти, Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ, 20.06.2013
Уявіть собі таку ситуацію. Ви приходите в аптеку, спонукувані бажанням купити розрекламовані ліки. На ваше щастя, їх тільки вчора завезли. Ви з радістю просите провізора дати упаковку і починаєте читати анотацію. «Так, — задоволено бурмочете собі під ніс, — зміцнює..., підвищує..., захищає..., сприяє виведенню..., перешкоджає утворенню...»! Так це ж все для мене! От що пощастило, то пощастило!» Витягуючи з кишені гаманець, ви швидким поглядом пробігаєте розділ «Побічні ефекти». Вас він цікавить мало, бо ви вже захоплені продуктом. І раптом!..
Чудеса в решеті:
як відсіяти справжні чудеса
від фокусів, Ганна ЯРМОЛЮК, 20.06.2013
Чи вірите ви в чудеса? У те, що в нашому надтехнологічному світі, де все — вивчено до дрібниць, можуть відбуватися речі абсолютно нелогічні, загадкові й надприродні? Дуже часто в новинах можна почути повідомлення про хрести і навіть лики святих, які випадково знаходять на зрубах дерев, про ікони і статуї, що «плачуть» миром, сльозами, кров’ю або навіть перлами. Що це — серйозне попередження згори чи просто фокуси невідомої сили, яка навіть атеїстів здатна переконати, що «щось таки є»?.. Як ці чуда здатні вплинути на наше життя? І як відрізнити справжнє чудо Боже від фальшивки?
Чудеса без чудес, Юрій ВАВРИНЮК, 20.06.2013
Мені, як християнину, іноді буває соромно і незручно за себе. Це буває, коли чую свідчення про особливі чуда в житті віруючих, читаю про це в християнських періодичних виданнях та книгах. Коли одночасно зі сльозами вдячності Богові за особливі переживання, відкриття, здійснені чудеса в житті наркоманів, злочинців, смертельно хворих, чую, як по щоці котиться сльоза розчарування: «Господи, а чому ж у мене такого немає?!»
Так, на сором собі повинен признатися: в моєму житті не було чудес…
Як і коли діє Святий Дух?, Олександр ПОПЧУК, 20.06.2013
У Біблії багато йдеться про надзвичайне, про чуда й знамена, які супроводжували Божих людей, Божих помазаників. І саме ці надзвичайні моменти в житті християнина й Церкви всіх часів і поколінь звершує Святий Дух через Свої дари. У Слові Божому згадуються дев’ять дарів Духа. Три дари, через які Святий Дух щось відкриває: слово знання, слово мудрості й дар розпізнання духів. Три дари, через які діє сила Божа: дар уздоровлення, дар чудотворення і дар віри. І три дари для збудування, коли Дух Божий говорить через людські уста: дар інших мов, дар вияснення мов і дар пророцтва.
Свідчення Духа, Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ, 20.06.2013
Розкажу про одну ситуацію, яка сталася в перші роки мого християнства. Наша церква тоді була ще зовсім молодою. Із захопленням і сумом згадую той час: які ми були ревні, які ми були сміливі! Усе було і вперше, і знову. Ми віддавалися цій новизні легко, вільно і з готовністю, пропонуючи себе для служіння скрізь, де ми були потрібні. Але це так, до слова… А згадана мною ситуація полягала ось у чому.
Не буду розповідати всіх подробиць, але факт у тому, що дочка однієї з наших літніх сестер прийняла дозу якихось ліків більшу, ніж це було сумісно з життям. У такому стані її і знайшов батько вдома. Швидка привезла її в нашу місцеву лікарню, і лікарі почали боротьбу за життя. Коли я про це дізнався, то ще з двома братами негайно попрямував туди.
Страх: битва за розум, Ліза БІВЕР, 5.04.2013
Чому люди не люблять порядку Божого у своєму житті? Чому вони докладають усіх зусиль, аби втримати те, що потрібно відпустити? Чому вони хочуть будь-якою ціною контролювати, не бажаючи відмовитися від цього? Тому що бояться. Страх — підступна сила. Він призводить до того, що розсудливість і мудрість залишають нас. Він не дає нам спокою і контролює нас, підштовхуючи до прірви зневіри. Щоб подолати страх, ми повинні знати його природу. Страх — це не розумовий стан або погане ставлення.
За межею земного виміру, Марина Миронова, 5.04.2013
Іноді, молячись, хочеться сказати «амінь» ще до того, як прорвешся крізь турбулентні потоки в атмосфері, крізь лінь докладати зусилля, крізь дефіцит спраги Бога, крізь брак часу, крізь релігійну молитовну рутину, яка заважає реальній зустрічі з Богом… Іноді не хочеться брати з собою Святого Духа як штурмана, адже Він має звичай відходити від стандартів молитовної традиції й рулити в ті місця, які ми не планували відвідувати. Іноді не хочеться залишатися на борту спрямованої в Небо молитви, але хочеться швидше катапультуватися й приземлитися у звичному земному вимірі, сказавши заповітне «амінь». Загалом, хочеться швидше зробити посадку, так нікуди і не злетівши…
Невидима війна, Чіп ІНГРЕМ, 5.04.2013
Сатана всіма способами намагається заманити нас у пастку. Він обманює нас і звинувачує. Іноді робить це приховано. Іноді йде й у відкритий наступ. Духовна війна може набирати різних форм. Але поміркуймо над тим, як боротися з ворогом і перемагати. Є чотири факти, які ми повинні засвоїти.
«Гербарій» диявола, Михайло ЮНАКОВСКИЙ, 18.12.2012
На наших похоронних служіннях ми часто співаємо похоронний псалом. Називаємо його просто по першому рядочку: «Наша жизнь коротка…» Третій куплет цієї пісні звучить так: «Как цветок полевой: по утру расцветал, а уж к вечеру, в зной, пожелтел и завял». Ці слова говорять самі за себе. І нагадують нам про швидкоплинність і тлінність нашого життя. Але… проблема не в цьому…
Як викривати гріх?, Геннадій Андросов, 18.10.2012
Як редактор християнської газети, часто одержую листи. Нещодавно прочитав лист від брата в Христі з колонії суворого режиму. Він з гіркотою пише, що не може дивитися на всі беззаконня в церквах, щовіруючі тільки Христом прикриваються, а чинять гріх, неохоче допомагають йому, бідному брату в узах. Так і хочеться сказати: «Дорогий брате, так у чім справа? Якщо не можеш дивитися, то правильно зробиш, якщо нарешті перестанеш дивитися на те, на що й не варто дивитися!»
Уроки кухонного крана, Ольга Міцевська, 18.10.2012
У нас на кухні прорвало кран. За мить все було у воді. Ця пригода раптово припинила всі мої міркування, що щасливою чи нещасливою людина почувається від ставлення до життєвих обставин. Але це своєрідне випробування моїх переконань додало сил, щоб з неприхованою посмішкою зібрати всю воду.
Та суть не в тому. Чоловік, повернувшись з роботи, трохи почаклував над чудом «китайської техніки», тобто нашим старим краном, і вирішив придбати новий. До того часу всі наслідки домашньої катастрофи було ліквідовано й кухня виглядала доволі-таки чистою. Поки…
Ісус — Бог
білих ворон?!, Анна Ярмощук, 18.10.2012
Чому натовпу так не подобаються ті, хто виділяється на його фоні? Чому, чинячи не так, як усі, ми ризикуємо стати ворогами суспільства? Чому світ так прагне взяти зброю неприйняття й перестріляти всіх білих ворон? Бог створив світ таким різноманітним та яскравим, однак, дивлячись на всю цю неповторну красу, люди чомусь надають перевагу тому, що об’єднуватися в натовпи і не виділятися. Повторювати чужі думки й помилки, одягатися, як усі, схвалювати те, що всім подобається, зневажати все, що прийнято зневажати, показувати пальцем у тому ж напрямку, куди вказує натовп, словом, прожити життя не гірше, ніж в інших.
Про віру в душі, Марина Миронова, 18.10.2012
Кишені балонових плащів моїх батьків, які вони носили в пору мого дитинства, завжди були обтяжені дрібними монетами. Вирішивши полегшити їх на двадцять копійок, я вирушила за морозивом. Пильна тітка Груша, здійснюючи акт купівлі-продажу, частенько питала: «Гроші мама дала?», і якщо всі попередні рази я з чистою совістю кивала головою, то цього разу зробила це з червоними щоками.
Комунікабельність чи флірт?, Денис Подорожний, 18.10.2012
Мене часто запитують, чим відрізняються один від одного флірт і комунікабельність?
Комунікабельність і флірт відрізняються один від одного так само, як здатність будувати стосунки з людьми і вміння обманювати.
Дві дороги, Макс Лукадо, 18.10.2012
Минулого вечора я віз сім’ю до бабусі на свято Дня подяки. Три години в дорозі — і я відчув, що перебуваю в дослідницькому центрі теології.
Час, проведений в машині, наповненій дітьми, навчить вас більше розуміти Бога, тому що перевезення сім’ї з одного місця в інше споріднене з тим, як Господь Бог переносить нас із цього світу у Свій світ. А деякі найбільш напружені години припадають на ті моменти, коли пасажир та водій не можуть дійти згоди щодо пункту призначення.
Родові прокляття: доля у спадок?, Ростислав Мурах, 18.10.2012
Тепер частіше проповідують про родові прокляття і дають поради, як від них звільнитися. Щораз частіше проповідників будують своє служіння на звільненні від проклять. Деколи ці служіння викликають цілу низку питань, тому що не завжди відповідають євангельській істині. Що ж таке родове прокляття та що насправді говорить про нього Біблія?
Ковалі щасливої долі, Ольга Міцевська, 18.10.2012
Людина — коваль свого щастя, — стверджує відома приказка. Але коли процитувати її в християнському середовищі, вона викличе безліч заперечень, а то й обурення. Не ми ж, а Бог «виковує» нашу долю, Він — коваль нашого щастя. Людині головне, як то гласить поширений християнський вислів, прийняти Господа у своє серце й віддати своє життя в Божі руки. Та чи насправді все залежить лише від Бога? Якщо так, то чому в християнських колах стільки нещасливих людей?
Вибери собі долю, Василь Мартинюк, 18.10.2012
Поняття долі в українців дуже широке. Це не тільки визначена провидінням життєва дорога індивідуума, історичний шлях нації та держави, але й будь-яка подія в житті людини, якої вона не змогла уникнути. Долею українці називають відносно щасливе життя на противагу недолі – бідам та різним життєвим труднощам. Доля – це і життєві обставини, і результат зусиль життєдіяльності, і супутник життя, і моральний обов’язок щодо дітей та батьків, і ще багато іншого, що людина вважає своєю повинністю. Українці люблять долю уособлювати – і вона стає божеством-долею, як у віруваннях наших предків-слов’ян чи інших язичницьких народів.
Нічний
точильник, Михайло Юнаковський, 27.06.2012
Кілька років тому ми з дружиною купили новий диван. Для нашої сім’ї це була ціла подія. Диван був красивий, м’який. Спати на ньому було — одне задоволення. Але через кілька днів після покупки ми виявили, що разом з диваном стали власниками й жука-точильника, який нахабно точив деревину нашого дивана. Але це ще не все. Найголовніше, що точив він її винятково вночі. І це стало для нас маленьким нічним кошмаром. Тільки починаєш засинати, раптом чуєш: «Хрум-хрум!» — наш «милий друг» починає свою нічну програму «Для тих, кому не спиться».
Свобода у Христі:
вільне падіння
чи стрибок з парашутом, Юрій Вавринюк, 27.06.2012
На зібраннях багато говорять про те, що ми повинні робити, чого не повинні, що можна, що не можна. Якісь правила, норми, які не завжди узгоджуються зі словом Божим. Може, це і потрібно на перших кроках слідування за Господом, але де та свобода, про яку казав Христос: «Ви будете вільні»? І як розуміти слова: «Не робіться рабами людей»?
Реальність, Денис Гореньков, 27.06.2012
Добре пам’ятаю момент, коли зайшов до кабінету нотаріуса й почав викладати на стіл пачки грошей, дістаючи їх з кишень зимової куртки. На протилежному краю стола лежали документи на право володіння будинком, підготовлений нотаріусом договір купівлі-продажу, який потрібно було лише підписати.
Що я відчував тоді? Нічого особливого. Я бачив перед собою декілька пачок грошей — доволі велику суму, власником якої був уперше. Від того, що ці гроші дуже швидко пройшли через мої руки, сума видавалася мені певною абстракцією, нічого реального я не відчував у цих папірцях. Великі гроші здавалися мені менш реальними, ніж невеликі, наприклад, моя щомісячна зарплата.
Велика спрага маленького сердечка, Дмитро Довбуш, 27.06.2012
Малий такий, весь у ластовинні. Нерозлучний зі своєю безтурботною хитруватою посмішкою. З іскорками в оченятах. От тільки... Мені здалося, я побачив у них щось до болю знайоме. Якусь невимовну дитячу муку, що підвладна тільки мові очей.
— Чому ти не вийдеш погратися з нами?
Я не повірив своїм вухам! Сусідський хлопчик прийшов до такого дорослого «дядька» як я, далекого від його інтересів і мрій? Невже йому мало друзів, які он там, неподалік, ганяють м’яча?
Батькова гордість, 27.06.2012
Є на Волині в Камінь-Каширському районі село Гута-Камінська. Село як село, і люди як люди. І живе в цьому селі родина Зіновія та Марії Скоців. Нічим особливим не вирізняється: як батьки, так і діти заклопотані звичайними сільськими турботами — таких тисячі на поліській землі. Правда, сім’я багатодітна — 10 дітей, але для Волині це не дивина, є ще більш багатодітні.
Але все-таки ця родина привернула нашу увагу.
Батькові сльози, Василь Мартинюк, 27.06.2012
Батько, який плаче. Скажете ви: це рідкісне явище. Тепер частіше побачиш дитину, яка не просто плаче, а ридає, покинута батьком чи навіть матір’ю. Але все ж батьківські сльози не такі вже й рідкісні. Я не буду говорити про батька, який плаче від перепою, від наркотичної ломки, старечого безсилля та забутості після безвідповідального та змарнованого життя, а про батька-віруючого, який знає Бога, знає Ісуса Христа.
Але чого такому батькові плакати?
1 2 3 4 5 6 7 8
|
