Благовісник

Віра та життя

Реальність

Добре пам’ятаю момент, коли зайшов до кабінету нотаріуса й почав викладати на стіл пачки грошей, дістаючи їх з кишень зимової куртки. На протилежному краю стола лежали документи на право володіння будинком, підготовлений нотаріусом договір купівлі-продажу, який потрібно було лише підписати.
Що я відчував тоді? Нічого особливого. Я бачив перед собою декілька пачок грошей — доволі велику суму, власником якої був уперше. Від того, що ці гроші дуже швидко пройшли через мої руки, сума видавалася мені певною абстракцією, нічого реального я не відчував у цих папірцях. Великі гроші здавалися мені менш реальними, ніж невеликі, наприклад, моя щомісячна зарплата.

Документи на нерухомість також сприймалися як щось нереальне. Декілька аркушів паперу з якимись печатями, схемами й підписами. Невже вони дають мені право перевезти весь сімейний скарб з орендованої квартири у власний будинок з городом, гаражем, котом і собакою? Невже після того, як ці папери опиняться в моїх руках, я зможу спокійно ходити в трусах по своїх кімнатах, пити чай на власній кухні? У реальності ніякої власності я в той час не бачив, тільки папери. Обмін кількох пачок грошей на кілька документів відбувся — і все стало реальним. Хоча сума була для мене величезною, і тепер доведеться дуже багато працювати, щоб повернути борги, проте тепер я власник будинку. Усе було насправді, усе виявилося правдою, і це, судячи з усього, всерйоз і надовго.

Так символи перетворилися в реальність. Те, що написано пером, вже не витягнеш і волом. Так само, як і угоду купівлі дому, я добре пам’ятаю день свого хрещення. Я був хрещений в одинадцять років у православному храмі міста Миколаєва. Потім у дев’ятнадцять років увійшов у воду басейну «Зоря», де був охрещений баптистським пастором. Я й дотепер не можу зв’язати цих двох подій. І чи здатні ми зрозуміти тепер безліч тих переломних моментів дев’яностих років? Так було. Однак я чудово пам’ятаю ті хрещення. «Чи відрікаєшся ти від сатани?» — «Відрікаюся». — «Чи віруєш ти в Господа і Спасителя Ісуса Христа?» — «Вірую». — «В ім’я Отця я Сина і Святого Духа. Амінь». Вода, образно кажучи, змила всі мої гріхи. Я був охрещений так само, як і тисячоліття тому Ісус Христос був хрещений Іваном, як підтвердили своє покаяння й євреї. Якими реальними стали слова Івана Хрестителя про Того, Хто увійшов у переповнену чужими гріхами воду! Чистий у нечисте. «Це агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу».

Яким реальним було древо хреста, метал цвяхів, сильні пальці солдатів і сердечний м’яз Спасителя, який не витримав страшних мук! Як реально силилися легені, щоб вдихнути повітря і видохнути його з криком: «Звершилося!» Звершилося. Ради нас і нашого спасіння.

Я живу в дивному світі, де сонце вже сходить, але й місяць ще світить на небі. У цьому світі символи перетворюються в реальність, одні швидше, інші повільніше. Гроші перетворюються в будинки, красномовність — у кровопускання. Але найголовніше таїнство зміни символів на реальність вже відбулося, відбувається і ще відбудеться. Так, це видається дивним. Пасха вже була. Бог на хресті примирив з собою світ. Пасха вже відбулася, але вона продовжується й сьогодні, змінюючи камінні серця на живі, трепетні. Пасха продовжується, обіцяючи Нове Небо й Нову Землю. Пасха продовжиться, коли нове вино буде розлите й випите на березі ріки Життя. «Це кров Моя…» У цьому світі, де Пасха була й продовжується як вічний полудень, дуже важливо не забути, не зневіритися в тому, що все це реально. Символи містять у собі реальність, як би не намагалися завадити цьому час, цинізм і суєта. Важливо не обманутися і не дозволити символам підмінити істину обманом, справжнє життя шкаралущею риторики. Історія реальна. Обіцянки Євангелії — реальні. Образ майбутнього — реальний. Христос, Пасха наша, поряд з нами.

Денис ГОРЕНЬКОВ,
персональний сайт «Добрососедство»
"Благовісник", 2,2012