Благовісник

Віра та життя

Ісус — Бог білих ворон?!

Чому натовпу так не подобаються ті, хто виділяється на його фоні? Чому, чинячи не так, як усі, ми ризикуємо стати ворогами суспільства? Чому світ так прагне взяти зброю неприйняття й перестріляти всіх білих ворон? Бог створив світ таким різноманітним та яскравим, однак, дивлячись на всю цю неповторну красу, люди чомусь надають перевагу тому, що об’єднуватися в натовпи і не виділятися. Повторювати чужі думки й помилки, одягатися, як усі, схвалювати те, що всім подобається, зневажати все, що прийнято зневажати, показувати пальцем у тому ж напрямку, куди вказує натовп, словом, прожити життя не гірше, ніж в інших. І хоча це життя нічого не вартує, тому що воно лишень ще один екземпляр, написаний під копірку натовпу, ми все одну раді бути прийнятими, хоча б навіть ціною втрати самого себе.

Ймовірно, кожен з нас хоча б раз у житті відчув на власній шкурі, що значить бути білою вороною. Тебе не розуміють, бо ж те, що є для тебе сенсом життя, для інших — порожнє місце. Вони шепочуться в тебе за спиною, а може, уникають тебе, тобі незручно бути самим собою. Так уже створена людина: їй потрібно бути прийнятою. Але як далеко можна в цьому зайти, щоб не втратити власної ідентичності? І чи повинен справжній християнин усім подобатися?

У сучасному світі складно зберегти себе в чистоті. Ще буквально кілька віків тому пальцями тикали в того, хто безсоромно грішив, а тепер суспільний гнів упаде на того, хто викриває гріх суспільства. Як знайти в собі сили, перебуваючи під прицілом несхвалення, чинити правильно? За що сьогодні ми можемо ухопитися, щоб нас не змило потоком гріха в каналізацію пекла?

Ми схильні бачити на шляху до мети тільки перешкоди, головна з яких — страх пережити невдачу в усіх на виду чи страх, що ніхто не піде разом з тобою. І зовсім небагато людей здатні йти вперед самі, залишаючись наодинці лише з Богом і своєю мрією. Мені здається, що білим воронам, щоб вижити, треба бути здатними йти вперед, незважаючи на біль. Бути сміливими, щоб прийняти себе такими, якими вони є і якими їх бажає бачити Господь. Мати сміливість пройти саме свій шлях. Для цього взагалі не потрібно бути генієм чи героєм.

Білі ворони були, є і будуть завжди. Саме вони найчастіше звершують великі відкриття, але навіть якщо залишаються невідомими, то наповнюють чиєсь життя сенсом, вносять певні рішучі зміни, вказують правильний шлях. Ми знаємо їхні ймення, тому що в їхньому серці знайшлося місце для інших, місце для подвигу, самопожертвування, саме вони — люди, вірні собі — формують історію. У Біблії дуже багато прикладів людей, які були не такими, як усі, які знайшли в собі сили піти наперекір натовпу.

Наприклад, Мойсей. Коли він відмовився від свого становище в суспільстві, щоб бути зі своїм народом, усі, хто знав його, напевно, крутили пальцем біля скроні. Але він був вірним своєму народові й повів його туди, куди вказав йому Господь. Найдивовижніше те, що Мойсей був білою вороною навіть серед свого народу. Усі сорок років, поки блукали по пустелі, вони не пропускали можливості висловити йому свою зневагу, зламати його. Вони не розуміли його пристрасті до Бога, не змирялися з його обраністю, постійно сумнівалися в його словах, його праведність їх напружувала. Але Мойсей знайшов у собі силу бути тим, ким хоче бачити його Господь, і йти туди, куди Бог його направляє.

Якби Давид не був білою вороною, він би, як усі, ховався й червонів, вислуховуючи насмішки Голіафа. Уявіть собі, як могли б його осміяти, якби він програв битву, а потім усі б дізналися про його камінці. Давид не боявся бути самим собою й тоді, коли євреї несли ковчег Божий, а він, цар, перед усім народом стрибав, танцював і співав від радості перед своїм Богом.

І нарешті, якби Ісус був як усі, не було б християнства. Якби Він мав ті ж цінності й таку ж, як у нас, віру, то не захотів би піти на хрест і прийняти всю ту наругу ради нашого спасіння, а вибрав би собі зручненьке місце в якомусь натовпі.


А що станеться, якщо ти захочеш бути, як усі? Що буде, якщо страх бути білою вороною змусить тебе з безглуздою посмішкою і неспокійним поглядом сидіти в натовпі більшості на широкій дорозі життя? У сучасному світі стало дуже модним поняття «компроміс». Гріх проповідується в кожному закутку, а коли нам складно встояти перед спокусами, ми шукаємо способу примиритися зі своєю совістю. І найпростіший спосіб — це змішати Божі стандарти чистоти зі своїми власними й створити певний сурогат цнотливості, який дозволить грішити, вписуючись у рамки пристойності. Компромісу в питаннях моральної чистоти не повинно бути! Тому люди, які розуміють це, будуть виділятися з натовпу. Натовп не може вмістити таких людей, тому що вони роздирають його зсередини й вносять дискомфорт, викликають у ньому почуття вини. Але при цьому саме такі люди своєю силою духа та чистотою віками стримували людство від повного морального розпаду.

Такою людиною був Ной. Він був єдиним праведником на цілому світі, коли всі довкола грішили та бунтували проти Бога. Можливо, були миті, коли йому здавалося, що він божеволіє? Але він пройшов свій шлях до кінця. Якби Ной був, як усі, його б також змило водою.

Віруючі в Бога названі в Біблії сіллю, тому що сіль — це природний консервант, вона зберігає продукт від гниття, а віруючі стримують світ від гріха. Звичайно ж, ми одразу станемо білими, якщо відкриємо рот там, де прийнято мовчати.

Молоді люди особливо гостро розуміють, що означає бути білою вороною. Юність — це вік, коли людина формується як особистість. Це час перших захоплень і розчарувань, переживши які, підліток починає розуміти, що йому подобається, а з чим він не може миритися. Коли людина повинна зробити свій перший у житті вибір, вона на власній шкурі починає переживати тиск натовпу. Стати одному проти всього світу й відстояти свою оригінальність — під силу далеко не кожному.

Є взагалі-то тут й інші тупики. Молодь так прагне відрізнятися, що за відсутності особливих достоїнств, прагне виділитися хоча б чимось. Алкоголь допомагає розкріпачитися і вільно здійснювати бравадні вчинки. Екстравагантний одяг, епатажний макіяж, дика музика, татуювання, пірсинг, нетрадиційна орієнтація, наркотики. Ця пустодзвонна оригінальність, за якою нічого не стоїть, стала клеймом сучасної молоді.

Кожен, хто буде прагнути виконати волю Бога й піде ради цього на все, буде білою вороною. Тобто виходить, що, в ідеалі, якби кожна людина була слухняна Богові, то всі були б білими воронами й такого поняття як «біловоронність» не існувало б. Кожен був би унікальним і погоджувався б з унікальністю іншого.

Чи доводилося вам колись складати пазли? Спочатку ми висипаємо увесь вміст коробки на підлогу і розглядаємо малюнок на коробці: що ж нам треба скласти. Потім ми вдивляємося в купу шматочків, намагаючись знайти в них щось спільне, якусь логіку й обережно, починаючи з країв, неспішно складаємо пазли в малюнок, просуваючись до центру. Дивлячись на малюнок на коробці, ми маємо уявлення про ціле, і, опираючись на нього, ми без проблем досягнемо цієї цілісності в наших пазлах. Людське життя дуже схоже на складання пазлів. От тільки часто люди намагаються розгадати цю головоломку без малюнка чи, що ще складніше, дивлячись на малюнок із зовсім іншої коробки. Нам подобається захоплюватися іншими людьми, їх зовнішністю, досягненнями, багатством. Нам би так хотілося бачити це все у своєму житті! Але якщо ми намагаємося зліпити зі своїх пазлів те, що побачили в житті інших людей, наш малюнок вийде незрозумілим, і ніхто не зрозуміє, що ж ми хотіли цим сказати.

У світі, де кожен прагне прожити чуже й красиве життя, білим воронам доводиться розплачуватися за свою вірність своїй сутності. Білі ворони чітко бачать перед собою малюнок, який треба зібрати. Хай він буде не таким глянцевим та химерним, як в інших, але він має повідомлення, саму суть. Людина щаслива, якщо вона дослухається до голосу свого серця і вивільняє свою мрію, свою віру! Щастя, коли ти робиш те, що тобі подобається. Не важливо, чи подобається це комусь чи ні.

Настав час набути впевненості й нарешті зрозуміти, що ти насправді хочеш від свого життя? Що хоче зробити через тебе Бог? У цьому і є твоє призначення. На жаль, у житті нас часто оплутують очікування інших людей. Ще в дитинстві батьки намагалися нав’язати нам свої уявлення про те, яким має бути наше життя. Але нам потрібно пам’ятати: постійно розчиняючись в інших людях, можна прожити порожнє, нічим не примітне життя.

Не думай про те, що думають про тебе інші, якщо при цьому ти впевнений, що правда на твоєму боці. Якщо ти йдеш Божим шляхом, тобі нічого боятися. Якщо ж ти відмовишся від мрії й підеш за натовпом, то ти не здобудеш натовпу, але втратиш себе. Будь вільним і будь собою, тоді поряд з тобою будуть саме ті люди, як цінують твою свободу, твою сутність. Але навіть якщо поряд не виявиться нікого, пам’ятай слова Бога: «Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: не бійся, Я допомагаю тобі» (Іс.41:13).

Бальзак писав: «Там, де всі горбаті, стрункість стає потворністю». Бути християнином у світі, який насолоджується гріхом, — боляче й незручно. Серед людей, ніби проказою, заражених злобою, вульгарністю, обманом, заздрістю, саме ти у своєму прагненні до духовної чистоти будеш видаватися хворим і саме від тебе будуть шарахатися як від прокаженого. Для світу кожна істинно віруюча людина — безумець. Така іронія, що навіть самого Бога світ відкинув, коли Той у тілі зійшов на землю. Тому нас підстерігає спокуса розчаруватися у своїй вірі й злитися з більшістю, тільки б не терпіти постійного болю несхожості та самотності.

Але навіть якщо весь світ відвернеться від нас, наш Творець не зробить цього ніколи. Для Нього ми — дорогоцінність. Не просто одиниця суспільства, піщинка в океані натовпу, не просто піксель на величезному екрані Всесвіту, а Його улюблене творіння. Бог любить нас не за наші заслуги, а за нашу особистість, тому що Він створив кожного з нас неповторним.

Нам треба навчитися складати пазли власного житті. Якщо ми бачимо перед собою зразок, робити це стає набагато легше. Дивіться на Бога, Який любить вас. Дивіться на те, що Він вклав у вас: унікальні дари й таланти, якими ви можете прославити Творця. Дивіться, зрештою, на ті можливості, які відкриваються саме перед вами. Можливо, ви виведете когось з рабства, як Мойсей, чи, як Давид, переможете Голіафа, перед яким німіє від страху натовп. Можливо, ваш вчинок сьогодні ніхто не оцінить, але ви безперечно проживете повноцінне життя, якщо його автором буде Ісус.

Анна ЯРМОЩУК,
персональний сайт "Горчичное зерно"
"Благовісник", 3,2012