Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
1-2,2022
«Блага Вістка в часи війни»

 

 

 

Віра та життя

Віра та життя

1 2 3 4 5 6 7 8

Війна запитала: «Хто ти?». Дмитро ДОВБУШ, 23.06.2022
Як писав Генріх Гейне: «Війна жахлива, та все ж вона відкриває духовну велич людини, яка кидає виклик своєму найстрашнішому ворогу — смерті». І справді, перед обличчям смерті людина лишається такою, якою вона є насправді. Усі маски й удавані ролі нівелюються, а на поверхню виходить — духовна велич чи вбогість. Сьогодні війна безумовно торкається кожного українця. І кожному вона беззвучно ставить свої незручні запитання. Здебільшого ті, на які не було часу відповідати в мирному житті. Адже часто справді важливі речі губляться серед термінових буденних справ. І одне з найголовніших питань війни: «Хто ти?»

Чи прощати звірства Росії? Василь ПОПУДНИК, 23.06.2022
Говорячи про прощення, люди розділилися у своїх думках. Одні кажуть, що потрібно якнайшвидше простити. Інші вважають, що прощати не варто. Даючи відповідь на це питання, вважаю тут ключовими слова з Писання: «Коли покається твій брат, прости йому». Уся проблема в тому, що в більшості своїй росіяни підтримують злочинну владу та виконують її накази. Вони не каються за вчинене. Навпаки — вони кажуть, що ми винні й ще в чомусь маємо покаятися.

Уроки російсько-української війни для християн. Микола РОМАНЮК, 23.06.2022
Хочу поділитися своїми суб’єк­тивними спостереженнями — спробою зрозуміти, що через усі ці події я можу навчитися. Хочу і вас заохотити до такої самої роботи — проаналізуймо, які уроки дає війна нам як церкві. 1. Ми виявилися духовно неготовими до серйозного випробування видимим вогнем і ворогом.

Не бійся!, 6.12.2021
Останні два роки ми живемо в стресовій ситуації. Страшна та смертельна хвороба, і не знаємо, як її лікувати та як правильно від неї вберегтися. Карантин та серйозні обмеження в пересуванні. Спад економіки та втрата роботи. І до всіх тих проблем додається неоднозначна реакція щодо вакцинації, яку не всі визнають… І якщо подивитися на рік, який закінчується, на настрої та стан людей, то не буде помилкою, коли скажу, що цей рік можна охарактеризувати одним словом — «страх».

Утома в служінні та деякі її причини, Артем ПРИСТУПА, 14.09.2021
Є багато різних ситуацій і зовнішніх причин, чому служитель, рукопокладений або рядовий, «вигорає» в служінні та відстає. Хтось бере на себе непосильну ношу, яку ніхто на нього не клав (див. Мт.11:28-29), не згідно з дарами, не за покликанням. Хтось, виконуючи служіння, разом із тим любить гріх і не хоче його залишити. І той гріх — як пробоїна в судні, через яку набирається вода й тягне корабель на дно, незважаючи на те, що двигун «тримає» крейсерську швидкість.

Три спокуси духовного працівника, Анатолій КОЗАЧОК, 14.09.2021
одразу ж був поведений у пустелю. І там почалися випробування. Тому ми маємо розуміти, що бути сповненим Духа Святого не означає бути позбавленим спокус та випробувань. Спокуси прийдуть у життя кожної людини. Але питання в тому, чи вистачить їй духовності, щоб пройти ці випробування.

Поки грім не вдарить, Микола САВЧУК, 14.09.2021
Коли Бог змінив моє життя, я був 10-річним хлопчиком, прикутим до ліжка. Діагноз — туберкульоз кістки. Ліве коліно не згиналося. Лікарі сказали рік лежати. Далі — операція. Допоможе чи ні — невідомо. Через цю хворобу першою до Бога прийшла моя мама. Почувши проповідь по радіо, вона вирішила ризикнути. Будучи атеїсткою, все ж пішла до церкви. Там і покаялася. А пізніше розповіла про Бога й мені.

«У тебе просто не вистачає віри!», Ольга КОНДЮК, 14.09.2021
«У тебе просто не вистачає віри!» — таке звинувачення чули багато людей, які не пережили очікуваних змін у житті. Особливо теорія «тобі це треба взяти вірою» популярна у середовищах, де робиться великий акцент на зціленні та дивах. Висловлюсь дещо категорично. Я вважаю, що такі твердження — це немилосердна маніпуляція. Окрім того, що людина страждає від хвороби, вона ще страждає й від провини через брак віри й намагається невротично контролювати свої думки та почуття, скануючи їх на предмет сумнівів.

Як довіряти серед розчарувань? Павло ФЕДОРУК, 14.09.2021
Двоє учнів Христа прямують у селище Еммаус. Хоча, мабуть, питання не стільки в тому, «куди», скільки «звідки». А йдуть вони з Єрусалима, з місця чудес, Божої слави, неймовірних надій... Йдуть, залишаючи там частинку свого життя, своїх мрій, своєї віри в Нього... Вони не просто пригнічені — вони вкрай розбиті й розчаровані. Усі їхні надії, усі очікування зруйнувалися в одну мить. Усе, чим вони жили останні декілька років, щезло, як сон.

Спогади, що зцілюють душу, Анна ШЕВЧУК, 14.09.2021
Дітям здається, що дитинство триватиме вічно. Так хочеться швидше подорослішати! А час усе повзе не поспішаючи й шепоче: «Не квапся, дитино, нарозкошуйся, насолодися, наситься-наповнись життєдайною батьківською любов’ю-дбайливістю, що дасть снагу йти вперед, начудуйся дивовижами, напийся знаними лише дітям радощами, безтурботністю, і не раз згадуватимеш, припадатимеш, як до джерела у спрагу, — до чарівних спогадів, що зцілюють душу.

Мирослав Гловацький: «Пишіть свої плани олівцем», 14.09.2021
Я народився в багатодітній сім’ї на Волині, у с. Ветли. Це — глибоке Полісся. Відверто кажучи, ми не були забезпечені всім необхідним для життя. Сім’я постійно переживала утиски. Я, віруючий у четвертому поколінні, вже менше цього зазнав, але мої предки — набагато більше. Дідусь сидів у Сибіру за проповідь Євангелії. Готували документи, щоб посадити батька, але, дякувати Богу, Радянський Союз розвалився. Коли виріс, у мене було величезне бажання — залишити Україну й поїхати туди, де добре всім. І я реалізовував це бажання. Коли одружився, ми з дружиною прийняли тверде рішення — їхати в Сполучені Штати на постійне місце проживання.

Чому християни вірять у теорії змови? Анатолій КИБУКЕВИЧ, 25.07.2021
Пандемія covid-19 не лише принесла сум’яття в економіку, медицину, політику, вона збурила воду й духовних джерел, піднявши з дна мул сумнівних практик, вчень та поглядів. Вона дала нове життя існуючим і раніше різним теоріям всесвітніх змов. З новою силою та натхненням обговорюються теми чіпізації, антихриста, глобалізації і навіть — уявіть собі — теорії пласкої землі. І що найбільш боляче, до цієї руйнівної та маніпулятивної практики активно долучилися християни.

Коли штормить всередині, Микола САВЧУК, 25.07.2021
Наша туристична група зійшла в сад схилом Оливної гори. «Ось, десь тут все могло й відбуватися, — розпочав гід свою розповідь. — Навіть можливо, що ці дерева були свідками тих давніх подій. Стовбури олив говорять про те, що їхній вік сягає...» Далі я не прислухався. Непомітно відійшов убік, намагаючись відновити в пам’яті не раз прочитані рядки. Десь тут, можливо, на цьому самому місці. Десь тут... На іншому березі потоку Кедрон височів храм. Вдалині горіли вогні святкового міста. Звідкись лунав відгомін великодніх псалмів. Але тут було тихо. Нахилені гілки. Блиск місячного світла крізь крони дерев. Мир і благодать. Але саме в цьому саду відбувалася найбільша битва всіх часів і народів, яка навіки змінила хід людської історії.

Що тобі сказав Бог? Геннадій АНДРОСОВ, 25.07.2021
Під час розмови по телефону зі служителем церкви з сусіднього міста почув від нього запитання: «Чи промовляв тобі Бог у ці дні карантину щось конкретне?» Він переймався тим, що, можливо, щось ми упускаємо й треба те негайно робити, а ми не робимо… Я так само думав над цим і ставив це запитання собі. Молився — і прийшла відповідь: у Божих вимогах до мене нічого не змінилося, питання ті ж самі, і Слово Боже незмінне. І варто виконувати те, що заповідав Христос. Чи карантин, чи не карантин.

Але гідності не втрачай, Ігор КРОЩУК, 5.07.2021
Будучи абсолютно суверенним, Бог визначає, хто й чого вартий, керуючись справедливістю та істиною. Він завжди готовий дати кредит довіри тому, хто в основу своїх стосунків із Ним поклав любов та щирість. І ми повинні виправдовувати Його сподівання на нас своєю вірністю, наполегливістю та самовідданістю. Апостол Павло свого послідовника й співпрацівника Тимофія навчав: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2Тим.2:15). Тобто радив йому докласти максимум зусиль, щоб підтвердити, що він достойний свого покликання та обрання.

«Свята» Біблія та «несвятий» телефон, Наталія ГУРМЕЗА, 5.07.2021
Коли я була маленькою дівчинкою, наша сім’я часто відвідувала невеликі церкви в навколишніх селах. Досі пам’ятаю привітні добрі усмішки, якими зустрічали нас у церквах жінки та чоловіки похилого віку. А вдячних слів після богослужіння удостоювалися не тільки мама, тато та я з сестрою, а й наш «Москвич». «Це віруюча машина!» — натруджені руки селян ніжно торкалися помаранчевого, вкритого пилом даху або багажника. І я гордо посміхалася, мені подобалося їздити у віруючій машині.

 

1 2 3 4 5 6 7 8

 

Саме церква стала місцем, куди ховалися люди під час бомбардувань. Саме церква відразу простягнула руку допомоги постраждалим. Виявляється, християнська родина — велика перевага.

Микола РОМАНЮК

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"