Благовісник

Віра та життя

Нічний точильник

Кілька років тому ми з дружиною купили новий диван. Для нашої сім’ї це була ціла подія. Диван був красивий, м’який. Спати на ньому було — одне задоволення. Але через кілька днів після покупки ми виявили, що разом з диваном стали власниками й жука-точильника, який нахабно точив деревину нашого дивана. Але це ще не все. Найголовніше, що точив він її винятково вночі. І це стало для нас маленьким нічним кошмаром. Тільки починаєш засинати, раптом чуєш: «Хрум-хрум!» — наш «милий друг» починає свою нічну програму «Для тих, кому не спиться».

Ми з дружиною почали шукати в інтернеті, які позбутися точильника. Добродушний пошуковик дав нам таку рекомендацію: «Знімаєте оббивку зі своїх меблів…» Після такого в нас відразу відпало бажання продовжувати читати. Ми вирішили залишити нашу оббивку на місці, а заодно й свого точильника, який належав нам тепер по праву придбання його разом з диваном.

Якось уночі, слухаючи черговий «концерт на заявки», я подумав: «Ось так і совість. Як би людині не хотілося іноді від неї звільнитися, вона все одно тихо приходить до неї вночі й до ранку провадить свою бесіду. Вдень її буває не чутно. Але вночі, коли людина залишається наодинці з собою, її голос ніби прокидається і владно говорить з нею. І цей голос, рано чи пізно, все одно доведеться почути».

Ой, як не хочеться, щоб все було так серйозно! Хочеться просто жити, насолоджуючись своїм буттям, і ні про що не думати. Як прикро іноді усвідомлювати, що життя насправді подібне до супермаркету, де все можна брати, але попереду — каса. Як іноді хочеться жити в блаженному незнанні, щоб потім мати легальну підставу сказати: «Так? А я цього не знав!»

На жаль, усе зовсім не так. Я можу весь день вдавати з себе господаря життя, а потім лягати спати і з соромом програвати маленькому черв’ячку, перед яким я виявляюся безсилим. Це повертає нас до істинної реальності. І, хтозна, якщо Бог це допустив, то чи не є воно Його натяком на те, з чим вже давно пора розібратися?

«Хай живе, — подумав я, — буде ще один привід замислитися про свою духовність».

Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ
"Благовісник", 2,2012