Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Роздуми над Словом Божим

Плід уст — хвала

«Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять» (Євр. 13:15).

Жертва хвали. Осудження чи прославлення?

Ми часто не замислюємося над тим, що кожного дня стоїмо перед вибором — прославляти Бога чи осуджувати Його.

Стикаючись в житті з несправедливістю, ми починаємо негативно реагувати на це, не розуміючи, що тим самим осуджуємо Того, Хто створив цей світ. Проклинаючи людей, ти проклинаєш Творця; благословляючи людей, ти благословляєш Творця — це духовний закон, плоди якого ми пожинаємо у своєму житті. «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Кор.10:13). «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує» (Як. 1:13). Тому перед нами стоїть вибір: осуджувати Бога, проклинаючи весь світ, чи ж говорити істину про те, Ким є Бог. Саме прославлення є альтернативою наріканням, невдоволенню й суду. І якщо ми прославляємо нашого Творця, тоді починаємо по-іншому реагувати на події, що трапляються у нашому житті.

Прославлення народжується не з наших почуттів, і не завжди легко вирішити славити Бога. Біблія говорить про те, що прославлення — це жертва (Євр. 13:15).

Жертва хвали — простий послух Його волі, це одна з заповідей. Якщо прославлення не є нашим життєвим принципом, то ми тим самим погоджуємося, що Бог злий. У прославленні ми проголошуємо істину Слова Божого, що Бог благий.

Прославлення

Вдячність Богові за Його діла і за те, Хто Він є, запрошення Бога в наше життя, визнання авторитету Бога — це і є стан прославлення. Прославити значить принести Богу в жертву хвалу, говорити про те, Хто Він є і Який Він є. «Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Пс. 49:14-15).

Прославлення Бога народжується від розуміння, що без Нього ми нічого не можемо робити, навіть хвалити. Тому в нас сьогодні є вибір: поринути в буденні справи чи звеличувати Бога. І якщо ми вибираємо славити, то починаємо переживати Божу благодать і звільняємося від пригнічення.

Слава і хвала

Саме слово «слава» вже говорить про те, що хтось справді гідний пошани і хвали. Прославити – погодитися з тим, що хтось гідний слави.

Хвала і слава відрізняються за своєю суттю. Слава — природа Самого Бога, неприступне світло. Слава свідчить про характер Бога, відображає Його сутність, бо єдиний, хто славний — це Бог. Разом із тим кожне творіння, яке стикається з сутністю Бога, незмінно воздає Йому славу (див. Об. 5:13).
Хвала — плід наших стосунків з Богом. Господь дає нам право вибирати хваління чи нарікання. Хвалити — значить погодитися з Божою істиною. Ми здатні хвалити тоді, коли знаємо славу Божу з власного досвіду, навіть незважаючи на наші почуття чи обставини, у яких ми пробуваємо. Хвала — це не плід нашого гарного настрою чи душевного піднесення, вона не народжується від емоцій і не залежить від сприятливих життєвих умов. У хвалі — пошук нашого серця, вираження нашого бажання знати Бога і йти вслід на Ним.
Прославляти — означає дозволити славі пройти через мене, пройнятися Божою істиною. Це активна дія людини, яка дає Духу Святому можливість виявити Свою силу і провадити людину в істинне життя поклоніння.

Ігор ІВАНОВ,
www.skinia.org,
"Благовісник", 3,2010

Українська християнська поезія