Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Роздуми над Словом Божим

Святе серед нечистого

Є у пророка Огія цікаве місце. Господь звертається до Свого народу: «Запитай-но священиків про Закона, говорячи: Ось несе хтось освячене м’ясо в полі своєї одежі, і доторкнеться полою своєю до хліба, чи до потрави, чи до вина, чи до оливи, чи до якої поживи, чи стане те освяченим?» І священики відповіли та й сказали: «Ні!» Тоді Огій сказав: «Якщо б нечистий через мертвого доторкнувся до всього цього, чи стане воно нечистим?» І відповіли священики та й сказали: «Стане нечистим!» (2:11-13).

У цьому уривкові описується важливий духовний закон, який має велике значення в житті кожного віруючого, і на який ми не завжди звертаємо увагу. Коротко його можна висловити так: «Святе не може освятити нечисте, в той час як все, що нечисте, опоганює святе».
Поміркуймо разом над цим законом.

Для ілюстрації Бог узяв звичний і зрозумілий для народу Божого приклад, а саме: Мойсеїв закон, який регламентував дії щодо всього, що вважалося святим. Пророк Огій запитує у священиків: «Якщо щось святе доторкнеться нечистого, чи стане нечисте чистим?» Ті відповіли так, як це було записано у законі: «Звичайно, що ні!» — «А якщо навпаки?» — продовжує пророк. — «Опоганиться!»

Старозавітний закон залишився в історії, але принципи, закладені в ньому, діють і до сьогодні. Як би нам хотілося, щоб все було навпаки! Щоб свята, віруюча людина освячувала собою все навколо, а все нечисте не впливало на неї! Але, на жаль, так не буває.

Правда, чимало місць Писання кажуть нам, що свята людина може освячувати своє оточення, але це носить тимчасовий характер. Земля, на якій ріс терновий кущ, що не згорав і яким зацікавився Мойсей, була святою доти, доки там перебував Господь. Так само і Сінай, навколо якого навіть була проведена межа, що відділяла святу територію, залишився звичайною горою після того, як Бог закінчив розмову з Мойсеєм. Беручи за основу Ісусові притчі, ми знаємо, що наше світло, тобто святе побожне життя, розганяє темряву лише там і лише тоді, де світить, сіль захищає продукти від псування доти, доки має свою силу. Невіруюча половинна у подружжі та діти віруючих батьків можуть лише користуватися привілеями святої сторони, бути під Божим захистом та опікою, але за своєю внутрішньою природою вони залишаються нечистими, хоча і дотикаються святого. Це тому, що святість у житті людини — це не лише зовнішній прояв, а перш за все — її внутрішня суть. Власне, й головним значенням слова «святий» є «відділений». Відділений від чого? Від нечистого. А, згідно Біблії, очищаючим засобом є Кров Ісуса Христа, Сина Божого при умові, що грішна, нечиста людина визнає себе грішником і вірою прийме Боже очищення і Боже прощення (див. 1 Ів. 1:7).

Так, святі люди мають великий вплив на людей, які їх оточують, на суспільство, змінюючи його, наскільки це можливо в земних умовах. Вони можуть і повинні нести чистоту та святість у брудний, гріховний світ, показуючи хороший приклад святого та побожного життя, але самі по собі вони не можуть його освятити, доки нечисті люди чи суспільство не відгукнуться на заклик віруючих і самі не змінять свого життя через кров Христову. Божий Син приніс чистоту у цей світ, але рішення скористатися нею приймає сама людина особисто. Лише дотик до святого: відвідування богослужінь, участь у богослужінні, членство у церковній громаді не роблять її чистою. Святою вона стає, лише серцем торкнувшись спасаючої жертви Ісуса Христа.

Але взаємостосунки чистого і нечистого мають і зворотний бік, який не дуже приємний для нас: дотик до нечистого опоганює чисте та святе. Свята людина має небезпеку забруднитися нечистим оточенням. Цей принцип діє у всій природі: найбільш криштальна вода гірського потічка не зробить чистою стічну канаву, хіба трішки розбавить бруд; а от лише невелика кількість нечистот може споганити найчистішу річку. Гниле яблуко у кошику швидко попсує здорові плоди, а не навпаки. Маленька кількість солі зробить непридатною для використання тонни води. В народі про це висловилися дуже влучно: «Ложка дьогтю бочку меду марнує».

У духовному світі нечисте, на жаль, має погану властивість: воно здатне забруднити усе святе, яке торкається до нього. Тому для святої людини важливо берегти себе від подібної взаємодії. На жаль, християни останнього часу все більше та частіше граються з вогнем, недооцінюючи цієї поганої властивості нечистих речей. Вони настільки впевнені у своїй чистоті та святості, вважаючи, що перебування серед нечистот світу, більше того, користування нечистим, вживання нечистого, не зашкодить їм. Слово Боже закликає нас відділитися від світу: «Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму» (2 Кор. 6:14-17). Це стосується перш за все тих сфер нашого життя, які безпосередньо торкаються зовнішнього світу: фізичної та емоційної. Наша зовнішність, наш одяг, поведінка, думки, слова, взаємостосунки, захоплення — це те, через що ми можемо опоганити свою чисту душу. Дехто любить при нагоді цитувати біблійні слова про те, що Бог не дивиться на зовнішність, а лише на душу. Все правильно, але ми можемо цю душу опоганити, як відро нечистот опоганить басейн з чистою водою. За словами апостола Павла, ми не можемо «вийти зі світу», ми змушені жити в ньому, але, як часто кажуть проповідники, «світ не повинен увійти в нас».

Тому, перебуваючи у цьому світі, завдання християнина — зберегти свою душу від опоганення через наше тіло та нашого емоційного складника. Те, як ми виглядаємо, як одягаємося, як говоримо, як поводимося, що слухаємо, що дивимося, з ким спілкуємося, чим захоплюємося — усе це може принести як збудування для нашого «внутрішнього чоловіка», так і опоганити його.

«Якщо б нечистий доторкнувся… чи стане воно нечистим?» І відповіли священики: «Стане нечистим!»

Юрій ВАВРИНЮК

"Благовісник", 4,2010

Українська християнська поезія