Роздуми над Словом Божим
«Хто думас лiвим?»
Ліва півкуля головного мозку більше пристосована до аналітичної діяльності і відповідає за логічне мислення людини, тобто за формулювання понять, побудову узагальнень, висновків, складання прогнозів тощо. У правій півкулі містяться центри керування орієнтацією в просторі, центри, що визначають музикальність, просторове уявлення. Отже, права півкуля спеціалізується на забезпеченні образного сприйняття навколишнього середовища, на формуванні особистісного емоційного ставлення до себе, інших людей і до предметів; є базою конкретного образного мислення, емоційного сприйняття оточення.
«Хто думає лівим?» — це назва простенького тесту в одній книжці з психології, який допомагає визначити, яка саме півкуля мозку більше розвинута в людини.
Так ось, був час (дуже короткий), коли я вірила в Бога, Який має лише ліву півкулю. Гадаю, що всі знають, що вона відповідає за логіку та аналіз. Безумовно, я не могла сумніватися в тому, що Бог, що створив небо і землю, дуже розумний! Всі ці науки (алгебра, хімія, біологія, фізика і т.і.) — це те, що здатне ввести мене в істинне благоговіння перед розумом мого Творця!
Так що в якийсь момент я з легкістю примкнула до «лівопівкульного» християнства. Його особливість у тому, що воно дуже логічне, раціональне та послідовне. Крок вправо, крок вліво — розстріл! Такий закон, і такими стають всі, хто обмежив характер Бога тільки своєю людською логікою.
Однак, щоденно читаючи Книгу псалмів (це моя особиста традиція), я виявила, що в Бога, на щастя, є й права півкуля. Він емоційний! «…Бо більше від неба Твоє милосердя!» (Пс.107:5) Ого! Якщо вже Його розум настільки великий, то наскільки Його милість і почуття більші від наших!
То яка ж півкуля переважає в Божому характері (пробачте за такий земний термін)? Ризикну сказати, що права! Інакше, яким чином заповідь любові раптом опинилася на першому місці (і на другому також), вище будь-яких розписаних правил, постанов і законів?
«Лівопівкульні» фарисеї ніяк не могли зрозуміти справ милості, які чинив Христос усупереч всій їхній логіці. Своїм раціональним розумом вони аналізували і звеличували лише суворі та виважені вчинки (жертви, фрази й навіть молитви). Але Ісус зовсім не вписувався в їхню логіку, тому що Він був тою самою милістю Божою, яка прийшла до нас на землю.
Чому Богу так подобався Давид, спонтанний і не завжди послідовний? За раціональним законом лівої півкулі він заслуговував навіть смертної кари за деякі свої вчинки! Тільки права півкуля здатна зрозуміти і оцінити яскраву емоційність його псалмів, його танці (навіть Мелхола, його дружина, не могла зрозуміти їх) і настільки різноманітну музику (від ніжних гусел до гучних кимвалів).
А чому Ісус звелів учням нести Благу Вістку іншим народам? Місіонерське служіння абсолютно не логічне для людського егоцентричного розуму! Навіщо Господь велів нам робити те, що таке клопітливе, обтяжливе й ризиковане для нас?
Чому взагалі Бог любить нас, людей, настільки, що віддав за наші гріхи Свого Сина? Нашим черствим і жорстоким серцям ніколи до кінця не усвідомити всіх Його почуттів до нас.
Але Божа милість вища небес, і розум Його неосяжний! Такий мій Бог, мудрий і милостивий… А ще хочу попередити, що серед Його емоцій є не тільки любов і милість, але й печаль, гнів і навіть лють…
P.S. Для всіх, хто прагне до раціональності та знань (я також серед таких людей), зауважу кілька важливих моментів: «Знання надимає, любов же будує!», «Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують — замовкнуть, хоч існує знання — та скасується».
Думаю, що Премудрість — це баланс логіки та милості, а Книга приповістей — яскраве підтвердження цього.
Світлана АНДРЕЙЧЕНКО,
Монголія
http://missiana.livejournal.com/10736
"Благовісник", 4,2010
|