Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Роздуми над Словом Божим

Один за всіх...

«Отож, благаю вас я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового» (Еф. 4:1-7).

Багатьом читачам знайома книга Олександра Дюма «Три мушкетери», герої якої жили за девізом «Один за всіх, і всі за одного». Це означало, що кожен член цієї групи зобов’язувався захищати не лише себе, але й інших, стояти плече до плеча у спільній боротьбі. Дозволю собі прокоментувати згадані слова апостола Павла так: він закликає ефесян прийняти девіз мушкетерів за свій духовний девіз. Більше того, переконаний, що Бог хоче, щоб Церква XXI століття прийняла цю фразу своїм девізом.

Згаданий уривок Писання апостол розпочинає словом «Отож…» Це слово спрямовує нас до попереднього розділу, у якому автор говорить про те, що має відбуватися в житті та серці християнина, якщо він перебуває у Бозі: «Щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою» (4:17-19). Іншими словами, він каже: «Ви тепер вже знаєте правду, тож живіть згідно з нею!».

І однією з характеристик справжнього християнина є те, що він живе в мирі зі своїми братами та сестрами по вірі. На цю тему апостол Павло не раз пише у своїх посланнях: «Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» (1 Кор. 1:10).

Як це можливо? Поміркуймо про це.

1. Джерело християнської єдності

Усі діти Божі прийшли в Божу сім’ю з різних прошарків суспільства, різних культур, з різними звичками, стилями життя, смаками і т.д. Що може бути основою їхньої єдності?

Вночі, коли Ісус був розіп’ятий, Він молився у Гефсиманському саду, щоб Божі діти «були єдині». Для цього Бог дає нам сім принципів, на яких будується єдність: одне Тіло, один Дух, одна надія, один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог Отець. Чи помітили ви, тут йдеться виключно про Христа, тут немає нічого людського, особистого. Коли наше життя, наші бажання, інтереси перестають концентруватися на Ньому, ми відхиляємося з правильної дороги, що веде до єдності. Ми можемо прийти із різних місць, з різними поглядами, але повинні стояти на одній основі: на Ісусі Христі. Це наша СПІЛЬНА благодать, дарована нам через віру в Ісуса.

Але у 7 вірші з’являється нова думка щодо ОСОБИСТОГО аспекту єдності: «А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового». Кожен християнин володіє принаймні одним духовним даром (див. 1 Кор. 12 розділ). Але, хоча він дається кожному індивідуально, його призначення не для приватного користування: ці дари повинні бути благословенням для Церкви і для слави Бога! Як боляче, коли віруючі не можуть чи не хочуть використовувати духовні дари для служіння в єдності, а нерідко навіть використовують їх, щоб руйнувати, а не будувати. Коли діти Божі використовують дари правильно, єдність між ними збільшується, Церква зміцнюється і зростає в силі! Джерело нашої єдності в тому, що ми маємо її загальні основи, однакові для всіх, та індивідуальні дари, головним призначенням яких є зміцнювати єдність Церкви.

2. Секрет християнської єдності

Тепер, знаючи джерело єдності, ми повинні її практикувати, захищати та зміцнювати. Зауважте: апостол не каже нам «робити» єдність. Єдність вже існує в Тілі Христовому. Наше завдання — бути в ній! Яким чином це робиться?

Через покору. Покоритися — це означає розуміти власну меншість. Це значить, когось ставити вище себе. Це не принцип: «Ой, який я хороший!», а «ким я є з Божої благодаті». Це скинення самого себе з п’єдесталу зверхності, розуміння, що якби не Божа благодать, ми були б у пеклі, живучи ще на землі.
Через лагідність. Це слово означає «м’якість, здатність тримати власну владу під контролем». Йдеться про можливість використання влади і сили щодо когось, але відмову від цього заради Христа. Це означає, відповісти «з медом», замість того, щоб «з оцтом». Коли ображають слабкого, а він не відплачує тим самим, це не завжди лагідність. Але коли ображають сильного, а він не реагує тим же — це лагідність. Подивіться на Ісуса: маючи силу та владу, Він не мстив кривдникам, а терпів усе з лагідністю.

Через довготерпіння. Це слово означає: «велике терпіння, витривалість». Це значить «мати міцний запобіжник». Наскільки у вас міцний «запобіжник»? Чи, можливо, ви запальні? Якщо ми хочемо бачити єдність у Церкві, то повинні бути загартованими та стриманими. Нам не можна «перегріватися», щоб аж «запобіжники» горіли.

Через терпіння у любові. Це значить давати ближньому можливість бути самим собою. Це давати право братам і сестрам залишатися різними, мати різні думки, власні особливості, відмінні від моїх, і саме такими їх любити. Як казав Августин: «У головному — єдність, у другорядному — свобода, у всьому — любов».
Через пильнування зберігати єдність духа в союзі миру. Це значить — об’єднатися для спільної праці і для збереження Церкви. Це більше, аніж зміна способу мислення. Це важка, довга праця. Слово «пильнувати» означає: «старатися, прикладати зусилля, бути постійним».

Цей обов’язок не лежить на відповідальності когось одного. Це — відповідальність абсолютно всіх членів Церкви. У 1986 році американський космічний корабель «Челенджер» вибухнув на 73 секунді польоту. Не лише сім родин відчули втрату. Це була національна трагедія. А все сталося лише через одне ущільнююче кільце. Космічний корабель складається з приблизно одного мільйона деталей. У цілому морі механіки та електроніки лише одна деталь зруйнувала все. 999 999 частин робили свою справу добре, лише одна «не спрацювала» — і сталася трагедія. Та теорія помилкова, яка стверджує, що «маленька» людина нездатна зробити в Церкві ні хорошого, ні поганого.

3. Задоволення від християнської єдності

Якщо ми вирішимо ходити в єдності, які наслідки цього?

Ми будемо жити збалансованим життям. Маючи єдність один із одним, як одна команда, ми тим самим показуємо реальність нашої віри. Ніщо так сильно не декларує нашу віру перед світом, як відкрита, безумовна єдність і любов до братів та сестер: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Iв. 13:35). Розбійник та лікар, п’яниця та вчитель, змінившись через віру в Христа, складають одне ціле! А якщо ми дозволяємо в серці визрівати нашому болю, нашій неприязні, образам, чи можемо тоді говорити про єдність духа?

Ми будемо жити щасливим та благословенним життям. Ми будемо доказом того, що Бог нас спас, що характер Христа відображається у нашому житті. Наше життя в єдності буде голосом сурми світові, який гине, що хоча ми різні, але спасенні і народженні до нового спільного життя в Бозі. Єдність може не зробити нас багатими, знаменитими та гарними, але вона принесе славу нашому Господові. Якщо ж будемо нехтувати єдністю, не дивуймося, що Бог нас не благословляє.

В одному з випусків National Geographic розповідалося про особливості арктичного життя. Автор розповідав, як сім вовків загризли декілька телят мускусного бика, які були під захистом табуну з 11 тварин. Коли вовки почали оточувати стадо, щоб добратися до телят, бики стали кругом, виставивши назовні смертоносні задні копита. Таким чином молодняк у центрі був у безпеці, незважаючи на тривале протистояння. Стадо успішно тримало облогу, аж поки один бик не вийшов з кола, ослабивши оборону. Стадо розбіглося, і, незважаючи на відчайдушну одиночну боротьбу дорослих тварин, вовки добралися до телят. Жодне дитинча не вижило!

Павло попереджав ефеських старійшин, що до них прийдуть «вовки, які не жалітимуть стада». Вони й сьогодні нападають на Церкву, намагаючись роз’єднати її і знищити. Якою легкою здобиччю стають віруючі, що ворогують між собою!

Можливо, ваші почуття були поранені кимось із братів чи сестер і у вас немає прощення та любові. Чому б не виправити це сьогодні? Заради єдності Тіла Христового. Заради миру в серці. Заради спасіння світу.

Сергій ВІНКОВСЬКИЙ,
м. Дніпропетровськ
"Благовісник, 3,2010

Українська християнська поезія