Роздуми над Словом Божим

Благословення чи прокляття?

На початку ХХ століття завдяки відкриттю Альберта Ейнштейна людство дізналося про теорію відносності. І попри те, що об’єктом його дослідження було рівняння електродинаміки, ця теорія знайшла своє місце у всіх сферах людського життя. Все у світі відносне! Про що йде мова? Що відносно чого? А швидше, хто відносно Кого! Залежно від місця, часу, ваги, навколишніх умов середовища один і той же предмет рухається по-різному. Ми — люди, і все, що з нами відбувається, завжди перебуває у прямій залежності від Бога і наших стосунків із Ним.

Хочете підтверджень моїх слів? Погортаймо сторінки Святого Письма, починаючи з Буття.

«І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі. І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі» (Буття 11:2-9).
Я впевнена, що ви добре знаєте цю історію, але порівняймо її з наступною, не менш відомою: «Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!» (Дії 2:1-6).

Зверніть увагу, що, незважаючи на той факт, що ці історії описують різні епохи, різні обставини, врешті-решт, абсолютно різних у ставленні до Бога людей, вони мають дещо спільне.

У кожній з цих подій фігурує однозначний факт — Бог надприродним способом дав людям здатність говорити різними мовами. Однак у першому випадку це спричинило крах імперії, а в другому — утворення Церкви! Як і чому так відбулося?

Одне і те ж явище, «різні мови» в різних випадках для людей були прокляттям або ж благословенням – усе залежало від становища людських сердець щодо Бога! У першій історії люди шукали свого, прагнули прославити власне «его», і Бог показав, що слави достойний лише Він, поставивши між ними мовний бар’єр. У другому випадку, спостерігаючи за палаючими для служіння серцями апостолів, Господь зруйнував мовний бар’єр, давши їм духовні «інші мови», зодягнувши апостолів силою згори, щоб привернути ще більше людей для Царства Божого.

В інших сферах життя теорія відносності теж діє. Статеві стосунки, наприклад, самі по собі не є гріхом. Та до шлюбу вони будуть прокляттям, а тільки в шлюбі стануть благословенням. Гроші теж не є злом, але той, хто отримав їх нечесним шляхом, витратить їх на те, що його зруйнує, а той, хто добросовісно заробив, вкладе їх в те, що збудує його сім’ю.

Інтернет сам по собі теж не зло. Проте хтось там шукає порнофільми, а хтось — благовістить невіруючим через форуми та соціальні мережі.

Ейнштейн мав слушність — усе взаємовідносне. Від людини залежить стан її серця перед Богом. Її власне бажання бути залежним від Бога чи ні — це гарантія успіху або невдачі, благословення або прокляття.

Оксана КОНОНЕНКО

"Благовісник", 2,2011