Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
3,2021
«Серце служителя»

 

 

 

Інтерв’ю

Інтерв’ю

Микола СИНЮК: «Мій пріоритет — бути потрібним Богу й людям», 15.09.2021
16-17 липня 2021 року в домі молитви Церкви «Спасіння», що поблизу Луцька, свій 30-річний ювілей святкувала базова місія Української церкви християн віри євангельської «Голос надії». Щоправда, ХХІІІ конференція припала на 31 рік її діяльності — в 2020 році з’їзду місіонерів завадив карантин. Святковий захід, що проходив під гаслом «Щоб знало майбутнє покоління» (Пс.77:6), зібрав понад 400 делегатів та гостей з України, Росії, Болгарії, Хорватії, США та інших країн. А до онлайн-трансляції приєдналися понад 4000 чоловік.

На перехресті студентських шляхів, Михайло МОКІЄНКО, 15.09.2021
Михайло Мокієнко (молодший) живе та працює у Львові. Він — історик, доктор філософських наук. А ще — пастор та місіонер. Його служіння специфічне в тому розумінні, що він благовістить в освітній сфері, зокрема серед студентів. Наша сьогоднішня розмова з ним саме про цю ділянку його духовної праці.

Наталія Кулеба: «Душеопікунство — це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога», 3.07.2021
Протягом багатьох років у християнських колах триває полеміка, чи можна християнину звертатися до психологів, чи володіє психологія інструментами для вирішення внутрішніх проблем людини й чи не суперечить цей інструментарій біблійному вченню. Іноді постає питання, чи варто християнину взагалі обирати цю спеціальність і яку саме обрати, якщо він відчуває покликання служити людям у вирішенні їхніх внутрішніх проблем. Своїм думками про ці та інші питання з нами ділиться Наталія Кулеба — маркетолог та психолог за освітою, нині практикуючий душеопікун церкви «Філадельфія» та співробітник християнської міжконфесійної організації «Help for Heart».

Анатолій Козачок: «У Біблії багато принципів, якими керується сучасна психологія», 3.07.2021
Церкву часто порівнюють із лікарнею. У принципі, так воно і є, із єдиною відмінністю, що лікар лікує тіло, а церква — душу. Недостатньо тільки привести людину до Бога, потрібна постійна духовна опіка, у разі потреби — допомога. Тому церква має бути за своєю суттю «лікарнею душі», де б люди, як віруючі, так і невіруючі, могли вирішити свої проблеми. Тому душеопікунство — нарівні із закликом до спасіння — наріжний камінь духовної праці кожної церкви, кожного служителя й навіть кожного віруючого. Ми звернулися до першого заступника старшого єпископа УЦХВЄ Анатолія КОЗАЧКА із запитаннями щодо служіння душеопікунства в нашому братерстві.

Оновлення мислення, або В якому напрямку рухатися далі? Віктор ВОЗНЮК, 3.07.2020
У 2019 році департамент освіти Української церкви ХВЄ ініціював і презентував проект із робочою назвою «Зміна мислення», в основу якого було покладено уривок із Писання: «Перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа…» (Рим. 12:2). Про ідею проекту, який нині носить назву «Оновлення», та його реалізацію розповідає завідувач департаменту освіти Віктор ВОЗНЮК.

Михайло Паночко: «Ми маємо реагувати на все спокійно....», 3.07.2020
Сьогодні, як ніколи, ми живемо у вирі інформації. І люди, обмежені щодо живого спілкування, перебувають у віртуальному, багато часу проводячи в соцмережах, у новинах, що не завжди має позитивні наслідки. Як нині християнину відфільтрувати корисну інформацію від некорисної? Як відрізнити фейки від справді важливих речей? Відповідають на ці запитання голова Української Церкви ХВЄ Михайло Паночко та його заступник Анатолій Козачок.

Михайло Мокієнко: «Ювілей п’ятидесятництва— це демонстрація справедливості». Частина 2. 3.07.2020
Пам’ятаю, коли я хотів вступати в біблійний навчальний заклад, то батько відмовив мене. Він говорив, при всій повазі до біблійних інститутів, що це достатньо обмежений вплив, і краще здобути гарну світську освіту, а богословська — прикладеться. Я завдячую цим татові. Крім того, дуже вдячний Віктору Шевчуку, який на етапі мого університетського навчання допоміг зробити вибір між аспірантурою й молодіжним служінням на користь наукового напрямку.

Михайло Мокієнко: «Ювілей п’ятидесятництва — це демонстрація справедливості», Частина 1. 3.03.2020
Ми розглядаємо п’ятидесятництво на трьох рівнях: як досвід, як вчення і як організований рух. Говорячи про 100-ліття, маємо на увазі саме організаційний складник — початок становлення п’ятидесятництва в Україні з приїздом на Тернопільщину в червні 1920 року реемігрантів Порфирія Ільчука, Йосипа Антонюка та Трохима Нагорного.

Iнтерв’ю з приводу. Михайло Паночко: «Я хотів би бачити майбутню церкву багаточисельною, духовною і впливовою!», 3.03.2020
Те, що розпочала Божа благодать 100 років тому, має глибочезний зміст, якого до кінця неможливо осмислити. Мій особистий погляд: передбачаючи трагічну кінцівку людства, Бог із великої любові дає настільки потужний вияв Своєї благодаті, аби люди, які прийняли її, стали силою, яка стримує від розкладання. Церква — стовп і утвердження істини! Це її основна місія.

Українській церкві християн віри євангельської в Іспанії бути!
Свідчення Ярослава Демка — старшого пресвітера Об’єднання українських церков ХВЄ в Іспанії «Спасіння Боже»
Іспанські дороги старшого єпископа. Інтерв’ю з Михайлом Паночко
На запитання журналу відповідає єпископ Юрій Веремій, координатор роботи Української Церкви ХВЄ у країнах Західної Європи.
Західна Європа як місіонерське поле. Інтерв’ю з Миколою Синюком

Лілія Бояновська: «Сьогодні не вистачає перекладачів, відданих служінню!», 26.12.2018

Лілія Бояновська (м. Луцьк) уже 10 років служить як сурдоперекладач. Вона розповіла, як прийшла до служіння глухим, як воно впливає на її життя та з якими проблемами доводиться стикатися.

Молодіжне служіння УЦХВЄ: нові обличчя та нові плани, 23.10.2018

На цьогорічній звітно-виборній конференції Української Церкви Християн Віри Євангельської відбулися кадрові зміни, зокрема обрано нового керівника молодіжного відділу. Богдан Левицький, який багато років очолював це служіння, передав повноваження Іванові Білику. Ми поставили декілька запитань обом служителям щодо їхнього бачення молодіжного служіння в УЦХВЄ.

Віталій ЯЦЮК: «Немає нічого важливішого за концентрацію, фокусування на Ісусі Христі», 23.10.2018

У нас немає якихось крайностей, які трапляються в інших областях. Наші церкви не схильні до бунтів і до всього іншого, що їх супроводжує. Можливо, це пов’язано з тим, що брати-попередники були помірковані люди, навчені, розсудливі — і це нам передалося в спадок. Зауважу, що євангельський рух у Західній Україні розпочався на Тернопільщині саме такими розважними братами. Кременець тоді був центром Всепольського союзу євангельських церков.

Юрій Сущ: «Перемога не здобувається на фінішній прямій, вона кується в спортзалі», 19.07.2018

Юрій Сущ (нар. 1987 р.) — гравець збірної України з футболу серед людей з інвалідністю (з ампутованими кінцівками). Проживає в с. Стобихівка Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. За освітою — педагог. У церкві відповідальний за молодіжне служіння. Неодружений.

Андрій Семенюк: «Наша любов до Бога визначатиме всю нашу поведінку», 22.06.2018

Андрій Семенюк народився в 1942 році в селі Кукли Маневицького р-ну, у сім’ї євангельських християн. З дружиною Люсею виховав 13 дітей. Став свідомим християнином у 16 років. Нині проживає в США. Активний місіонер: проповідує, матеріально підтримує місіонерів та залучає до цього служіння багатьох християн в Америці, регулярно відвідує Україну в справах місіонерства.
Наша розмова з братом Андрієм про його зустріч з Богом та стосунки з Ним. Пропонуємо її вашій увазі.

Старший єпископ Української церкви ХВЄ Михайло Паночко: «Богові потрібні вкорінені послідовники, а не перекотиполе, що котиться куди повіє вітер», 22.03.2018

Іван Мунтян: «Кожен на своєму місці може служити Господу!», 22.03.2018
Іван Мунтян з грудня 2015 року очолює Чернівецьку обласну раду, вирішуючи актуальні питання життя області. І вирішує він ці питання не лише як економіст та політик, але й як християнин. Він член однієї з п’ятидесятницьких громад міста Чернівці. Про свою громадську діяльність, покликання та місце у служінні Богові Іван Миколайович розповідає читачам журналу.

Олександр Третяк: «Я в передчутті того, що буде робити Бог!», 15.01.2018
Олександр Третяк народився 13 грудня 1985 року в с. Липне Ківерцівського р-ну. З 2010 року — диякон «Церкви Святої Трійці» (м. Рівне), з 2012 року — ректор Рівненської духовної семінарії і академії. Магістр богослов’я, спеціаліст романо-германської філології. Разом із дружиною Ольгою виховує сина Даниїла.

Лариса МУРАХ: «Благовістімо дітям та змінюймо країну», 15.01.2018
Оскільки в цьому номері журнал порушує тему євангелізації дітей, то інтерв’ю із завідувачем Відділу служіння дітям Церкви ХВЄ України Ларисою Мурах нам видається дуже доречним. Бо ж які навчальні чи виховні плани роботи з дітьми не складали працівники відділу, вони всі зорієнтовані на те, щоб привести дітей до Христа заради їхнього спасіння.

Анатолій Козачок: «Гідність кожної людини має цінуватися!» 20.12.2017
Інтерв’ю з Анатолієм Козачком, головою Київського міського об’єднання Української Церкви ХВЄ.

Молитовний паблік-чат: чи може віртуальна церква замінити місцеву? 20.12.2017
У цій статті ми розповімо вам про служіння, яке стало можливим саме завдяки інтернету, і без нього не змогло б існувати в такому масштабі. Мова йде про молитовний паблік-чат у Viber під назвою «Молитвенная комната», яку заснував мій давній знайомий Дмитро Ліщенко в грудні 2016 року.

Про європейських протестантів, ювілейні профанації та реформу Церкви. 20.12.2017
Розмовляємо з доктором богослов’я Романом Соловієм про поїздку в Європу, нестачу просвітницької роботи в контексті R500 та потребу внутрішньої реформації.

Сергій Санніков: «Сьогодні нам потрібна реформація як зміна світогляду пострадянської людини». 20.12.2017
Для України Реформація може значити дуже багато, якщо вона почує голос Реформації. Тобто країна знаходиться в такому стані, коли конче необхідні зміни. Якщо цих змін не відбудеться, усе закінчиться черговим вибухом, потрясінням, і знову буде революція.

Михайло Роман: «Служіння звільнення розпочалося зі звичайного співчуття», 20.12.2017
Голова Об’єднання церков християн віри євангельської Полтавської області, єпископ Степан Павлусь з братами-служителями практикує особливі служіння — служіння звільнення. У чому ж полягає особливість цих служінь? Саме у звільненні людей від демонічного впливу, і навіть залежності. А характеризуються вони поглибленими бесідами з тими, хто відчуває душевний та духовний дискомфорт, а також наполегливими молитвами.

Михайло ПАНОЧКО: «Церква має не здавати позицій, а навпаки — позитивно впливати на суспільство!», 20.12.2017

— Сьогодні всюди відбувається агресивна секуляризація суспільства, пропаганда безбожності, спостерігається духовне ослаблення в багатьох країнах. Тому Церква має не здавати своїх позицій, а навпаки — позитивно впливати на суспільство. Єдиним ефективним інструментом для цього в усі віки після приходу Христа була проповідь Євангелії. Віруючій людині треба занурюватися в Слово Боже й посвячувати час для молитви. Бо сьогодні Церква має зберегти своє значення солі, стовпа утвердження Божої Правди на землі.

Віктор ПРОХОР:«П’ятидесятниця — це проявлення Божої сутності в практичному християнському житті та служінні», 20.12.2017

— У моєму розумінні термін «п’ятидесятниця» має найпростіше пояснення: це весь потенціал, що захований в обітниці Ісуса Христа — Дусі Святому, Яким Бог наділив Церкву в день П’ятидесятниці. Тобто Дух Святий — це не свято, яке згадуємо через п’ятдесят днів після Пасхи, і не академічна доктрина для дискусій, це, я би сказав, прояви Божої сутності в практичному християнському житті та служінні, які описані в Діях апостолів та супроводжували Церкву протягом її історії.

Володимир БРИЧКА: «Конфлікт — це тест на духовний рівень», 27.09.2017

Найчастіше люди сваряться за правду. Бо ж у кожного своя правда. Конфлікти — там, де кожен правий. Де хоч одна сторона здатна поступитися, визнати себе неправою, там сварки не буде. Хтось один вибачиться — та й розійдуться. А там, де стикається дві людські «правди», виникають конфлікти.

«Служитель Церкви повинен і урядувати, і служити, це поєднання двох обов’язків»
Про владу загалом, церковну та політичну зокрема, розповідає старший єпископ Церкви ХВЄ України Михайло Степанович ПАНОЧКО

Розмова з Юрієм ВЕРЕМІЄМ у рубриці "Представляємо область", 8.02.2016

Йосип Величко: Бути дитиною місіонерів — велика честь!, 8.02.2016

Один із важливих вимірів євангелізму — євангелізм у сім’ї. Адже нерідко напружений графік благовісників призводить до втрати власних дітей. Під час цьогорічної конференції місії «Голос надії» довелося поспілкуватися з деякими дітьми місіонерів. Найбільше вразила розмова з 17-річним Йосипом Величком, який народився й виріс у республіці Комі, де служать його батьки — Федір і Мирослава. Мене вразило його захоплення своїми батьками, що нечасто побачиш у підлітків, а також велике бажання служити Богові.

Сергій Тарасюк: «Скрізь бути готовим проповідувати про Христа», 8.02.2016

Я знаю Сергія Тарасюка як щирого християнина, посвяченого служінню місіонера й пастора в ім’я Господа Ісуса Христа. Він місіонер місії «Голос надії» та відповідальний за місіонерську працю в Житомирській області, пресвітер церкви ХВЄ с. Хомутець та перший заступник старшого пресвітера Обласного об’єднання церков ХВЄ Житомирської області. Але брат Сергій ще не менш посвячений служінню батька. Чому кажу «служінню», бо він батько вісьмох прийомних дітей, взявши на себе обов’язки батьківства добровільно і виконуючи їх разом зі своєю дружиною Наталією з істинною посвятою.

Віктор КЛЕЦЬ: «Сумщина сьогодні радує!», 16.09.2015

Майже 90 відсотків церков Сумської області — утворені внаслідок діяльності місії «Голос надії». Це приклад того, як місіонери можуть змінити релігійну ситуацію в масштабах конкретного регіону. Віктор Клець, започаткувавши місіонерську працю на Сумщині, пройшов шлях від місіонера до пастора, а сьогодні виконує служіння старшого пресвітера обласного об’єднання церков ХВЄ і відповідального за працю місіонерів у Сумській області. Про успіхи й невдачі на цьому шляху Віктор Віталійович розповів журналістам «Благовісника».

Капеланство: на передовій духовної війни, 30.06.2015

З огляду на ситуацію збройного конфлікту, що склалася в нашій країні, Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій активно ініціює узаконення інституту військового капеланства в Україні. Та не чекаючи офіційного визнання, церкви почали активно розвивати цей новий напрямок служіння. Волонтери з церков виїжджають у зону бойових дій, щоб духовно та морально підтримати військовослужбовців, котрі знаходяться на передовій.

Що болить сучасним служителям?

Читаючи Біблію, неважко помітити, що у різні періоди історії Люблячий Бог по-різному промовляв до людства, особливо, до Свого народу. Намагаючись чи то від чогось застерегти, чи то кудись спрямувати, Він завжди концентрував погляд (у першу чергу служителів, а потім і звичайних людей) на цілком конкретних речах. В різний час такими речами були то ідолопоклонство, то блуд, то жорстокосердя, то невір'я, то розбрат... Напевно, служителі, яких поставив Господь над Своїм народом, як ніхто мають чутливе серце до Його голосу, бачення загальної каритини, ситуації в церкві ХХІ століття. Хто як не вони можуть гостро відчувати щонайбільш кричущі проблеми і щонайболючіші пробоїни. Тому ми звернулися до служителів різного віку із різних куточків України із проханням відповісти на просте і водночас складне запитання: «Що вам болить?»

Рустам ФАТУЛЛАЄВ: «Соціальне служіння — ворота для проповіді Євангелії»

Піднявши тему про вплив Церкви на суспільство, неможливо обминути увагою такий важливий вид служіння, як соціальне: допомога малозабезпеченим, нарко- та алкоголезалежним, праця у місцях позбавлення волі. Про це розповідає завідувач відділу соціального служіння Церкви ХВЄ України, пастор київської церкви «Скинія» Рустам ФАТУЛЛАЄВ.

Єпископ Микола СИНЮК: «Церква ХВЄ була і буде відкритою до діалогу»

ЦХВЄУ входить до низки релігійних об'єднань, серед яких Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Рада євангельських протестантських церков, Нарада представників християнських церков України, до інших громадських організацій. Служителів Церкви запрошують на засідання, круглі столи, радіо- та телепередачі, присвяченні різним питанням суспільного життя.
Ми звернулися із запитанням до єпископа Миколи СИНЮКА, заступника старшого єпископа ЦХВЄУ.

Михайло Паночко: "Це не тільки протистояння між політиками, це сутичка правди з неправдою"

Порушуючи тему впливу Церкви на суспільство, неможливо не згадати останніх політичних подій в Україні. Протистояння в українському суспільстві, яке вилилося у явище, назване Майданом, настільки значуще, що його не можна ігнорувати. З самого початку перед християнами постало питання, як їм поводитися у цій ситуації. Відповіді були різні, часто діаметрально протилежні. Свій погляд на майданівські події висловив старший єпископ Церкви ХВЄ України Михайло ПАНОЧКО. Інтерв'ю записане ще наприкінці минулого року. Ще до кривавого лютого, зміни влади, кримського протистояння. Ми не знаємо, як повернеться історія на час, коли цей номер журналу надійде читачеві, бо ситуація змінюється надто стрімко. Але незалежно від ситуації віруючі повинні мати орієнтир на цьому складному політичному роздоріжжі.

Україна без сиріт, 1.10.2013

Коли говорити про значення дитини для сім'ї і значення сім'ї для дитини, неможливо оминути тему всиновлення. Тому наш співрозмовник сьогодні — президент Альянсу «Україна без сиріт», голова правління «Отчого дому» один із пасторів Церкви «Спасіння» Роман КОРНІЙКО.

Інтерв'ю зі старшим єпископом Церкви ХВЄ України Михайлом Паночком

Протягом історії християнства диявол усіма силами намагався загасити Божий — вогонь, зупинити джерело, яке відкрилося в день П'ятидесятниці. Зокрема через єресі — з'явилися николаїти, валаамове вчення, лжепророки... Ворог знає, у чому сила Церкви. Сила Церкви — в єдності з Христом в Дусі Святім. Цю силу диявол завжди намагався спинити. У Самсона Даліла хотіла вивідати секрет його сили. Так само чинить лукавий, він хоче зробити церкву безсилою, обрізавши (образно) її кучері. Тому єресі, заблудження, гріх будь-якого масштабу, послух власній гріховній природі працював проти Святого Духа. Але ми вдячні Богові, що ніякі сили не змогли згасити Його вогню. Він горів протягом двадцяти віків і горить у двадцять першому.

Євангельські християни-румуни Буковини міцно тримають прапор віри, 27.12.2011

На Буковині є близько 100 румунських сіл, у яких живуть християни віри євангельської. Троє пасторів розповіли нам, як християни-румуни поклоняються Богові та виховують молодь.

Вiктор Куриленко: «Я знайшов сенс життя в християнськiй вiрi», 27.12.2011

Михайло ПАНОЧКО: «Я живу особливою мрією — побачити сильну Церкву». Інтерв`ю з нагоди 60-річчя, 12.12.2011

Віталій Лунго, пастор церкви «Вефіль» м. Чернівців: «Найбiльша проблема сучасностi — великi знання i маленьке серце», 5.07.2011

Віра в країні розвинутого соціалізму, інтерв’ю з Василем Боєчко, 22.03.2011

Переслідування віруючих у колишньому Радянському Союзі почало носити масовий характер з 1929 року і продовжувалося практично до кінця 80-х років. Руйнування церков та храмів, арешти, заслання, штрафи, заборони були звичним фоном життя та служіння справжніх християн, громадян «країни розвинутого соціалізму». Чимало з них заплатили за свою віру ціну життя. Незважаючи на всі перешкоди Церква вистояла і зберегла вірність Богові. Єпископ Василь Михайлович БОЄЧКО був одним із останніх, хто відбував тюремне ув’язнення за свою віру та служіння. Про минулі гоніння та сьогоднішній стан Церкви служитель ділиться з читачами журналу. >>>

Михайло Паночко: «Нам необхiдно об`являти «усю волю Божу»

Найбiльше чудо для iндуса — навернення в християнство, Ірина Наумець, 18.11.2010

Пастор Аджі та його дружина Мерлін вперше відвідали Україну. Мерлін не відмовилася від поїздки, хоч і була вагітна. Авжеж, побачивши велику кількість віруючих, ще раз переконуєшся, що ти не сам. Про життя християн в Індії розповідають наші гості. >>>

Михайло Паночко: «Я вдячний колективу радiопередачi «Жива надiя»

Паночко Михайло Степанович, старший єпископ Церкви християн віри євангельської України, відповідає на запитання журналіста в інтерв’ю з нагоди 40-річчя виходу в ефір першої радіопередачі пастора Івана Зінчика. >>>

 

 

Я не зможу проголосити істину, якщо не знатиму її. Можна цитувати уривки з Писання, але якщо вони не перейшли на рівень мого пізнання, цитування не допоможе. Істина — це те, що треба пізнати й зрозуміти.

Анатолій КОЗАЧОК

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"