Інтерв’ю

Найбiльше чудо для iндуса — навернення в християнство

Пастор Аджі та його дружина Мерлін вперше відвідали Україну. Мерлін не відмовилася від поїздки, хоч і була вагітна. Авжеж, побачивши велику кількість віруючих, ще раз переконуєшся, що ти не сам. Про життя християн в Індії розповідають наші гості.

— Ви раніше сповідували індуїзм, а як відбулося ваше навернення в християнство?
— Закінчивши навчання в університеті та здобувши вищу освіту, я поїхав у чуже місто в пошуках працевлаштування. Усе було таким незнайомим, я почувався в тому місті самотнім зі своїми переживаннями. Можливо, саме це підштовхнуло мене до пошуків Господа. У той час моя двоюрідна сестра вже була християнкою. Вона і запросила мене в церкву християн віри євангельської. Тут я вперше почув вістку про спасіння. Відтак 18 років тому я прийняв Ісуса Христа у своє серце.

— Мені відомо, що в Північній Індії функціонує місія. Скільки церков вона відкрила, які служіння здійснює?
— Засновником місії є доктор Піджі Гвардес. Я вже 15 років тісно співпрацюю з цією місією. Наше бачення — до 2012 року відкрити 7770 церков. Потрібно відкрити ще близько 6500. Нині я виконую служіння єпископа в об’єднанні із 180 церков. Разом із командою служителів ми відновили деякі громади в Непалі, за підтримки місій «Good samaritan» (США) та «Добрий самарянин» (Україна, м. Рівне) побудували в Індії дитячий будинок. Наша країна потребує більше 50 тис. місіонерів. Індія бідна країна. За соціальним станом у суспільстві та матеріальним люди поділені на касти: вища, середня і нижча. Тяжко жити в таких умовах, тому, проповідуючи істини Христа, новонавернені християни старанно служать іншим чим тільки можуть. Так, щоденно церква із м. Бастар годує близько 360 дітей та утримує дитячий будинок, у якому виховується 65 хлопчиків. Християни в Індії потерпають від постійних гонінь. Деяких вбивають, найчастіше спалюють будинки, тому декому доводиться жити в лісових хащах просто неба. Але і це не зупиняє на шляху служіння Господу. Коли ти визнаєш себе християнином, більшість людей відразу сприймають тебе як чергового представника нижчої касти, а значить — тобою потурають. Дякую Господу за тих людей, які, залишаючи комфортні умови життя, приїздять в Індію для проповіді Слова Божого. Ми потребуємо таких людей.

— В істинності християнського вчення іновірні народи часто переконуються через явлення конкретних Божих чудес та знамен. Чи доводилося вам бути очевидцем Божих дій під час проповіді Євангелії для індуського народу?
— Так, звичайно, я був свідком багатьох Божих знамен і чудес. Загалом, можна сказати, очевидцями Божих знамен були близько 95 % індусів з числа тих, які увірували в Господа Ісуса Христа. 14 років тому, коли я тільки-но почав місіонерську працю, мене запросили в одне селище проповідувати Слово Боже. Під час служіння до мене підійшов чоловік, який був глухим. Як тільки я поклав на нього руки, він умить упав на землю і почав крутитися, як змія. Після молитви він підвівся, його вуха відкрилися. Сталося чудо — до нього повернувся слух. Але я глибоко переконаний, що найбільшим чудом є покаяння грішника та прийняття ним Господа Ісуса Христа як свого особистого Спасителя.

— У індійській культурі побутує поклоніння цілому пантеону богів. Об’єктом поклоніння є навіть тварини. Серед індусів, певно, багато тих, хто ворожить та практикує окультизм. Чи є серед новонавернених такі, які це практикували, і як Господь звільняє їх від такої демонічної залежності?
— Дійсно, серед новонавернених є такі, які в минулому захоплювалися різними окультними практиками, тому за таких людей ми звершуємо молитви. За індуською традицією, у кожного племені є свій бог або богиня, яким вони поклоняються. Увесь обрядовий процес скеровується вождем племені, жерцем. Відьмарство і чаклунство — елементи поклоніння ідолам. Йдучи селами та проповідуючи євангельські істини, ми насамперед молимося за місцевість, зв’язуючи іменем Ісуса Христа усякі злі сили. Перш ніж відкрити церкву в певному поселенні, ми впродовж 7-14 днів постимо та перебуваємо в молитві, аби Господь подолав усякі злі сили, що можуть стояти на перешкоді Божій справі. Серед людей, які приймали хрещення, я неодноразово зустрічав таких, які раніше захоплювалися окультизмом. Я помітив, наскільки більш результативною стає балаговісницька праця в тій місцевості, в якій хоча б одна людина, навертаючись до Господа, відрікається від ворожбитства. У наших церквах є люди, які, як індуїсти, вшановували своїх богів тим, що приносили їм у жертву тварин. Тепер вони служать живому Богу. Одного разу я звершував служіння хрещення над одним чоловіком, який ще до навернення в християнство вбивав людей, виймав їхню печінку і з’їдав. Сповідаючись, він зізнався, що в минулому таким способом позбавив життя п’ятьох людей. І навіть у наш час в Індії є багато людей, які брали участь у людському жертвоприношенні, що є мерзотою в очах Божих.

— Мерлін, яке становище жінки в індуїзмі та як воно змінилося у вас після навернення в християнство?
— Я народилася вже в християнській родині. Моя бабуся отримала зцілення під час проповіді християнського пастора. Відтоді уся моя родина покаялася та увірувала в Ісуса Христа. Тепер мій батько є пастором. Ще з дитинства батьки прищеплювали нам бажання служити церкві, тому усе моє життя пов’язане із місіонерством. Звичайно, в індуській релігії жінка має ряд обмежень. Але оскільки я виховувалася в християнській родині, мені мало відомо, як саме живеться індуським жінкам. У своїй сім’ї я користувалася такими ж привілеями, як і мої брати. Ми отримували однакову освіту та навіть маємо однакові мрії.

— На завершення, що б ви побажали нашому народу?
— Бажаю, щоб кожен українець йшов услід за Господом. І щоб серед вашого народу з’явилося щонайбільше місіонерів, які б були готові служити в нашій країні. Ви є благословенням для нашого народу. Вірю, що благословляючи інших, ви у такий спосіб благословляєте і свою державу на успіх у всіх сферах діяльності.

Розмовляла Ірина НАУМЕЦЬ
"Благовісник, 3,2010