Благовісник

Молитовний паблік-чат: чи може віртуальна церква замінити місцеву?

Інтернет став невід’ємною частиною життя сучасних людей. Ні освіта, ні робота, ні дозвілля, ні, зрештою, служіння без нього не обходиться. Хоч би такий невеликий приклад: раніше, працюючи з молоддю, було, що перед певним заходом я мусив «вручну» обдзвонювати до 80 чоловік, і це займало кілька годин. Сьогодні все вирішується за секунди — одним повідомленням у відповідній групі Viber.

Ще недавно в церквах інтернет називали вигадкою диявола, сьогодні ж ним користується кожен служитель (ну, гаразд, майже кожен). У черговий раз виявилося, що «ножем можна не тільки когось вбити, а й нарізати хліб». І з допомогою «всесвітньої павутини» тепер відбувається обмін необхідною для служіння інформацією, швидко вирішуються організаційні питання, проводяться веб-семінари із служителями, що знаходяться на іншому кінці землі, врешті-решт — поширюється Євангелія.

У цій статті ми розповімо вам про служіння, яке стало можливим саме завдяки інтернету, і без нього не змогло б існувати в такому масштабі. Мова йде про молитовний паблік-чат у Viber під назвою «Молитвенная комната», яку заснував мій давній знайомий Дмитро Ліщенко в грудні 2016 року. Скажу чесно, до розмови з ним я досить скептично ставився до поширення молитовних потреб через мессенджери та соцмережі. Можливо, тому, що не раз натрапляв на фейкові молитовні повідомлення, а можливо, що сам цей формат мені здавався якимось несерйозним. Але, поспілкувавшись із Дмитром, я переконався, що при чіткій організації та з посвяченою командою таке служіння може мати хороший результат.

Біографічна довідка

Дмитро Ліщенко народився 22 квітня 1988 року в православній сім’ї. Коли йому було 3 роки, матір із батьком розлучилися, тож виростав із вітчимом. У 1995-1997 рр. матір з вітчимом прийшли в протестантську церкву. З ранніх років Дмитро став брати участь у служінні. Співав у вокальних гуртах, у 15 років почав проповідувати, згодом захопився місіонерством, любов до якого має й до сьогодні. З 2011 року одружений, з дружиною Галиною виховують трьох дітей. Засновник і адміністратор паблік-чатів «Молитвенная комната» та «Молитвенная комната 2».

— Дмитре, до кожного служіння людина якось приходить. Потрібно мати покликання. Хоча всі моляться, але не всі мають схильність до посвяченого молитовного служіння. Як ти прийшов до цього?
— Найперше, до свого служіння потрібно мати любов. Коли воно тобі подобається, ти ним живеш! Щодо служіння у Viber, то це справді не для всіх — хтось на це не має часу, комусь просто нецікаво. А мені Бог дав любов до нього. Я не сиджу, як хтось думає, цілий день в інтернеті. Виділяю певний час, і це приносить мені радість і благословення.

Важливість молитовного служіння я розумів завжди. Воно багато значило для мене як для проповідника, місіонера. Переконаний, що успіх служителя напряму залежить від молитви. Але я ніколи не думав, що це стане конкретно моїм служінням, яке матиме таке поширення й плоди.

— Отже, як почалося служіння «Молитвенная комната»? Кому прийшла ця ідея?
— Усе розпочалося ще три роки тому. Почну з того, що я люблю спілкуватися. Була така група у Viber «Біблія — книга життя» — одна з найвідоміших молодіжних груп у Рівненській області. Viber ще не був настільки поширений, як тепер. Але вже тоді користувачі стали писати свої молитовні потреби. І я запропонував створити окрему групу спеціально для молитви. Мене відразу підтримали.Тоді й було створено групу «Молитвенная комната». Спочатку я не надавав їй великого значення. Але коли після місяця існування нам стали надходити подяки й свідчення, то усвідомив, що це дійсно працює. Звичайно, тепер уже є багато подібних молитовних груп. А на той час, не побоюся сказати, наша була чи не єдиною у своєму роді. Напевно, саме тому мали такий великий потік людей.

— Як невелика група переросла в кількатисячний паблік-чат?
— З часом кількість учасників групи зросла до максимальної — 200, а ще багато бажало приєднатися. Читачі заявляли потреби й отримували відповіді, а коли вони отримували відповіді, то й самі молилися за потреби інших. Уже в той період долучилися деякі служителі. Один із тих, хто був від самого початку, — це Олександр Третяк. Він навіть деякий час адміністрував групу.

Минуло два роки. Маса повідомлень, маса свідчень. Потреба збільшувати масштаби стала нагальною. І в 2016 році ми створили свій паблік «Молитвенная комната», який досі є єдиним пабліком молитовного спрямування у Viber. У перший же день до нас приєдналося 350 чоловік. Протягом місяця кількість зросла до 1000 учасників. Тоді я замислився над створенням команди працівників, які б обслуговували паблік.

— Розкажи про механізм взаємодії з читачами пабліку?
— На початку я просто поставив свій номер телефону й написав: хто має потреби— пишіть, ми будемо їх опубліковувати. Це найпростіший варіант. У пабліку має право на публікації лише той, кому відкрив цю опцію адміністратор. Усі решта — просто читачі. Найпершою до нас приєдналася — сестра Юлія Дишко з Волині, з Любешівського району, яка стала допомагати в цьому служінні.

Спершу потреб було досить мало. Тому стали дублювати в пабліку потреби з групи. Згодом знайшли інші молитовні групи, переговорили з адміністраторами й домовилися про співпрацю: їхні потреби (з кожної групи) будуть потрапляти в наш паблік, а потреби з пабліку також потраплятимуть у їхні групи.Таким чином у нас утворилося кільце з семи груп. Учасниками деяких із них були служителі, наприклад, Михайло Близнюк, Віктор Боришкевич, а також районні служителі, які стежили за нашим служінням. Давали певні поради.

— Хто належить до вашої команди?
— Тепер наша команда налічує 11 чоловік, кожен із яких має свою частину праці. Вони представляють п’ять областей України: Одеську, Київську, Харківську, Волинську, Рівненську. Спеціально для команди створили окрему групу. Через півроку існування пабліку ми більш-менш налагодили працю й вирішили організувати зустріч. Мета — розвіртуалитися, ближче познайомитися, поспілкуватися щодо питань, які виникли в процесі служіння, обговорити подальший рух та ті помилки, які траплялися. Коли нас було вже 2-3 тисячі, один пресвітер порадив запросити в команду когось із старших, досвідченіших служителів, і запропонував поговорити щодо цього з Ростиславом Шкіндером. Ростислав Ростиславович, правда, знав про наше служіння вже давно. Але коли я подзвонив із пропозицією, він був приємно здивований. І ми вдячні Богу, що тепер в нашій команді є наставник, з яким можна порадитися щодо різних ситуацій.

— Сьогодні діє паблік «Молитвенная комната 2». А що трапилося з першим?
— Якраз перед запланованою зустріччю нашої команди (ми мали збиратися в суботу), у середу 5-го липня до мене телефонують сестри: «Діма, наш паблік зламали!» Тоді саме кількість читачів досягнула 4200 — досить значимий для нас момент! «Як це зламали?» Приїжджаю додому, бо я саме в той день був оффлайн, зразу заходжу у Viber. Виявляється, якимось чином недоброзичливці забрали в нас права адміністраторів, усю нашу команду видалили, а своїх додали. І ми так зрозуміли, що це зробили мусульмани. Бо відразу стали там щось писати арабською, якісь картинки мусульманські висилати… Ще, може, день там була якась активність, а потім усе стихло — і так до сьогодні. Найбільш боляче, що всі читачі лишилися в невіданні, слали смс-ки: «Чому ваш паблік не працює? Хто ці люди?» А ми — безсилі їм якось пояснити чи щось зробити…

Перше рішення, яке ми прийняли, — звернутися до читачів через наших колег — адміністраторів інших паблік-чатів та груп, оскільки за час служіння з багатьма встигли познайомитися. Наскільки змогли, поширили інформацію про інцидент, щоб максимально повідомити людей. З командою вирішили, що поки молитовні потреби будемо поширювати між існуючими групами. Єдине, що ми точно знали, — ні в якому разі справа Божа не має зупинитися. Уже ввечері створили новий паблік-чат із такою ж назвою, тільки під номером «2».

— Чи є можливість у майбутньому запобігти подібним проблемам?
— Є варіанти: наприклад, оформити паблік як офіційну сторінку об’єднання церков. Великим організаціям Viber надає кращий захист. Поки що ми цього не зробили, але плануємо. З одного боку, нам довелося знову починати з нуля. Але з іншого — зустрівши протидію, ми чітко зрозуміли, що знаходимося на правильному шляху! Усе, що зловмисники могли зробити, — забрати паблік, вони не могли забрати в нас сформованої команди, наших напрацювань, нашого служіння! Тепер паблік «Молитвенная комната 2» нараховує 1,9 тис. учасників.

— Розкажи про ваш з’їзд, які питання на ньому розглядалися?
— Отже, в ту суботу ми все-таки зібралися. Зустріч відбулася в церкві «Ковчег», у Києві, був присутній Ростислав Шкіндер, асоціація «Еммануїл», з якою ми познайомилися через Світлану Іскрук (Lana Ren), яка теж належить до нашої команди. Було два навчальних семінари — «Молитва» і «Душеопікунство», адже ми спілкуємося з людьми, і часто потрібно не тільки помолитися, а й допомогти знайти вихід із проблеми.
У результаті зустрічі ми визначилися з пріоритетами. По-перше, поставили мету — особисто знати тих людей із пабліку, які посвячено моляться. Недавно створили групу для цієї цілі — «Молитовники», тепер у ній майже 30 чоловік. Яка функція групи? Усі потреби діляться на категорії: кричущі потреби (аварії, операції) та менш гострі. Такі нагальні потреби ми ставимо ще й у групу «Молитовники», у якій, точно знаємо, за них будуть оперативно молитися. Крім того, учасниками цієї групи запроваджуватимуться ланцюгові молитви, пости за певні довготривалі потреби, як-от невиліковні хвороби, сімейні проблеми…
Ще одна ціль — щоб за потреби, які надходять до нас, також молилися в місцевих церквах. Тепер це працює в тестовому режимі в чотирьох церквах: м. Почаїв (пастор Іван Зорич), м. Лубни (пастор Ігор Фень), с. Тарасівка Київської обл. (пастор Сергій Манелюк) та церква «Ковчег» м. Київ (пастор Василь Хмель). На їхніх молитовних богослужіннях зачитують потреби, які надійшли на паблік за один день (бо за тиждень — трохи забагато). Так молитви помножуються. Хочемо, щоб більше церков було залучено, щоб кожен день якась церква молилася.

— Ти згадував про душеопікунство. Цим займаються якісь окремі люди?
— Узагалі, усе наше служіння — це і є душеопікунство. Поки що це робимо ми всі як команда, але дійшли до висновку, що є потреби — сімейні проблеми, гріховні залежності, — які потребують залучення старших служителів. Це третя ціль, яку ми поставили перед собою. І вже зараз працюємо над створенням ще однієї групи у Viber для служителів (із їхньої згоди), які розглядали б складні питання, спілкувалися б людьми. Часто просто необхідно вислухати й спрямувати людину до своєї церкви, до свого служителя, одним словом — до світла.

Якось пишуть: «Помоліться за мій духовний стан». Узагалі, такі повідомлення в нас не проходять. Ми молимося тільки за конкретні потреби. Питаю: «А що у вас із духовним станом?» І в процесі розмови виявляється, що людину гнітить учинений гріх. Я кажу: «Розумієш, тут молитва нічого не допоможе. Тобі потрібна сповідь». Умовив, щоб вона пішла до свого служителя. Іноді людині просто важко — наприклад, після якоїсь втрати. І тоді необхідно її розрадити, утішити, дати практичну пораду. Ось, кілька днів тому написала жінка, яка виявила, що чоловік їй зраджує. Попросила молитися. Я не міг не відреагувати, звернувся до двох служителів, щоб із нею поспілкувалися. І зрештою ця ситуація нормально розв’язалася.

— У вас було понад 4000 читачів — немала кількість! Із яких місць люди?
— Географія читачів мене дуже навіть дивує. Перш за все, звичайно, — Україна. Далі — Росія, Молдова та інші країни СНД. Незвично було отримувати повідомлення з Киргизстану, Казахстану. Я запитував декого з корінних росіян: «Як ви нас розумієте? Бо ж майже все — українською!» Відповідають: «Не все зрозуміло, але зрозуміти можна. І ми молимося!» Мене це торкнулося. Саме тому назва нашого пабліку — російською мовою, це дозволяє охопити пострадянський простір. Далі — Європа, зокрема, Франція, Німеччина, Польща. Також — США.

— Напевно, це й за конфесією різнорідна аудиторія?

— Аудиторія — від найконсервативніших до найліберальніших. І всі отримують відповіді на молитву. Та навіть і наша команда складається з представників різних конфесій. Пишуть і взагалі нецерковні люди — і бачать силу молитви. І таким легко проповідувати Євангелію. У цьому ми бачимо ще одну перевагу нашого служіння.

— Наведи кілька прикладів відповіді на молитву — від найпростіших до найяскравіших.
— Почну з буденних. Наприклад, зимою дуже поширена потреба — за здоров’я дітей. Весна й початок літа — усі моляться за складання екзаменів. І багато є свідчень про Божу допомогу. Щодо яскравіших — це зцілення від важких хвороб. На початку весни надіслали таку потребу: «Помоліться, бо поставили діагноз — рак, і ми в розпачі…» Ми скинули цю потребу в паблік, молилися також командою. Навіть місяця, мабуть, не пройшло, як та людина пише мені в приват: «Я дякую Богу! У нас був діагноз, але коли прийшли на повторне обстеження, лікарі просто диву давалися: нічого немає!» Для них це було сильним свідченням!

— Ваше служіння оголює досить глибоку церковну проблематику. Ви замислювалися над тим, чому люди в такій кількості звертаються до вас через інтернет? Чи не є це свідченням того, що вони не можуть знайти відповідей у власних церквах? Хіба не мала б перш за все місцева церква задовольняти ці потреби людей?
— Така проблема є. Чому люди пишуть нам? Я не знаю… Єпископ Адам Рещиковець (він є в нашому пабліку) сказав мені так: «Хай ваш молитовний майданчик не стане схованкою для грішників, відступників, тих людей, які шукають не Бога, які тільки хочуть, щоб за них молилися, а самі втікають від відповідальності». Тому ми стараємося контролювати це.

— З іншого боку, непоодинокі випадки, коли християни небезпідставно не довіряють своїм служителям. Тож ваш паблік може стати «рятівним кругом» для таких — щоб хоч десь вилити душу, бути вислуханим і знайти допомогу.
— Моя думка: якщо людина потребує молитви, то це вже великий крок до Бога. Цілком можливо, що вона з якихось причин не змогла знайти відповідей у своїй церкві, або розчарувалася в служителях. І добре, коли вона зможе хоча б через служителів нашого пабліку знайти відповідь на свою потребу.

— Багато церков не встигають за динамічними змінами в суспільстві. І ваш паблік може зайняти важливу нішу: стати містком між «віртуальною церквою» і місцевою, у якій люди не змогли знайти розуміння, і повернути їх до неї.
— Так, саме над цим ми й працюємо.

— Що особисто для тебе найцінніше в цьому служінні?
— Звичайно, найприємніше те, що люди свідчать про відповідь на молитву. Це надихає служити далі. Одного разу Сергій Манелюк сказав: «Мене вже ніхто не переконає, що це служіння не від Бога! Я сам переконався, що це реально працює, і Бог діє!»
Ще один із приємних моментів — Бог давав можливість допомагати людям не тільки молитовно. Наприклад, написала людина з Молдови: «Чоловік на заробітках, нам ледве на комунальні послуги вистачає, дрова закінчуються, а діти похворіли… Помоліться, щоб нам якось подолати цю безвихідь». Це був справжній крик душі. І ми поставили цю потребу. Пише хтось із Америки: «Ми хочемо матеріально допомогти цій сім’ї». Кажу: «Гаразд, тільки ми маємо більше дізнатися про них». Я зв’язався з тою сім’єю, узяв телефонний номер служителя. Виявилося, що справді є потреба. І помогли — слава Богу! При тому, що ніхто не просив, просто люди самі виявили милосердя.

— Ти казав, що в служінні були помилки, невдачі. Наведи приклад?
— На початку виставляли потреби без перевірки. А в нас же відразу запускається ціла система — у паблік, у групи, а тепер уже є й Facebook і Instagram. І якщо вчасно не простежити заявлену потребу, то, грубо кажучи, усі будуть молитися за обман. Тепер таких випадків майже не буває: перевіряємо на достовірність, відфільтровуємо фейки. Хочеться, щоб служіння було якісним.

— Що ти хотів би побажати читачам?
— Ми не випадково назвали наш паблік «Молитвенная комната». Насамперед хочу закликати людей до того, щоб вони мали власну молитовну кімнату — особисті стосунки з Богом. Саме це є запорукою Божої відповіді на їхні молитви. І тоді Бог відповідатиме й на молитви церкви, і на молитви учасників пабліку — цієї армії молитвеників, як я їх називаю. Бажаю, щоб у вас ніколи не згасала віра в силу молитви! Ми не раз бачили, що Бог стоїть за Своїм словом: «Просіть — і буде вам дано!» Він відповідає навіть на, здавалося б, невирішувані потреби. Тому ми хочемо поширювати інформацію про наше служіння, щоб більше людей залучити до молитви через соцмережі та ЗМІ. Запрошуємо в наш паблік-чат «Молитвенная комната 2», пишіть на мій номер +380962603823 у Viber.

Розмовляв Дмитро ДОВБУШ