|
Церква та суспільство
Церква та суспільство
1 2 3
Причини для дружби Церкви з наукою, Ніколь КАЛМА, 8.02.2016
У неділю перед початком роботи над своєю дисертацією я вирушила до церкви помолитися. Докторський ступінь — це великий крок вперед, я дуже хвилювалася з цього приводу, і мені потрібно було розділити цей стан з ким-небудь, щоб хто-небудь стояв зі мною в молитві, поки я виливаю свої хвилювання Господу. Коли в молитовній групі я розповіла про своє прохання, її лідер запитав мене, що саме я вивчаю. Я без жодної задньої думки тут же випалила: «Психологію. Когнітивістику». Він кивнув і став молитися. Але молитва його була не тією, на яку я розраховувала: він раптом став просити Бога, щоб моє захоплення наукою не відвело мене від віри, щоб мозок мій не затуманився від усіх цих ідей і теорій.
Євангелія в епоху постмодернізму, Віталій ЯЦЮК, 8.02.2016
Ми живемо в період постмодернізму. Постмодернізм — це світоглядно-мистецький напрям мислення, який прийшов у кінці ХХ ст. на зміну модернізму. Які ж визначальні риси постмодерністського мислення? Адже ми маємо бути місіонерами серед людей, багато з яких вже перебувають під його впливом! Ми маємо знати цей світогляд, перш ніж благовістити.
Вуличний євангелізм: точки зору, 8.02.2016
Останнім часом в Україні набув поширення вуличний євангелізм у різних проявах. Наприклад, молодь київської церкви на Кар’єрній практикує так звані «картонні євангелізації». На листках картону пишуть цитати з Біблії, а потім із ними виходять на людний проспект. Найчастіше перехожі просто проходять, читаючи: «Шануй батька твого і матір твою», «Не чини перелюбу», «Не призивай імення Господа, Бога твого, надаремно» і т. ін.
Свою думку з приводу таких методів благовістя висловлюють пастор київської церкви «Філадельфія» Анатолій Козачок та вуличний проповідник Олександр Курченко.
Переваги особистого свідчення, Сергій ВІНКОВСЬКИЙ, 8.02.2016
Коли Ісуса запитали, яка найбільша заповідь в Законі, Він відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять…» (Мт. 22:37-40). На цих двох заповідях: Бога люби і людей люби — ґрунтується Закон, пророки… і євангелізація. І якщо ти сприймеш ці слова, як є, буквально — ти приречений стати благовісником і свідчити про Христа. Говорячи про особисте благовістя, я маю на увазі — коли ми з кимось розмовляємо один на один.
Благовістя, що приносить плід, Андрій БАРАНОВ, 8.02.2016
Коли людина помирає або кудись надовго від’їжджає, то на прощання старається сказати найважливіше. Ісус, залишаючи учнів, акцентував на головному. Церква на землі створена саме для благовістя. Церква, яка не проповідує Євангелію, — мертва. Будь-яке служіння в церкві, яке не націлене на євангелізацію, — мертве служіння. Будь-який християнин, що не благовістить, — мертвий християнин.
Важкий тягар війни, Віктор КОТОВСЬКИЙ, 16.09.2015
Заповідь не з легких, що й казати... Від своїх «тягарів» не знаєш, як вибавитися, а тут ще й чужі… Завантажені власними невичерпними турботами, ми не завжди знаходимо час та силу вирватися з-під влади агресивного повсякдення, щоб незамуленим поглядом озирнутися довкола. Але раптом лунає дзвінок: хтось благає про допомогу, і ти, важко зітхнувши, виринаєш зі свого побуту й починаєш думати. І після нелегких роздумів допомагаєш, чим можеш.
Хабар з точки зору Бібілії, 16.09.2015
Наше сьогоднішнє уявлення про хабарі дещо відрізняється від того поняття хабара, яке дає Господь Бог у Своєму Слові. Саме цим і пояснюються розбіжності в ставленні до хабара та хабарництва в наші дні. Що в Біблії називається хабаром?
Корупція і Церква, Василь МАРТИНЮК, 16.09.2015
Корупція і церква — на перший погляд поняття несумісні. Бо ж в основі корупції лежить жадоба вигоди, збагачення, корисливість, а де корисливість — там несправедливість, всяка неправда, шахрайство, приховане й неприховане грабіжництво. Якщо взяти до уваги саме значення слова «корупція», що походить із латинського «псувати», то вона — зіпсуте розуміння справедливості морально зіпсованих людей. Корупціонер вважає, що гроші він бере справедливо, за роботу, за послугу, а вже що то за робота й послуга і хто за неї платить — багач, бідняк, удова чи сирота, — це вже деталі, які йому не цікаві.
Християнин на робочому місці, Антон ІВАНОВ, 16.09.2015
Робота, праця — це те, з чим ми стикаємося майже кожного дня в нашому житті. Кожен з нас працює, щоб мати прожиток, одяг, житло й ін. І що цікаво, коли ми заглянемо в Біблію, то побачимо, що Слово Боже однозначно й досить часто вчить, що християнин повинен мати особливе ставлення до своєї праці. У Писанні ми читаємо: «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Кол.3: 23). Цей вірш містить дуже важливий урок, який полягає в тому, що робота, навіть якщо вона найпростіша, повинна робитися, як для Господа. Тобто будь-яка робота вимагає особливого ставлення й певного посвячення.
Культура впливової меншості, Михайло МОКІЄНКО, 16.09.2015
Чому меншість в історії впливала на більшість? Чому меншість була спроможна настільки вплинути на суспільство, що більшість ставала на коліна перед меншістю? І, зрештою, чому сіль, яка займає такий невеликий об’єм у тій чи іншій страві, відіграє таку важливу роль у ній?
Спробуємо відповісти на ці питання.
Сім принципів молитви за країну, Ярослав ЛУКАСИК, 30.06.2015
Україна, мабуть, ще ніколи не отримувала стільки молитов, скільки їх було протягом останнього року. В Біблії, і особливо в Старому Заповіті, є багато прикладів заступницької молитви за країну.
За народ молилися Мойсей, Давид, Соломон, Даниїл, Неемія, Ездра, Павло й багато інших біблійних героїв. Саме Біблія відкриває нам певні принципи того, як нам треба заступатися за країну, щоб наша молитва була ефективною. Ось декілька біблійних принципів.
Погляд у минуле, Михайло ПАНОЧКО, 30.04.2015
«Ви сіль землі», — сказав Христос у Нагірній проповіді. Минуло два тисячоліття, і слова Христові ні на йоту не втратили своєї актуальності. Церква як інституція Божа, як живий організм, який народився від Божого Слова і Духа, вже починаючи від першого століття реагувала на різні виклики. Чи це було за часів Нерона — гоніння, чи за часів Діоклетіана — переслідування й знищення християнської літератури. Тюрми, заслання, амфітеатри — що тільки не пережили люди, які вирішували йти за Христом. І, власне, історію творили люди, які належали до Церкви Христової.
«Велике повернення»?
Християнський фактор в подіях року, що минув, Михайло ЧЕРЕНКОВ, 30.04.2015
«Велике повернення». Саме так, без знаку питання, називається книга Віктора Єленського, яка вийшла у світ у кінці 2013 року. Релігієзнавець описав процеси активізації релігійного фактора в політиці та міжнародних стосунках. На фоні подій «революції гідності» й російсько-українського конфлікту книгу можна назвати знаковою і частково пророчою. Я ж хочу доповнити метафору «повернення» метафорою «зустрічі», а також поставити під сумнів велич події «повернення» — не те, щоб я був проти, але просто заради проблематизації.
Медики Рокитнівщини в прифронтовій зоні, Вадим ВУС, 27.01.2015
П’ять медпрацівників з сіл Березово та Карпилівка і водія з Томашгорода здійснили другу поїздку з командою «ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОБІЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ КЛІНІКИ» в прифронтову зону. Часто після цього звучало питання «ну як там?». Тому вирішили спробувати описати це очима медичної команди. Ми вже звітували в Домі молитви, школі та в садочку, описали побачене у фейсбуці на сторінці клініки. І вдячні всім за підтримку. Але, звичайно, все описане треба сприймати як наш особистий погляд і може не завжди повністю передати деталі ситуації.
Заборонена дружба, Дмитро ДОВБУШ, 20.01.2015
Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. (Лк.15:1)
Австралійський пастор і професор місіології Майкл Фрост якось висловив неймовірно нахабну думку, порівнюючи Ісуса Христа з Його сучасними послідовниками: «Ісус проводив час із людьми. Він любив служити неспасенним. Дуже схоже, що й грішникам, зневаженим, відкинутим, теж подобалася його товариство. І це ті люди, які сьогодні не хочуть мати нічого спільного з послідовниками Христа…»
Донецьк: хрещення вогнем, 20.01.2015
Сьогодні увага, без перебільшення, усього світу прикута до подій на Сході України. Там іде війна. Страшна, жорстока, кривава. Це горе та біль людей, які втратили спокій, житло, здоров'я і — близьких. А хтось втратив віру в справедливість та в Бога. Церква не може стояти осторонь того, що відбувається в суспільстві. І особливо, коли бачить горе та чиюсь біду. Пропонуємо додбірку матеріалів, яка розповідає про ситуацію на Донеччині з погляду служителів.
25 років добровільного ув'язнення.
Антонія Бреннер прожила 25 років у тюрмі, щоб допомагати ув'язненим, 20.01.2015
Вона виросла у Беверлі Хіллз і вважала голлівудських зірок своїми сусідами, але одного разу надала перевагу 3-етровій камері перед своїм шикарним життям у Південній Каліфорнії, щоб служити ув'язненим у мексиканській в'язниці. 17 жовтня 2013 року мати Антонія Бреннер померла в мексиканському місті Тіхуана. Їй було 86.
Подобатися людям чи Богові, Василь МАРТИНЮК, 20.01.2015
Людина – дивна й цікава істота. Може, через те, що вона саме Боже творіння – тому й дуже складна для розуміння. Бо так часто за її задоволеним виразом обличчя схована незадоволена душа, а за чемністю й послужливістю – зранене серце, яке потребує бальзаму доброго слова.
Я люблю спілкуватися з людьми. Мій інтерес до них не підроблений, тож часто доводиться вислуховувати цілі сповіді. Одна з них мені дуже запам'яталася.
Християнство
і культура, Леонід МІХОВИЧ, 9.12.2014
Що ми розуміємо під культурою? З багатьох визначень мені найбільше подобається таке: «Культура — сукупність усього створеного людиною, а також сама її здатність творити, процес і результат творчості... Культура насамперед виражається в матеріальних речах: книгах і картинах, в архітектурі та музиці, в установах, в символах, в писаних і неписаних нормах людської поведінки, права і т. д.» (І. Підберезський). Хоча під культурою можна розуміти практично все, що творить людина, а також її поведінку, ми будемо мати на увазі перш за все різні форми мистецтва: архітектуру, скульптуру, живопис, музику, літературу.
Корейський феномен, 3.05.2014
Північну та Південну Корею населяють люди однієї національності, які мають одне коріння, спільну історію, однакову ментальність. Їх лише розділяє кордон, який виник півстоліття тому. В Північній Кореї, за приблизними оцінками, валовий національний продукт становить близько 900 доларів на душу населення, в Південній Кореї — близько 16000 доларів. У чому ж причина такої разючої відмінності? Відповідь проста: в першій комуністична ідеологія забороняє віру в Бога, тому християн майже немає (або вони у глибокому підпіллі), у другій їх налічується до 40% від загальної кількості населення. Неймовірний економічний вибух у Південній Кореї називають «корейським чудом» і однією з ключових причин такого чуда є глибока християнська віра корейців.
Право вибору на грані свободи, Ольга Міцевська, Кирило Савицький, 3.05.2014
Часто у стосунках Церкви та суспільства виникають питання, про які наші попередники навіть і подумати не могли. Двадцять перше століття випробовує ці стосунки так званою толерантністю. В останні десятиліття розвинені суспільства активно говорять про «політкоректність» і впроваджують її, змінюючи стандартні формулювання на зовсім незвичні. Не знаю, правда, чи легше стає глухій людині, яку, щоб не образити називають «інакочуючою», але слово «індивід» чи «особа», як на мене, аж ніяк не є адекватним замінником традиційного «чоловік» та «жінка».
Про страусів, Дмитро Довбуш, 3.05.2014
«Друзья! Заранее прошу прощенья...» — починаю відомими рядками християнського поета Миколи Шалатовського, який вибачається заздалегідь за підняту неприємну і болючу тему. Справа в тому, що я теж збираюся порушити тему незручну, некомфортну для багатьох християн... Друзі, не тому, що це приносить мені задоволення, тішить і надихає. Але тому, що позиція страуса («голову в пісок») щодо складних і неоднозначних питань — у моїй свідомості ніяк не в'яжеться з християнським вченням.
На мою думку, останньою яскравою ілюстрацією безпорадності консервативного протестантського середовища стало мирне, а потім озброєне протистояння на майданах нашої країни.
Активна життєва позиція християнина, або Одвічне питання Гамлета, Лідія Вудвуд, 3.05.2014
Як відомо всім, церква відокремлена від держави. Але кожен християнин знаходиться в суспільстві й бути відокремленим від нього, за словами відомого діяча, не може. Ми живемо, працюємо поряд з іншими людьми, спілкуємось, виховуємо дітей. Відповідно кожен на своєму місці щось повинен робити для розвитку загального добра, тому що християнство покликане перетворювати світ, робити його кращим, гуманнішим, нести йому слово правди. Але чи кожен християнин відчуває свою відповідальність перед Богом за тих, які живуть поряд із ним? Чи він «відокремлення від світу» розуміє як відокремлення від людей? На жаль, часто це так.
Я і суспільство.
Свій серед чужих, Михайло Черенков, 3.05.2014
Християнин для суспільства ніколи не був своїм. Але він не може у відповідь жити так, щоб суспільство стало йому чужим. Він не від світу, але він посланий у світ і служить світу для його порятунку й перетворення. Християнин завжди свій серед чужих, чужий серед своїх.
Про це дуже добре сказав Юстин Мученик, відомий також як Юстин Філософ: «Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні життєвими звичаями. Але, мешкаючи в еллінських і варварських містах, де кому випало жити, і дотримуючись звичаїв тих мешканців щодо одягу, їжі та всього іншого, вони виявляють дивовижний і справді неймовірний спосіб життя.
Хліба нашого насущного..., Віктор КОТОВСЬКИЙ, 2.10.2013
У цьому році Україна відзначає 80-ті роковини великої трагедії — голодомору1932-1933 років.
Про голод в Україні я дізнався не з газет. Мої дідусь і бабуся пройшли через це пекло і багато розповідали мені. Добре знали люди, що мор організований штучно комуністичною владою, що мета влади — максимально обезлюднити ту територію, а тих, кому вдасться якимсь чудом вижити, страхом перетворити в безхребетне, безмовне стадо, з яким можна робити все, що завгодно. Що ми й маємо на сьогодні.
Як Бог міг дозволити такому статися?, 2.10.2013
Донька відомого проповідника Біллі Грема брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня 2001 року. На питання ведучої Джейн Клэйсон: «Як Бог міг дозволити такому статися?» Анна Грем дала дуже глибоку й проникливу відповідь. Вона сказала: «Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко засмучений тим, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашої влади, зі свого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив».
Повільно, але впевнено. Ювенальна юстиція в Україні, 2.10.2013
Ювенальна ідеологія, що набрала обертів у країнах Європи, усе більше відкриває своє справжнє обличчя, йдучи пліч-о-пліч із антисімейним законодавством, лобійованим ЛГБТ-спільнотою. Яка ж ситуація в Україні? Як впливають євроінтеграційні процеси на сучасні закони? Чи обізнана громадськість із негласними нововведеннями? Відповідаючи на ці питання, варто зазначити, що настав час, коли для церкви вже не достатньо просто молитися, а потрібно переходити до рішучих дій.
Освiчений християнин, Василь МАРТИНЮК, 2.07.2013
Якщо говорити про освіту в середовищі п’ятидесятників, то почуємо багато суперечливих думок, навіть такі, які повністю заперечують одна одну. Наприклад, одні доводитимуть, що освіта для християнина — першорядна необхідність, без якої він не зростатиме не тільки духовно, як християнин, а навіть розумово, як людина. Інші скажуть, що християнину ніякої освіти не треба, що спасіння не в освіті, що наші батьки й діди були неосвіченими, але були справжніми християнами, наповненими Духа Святого. На перший погляд, обидві сторони мають слушність.
Тягар освiти, Ольга МІЦЕВСЬКА, 2.07.2013
Кілька років тому в одній з проповідей почула фразу, котра змусила мене на мить зніяковіти. Не думаю, що проповідник хотів когось образити, просто він невдало висловив свою думку, яка прозвучала так: «Серед нас тут багато алкоголіків, наркоманів, вчителів, лікарів, але всіх нас любить Господь!» «Цікаво, алкоголізм і наркозалежність — це професія, чи ж бути вчителем і лікарем — порок?» — тоді скептично подумала я, та все-таки ці слова запам’яталися мені тому, що пробудили в моєму серці не дуже приємні для мене переживання.
Навчи нас, Юрій ВАВРИНЮК, 2.07.2013
Син Божий Ісус Христос, перебуваючи на землі, мав багато імен, які характеризували його як особистість: Спаситель, Еммануїл, Син Людський, Син Давидів. Але найчастіше Його називали Вчителем. Для тогочасного суспільства це було найвищим виявом поваги, бо вчитель вважався людиною особливою та високою. Це не була просто професія, як у наш час, це було поєднання мудрості, розуму та обізнаності, це скоріше був почесний титул, який вказував на особливий суспільний статус.
Біометричні паспорти:
чому християни бояться Антихриста?, Дмитро ДОВБУШ, 18.06.2013
Я не раз помічав, що як тільки розмова заходить про Антихриста, число 666 і апокаліпсис, багато людей прямо таки оживають і починають навперебій ділитися таємничими знаннями, отриманими з різних джерел — від ЗМІ до духовних одкровень і пророцтв. Ніяка тема, здається, так не захоплює християн, як тема останнього часу. Варто тільки прозвучати фразі «печать на чоло» у проповіді, як прокинуться навіть парафіяни, що добряче задрімали!
Так от. Що ж у цьому поганого, запитаєте ви? Давайте по порядку.
Два пророцтва Христа, Микола СИНЮК, 18.06.2013
Наші сучасники втомилися від калейдоскопу дат про «останній день». Дати приходили — він не приходив. Лжепророки навіть не червоніли, коли їхні передбачення мали ефект навіть менший від ефекту «мильної бульбашки». Висуваються нові гіпотези, проводяться більш ретельні обрахунки, на черзі — нові дати… Проте нас цікавлять не домисли лжевчителів, а дійсне знання ситуації сьогодення. А воно полягає у цьому пророцтві Ісуса Христа: «Буде проповідувана ця Євангелія Царства… всім народам — і тоді прийде кінець». Отже, ми очевидці й свідки здійснення пророцтва Божого Сина.
Де хліб — там і батьківщина,
або Про духомор, Микола СИНЮК, 18.12.2012
Ювілеї бувають різними. Від пафосно-помпезних до примітивно-жлобських, з присмаком зверхності та невігластва. У ці дні — сумна дата, яка ілюструється, як правило, чорно-білими світлинами і пекучими згустками болю спогадів тих, хто вижив – 80 років з часу Голодомору в Україні. За різними джерелами — від 6 до 10 мільйонів життів українців… Чи варто про це в нашому журналі?
Для мене назавжди залишиться в пам'яті повчання матері: «Не можна хліб на землю кидати — це гріх!» Це була найперша теологічна доктрина про гріх, яка, до речі, залишилася до цих пір — шанобливе ставлення до хліба щоденного.
Мій патріотизм, Надія МУДРІЄВСЬКА, 18.12.2012
Вишиванка, чиста українська мова, нерідко жовто-блакитний прапор у затишному офісі, жваві обговорення політичних процесів у нашій державі. Напевно, саме це більшість людей називають патріотизмом? Хтось, можливо, скаже, що такому в церкві не місце... Я християнка і — патріот. Не ношу вишиванки, на мій сором, мова часто із суржиком, а обговорення дій нашої влади лише псує настрій, тому наша сім'я їх завбачливо обминає. Але я — патріот! Я щемко люблю наших людей, у котрих надто часто сумні очі, практично відсутня будь-яка подоба посмішки, й часто невеселі зітхання з того чи іншого приводу. Мені до болю шкода українців, які вже нікому й нічому не вірять.
Християнське коріння патріотизму, Ярослав ЛУКАСИК, 18.12.2012
Сучасні євангельські християни в Білорусі часто запитують: «Що має спільного євангельське християнство з таким поняттям як патріотизм?», «Хіба в Біблії не написано, що наш дім на небі, що нема більше ні гелена, ні юдея?» , «Як можна любити країну, яка завдала нам стільки страждань?» — це ще одне популярне запитання. Багато християн стверджують: «Патріотизм разом з його прив'язаністю до земних справ — плотський і негідний народженого згори християнина».
Братерство без роду й племені, Ольга МІЦЕВСЬКА, 18.12.2012
Нині у пресі та інших ЗМІ ми часто натрапляємо на обговорення такого поняття, як «глобалізація». Цим словом називають стирання національних, політичних, економічних, соціальних, релігійних, статевих та інших відмінностей і формування єдиного світового простору. Серед позитивних ознак даного процесу називають можливість розширити контакти між людьми, обмінюватися цінностями, ідеями та способом життя. Глобалізація, на думку її прихильників, здатна забезпечити мир у всьому світі, економічну стабільність, підтримати країни, що розвиваються, усунути проблему голоду і т.ін. Противники цього процесу кажуть протилежне.
Дещо про патріотизм,
або Чому Бог не говорить українською?, Ольга МІЦЕВСЬКА, 18.12.2012
Спочатку, коли я лише почала відвідувати п'ятидесятницькі служіння, це не різало мені слуху. Бо я не знала людей, які проповідують і пророкують. Та згодом, зрозумівши, що ці люди поза церквою розмовляють українською, й дотепер не можу достеменно відповісти собі на питання, чому ж через них Бог говорить до нас, що теж розмовляємо українською, російською мовою? І ще один момент: читаючи й чуючи свідчення про те, як Бог дивним чином промовляв до представників інших народів через уста людини, яка не знала їхньої мови, не раз звучали слова, що пророцтва виголошувалися чистою літературною мовою. Російська ж, якою звертаються до нас, далека від досконалості.
1 2 3
|
