Церква та суспільство

Християнське коріння патріотизму

Автор Ярослав Лукасик

Ярослав ЛУКАСИК — засновник церкви «Іван Предтеча» в Мінську (Білорусь), а також її старший пастор уже протягом багатьох років, магістр філології Варшавського університету. У 2001 році Ярослав Лукасик ініціював у Білорусі Рух Нової Реформації, об'єднавши багато церков різних деномінацій для поширення християнського світогляду в білоруському суспільстві. У 2007 році був депортований із Білорусі за проповідницьку й суспільну діяльність. З 2008 року проживає в Києві з дружиною Наталією і чотирма дітьми.

Сучасні євангельські християни в Білорусі часто запитують: «Що має спільного євангельське християнство з таким поняттям як патріотизм?», «Хіба в Біблії не написано, що наш дім на небі, що нема більше ні гелена, ні юдея?» , «Як можна любити країну, яка завдала нам стільки страждань?» — це ще одне популярне запитання. Багато християн стверджують: «Патріотизм разом з його прив'язаністю до земних справ — плотський і негідний народженого згори християнина».

Отже, розберімося. Бог створив цей світ багатогранним. Неймовірним розмаїттям форм і видів захоплюється кожен, хто спостерігає за природою. Саме різновиди форм створюють реальність, у якій різні організми доповнюють один одного, у загальному створюючи один спільний організм. Так само і з народами. Багатогранність — це свідчення багатства життя. Різноманітні нації, мови й культури — це прояв багатства, яке Творець вклав у цей величезний, чудовий організм, який називається людство. Але Творець створив світ не лише багатогранним, але й багатонаціональним. У книзі Буття, в 11 розділі ми читаємо оповідь про те, як утворилися нації. У цьому, сповненому символів оповіданні перед нами відкривається істина про те, що різноманіття націй, мов і культур — це серйозна перепона для поширення гріха. Будь який агроном чи лісник знає, що монокультура — це найкращий ґрунт для розповсюдження хвороб. Як світ природи складається з маленьких організмів, так і людство складається з сімей, націй, рас. Намагання зруйнувати національний світ безперечно потягне за собою крах сімейних цінностей. Популярний сьогодні рух глобалізму, що переслідує ціль побудови всесвітнього правління і злиття всіх націй, вважає, що традиційна сім'я — пережиткок минулого.

Біблія, особливо Новий Заповіт, ясно говорить, що справжня вітчизна людини не в цьому житті (Фил. 3:20, Євр.11:13-16). Але наша небесна вітчизна залежить від нашого проживання на землі і особливо від того, наскільки ми тут жили «вірою, що чинна любов'ю» (Гал. 5:6). Життя людини, згідно зі Святим Писанням, не полягає в тому, щоб, склавши руки, чекати вічного життя, але щоб, наслідуючи Бога, виконати свій поклик. А поклик людини — «чинити любов'ю», тобто активно й конкретно любити.

Отже, сенс життя людини — «Возлюби Бога… і ближнього свого як самого себе». Іноді легко любити всіх людей разом, особливо тих, хто далеко, наприклад, жителів Африки. Але ближній — це насамперед той, хто близько: твоя сім'я, сусіди, твій народ. Любов не абстрактна, вона конкретна. Любов — це служіння. Оскільки кожна людина обмежена, то це служіння відбувається відповідно до пріорітетів. Очевидно, що пріоритет — це служити тим, хто живе близько. «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тим. 5:8). Цікаво сказано: турбота про «своїх» і про «домашніх». Ви ніколи не помічали, що слова «родина» (сім'я) в українській мові та «Родина» в російській пишуться однаково, тільки вимовляються по-різному. В самій етимології нашої мови закладено ототожнення Батьківщини та сім'ї. Навіть історія Старого Заповіту — це історія 12 колін (родів, сімей) Ізраїля. Історія 12 сімей стала історією народу, історія народу, стала історією 12 сімей. Неможливо відділити сім'ю від Батьківщини, тобто від людей, які ходять вулицями, від світанків та вечорів, які ти бачив в дитинстві. Ось чому християнин покликаний Богом любити не тільки свою сім'ю, але і свій народ.

Отже, патріотизм — це і є любов до свого народу. Це слово походить від латинського «patria», що означає «вітчизна». Не потрібно сплутувати патріотизм із націоналізмом (вивищуванням свого народу над іншими) чи з шовінізмом (ненавистю до інших народів), чи з расизмом (зневагою до інших рас). Патріотизм — це благородна любов до своєї країни і до всього, що її складає: до народу, до культури, до історії, до рідного пейзажу і такого іншого.

Традиційний патріотизм має своє глибоке коріння в юдейо-християнській традиції. Книги Священного Писання переповнені прикладами справжнього патріотизму. Цар Давид захоплюється красою землі, яку дав Бог для народу. З якою любов'ю він переповідає славні та безславні події з історії ізраїльського народу! У Псалмі 136 біблійний автор відкриває свою величезну прив'язаність до рідної землі: «Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!» (136:5). Чудовим прикладом патріотизму є біблійний герой Неемія. Він присвячує своє багатство, свою кар'єру, ризикує життям — все для відновлення рідної країни.

Історія християнства свідчить про те, що справжні християни не розділяли такі поняття як служіння Богові та служіння своїй вітчизні. Реформатори XVI ст. були одними з перших, хто залишив латинь і у своїй діяльності свідомо почали використовувати національні мови. Шведи й голландці під знаменами Реформації боролися за свою незалежність. Ми можемо однозначно сказати, що європейський багатонаціональний світ утворився саме завдяки Реформації. Багато цікавих прикладів християнського патріотизму дає нам історія Сполучених Штатів Америки. Ще до недавнього часу американці гордилися тим, що живуть у найрозвинутішій і найбільш свободолюбній країні, а все тому, що ця країна була найбільш богобоязливою і благочестивою. Більшість славних моментів історії Америки пов'язано із євангельською вірою її дітей. Християни в Південній Кореї сьогодні користуються заслуженою повагою, і це, як каже доктор Йонгі Чо, безпосередньо пов'язано з їхнім патріотизмом. Коли Корея знаходилася під японською окупацією тими, хто активно виступали в боротьбі за незалежність, були саме християни.

Білоруські протестанти аж до ХХ століття є для нас хорошим прикладом патріотизму. Предтеча білоруської Реформації Франциск Скорина в передмові до однієї з біблійних книг, яку переклав на рідну мову, так розумів християнський патріотизм: «У добрих справах і в любові до Вітчизни її не лише жінки, а й чоловіки наслідували, і всякого труда і скарбів для Вітчизни не шкодували. Тому що від народження звірі, які ходять по пустині, знають свої нори, птиці, що літають в повітрі, знають свої гнізда, риби, які в морі плавають, відчувають течії свої, бджоли і ті, що на них схожі, захищають свої вулики – так і люди до того місця, де народились і де виросли в Бозі, велику любов мають». Інший великий реформатор Іван Будний у передмові до свого славного катехізису так звертався до князів Радзивилів: «Правильне це діло, щоб ваші княжецькі милості любили мову цього народу, у якому ваші предки і їхні княжецькі милості отці ваших княжецьких милостей займали важні посади». Наша євангельська історія багата чудовими прикладами справжнього патріотизму!

Що означає бути патріотом сьогодні?

Патріот — це той, хто в першу чергу ототожнює себе зі своїм народом і бере відповідальність за свою країну. Ця відповідальність виражається в тому, що тобі не байдужа доля своєї Батьківщини, ти всіма силами їй служиш. Бути патріотом — це значить трудитися на благо свого народу, це також боротися зі всякою пітьмою, що намагається завадити твоєму народові здійснити своє призначення. Бути патріотом — це значить просвітлювати свій народ. Це значить робити його таким, яким хоче бачити його Бог. Християнин, що служить у своїй країні, служить Богові. Але щоб правильно їй служити, потрібно її знати. Тому християнину потрібно пізнавати культуру, історію, природу; взагалі жити у своїй країні. Християни, як ті люди, які знають Бога, Який є Світло, повинні бути найбільш освіченими людьми в країні. Їм потрібно постійно мати правильний біблійний погляд на будь-яку реальність і будь-яку подію, що відбувається в країні. Християни повинні бути людьми, які знають, яким має бути життя в їхній країні.

Відсутність патріотизму — нині одна з серйозних проблем білорусів як суспільства і джерело багатьох інших проблем, які переживає наш народ.

Нестача здорового патріотизму — це також проблема, притаманна білоруським євангельським християнам. Якщо ситуація не зміниться, протестанти не зможуть виконати ту місію, яку Господь призначив їм виконати в своїй землі. Без любові до своєї країни християни не зможуть допомогти пострадянським країнам Східної Європи.

Джерело: "Євангельська церква "Християнська надія"

"Благовісник", 4,2012