|
З 2012 року "Благовісник"
виходить українською та російською мовами!
Цікаве у друзів
 |
|
Политкорректность, 18.05.2012
В сущности, что такое – эта пресловутая политкорректность? Это не невинное стремление не обидеть неловким жестом или резким словом того, кто заведомо слабее. Нет! Хоть бы она и с этого когда-то начиналась. Сейчас политкорректность превратилась в диктат слабого над сильным. |
Тема номера № 1,2012:
"Чи настане кінець світу у 2012 році?"
У 2012 році настане кінець світу. Ви чули про це? Якщо ні, то час поговорити. Напевне, небагато буде людей, яких би не цікавило питання кінця світу. Пошукова інтернет-система Google видає на цю фразу 7 мільйонів посилань українською мовою, 12 мільйонів — російською і 36 мільйонів — англійською. Виходить, жителів 21 століття дуже хвилює те, чим, як і коли закінчиться історія маленької, як тепер виявилося, планети Земля? Так, але тут криється один парадокс: про кінець світу говорять усі, кому не лінь, але, що дивно, живуть так, ніби його ніколи не буде. Здавалося б, все повинно бути якраз навпаки.
Читати далі
Читати "Благовісник" № 1,2012 >>>
Чи буде кінець світу?, Василь Мартинюк
Нам ще з дитинства доводилося чути про кінець світу. Під цим розумілося знищення людей і всього, що на землі. Пригадую, коли мені було 6-8 років, то чув про це розмови своїх родичів, які я сприймав як щось цікаве та казкове. А якось прийшла до нас старша двоюрідна сестра — і стала розповідати про океан, про цунамі, землетруси, про космос, про те, яка наша земля маленька, що на неї може впасти комета чи якийсь астероїд — і вона згорить. Мені стало страшно.
Часу зустрічі змінити не можна, Микола Синюк
Є прості істини, які потрібно знати, щоб не потрапити у надзвичайно складні обставини. Величезний обсяг знань чи, правильніше, купа інформаційного мотлоху, завантажена у розум сучасної людини — не завжди добра опора для вирішення простих практичних завдань, які ставить перед нами життя. «Серед іншого, ви мали б знати це…» — каже Ісус.
Історія, яка нічого не навчає, Юрій Вавринюк
У суспільстві широко відомі два прислів'я, які, хоч і йдеться в них про одне і те ж явище, протилежні за своїм змістом: «Історія нас багато чому вчить» та «Історія нас нічому не вчить». Хтось об'єднав ці дві фрази в один в один напівжартівливий афоризм: «Історія нас вчить тому, що вона нічого не вчить». Мається на увазі, що найбільший урок історії полягає в тому, що люди не беруть в неї ніяких уроків. І якщо вже мова пішла про прислів'я, то згадаю ще подібну приказку: «наступати на ті ж самі граблі». Що ми часто і робимо.
Що ж, доказів цьому багато. Можна привести тисячі прикладів як зі світової історії, так і з власного життя, які підтверджують цю істину.
Надія під час бурі, Давид Вілкерсон
Бог обіцяв пророку Захарії, що в останні дні Він буде вогненною стіною, що оточує Його народ: «Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його...» (Зах. 2:9). Також Ісая свідчить: «Бо твердинею став Ти для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну!» (Іс. 25:4).
Ці обітниці призначені для того, щоб нас заспокоїти, бо всі пророки попереджають нас про наближення великої бурі останніх днів, яка з усією люттю обрушиться на зведену Богом твердиню!
Світло крізь ґрати, Свідчення Олега Гайдарова
У розбійників, розіп'ятих на хресті поряд з Ісусом Христом, здавалося, вже не було шансів покаятися. Один з них злорадно насміхався з Христа, наслідуючи жорстокий натовп старійшин, а інший — заступився за Ісуса, усвідомлюючи, що Той безневинно покараний. Той, хто злословив Господа, мав жорстоке серце і навіть на хресті не покаявся за усе зроблене зло. Ісус був так близько, але він Його відкинув. Він втратив свій останній шанс. Олег Гайдаров, нині відповідальний за місіонерське служіння місії «Добрий Самарянин», теж колись був, як він себе називає, розбійником, але, слава Господу, свого шансу не втратив.
Бункерний тиск, Михайло Юнаковський
Коли я служив в армії, наша частина спеціалізувалася на забезпеченні зв'язку між різними підрозділами ракетних військ. Споруда, де ми несли бойове чергування, була великим залізобетонним корпусом, частково вкопаним у землю, з повною автономією на випадок атомного удару.
|
