Церква та суспільство

Братерство без роду й племені

Автор: Ольга МІЦЕВСЬКА

Нині у пресі та інших ЗМІ ми часто натрапляємо на обговорення такого поняття, як «глобалізація». Цим словом називають стирання національних, політичних, економічних, соціальних, релігійних, статевих та інших відмінностей і формування єдиного світового простору. Серед позитивних ознак даного процесу називають можливість розширити контакти між людьми, обмінюватися цінностями, ідеями та способом життя. Глобалізація, на думку її прихильників, здатна забезпечити мир у всьому світі, економічну стабільність, підтримати країни, що розвиваються, усунути проблему голоду і т.ін. Противники цього процесу кажуть протилежне. З-поміж головних загроз вони виділяють глобалізацію культури. Польський соціолог П. Штомпка зауважує: «Місцеві норми та цінності, звичаї та мораль, релігійні вірування, моделі сімейного життя, способи виробництва й споживання, схоже, зникають під натиском сучасних західних інститутів… Це перетворює нашу планету у «велике село», жителі якого споживають один і той же культурний продукт». Це приводить до «розриву родинних зв'язків як основного механізму передання національної культури, що перетворює людей у ті самі часточки «без роду й племені» і веде до створення світу «безкультур'я» або, у кращому випадку, «масової культури».

Таким чином стирання національних відмінностей, відмова людей від своєї культури, мови, міжетнічні шлюби сприяють тому, що глобалізація все більше набуває чітких обрисів. Більше того, вона замахнулася не лише на національну ідентичність, нині йде запекла боротьба за те, щоб стерти навіть статеву відмінність.

Та який стосунок має процес глобалізації до нас як християн і до християнства в цілому? Вирішувати вам, але спробую зіставити деякі ідеї глобалістів з Божим Словом.

Однією з ідей цього руху є ідея всезагального миру. З точки зору Біблії такий мир неможливий. Про це застерігає апостол Павло у Посланні до ефесян: «А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!» (1 Сол. 5:3).

До всезагального миру, на думку глобалістів, має привести стирання міжнаціональних відмінностей, а отже створення єдиного політичного простору. Відповідно в певний момент на чолі цього об'єднання може стати сильний лідер. Писання свідчить, що в останні дні з'явиться такий лідер, якому буде «дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом», якому «вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця» (Об.13:7-8). Ця особа буде наділена повнотою економічної влади: «…Усім, малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його» (Об.13:16-17).

І, зрештою, ще один, чи не найважливіший аспект для нас як християн, — аспект релігійний. Щодо цього свою думку чітко висловив пастор із США Олександр Шевченко: ««Процес глобалізації незворотній. У нього втягнуті всі соціальні групи, вірування, економічні структури і політичні сили. Насправді глобалізація світу — це організація війни Антихриста проти Христа та Його Церкви. Я чітко бачу, де й чому істинна церква стане об'єктом всезагальної ненависті. Коли всі релігії та вірування здолають власний егоїзм в ім'я миру в усьому світі та подадуть один одному руку для спілкування, і поєднають всі свої божества в особі єдиного «бога», не виділяючи особливостей кожного окремого божества один перед одним, то Церква цього зробити не зможе. Істинна Церква визнає виняткове панування Христа над собою, і через це вона єдина залишиться не віротерпимою та непримиренною перед всезагальними зусиллями релігій ради миру в усьому світі».

Передумови до такого об'єднання вже існують у формі екуменічного руху, котрий набуває дедалі більшої популярності. Саме цим і скористається «беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2 Сол. 2:3-4). У багатоконфесійному просторі зробити це було б дуже важко. Але такі милозвучні поняття глобальної рівності та віротерпимості відкривають неймовірні можливості для антихриста і становлять загрозу для християн, які не зможуть поклонитися «образу звірини» і зрештою будуть знищені (див. Об. 13:15).

Такі реалії не надихають, але вони незворотні. «Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!» (Лк. 21:36).

"Благовісник", 4,2012