Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
3,2017
"Я і Бог:
гармонія стосунків"

 

 

 

Сторінки історії

Сторінки історії

Сарни: загублені сторінки історії, Василь МАРТИНЮК, Дмитро ДОВБУШ, 17.12.2016

Минулого року наша редакція ближче познайомилася із церквою міста Сарни. Почалося знайомство із візиту до Луцька сарненського хору. Виявилося, що у Сарнах люблять журнал «Благовісник», а ще ближчими ми стали завдяки християнській поезії. Творча молодь міста запросила провести семінари для поетів і декламаторів. Відтак учасники луцької поетичної студії «Слово», серед яких велика частина працівників редакції журналу, відвідали Сарни, Степань, Ясногірку і Чемерне.
А в жовтні 2015 року ми їздили в Сарни з «історичною місією» — допомогти у зборі матеріалів з історії Рівненського об’єднання церков християн віри євангельської. В рамках поїздки Василь Мартинюк і Дмитро Довбуш зробили спробу зі спогадів місцевих християн описати події, що стали причиною виникнення церкви в м. Сарни, а також основні віхи її розвитку. Наскільки це вдалося — читайте у їхньому звіті.

Китайcькі дороги українських емігрантів, Олександр ШЕВЧЕНКО, 17.12.2016

Наш журнал уже висвітлював на своїх сторінках (№ 2, 3, 2003 р.) тему еміграції українських п’ятидесятників до Америки через Середню Азію та Китай. Тоді про цю дивовижну подорож розповідав син українського емігранта, який народився в Китаї, Олександр Сергійович Шевчук. Пропонуємо увазі читачів спогади ще одного учасника цієї затяжної еміграції — Олександра ШЕВЧЕНКА, який згодом організував слов’янську церкву в Лос-Анджелесі. Публікується за книгою О. Шевченка «Краткая история христиан евангельской веры пятидесятников».

Ранні віки: благовістя в Римській імперії, 8.02.2016

Християнство та місіонерство. Ці два поняття нерозривно пов’язані між собою. Цікаво задуматися над тим, що було б з християнством сьогодні без розвитку місіонерського руху, який виник після П’ятидесятниці й тривав протягом декількох наступних століть. Може, як зороастризм, воно стало б загадковою релігією древніх, маловідомою за межами країни виникнення, предметом дослідження учених мужів. Однак із самого свого початку християнство відрізнялося від всіх інших релігій. Серцевиною віри було повеління нести Добру Новину до краю землі.

Великий Бог. Велика історія великої пісні, 16.09.2015

Якщо поставити запитання: «Яка християнська пісня нині є найбільш популярною та поширеною?», напевне, найбільш правильною відповіддю буде: «Пісня «How Great Thou Art» (Який Ти великий), яка серед російсько-українських євангельських християн більш відома за назвою «Великий Бог». Цікава історія її написання, поширення та використання. Цікаво й те, що найбільш відомий та популярний англійський варіант гімну безпосередньо пов’язаний з Україною.

Невдала втеча пастора з тюрми, Роман САВОЧКА, 16.09.2015

Недавно я прочитав цікаве оповідання про голландського служителя шістнадцятого століття Дірка Вільямса. Дірк належав до нового напрямку в протестантизмі, який мав зневажливу назву «анабаптизм», що буквально означає «перехрещені». Після реформації Мартіна Лютера та Жана Кальвіна в реформаторських колах виникла полеміка — у якому віці треба приймати хрещення?

Чернецтво: відмова від земного заради небесного, Сергій САННІКОВ, 20.01.2015

Чернецтво, як відомо, виникло як природна реакція церкви на єднання зі світом. Зниження моральних вимог до членів Церкви та припинення гонінь зробило аскетизм найвищим християнським досягненням. Крім того, чернецтво стало спробою прориву за рамки звичного богослужіння та богопізнання. Формалізм церковного життя, який постійно посилювався, не задовольняв тих, хто шукав більш глибокого пізнання Бога, і приводив до бажання вільного й індивідуального богошукання.

Soli Deo Gloria, або Створене, щоб служити Богові, Мирослава НОВАКОВИЧ, 9.12.2014

Останнім часом мистецтво стало секуляризованим, тобто роль Церкви в розвитку мистецтва зводиться до мінімуму. Та якщо заглянемо в історію, зокрема в епоху Середньовіччя,то побачимо, щовсі види мистецтва формувалися в лоні церкви.Це й архітектура, імалярство, і музика — усі вони служили Церкві. Передусім готичний стиль, який властивий тогочасним церковним спорудам, виражає прагнення людини в небо. Височенні споруди, заввишки 100-150 метрів, змушували людей, які підходили до них, підвести голову вгору, до неба. На фоні таких споруд людина почувалася маленькою комашкою, незначною, нікчемною. «Голову підніми до небес» — це ідея всієї готики.

Євангелізм і переміна суспільства — уроки великих пробуджень, Джон СТОТТ

Дуже дивним виглядає те, що хтось з послідовників Ісуса Христа взагалі поставив собі питання про свою участь у соціальному житті. Дивно також і те, що виникло саме протиріччя між євангелізмом і соціальною відповідальністю. Очевидний той факт, що у Своєму служінні суспільству Ісус як «ходив... навчаючи та проповідуючи» (Мт.4:23; 9:35), так і «ходив благовістячи і зцілюючи» (Дії10:38). У подальшому «євангелізм та участь в соціальному житті бути тісно пов'язані один з одним протягом усієї історії Церкви... Християни часто брали участь в обох видах діяльності не усвідомлено, не відчуваючи потреби давати визначення тому, що вони робили і чому».

Дон Ричардсон і його «дитя миру», 15.03.2014

Одним із найбільш інтригуючих теоретиків практичної місіонерської діяльності на Заході сьогодні є Дон Ричардсон. Він написав книгу «Дитя миру» («Peace Child»), яка розійшлася тиражем майже в 300 000 екземплярів і стала книгою місяця за версією журналу «Огляд читача» («Reader's Digest»), а також книгу «Володарі землі» («Lords of the Earth»), тираж якої — близько 100 000 екземплярів. Автор наводить безліч свідчень щодо труднощів благовістя в умовах декількох культур, з якими стикаються прості християни.

Пастка «Святої війни» , 5.04.2013

Усі ми тою чи іншою мірою чули про хрестові походи. Так історики називають воєнні походи європейців під керівництвом папи римського і католицької церкви проти ісламського світу. У свій час участь у такому поході вважалася християнською чеснотою. Те, що ми тепер називаємо «хрестовими війнами», тоді називали паломництвом до святої землі, священним походом, звільненням гробу Господа й т.ін. Усі ці фрази підкреслювали врочисту й духовну мету учасників цих походів, яких протягом тривалого часу в Європі називали пілігримами.

Волинський апостол. Життя та служіння Лукаша Столярчука. Юрій Вавринюк, 4.04.2012

…Пригадую прочитаний десь випадок про те, як один зі служителів «Армії спасіння», завітавши в центральний офіс цієї всесвітньої місіонерської організації, зауважив на стіні портрет засновника «Армії» Вільяма Бутса. Хтось із працівників офісу через деякий час зайшов у кімнату і побачив, як відвідувач зі сльозами в очах стояв на колінах і, піднявши руки вгору, просив: «Господи! Зроби це ще раз! Господи! Зроби це ще раз!» Ці слова не раз приходили мені на пам’ять, коли я працював над підготовкою матеріалу про волинського місіонера Лукаша Столярчука. Іноді, слухаючи спогади очевидців про цього служителя, мені здавалося, що це людина з легенди. Дух Святий так діяв через життя та служіння Свого слуги, що мимоволі хотілося вигукнути: «Господи! Зроби це ще раз!»

Зародження та розвиток п’ятидесятницького руху в Україні. Історична довідка, Юрій Вавринюк, 29.08.2011

Емігранти, Олександр Шевчук, 30.09.2011

Вихор перебудови наприкінці 80-х років минулого століття приніс у наш повсякденний лексикон новий термін: емігранти. Десятки, а можливо, і сотні тисяч українців, росіян, білорусів несподівано стали «вигнанцями на чужину» (саме так пояснюється термін «емігрант»). А втім, мало кому відомо про інші хвилі еміграції українських християн на чужину. Їх було декілька, не менш значимих та масових як теперішня. Але найбільш цікавою, інтригуючою, навіть надприродною була еміграція порівняно невеликої групи віруючих, яка розпочалася на початку 30-х років і розтягнулася більш як на двадцять років. Їхня дорога пролягла майже через усі континенти. Цей важкий, іноді трагічний вихід українських та російських вигнанців через Китай, Австралію, Південну Америку був під безпосереднім керівництвом Господа. Від самого початку і до кінцевої мети вони йшли, керуючись вказівками Святого Духа. >>>

Емігранти, Борис СОРОКОВЦЕВ

Спогади Бориса СОРОКОВЦЕВА про еміграцію християн віри євангельської з Радянського Союзу в Америку через Китай.
Приблизно в 1928 році Господь почав говорити в домашніх групах християн по всій Росії про грядущі дні. Він попереджав Святим Духом: «Діти Мої, на цій землі скоро настане великий голод, а після нього велике кровопролиття і велике страждання. Діти Мої, хто повірить Моїм словам і буде слухняний голосу Моєму, того Я виведу в іншу країну. Я хочу врятувати вас від великих страждань, які прийдуть на цю землю».

Розстріляна віра, Юрій Вавринюк, 10.05.2011

... Ішов березень 1944 року. Німецькі війська прокотилися назад на Захід. «Партизанка», як тут кажуть, відчула себе вільніше і почала проявляти свою владу, тим більше, що свої, радянські війська, яких так чекали партизани, були зовсім близько. По селах оголосили мобілізацію чоловічого населення. Приблизно за тиждень чоловіків попередили про те, щоб готувалися «бити ворога». У це число потрапили і віруючі брати... >>>

«...Іншi зазнали кайдани», спогади Пилипа Швирида, 22.03.2011

Пилип Гаврилович ШВЕРИД народився 18 жовтня 1926 року в селі Берестівка Володимирецького району Рівненської області у багатодітній сім’ї. 10 грудня 1940 року навернувся до Господа, активно долучившись до духовного служіння. Наприкінці війни за свої християнські переконання був заарештований і засуджений на 10 років заслання, яке відбував у сумновідомому селищі Сухобезводне. Після відбуття терміну він залишився жити у Горьківській (тепер Нижньогородської) області. Кілька десятиліть виконував пресвітерське служіння, згодом — єпископське. Про своє перебування в ув’язненні розповідає у своїй книзі «Гонения христиан в России». >>>

Сторінки історії. Пуритани , Підготувала Ольга Міцевська, 5.01.2011

Перебираючи в пам’яті прізвища історичних осіб та назви релігійних рухів, які вирізнялися особливою святістю, наша редакція чомусь спинилися на пуританстві. «Що ж насправді личить святим?» — це питання особливо гостро постало в часи Реформації, одним із етапів якої став пуританський рух >>>

Російські дороги фінських місіонерів, Марта Пейсті, 25.03.2010

Я з дитинства відвідувала недільну школу. В нашу церкву (Марта проживала у Фінляндії — прим. редакції) приїжджали місіонери з різних країн. Мене завжди цікавили деталі про ті країни, про які розповідали місіонери, показуючи певні предмети, привезені звідти. І тоді я часто думала про те, як би я хотіла стати місіонеркою. >>>

Микола Ге: у пошуках істини, Ольга Міцевська, 22.09.2009

Було це в 1980 році в Петербурзі. В імператорській Академії мистецтва відкрилася чергова виставка творів живописців. Люди, які розуміли що й до чого, придирливо розглядали полотна та скульптури, а той, хто багатший, подумував: а чи не прикупити йому щось для поповнення власної колекції. Одна робота видалася багатьом надто зухвалою. Називалася вона «Що є істина?» На картині Христос і Пілат, автор — Микола Ге. Високий сивочолий чоловік років шістдесяти стояв неподалік від картини і вислуховував критику з приводу того, що дозволив собі зобразити Спасителя не таким, як люди звикли Його уявляти. >>>


Канон Нового Заповіту, 22.09.2009

Всі християнські церкви вважають Новий Заповіт абсолютною істиною. Але хто й коли сформував його в єдине ціле, хто визначив, які саме з безлічі різних книг про життя Христа та апостолів мають увійти у його склад? Дехто вважає, що християнський канон виробили церковні собори, однак це зовсім не відповідає істині. Жоден з Вселенських Соборів не розглядав питання канонізації церковних книг. На них відбувалося чітке оформлення і закріплення віри традиційної церкви, формулювання її головних догм і вибудовування церковної ієрархії. Але паралельно з цим під контролем голови Церкви — Христа закінчилося формування канону Священного Писання, який був незмінним критерієм віри та богопізнання і тим еталоном, на який Церква мала орієнтуватися. >>>


80 років Союзу церков християн віри євангельської, Історична довідка, ФОТО, Юрій Вавринюк, 22.09.2009 >>>


Полтавські дороги пробудження
, 12.06.2009

Спогади Любові Листопад про пробудження на Полтавщині >>>


Іван Левчук. Усе його життя - боротьба. ФОТО,
Тетяна Зайдель, 12.06.2009


Одним з тих, кого Господь поставив на передовій п’ятидесятницьких громад в Україні, був єпископ Іван Антонович Левчук. Внесок, зроблений братом у побудову п’ятидесятницьких церков, дуже великий. Все його життя, кожна прожита хвилина були віддані для служіння Господу. Де б не проходив його життєвий шлях, всюди він благовістив про свого Спасителя та підбадьорював християн. Для багатьох Іван Антонович став прикладом щирого служіння Богові та людям, сміливості при захисті Істини, незламної стійкості та мужності при перенесенні страждань. >>>


Звідки віяв "Таллінський вітер"? ФОТО
, Юрій Вавринюк, 28.04.2009

Думка написати матеріал про талліннське пробудження виникла у мене давно. Але протягом кількох років я не міг приступити до неї через брак інформації. Дивний парадокс: подія, яка набула світового резонансу (в Таллінн приїжджали іноземні проповідники, був навіть американський астронавт Ірвін), не залишила після себе якихось помітних документальних підтверджень. >>>

 

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"