Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
3,2017
"Я і Бог:
гармонія стосунків"

 

 

 

Зустріч з цікавими людьми

Зустріч з цікавими людьми

 

Зустріч з цікавою людиною
Тарас Потамашнєв: «У житті мені найбільше не вистачає присутності Божої
, 12.04.2016

Тарас ПОТАМАШНЄВ, теперішній керівник молоді церков ХВЄ Одеської області, разом із дружиною Вікторією проживає в Іллічівську, виховує двох синів — Максима на Ігната. Доля, сповнена ударів і несподіваних поворотів, сформувала в ньому тверду й упевнену особистість. Дитинство без батька, вулиця, кримінал, наркотична залежність, зустріч із Богом і чудове зцілення, служіння в церкві, одруження, переїзд в іншу область…

Сергій РАЧИНЕЦЬ. Очі його поезії , 2.03.2016

Невеликою журналістською компанією ми вирушили в дорогу, щоб довідатися, як живеться нашому відомому поетові, чи все у нього в житті римується так, як у поезії. І ось в затишній кімнаті звичайної дубнівської п’ятиповерхівки за чашкою кави ми ведемо розмову із Сергієм Рачинцем про його життєві та поетичні перехрестя.

Віктор Хрипта: "З самого дитинства в мені жила мрія — заснувати церкву", 30.06.2015

Моє служіння на духовній ниві почалося із самої молодості. Коли одружився, Бог поклав на серце заснувати церкву. Разом із дружиною і молоддю нашої церкви (с. Великі Ком’яти) стали працювати в одному з сіл Виноградівського району — Пушкіно. Перша наша подорож туди була приурочена святу Христового Різдва. Це був 1987 рік. Пішли по селу свідчити про Бога, співати різдвяні пісні… Через деякий час там навернулися до Бога люди.

Віктор ШЕВЧУК: Найактуальніше завдання Церкви — передати віру власним дітям і внукам

Віктор Андрійович ШЕВЧУК народився 1952 року в с. Башлики Ківерцівського району Волинської області. Закінчив Національний технічний університет України «КПІ» за спеціальністю інженер-механік. Захистив ступінь кандидата технічних наук і працював доцентом цього університету. У 1982 році став членом церкви. Закінчив Євангельську теологічну семінарію. У 1991-1992-х роках працював у Союзі церков ХВЄ, з 1992 до 1999 — в місії «Кожен дім для Христа». З 1999 до 2001 очолював КБІ, з 2002 до 2005 був директором коледжу «Святого Якова». З 2006 року — декан Київської богословської семінарії «Благодать та істина». З 1996 — пастор церкви «Християнська надія», м. Київ.

Земними стежками Івана Хрипти, Дмитро ДОВБУШ, 20.01.2015

8 вересня виповнилося 80 років одному з найстарших діючих служителів Церкви християн віри євангельської України — Івану Андрійовичу Хрипті. На XVII звітно-виборній конференції служителів Церкви християн віри євангельської України, що відбулася в травні в м. Рівному, Іван Андрійович склав повноваження скарбника, прослуживши 8 років, і став почесним членом Правління.

Володимир Сад: поет, музикант, художник... пастор, 9.12.2014

Володимир Сад народився 1 січня 1956 року в с. Великі Телковичі Володимирецького району Рівненської області в родині Івана та Василини Садів. Родина була великою: він став сьомим із одинадцяти дітей. З дитинства був здібним до поезії, музики та малювання. Навчався у Рівненському державному музичному училищі, Рівненському біблійному інституті. Працював художником-оформлювачем у Володимирецькій художній майстерні. Автор збірок поезій «Мого серця скрижаль» (2007) та «Літо моєї осені» (2012). Служить пастором у церкві «Світло життя» с. Підгайці Луцького району Волинської області. Разом із дружиною Любов'ю є батьками дев'ятьох дітей.

Віктор Боришкевич: «Все моє життя — то дія Святого Духа»

Розмова з головою Рівненського об`єднання церков ХВЄ єпископом Віктором БОРИШКЕВИЧЕМ

Божа милість + сила волі. Зустріч з Віктором Куриленко, 15.03.2014

Віктор Куриленко — відома особа в християнстві й не тільки українському. Учитель Біблії, затребуваний спікер християнських конференцій, публіцист, поет, теле- і радіоведучий, духовний наставник. Автор книг «Наше «Нове життя»та «Життя, віддане Богу», поетичної збірки «Життя», а також багатьох дисків із біблійним вченням.

Книга денних записів Кирила Блищика, Юрій ВАВРИНЮК, 2.10.2013

Журналістські дороги завжди непередбачувані. Ніколи не знаєш, що тебе чекає, вирушаючи на якусь подію чи зустріч. Часто буває так, що те, на що сподіваєшся, що плануєш, у дійсності виявляється зовсім не таким. Натомість знаходиш такі цікавинки, про які й не думав. Коли я з друзями вирушав у село Великі Телковичі що на Рівненщині, до Кирила Блищика, у мене було своє бачення розмови. Я налаштувався почути якісь особливі розповіді про особливі випадки з життя служителя церкви. Уже той факт, що Кирило Андрійович, за плечима якого 45 років пастирського служіння, дожив до 90 років, зберігши відмінну пам'ять і тверезість суджень, обнадіював на щось надзвичайне.
Але, зізнаюся, я не почув сенсаційних історій, які полюбляють працівники пера.

Боротьба за життя. Олексій Дунаєв, 5.04.2013

У цей світ ми приходимо не випадково. Я народився мертвим з черепно-мозковою травмою. Лікарі не хотіли мене реанімувати. Але рідні наполягли. Згодом у мене виявили загальне зараження крові — ще один смертний вирок. Але я й тут вижив, тому що так було угодно Богу! Я не міг ворушити ні руками, ні ногами. Починалася боротьба за повноцінне життя. Коли мені було чотири роки, у Москві поставили діагноз: психічне відставання у розвитку. Але через 22 роки я закінчив університет з двома червоними дипломами — бакалавра і спеціаліста з російської мови та літератури.

Століття віри і страждань, Дмитро ДОВБУШ, 5.04.2013

13 січня церква «Спасіння» м. Ковеля вітала з 90-річчям свого найстаршого брата — Миколу Платоновича Якимчука. У спілкуванні з ним мене вразив на диво ясний розум, конкретність у висловлюванні думок, досить непогане здоров'я для такого віку! А так — простий чоловік, проповідник. Скажу відразу, ця стаття не про великого лідера, пророка чи цілителя. А про звичайну людину, яка любила Бога й заплатила за це ціну. Його історія сповнена гострих поворотів долі. Його стежка часто була схожа на грань між життям і смертю.

Джордж Давидюк— серце, віддане Україні. Зустріч з Джорджем Давидюком, 18.12.2012

Джордж Давидюк відомий у багатьох країнах світу як пастор, місіонер і виконавець християнських пісень. Автор понад 20 музичних альбомів, кількох відеокліпів. Народився в США в родині християн-емігрантів з України. З шістнадцятирічного віку розпочав своє служіння в музичному гурті. Відвідував із місією різні країни, та покликанням свого життя вважає благовістя в Україні. З часу свого першого візиту в 1973 році відвідав Україну 86 разів, результатом чого стало заснування нових церков.

Співай для Господа, моя бандуро! Зустріч з Анатолієм Коренівським, 18.10.2012

Анатолій Коренівський — завідувач відділу медіаслужіння Церкви християн віри євангельської України, відомий багатьом насамперед як кобзар-християнин, який під акомпанемент бандури виконує християнські пісні. Український народний інструмент та своєрідний авторський спів створюють благоговійну атмосферу поклоніння Господу та вдячності за Україну. Місіонери раптом згадують про свою національну приналежність. І чи знали б вони Господа, і чи були б місіонерами, якби з’явилися на світ не на благодатній українській землі, а десь на російських обширах чи в степах Казахстану?

Борозни на поліській землі, Дмитро Довбуш, 27.06.2012

Карпилівка, Карпилівка, Карпилівка... Скільки ж їх є??? GPS-навігатор, що вказував нам дорогу, постійно плутався, у яку область нас спрямувати — чи то у Чернігівську, чи в Полтавську, чи в Рівненську… Врешті, майже діставшись до пункту призначення, ми ледь не повернули в сусіднє село з точнісінько такою ж назвою (як потім виявилось, не ми перші).
Та серед усіх земних Карпилівок є особлива й унікальна — Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області. Думаєте, я хочу її ідеалізувати? Аніскільки! Але, повірте на слово, щось у ній таки є!

"Ми знали Господа зблизька", спогади Михайла Бобика

Слово Боже навчає: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр.13:7). Тому особливо цінні нам свідчення братів, які вже закінчили свій земний шлях віри і відійшли до Господа переможцями, зберігши й примноживши віру. Саме таким був Михайло БОБИК, свідчення якого пропонуємо читачам. У ньому немає якихось особливих сенсаційних моментів, але важливим є те, що Михайло Миколайович був вірним Господу в будь-яких ситуаціях: як у буденному житті, так і під час переслідувань з боку радянської влади.

Петро Ткачук. Життя в яскравих барвах, Дмитро Довбуш, 26.09.2011

На життєвому шляху ми зустрічаємо різних людей. Одні з них нічим не відрізняються від тисяч інших. Від деяких хочеться триматися подалі. Але є люди, зустрівшись з якими, ми зупиняємось, щоб їх краще роздивитись. І навіть шалений темп життя не може змусити нас відвести погляд. Тому що ми помічаємо в них щось особливе, рідкісне в цьому світі. А можливо це наша душа інтуїтивно відчуває Божий почерк, Божий характер, Божі сліди… >>>

Дверi у залiзнiй стiнi, спогади Ганса Мірвольда, 22.03.2011

У Радянському Союзі, на відміну від вільного Заходу, віруючим жилося нелегко. Навіть «залізна стіна» не могла приховати численних фактів постійних переслідувань, утисків та арештів. На Заході знали, у якій ситуації перебуває Церква в атеїстичній державі. Щоб полегшити становище християн, робилися спроби політичного тиску чи політичної дипломатії. Але деякі західні Церкви пішли своїм шляхом: вони організували загальні молитви за Радянський Союз та використовували будь-які спроби переправити через кордон духовну літературу. Про свою першу зустріч у Києві з лідерами Церкви ХВЄ розповідає один із організаторів та активних учасників норвежець Ганс МІРВОЛЬД. >>>

Свідчення Адольфа Муравського

Я виростав у Парагваї. Не можу сказати, що завжди горів ревним бажанням служити Богові, але Господь мене тримав і не допустив, щоб я пішов своєю дорогою. Особливо вдячний мамі, яка вимолила мене у Бога. >>>

Іван Федоров. 40 років на пастирському служінні. 17.06.2010

Іван Іванович ФЕДОРОВ досяг уже поважного 75-річного віку, та попри все ось уже 40 років виконує служіння пастора в церкві ХВЄ селища Павлиш, що на Кіровоградщині. Якби мене попросили одним реченням охарактеризувати брата Івана, то я сказав би, що це людина, з якою приємно бути поряд, від якої віє спокоєм і миром, врівноваженістю та поміркованістю. Після спілкування з ним і ти проймаєшся тим самим. >>>

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"