Благовісник
у «Facebook»

Останній номер
2,2023
«Друге дихання від Бога»

Церква та суспільство

Церква та суспільство

1 2 3

Про дивовижний смуток «хороших росіян». Себастьян ТЕГЗА, 27.07.2023
Останнім часом — о, алілуя! — багато українських християн та церковних громад переходять на українську мову. Процес, сказати, більше, ніж нормальний. Давно пора, як мовиться. Здавалося б, тільки радіти й вітати такі починання… Але ж ні, декого такі процеси не на жарт засмучують. І кого б ви подумали? О, так, російських християн. І навіть «хороших», тих, які підтримують Україну. А також російськомовні українські віруючі — щасливої їм долі! — висловлюють стурбованість та сум через перехід громад на українську мову.

Екзамен із незалежності. Микола РОМАНЮК, 27.07.2023
У цьому році, відзначаючи День своєї незалежності, Україна чула вітання з усього світу. Але лише тепер ми стали по-справжньому розуміти, що таке незалежність. 24 серпня 1991 року було прийнято Акт проголошення незалежності України. Але, як і в нашому житті, проголошення чогось ще не означає наміру так і жити. І ми ще довго були й навіть подекуди й залишаємося залежними.

Нотатки російського пастора. Юрій СІПКО, 27.07.2023
Пастор Юрій СІПКО (голова РСЄХБ в 2002-2010 рр., віце-президент ВБА в 2005-2010 рр.) — один із небагатьох російських християн, який безапеляційно засуджує військову агресію Росії. Його публічні дописи, з помітною часткою сарказму, викликають багато емоцій — вдячність українців та осуд росіян. Деякі з них до вашої уваги.

Про мотивацію в благодійній діяльності. Дмитро ДОВБУШ, 27.07.2023
Коли ми з друзями стали допомагати бездомним та малозабезпеченим лучанам, то всі були сповнені ентузіазму... Але, як потім виявилося, мотивація в усіх була різною. Хтось чекав якоїсь віддачі, ну, хоча б вдячності. Хтось мав за мету зробити «клієнтів» благодійних обідів прихожанами своєї церкви, спасти душі. Хтось — допомогти піднятися з соціального дна...

Біженці: тест на порядність. Сергій ДЕМИДОВИЧ, 27.07.2023
Почалася війна — велике лихо, яке примусило мільйони людей залишити свої домівки, свої села й міста. Я особисто виїжджав уночі з 24 на 25 лютого. Майже всі машини йшли в одному напрямку, причому були зайняті три з двох дозволених смуг — люди рятувалися, порушуючи всякі правила. Це можна зрозуміти. Але вже тоді я замислився, що кожен, хто рятує себе, стоїть перед питанням порядності. Природно, що кожен намагається якнайшвидше проїхати, найпершим отримати… Але тут і починається тест на порядність.

Діти і війна, 27.07.2023
Тепер діти гинуть від обстрілів. Величезна кількість дітей стали біженцями. Усі говорять про те, яким великим стресом є війна саме для дітей. Ведучий «Радіо «Лютер» Олег Блощук поспілкувався на цю тему із Сергієм Терентьєвим — пастором, психологом, засновником і директором християнської альтернативної школи «Світло» в Рівному.

Володимир Бричка: «Ознакою людяності має бути сама людяність і служіння людям», Валентина КИРИЛОВЕЦЬ, 27.07.2023
Коли журналісти друкованих та інтернет-видань прийшли на зустріч із Володимиром Бричкою, то слухали його настільки уважно й проникливо, що не могли собі дозволити пропустити жодного слова. Бо кожна його розповідь була ніби фрагмент із кінофільму. Ми спілкувалися впродовж кількох годин. Запитували, цікавилися, захоплювалися й переймалися почутим. Володимир Дмитрович — людина з багатющим життєвим досвідом, надзвичайно цікавою біографією.

«Чи скоро повернетеся, пасторе?». Валерій ФЕДОРАНИЧ, 27.07.2023
«Добридень, пасторе! Слава Господу! У нас все добре! Ми весь час збираємося на молитву, годуємо біженців, наглядаємо за церковною будівлею. Звукооператор Славко керує й консультує, наскільки це можливо в таких умовах. Усе добре! Як ви там? ЧИ СКОРО ПОВЕРНЕТЕСЯ?» Приблизно про такий телефонний діалог я почув від свого співрозмовника. Діалог відбувся між тими, хто залишився в церкві, яка в Києві, та служителем, що виїхав на довгий час.

Мова: «какая разница»? Ростислав КУДІН, 27.03.2023
Питання мови лишається нагальним, важливим і болючим. І для тих, хто переїхав зі сходу України на захід, і для тих, хто все життя користувався російською, і для тих, хто все життя говорив українською. І війна дуже загострює ці питання. Якою мовою я маю спілкуватися вдома, на вулиці, у публічних місцях, у медіапросторі? Як ставитися до тих людей, які наполягають, щоб усі переходили на українську? Як ставитися до тих, які не поспішають переходити на українську?

Свобода слова та свобода совісті, 27.12.2022
Свобода — одна з невід’ємних категорій буття сучасної людини. У Конституції України чітко прописано: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст. 21). Для нинішнього покоління свобода поглядів, переконань, слова — звичне поняття, однак у багатьох немає чіткої визначеності в тому, що означає свобода. Часто її не цінують і не вміють нею користуватися.

Чому має відбутися українізація? Ярослав ЛУКАСІК, 27.12.2022
Відродження національної мови, пригніченої століттями — це один із ключових елементів побудови вільної та справедливої України. Яку позицію в питанні мови у своєму житті й діяльності займе євангельська церква — вибір на своєму рівні робить сьогодні кожен християнин. Чому повинна відбутись українізація? Тому що це справедливо й розумно. Російська мова в Україні значною мірою є спадком насильницької політики знищення української національної свідомості царською, а потім комуністичною владою. Відродження української мови — це частина процесу декомунізації й повертання до нормального життя після радянського рабства.

Церква на війні: заокеанський фронт. Михайло ЧЕРЕНКОВ, 27.12.2022
Війна в Україні — видиме виявлення глобального й глибинного конфлікту. Ким би ми не були та як би далеко не опинилися, ця війна торкається всіх нас — особисто, інформаційно, політично, економічно, морально, духовно. Більше того, ця війна не лише торкається, але й втягує нас у себе. У цій війні неможливо бути спостерігачем або стороннім, заперечуючи свою відповідальність і повторюючи: «Це не моя війна, я не там, я ні при чому, я поза політикою». Кожен, хто дізнається про те, що відбувається, бере участь словами, молитвами, фінансами, слізьми або ж лайкою, прокляттями, стусанами й тим самим опиняється на тому чи іншому боці глобального й глибинного конфлікту.

Медіа-ретрит на Київщині, 27.12.2022
З 23 по 25 вересня на базі «Територія змін» тривав навчальний інтенсив для служителів інформаційного служіння обласних об’єднань УЦХВЄ. Учасники з п’ятнадцяти областей вчилися будувати інформаційну стратегію своїх церков і правильно відповідати на виклики сучасної інформаційної доби. Практикувалися в редагуванні новин, вивчали нюанси фото та відеозйомки, специфіку соцмереж і сайтів, а також мали гарний час для відпочинку й спілкування.

Тягар свободи: принцип відповідальності. Майлз МОНРО, 27.10.2022
Немає більшого тягаря, ніж свобода, немає важчої ноші. Суперечливість цього твердження полягає в складності самої концепції свободи. Дати однозначне визначення цього поняття дуже складно, так само, як пояснити, що таке кохання та краса. Коли ви відчуваєте її, то знаєте, що вона у вас є. Серед багатьох людських ідеалів свобода найчастіше інтерпретується неправильно, тому її так важко досягти. Більшість людей так ніколи й не зазнають правдивої свободи, незважаючи на те, що вона є метою та змістом людського існування.

Свобода, за яку варто боротися. Юрій ВАВРИНЮК, 27.10.2022
Події останніх місяців, коли Україна живе в умовах повномасштабної війни, змусили християн по-іншому подивитися на деякі сторони практичного християнського життя і навіть на догматичні питання. Для мене, християнина з більш як 50-річним стажем, стало відкриттям нове розуміння таких звичних, здавалося б, євангельських фраз, як «свобода в Христі», «вільна людина». У більшості випадків, коли ми проповідуємо на цю тему, зазвичай говоримо про духовне звільнення людини з рабства гріха та неправди, від влади диявола й народження для нового, вільного від зла життя в Бозі. Власне, так воно і є.

(Не)Даремна жертва, 27.10.2022
Коли у військових запитують, про що вони сьогодні найбільше переживають, то часто їхні відповіді дуже схожі. Вони говорять, що попри уявлення багатьох людей у тилу, їм найбільше дошкуляє не нестача продуктів, набоїв чи іншого спорядження, не перебування в постійній небезпеці та загроза загибелі, навіть не туга за рідними — а думка про те, чи не буде даремною та висока ціна, яка платиться щоденно. Ціна життів і здоров’я найкращих, найсміливіших, найсвідоміших громадян. Чи не станеться так, як уже бувало не раз — що ці жертви знеціняться недобросовісними чиновниками, нівелюються проросійськими реваншистами, забудуться людьми, які не знають власної мови та історії, і шанс на реформи та зміни знову буде втрачено.

Блага Вістка в часи війни, Анатолій КІБУКЕВИЧ, 23.06.2022
Ми живемо в час війни й чуємо багато страшних новин, від яких здригається серце. Коли так багато жахливих звісток, болю, то помічаю, що інколи навіть вигоряють емоції. Але також помічаю, що в людей з’являється спрага Бога. Недавно до нас заїжджав старший пресвітер Чернігівського обласного об’єднання ХВЄ Віталій Гавула. Як ви думаєте, що він просив для Чернігівщини? Каже: «Брати, знайдіть нам побільше Євангелій! Люди просять Євангелій».

Навіщо старатися? Філіп ЯНСІ, 12.07.2021
Клайв Льюіс писав: «Складається враження, що Бог ніколи не робить Сам того, що може передоручити Своєму творінню. Він заповідав нам, щоб ми, не поспішаючи й не спотикаючись, робили те, що Він Сам міг би зробити миттєво й безпомилково». Яскравий приклад того — Церква Ісуса Христа, якій Бог доручив являти Божу присутність у світі. Усі наші зусилля — це спроби виконати Боже доручення.

Топ-10 проектів українських п’ятидесятників, 12.06.2021
У цьому матеріалі ми спробували зібрати в хронологічній послідовності ті явища, служіння, події та заходи років незалежності України, які були ініційовані або підтримані п’ятидесятниками й стали найбільш резонансними.

Екклесія: церква в суспільстві, Йоганнес РАЙМЕР, 12.06.2021
Важко починати проповідь із зізнання. А якщо це зізнання в любові, то взагалі складно. Закохався я, як кажуть, по самі вуха! Люблю й не можу інакше. Я не жартую, це хвороба. А закохався я в церкву! В ідею церкви. Адже ніде у світі немає такої організації, про яку було б сказано, що в ній живе «повнота Того, що все всім наповняє!» (Еф.1:23). І я дуже люблю цю церкву! Я багато їжджу по світі. Бог покликав мене до служіння словом із пророка Ісаї: «…раб Мій пропові­дуватиме народам». А я народився в Північному Казахстані, у селі Райгородок. Раю там не було. Там навіть Раї не було. Там взагалі була нудьга. І з того колгоспу «Остання пристань» Бог покликав мене до служіння.

Covid-19: «Цю ситуацію допустив Господь...», 12.06.2021
Фраза «2020 рік був дуже непростим» стала уже банальною. Її повторювали вже сотні разів. Але, з іншого боку, це таки правда. Пандемія вплинула практично на усі сфери суспільства. Не стала винятком і духовна. Церкви змушені були на ходу шукати шляхи вирішення проблем, про які раніше і не здогадувалися. Ми звернулися з цього приводу до деяких служителів УЦХВЄ, зокрема керівників департаментів, із проханням розповісти про ситуацію у ввірених їм служіннях.

Вірус, страшніший за Covid-19, Ольга КОНДЮК, 12.06.2021
У Новому Заповіті розповідається про випадок масового поширення неправдивої інформації, яка стала вірусною. «Коли вони йшли, дехто з вартових, прийшовши до міста, сповістив первосвященикам про все, що сталося. Зібравшись зі старшими та скликавши раду, дали достатньо грошей воїнам і сказали: Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми переконаємо його, і він вас не буде турбувати. Тож вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І це слово розійшлося між юдеями — аж до сьогодні» (Мт.28:11-15). Тобто фейки та ботоферми були завжди, просто не мали такої назви й використовували інші канали комунікації.

Пенітенціарна служба: покаяти, а не покарати, 12.06.2021
Служіння засудженим для християн завжди було особливо важливим. Ще Ісус навчав, що той, хто відвідає людину в в’язниці, проявить співчуття самому Синові Божому. Тому як тільки у віруючих Радянського Союзу, а пізніше й незалежної України з’явилася можливість проповідувати Євангелію, одним із перших місць, куди ступила нога благовісників, були тюрми. Сьогодні це важливе служіння, яке офіційно визнане державою. Про нього розповідає керівник Департаменту соціального служіння УЦХВЄ В’ячеслав КОГУТ.

Пророчий голос для світу, Йоганнес РАЙМЕР, 12.06.2021
Церкві дано місіонерське завдання у світі. Ми — пророчий голос для суспільства й відповідальні за його долю. Ми не просто маємо певне місіонерське завдання — ми за своєю суттю місіональна спільнота, яка є носієм глобальної місії. І саме душеопікунська робота в суспільстві — один із напрямків цієї місії. Наше завдання — допомогти людям налагодити свій духовний світ, звільнитися від своїх травм, від проблем. Влада України у свій час зрозуміла, що в армії потрібен вплив Церкви, потрібні капелани — душеопікуни для солдатів, які допоможуть їм правильно реагувати в складних ситуаціях зони бойових дій.

Гра на почуттях, Дерек ПРИНС, 12.06.2021
У ліжечку мирно лежить немовля, але ось його підгузок намокає — і воно плаче. Відразу ж приходить матуся, бере його на руки, змінює підгузок, обіймає і гладить його. Наступного разу, коли дитина захоче, щоб її обійняли й поносили на руках, вона заплаче навіть тоді, коли підгузок сухий. Що це? Маніпуляція. Не треба бути дорослим, щоб уміти робити це.

Крадії сердець, Юрій ВАВРИНЮК, 12.06.2021
Ми живемо у світі фальшивок. Штучні продукти, товари-підробки, віртуальна реальність, штучність у почуттях. Основою цих речей є обман, свідомий чи несвідомий. А щоб людина повірила в нього, вдаються до ще більш витонченого обману — маніпулювання. Його методи настільки поширені, що неможливо знайти сферу, де б вони не використовувалися. Ми настільки звикли до них, що здебільшого навіть не звертаємо уваги чи навіть вважаємо маніпулювання невід’ємною, природньою частиною життя. Більше того,є безліч шкіл, курсів, інструкцій, де вчать мистецтву маніпулювання (правда, під іншими, благороднішими термінами). Реклама, торгівля, сфера послуг, політика неможливі без використання маніпулятивних методів, прихованих чи відвертих.

Новий переклад Нового Завіту, 12.12.2020
У цьому році сталася визначна подія: вийшов друком новий переклад Нового Завіту сучасною українською мовою, здійснений Юрієм Попченком і його командою. Історія виникнення цього перекладу сягає 1997 року, коли Юрію випала нагода очолити п’ятимісячний євангелізаційний проект. Саме під час цього проекту він відчув гостру потребу в сучасному перекладі Біблії українською мовою. Юрій хотів мати сучасний, зрозумілий, легкий для читання, а головне — точний переклад, але жоден із існуючих українських перекладів не відповідав цим критеріям.

Інтерв'ю. «Лікар від Бога»: зцілюючи тіло та душу, 12.12.2020
Не так просто буває сьогодні знайти хорошого спеціаліста. Чуйного і фахового, про якого кажуть «лікар від Бога». На лікарі-християнині ж — додаткова відповідальність: виявити Христове світло в професії. Як вони обрали таку важку і невдячну професію, з якими труднощами стикаються? Ми взяли інтерв’ю на тему номера у трьох лікарів, євангельських християн, аби обговорити питання здоров’я, які лежать на межі духовного і матеріального виміру.

Народний протест і покірність владі. Сергій ГОЛОВІН, 18.11.2020
«Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога», — пише апостол (Рим.13:1). Неодноразово доводилося чути, як будь-який наділений владою чиновник (а частіше — його полум'яний шанувальник) з висот власної духовності трощить цією цитатою будь-які прояви невдоволення з боку представників народу, який його цією владою наділив.

Історичні постаті. Християни, які змінили світ, 18.11.2020
У різних галузях суспільної діяльності були генії, винаходи яких врятували багато життів або дали небувалий поштовх для розвитку людства. Ми часто не замислюємося, що дуже багато з них були глибоко віруючими людьми, які мотивувалися у своїх творчих пошуках покликанням від Бога, черпали мудрість та натхнення з Біблії. Особливо це стосується сфер, які пов’язані зі служінням ближньому, що є одним із головних постулатів вчення Христа. До вашої уваги — лише кілька імен талановитих християн, які залишили глибокий слід у світовій історії.

Христос у світовій історії, 18.11.2020
Деякі люди зробили переворот у якій-небудь одній сфері людського знання або в якомусь одному аспекті людського життя, і їхні імена навіки закарбовані в анналах людської історії. Ісус Христос, найвеличніший із людей, які жили на землі, змінив майже кожен аспект людського життя, а більшість людей про це нічого не знає. Найбільша трагедія щорічного святкування Різдва не стільки в його комерціалізації (при усіх її масштабах), скільки в його вульгаризації. Як сумно спостерігати, що люди забули про Того, Хто стільки для них зробив.

Американська християнська революція і конституція, 18.11.2020
Американська революція була християнською за своєю суттю, і не просто тому, що вона очолювалася такими великими християнами, як Самуїл Адамс, але також і через біблійний погляд на світ, який об’єднував поселення і спрямовував їх у всіх діях, а також у виборі методів опору. Томас Джефферсон написав «Декларацію про незалежність», основану на християнському уявленні про опір і свободу. Американський конгрес у час боротьби за незалежність неодноразово звертався до Бога з молитвами й подякою в процесі підготовки своїх заяв і законодавчих актів.

Діалоги. Церква і політика, 18.11.2020
Віктор Вознюк: Немало дискусій точилося і точиться сьогодні навколо теми «Церква і політика». Будемо розбиратися в цих питаннях разом з нашими гостями Олександром Пуршагою, керівником Відділу підприємців церкви ХВЄ Чернівецької області, керівником Департаменту капітального будівництва Чернівецької облдержадміністрації, депутатом міської ради; Олегом Шереметою, дияконом церкви ХВЄ Івано-Франківська, кандидатом медичних наук, координатором Руху реформації, підприємцем, громадським діячем, помічником депутата ВРУ і Олександром Третяком, директором Рівненської духовної семінарії, дияконом церкви ХВЄ, громадським діячем, кандидатом у мери м. Рівне.

Біблія і цивілізація. Джеймс КЕННЕДІ, Джеррі НЬЮКОМБ, 18.11.2020
Уявімо, що сорока різним художникам доручили написати картину, причому жоден із них нічого не знає про завдання, яке дали іншим, і чи взагалі дали його ще комусь. Тепер уявімо, що хтось збирає всі ці окремі частини, написані кожним художником, і вивішує їх як мозаїку на одній величезній стіні. І виходить картина, яка досконало відтворює усі риси Ісуса Христа. Жодна інша книга в усьому світі ніколи не створювалася таким способом — без видавців, редакторів і редколегій. Тому, як казав письменник Джеймс Хефлі: «Біблія — це щось більше, ніж творіння рук недосконалої людини»

Приборкання «геєни вогненної», 3.07.2020
У квітні в північній частині Житомирської області близько тижня тривали лісові пожежі, які знищили десятки гектарів лісів і полів, а також майже сотню житлових будинків. Згоріли села Магдин та Личмани, а також Рудня, Дівошина й Семена Овруцького району. Люди лишилися практично без нічого. 21 квітня, на третій день Пасхи, християни віри євангельської побували з візитом у Магдині й Личманах — селах, які постраждали найбільше.

Світ після пандемії, 3.07.2020
Знайомимо вас із прогнозами докторів богослов’я Сергія Саннікова та Михайла Черенкова щодо наслідків пандемії та карантину, які, на їхню думку, чекають євангельські церкви в найближчому майбутньому.

Христос на карантині, або Уроки ізоляції, Микола СИНЮК, 3.07.2020
Коли кажемо слово «карантин», найперша слухова асоціація із ним — «кара». «Ото Господь карає…» — чи не це часто чуємо у розмовах? Однак цей термін має дещо інше значення, а слово «карантин» із французької перекладається як «час, що триває 40 днів». Карантин також означає, у широкому вжитку, ще й споруду для ізоляції хворих, зокрема й частину порту для прибулих суден. Ви ніколи не задумувалися, чому Христу потрібно було розпочати своє служіння з ізоляції на 40 днів у пустелі?

Віддайте кесареві кесареве, Ігор КРОЩУК, 3.03.2020
Бог передбачив інститут держави. Для того, щоб вона успішно розвивалась, формується державна політика в різних напрямках її діяльності. Позитивна динаміка спостерігається лише тоді, коли ці процеси відбуваються відповідно до засад Святого Письма. Один із найбільш проблемних секторів держави — податковий, який має безпосередній вплив на її економіку та соціальне становище громадян.

Юрій ВАВРИНЮК. Українська еміграція: благословення чи прокляття?, 3.03.2020
Одна з найбільш серйозних проблем сучасної України ось уже третє десятиліття — еміграція за кордон та заробітчанство. Кількість населення катастрофічно зменшується, і, судячи з усього, така тенденція збережеться. Утім, ця проблема не нова. Перша масова еміграція українців у Південну Америку, Канаду та Сибір розпочалася ще наприкінці ХІХ століття.

Куди ідеш, Україно? Віктор Боришкевич, 27.12.2019

Цю статтю із проханням зробити певну редакцію Віктор Дем’янович надіслав одному з працівників нашого журналу 26 вересня 2019 року. А вже через тиждень церква дізналася скорботну звістку про його несподівану смерть. Висловлюючи щирі співчуття родині та церкві, публікуємо останні слова служителя — слова болю та турботи, якими він звертається до церкви та всієї України.

Вплив інформації на духовний розвиток, Едуард СІВЕЦЬ, 26.06.2019

Суспільство впливає на формування світогляду значно більше, ніж сім’я і, зокрема, батьки. Є підстави побоюватися, що скоро в Україні виросте покоління молодих інфантильних людей, якими дуже легко маніпулювати. Чи можливо уникнути такої загрозливої ситуації? На цю тему пропонуємо розмову Людмили Бендус із Едуардом Сівцем — проповідником, викладачем біблійних дисциплін, місіонером у Кенії.

Суспільні обов’язки християнина, Біллі ГРЕМ, 26.06.2019

Відтоді, як ви прийняли рішення бути з Христом і стали вивчати Біблію, так само стикаєтеся з різними громадськими обов’язками й проблемами. Але ви примирилися з Богом. Ви більше не перебуваєте в стані ворожнечі з Ним. Вам гріхи прощені. Відкрилися нові горизонти для мислення — нові перспективи для вашого життя. Увесь світ змінився. Ви тепер дивитеся на інших очима Ісуса Христа. Старі ідеї й ідеали зазнали змін. Забобони, які володіли вами раніше, зникають. Себелюбства, яке колись було частиною вашої сутності, уже нема.

Візьми відповідальність за долю своєї країни, Михайло ПАНОЧКО, 26.06.2019

Ми живемо в останні часи. Попереду — велика духовна битва. Тому ми повинні взяти на себе відповідальність за своє життя, за своє служіння, за свою церкву й країну в цілому. І як добре, що ми маємо Боже Слово. У ньому ми знаходимо приклади з життя людей, які йшли за Богом. Зокрема, апостол Павло є для нас чудовим прикладом людини, яка вболівала за долю свого народу. Ніхто його не змушував до цього, але в його серці було велике переживання, яке спонукало його до дії — служіння людям. І ми повинні брати на себе відповідальність за долю сіл та міст, у яких ми живемо.Візьми відповідальність за долю своєї країни, Михайло ПАНОЧКО

Ми живемо в останні часи. Попереду — велика духовна битва. Тому ми повинні взяти на себе відповідальність за своє життя, за своє служіння, за свою церкву й країну в цілому. І як добре, що ми маємо Боже Слово. У ньому ми знаходимо приклади з життя людей, які йшли за Богом. Зокрема, апостол Павло є для нас чудовим прикладом людини, яка вболівала за долю свого народу. Ніхто його не змушував до цього, але в його серці було велике переживання, яке спонукало його до дії — служіння людям. І ми повинні брати на себе відповідальність за долю сіл та міст, у яких ми живемо.

Євангелізація з присмаком лукавства, Дмитро ДОВБУШ, 20.12.2018

У слові «євангелізація» мені завжди відчувався присмак якогось негативного значення. Суто фонетично воно перекликається в свідомості з «декомунізацією», «агітацією», «дезінформацією» — словами, які передбачають певний тиск на адресата для реалізації закладеного змісту… Не те, що я чіпляюся до слів, але іноді й справді навіть один акцент, якщо його глибоко усвідомити, може суттєво змінити ракурс і підхід.

Межі церкви, Юрій ВАВРИНЮК, 28.06.2018

Іноді перед віруючими, як членами церкви. постає запитання: «Де межі церкви?» Запитання може стосуватися як Вселенської Церкви як тіла Христового, так і місцевої. Якщо стосовно місцевої церкви ці межі встановити легше, то щодо Вселенської можуть вестися бурхливі дискусії. Чи є церква чітко виокремленою структурою, до якої все зовнішнє не має ніякого відношення, чи її вплив, життя та діяльність розповсюджуються далеко за межі церковної огорожі? Наскільки церква є «зачиненою» для зовнішнього світу і наскільки вона може бути «відчиненою»?

Найбільш безбожна країна у світі може вас здивувати, Гюннар ГЮННАРСОН, 28.06.2018

Готуючи до друку добірку матеріалів, присвячених значенню Реформації для світового християнства й кожної людини зокрема, натрапили на цікаву інформацію, яка в контексті R500 змушує глибоко замислитися. Це оповідь молодого місіонера, який обрав місцем своєї праці Ісландію. Проте, напевно, те, що відбувається в цій країні, не є унікальним. Це можна побачити й в інших країнах, які, так би мовити, виплекали Реформацію й не змогли зберегти її досягнень.

Хто має вуха, хай чує, Ольга МІЦЕВСЬКА, 15.03.2018
Два роки тому на сторінках нашого журналу було розміщено свідчення під назвою «Я вирішив не радитися зі спеціалістами, а радитися з Богом». У заголовку були процитовані слова автора, до речі, нашого доброго друга, лікаря за фахом. Ці слова були справді сказані ним, проте в заголовку вони вирвані з контексту й тому набули зовсім іншого значення, ніж вкладав у них автор. Будучи сам лікарем, він передусім звернувся до лікарів за допомогою, коли його синові поставили страшний діагноз. Але Бог провів його іншим шляхом — і він у певний момент зрозумів, що лікарі тут безсилі, а лише Бог може змінити ситуацію.

Зворотний бік свідчення, Юрій ВАВРИНЮК, 15.03.2018
Журналістська практика показує, що однією з найбільш улюблених рубрик християнських видань є свідчення. І не тільки видань. На богослужіннях також люблять слухати життєві історії людей, яких змінив Бог. Та й відеосвідчення в інтернеті не менш популярні. І це не дивно. Розповіді про реальну силу Божу, Божі чудеса та Божу любов в житті людей підбадьорюють, додають сил, зміцнюють віру й надію що Господь може зробити чудо для усіх, хто довіриться Йому.

«Свідчення» не на користь, Денис ПОДОРОЖНИЙ, 15.03.2018

Соціальні мережі породили дивовижний феномен, який часто межує з патологією: людина, замість того, щоб діяти (допомогти, захистити), спішить розповісти всім, що вона бачила. Показати знімок чи відеозапис події. Це і раніше робили журналісти, але соцмережі подарували таку «навичку» всім своїм користувачам. Нині підлітки знімають на відео бійки однокласників замість того, щоб їх рознімати. Глядачі прямих трансляцій можуть у реальному часі спостерігати за злочином і не поспішати повідомляти в поліцію.

Особисте свідчення, Сергій ГОЛОВІН, 15.03.2018

Бог залишив нам Своє об’явлення не у формі певних догматів чи постанов. Він дав нам оповідання. Біблія — це розповідь, це особисте свідчення Самого Бога про те, як Він любить людей. Так само й апостол Павло представляє свою апологію як особисту розповідь про стосунки з Богом Його обраного народу та як розповідь про стосунки з Богом всього людства. І кожен із нас — частина цієї розповіді.

До Бога через християнський табір, 11.01.2018

Одна стаття мене дуже схвилювала та змусила замислитися: «Чи можна сказати щось подібне про наш табір?» Авторка статті описує переживання в християнському таборі. Вона відвідувала його декілька сезонів підряд і називає це кошмаром. Спочатку в своїй статті детально описує основу служіння цього табору — запросити Ісуса у своє серце й здобути вічне життя. Також вона писала про наставника, який наочно продемонстрував усім, що станеться з тими, хто не прийме Ісуса у своє серце, засмаживши на вогнищі живого слимака перед кількома сотнями замерлих від жаху очей.

Дороги розгубленого покоління, Юрій ВАВРИНЮК, 11.01.2018

В одній із публічних дискусій відомий український богослов Сергій Санніков сказав таку фразу: «Нинішнє покоління — це люди, які загубили себе». Мається на увазі пострадянське покоління, світогляд якого формувався у 90-ті роки минулого століття та на початку ХХІ. Чи мав автор цієї думки рацію? Вважаю, що так. І це, до речі, стосується не тільки молодих людей, що зросли в цей період, але й тих, хто вийшов із радянсько-комуністичного світу. Що ж саме дає підстави говорити про наших сучасників як про загублених?

Етнос і міжкультурні відносини, Богдан ГАЛЮК, 27.09.2017

Історія людства почалася зі створення перших людей — Адама і Єви. Біблійні родоводи показують, як потім з одного сімейства вийшли роди й племена, а з них утворилися народи. Нащадки першої людини стрімко розмножувалися, але через їхні вчинки, які були злом в Божих очах (див. 1М.6:5), Творцеві знову довелося почати людський рід від праведника Ноя і його сім’ї (див. 1М.9:1). Незабаром його нащадки наповнили «острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх».

Розмова про головне, або Три дні у волонтерській команді єпископа Володимира Брички, Ірина Столяр, 17.12.2016

На одному з християнських сайтів є цікавий додаток: «Виміряй температуру свого християнства». Простенький тест дає характеристики «теплого», «холодного» та «гарячого» християнина. Результати з’являються на загальній шкалі — така собі візуалізація духовного стану. На щастя, гарячих християн видно здалеку без будь-яких тестів, їхні справи промовляють самі за себе.
Про це подумала, коли працювала над матеріалом про роботу п’ятидесятницьких церков на сході України. У нашому братстві за цей напрямок відповідає єпископ Володимир Бричка, який особисто вже близько сорока разів побував на прифронтовій території.
Мені пощастило разом із Володимиром Дмитровичем відвідати Донеччину й Луганщину в команді волонтерів. Про це — у цьому матеріалі.

За всіх, хто при владі, Віктор КОТОВСЬКИЙ, 6.04.2016

Відповідаючи на цей заклик, ми, звісно ж, нічого поганого для них у Бога не просимо, хоча іноді й хочеться, аби Господь гарненько всипав тому чи іншому великому зверхнику, бо таки ж заробили. «Дай їм, Господи, мудрості, пошли їм необхідну твердість та мужність у їхній діяльності, наповни їхні серця милосердям та турботою за країну, за народ…» і так далі в тому ж дусі. Накриваємо загальною молитвою злих і добрих, чесних і нечесних. Мені важко уявити, що, дуже бажаючи задовольнити щирі благання Своїх улюблених, Бог може дати більше мудрості міністрові-хабарнику, сили – хижакові-бізнесмену й таким іншим. Отож, Йому доводиться якось сортувати наші молитовні благання, чи не так?

Християнин і державна влада, Олексій КОЛОМІЙЦЕВ, 6.04.2016

Не раз християнину в житті доводиться стикатися з питаннями державної влади, особливо під час її виборів. Я хочу проаналізувати деякі принципи, щоб кожен міг сформувати собі правильне ставлення до цього питання й не зайняв одну з двох не зовсім правильних позицій. Перша позиція — апатія, коли людина каже: «Я не знаю, що там і до чого. Хай собі йде, як іде, а Господь Сам приведе до потрібної мети». Інша крайність, коли люди впадають у паніку, не сплять ночами, ходять на демонстрації, піднімають різні лозунги й посилено намагаються добитися того, щоб їхній кандидат переміг, пов’язуючи дуже багато з його перемогою.

Інформаційна влада: битва за душі, Юрій ВАВРИНЮК, 6.04.2016

Пройшовши довгу еволюцію, влада на даний момент сформувалася в класичний трикутник: законодавча, виконавча та судова. І над усіма ними потужним та непереможним Голіафом стоїть четверта влада, влада інформації. Хоча, напевне, правильніше було б поставити її першою. Бо, розумно (чи хитро) озброївшись інформацією, можна досягнути більше, аніж усі гілки влади разом узяті. Чому ж медіа удостоїлися такої честі називати себе владою? Чи це, може, гарна метафора? Ні, насправді так воно і є. Четверта влада була і є потужним інструментом впливу на людей і навіть на хід історії. Тому було б неправильним нехтувати цим впливом.

Причини для дружби Церкви з наукою, Ніколь КАЛМА, 8.02.2016

У неділю перед початком роботи над своєю дисертацією я вирушила до церкви помолитися. Докторський ступінь — це великий крок вперед, я дуже хвилювалася з цього приводу, і мені потрібно було розділити цей стан з ким-небудь, щоб хто-небудь стояв зі мною в молитві, поки я виливаю свої хвилювання Господу. Коли в молитовній групі я розповіла про своє прохання, її лідер запитав мене, що саме я вивчаю. Я без жодної задньої думки тут же випалила: «Психологію. Когнітивістику». Він кивнув і став молитися. Але молитва його була не тією, на яку я розраховувала: він раптом став просити Бога, щоб моє захоплення наукою не відвело мене від віри, щоб мозок мій не затуманився від усіх цих ідей і теорій.

Євангелія в епоху постмодернізму, Віталій ЯЦЮК, 8.02.2016

Ми живемо в період постмодернізму. Постмодернізм — це світоглядно-мистецький напрям мислення, який прийшов у кінці ХХ ст. на зміну модернізму. Які ж визначальні риси постмодерністського мислення? Адже ми маємо бути місіонерами серед людей, багато з яких вже перебувають під його впливом! Ми маємо знати цей світогляд, перш ніж благовістити.

Вуличний євангелізм: точки зору, 8.02.2016

Останнім часом в Україні набув поширення вуличний євангелізм у різних проявах. Наприклад, молодь київської церкви на Кар’єрній практикує так звані «картонні євангелізації». На листках картону пишуть цитати з Біблії, а потім із ними виходять на людний проспект. Найчастіше перехожі просто проходять, читаючи: «Шануй батька твого і матір твою», «Не чини перелюбу», «Не призивай імення Господа, Бога твого, надаремно» і т. ін.
Свою думку з приводу таких методів благовістя висловлюють пастор київської церкви «Філадельфія» Анатолій Козачок та вуличний проповідник Олександр Курченко.

Переваги особистого свідчення, Сергій ВІНКОВСЬКИЙ, 8.02.2016

Коли Ісуса запитали, яка найбільша заповідь в Законі, Він відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять…» (Мт. 22:37-40). На цих двох заповідях: Бога люби і людей люби — ґрунтується Закон, пророки… і євангелізація. І якщо ти сприймеш ці слова, як є, буквально — ти приречений стати благовісником і свідчити про Христа. Говорячи про особисте благовістя, я маю на увазі — коли ми з кимось розмовляємо один на один.

Благовістя, що приносить плід, Андрій БАРАНОВ, 8.02.2016

Коли людина помирає або кудись надовго від’їжджає, то на прощання старається сказати найважливіше. Ісус, залишаючи учнів, акцентував на головному. Церква на землі створена саме для благовістя. Церква, яка не проповідує Євангелію, — мертва. Будь-яке служіння в церкві, яке не націлене на євангелізацію, — мертве служіння. Будь-який християнин, що не благовістить, — мертвий християнин.

Важкий тягар війни, Віктор КОТОВСЬКИЙ, 16.09.2015

Заповідь не з легких, що й казати... Від своїх «тягарів» не знаєш, як вибавитися, а тут ще й чужі… Завантажені власними невичерпними турботами, ми не завжди знаходимо час та силу вирватися з-під влади агресивного повсякдення, щоб незамуленим поглядом озирнутися довкола. Але раптом лунає дзвінок: хтось благає про допомогу, і ти, важко зітхнувши, виринаєш зі свого побуту й починаєш думати. І після нелегких роздумів допомагаєш, чим можеш.

Хабар з точки зору Бібілії, 16.09.2015

Наше сьогоднішнє уявлення про хабарі дещо відрізняється від того поняття хабара, яке дає Господь Бог у Своєму Слові. Саме цим і пояснюються розбіжності в ставленні до хабара та хабарництва в наші дні. Що в Біблії називається хабаром?

Корупція і Церква, Василь МАРТИНЮК, 16.09.2015

Корупція і церква — на перший погляд поняття несумісні. Бо ж в основі корупції лежить жадоба вигоди, збагачення, корисливість, а де корисливість — там несправедливість, всяка неправда, шахрайство, приховане й неприховане грабіжництво. Якщо взяти до уваги саме значення слова «корупція», що походить із латинського «псувати», то вона — зіпсуте розуміння справедливості морально зіпсованих людей. Корупціонер вважає, що гроші він бере справедливо, за роботу, за послугу, а вже що то за робота й послуга і хто за неї платить — багач, бідняк, удова чи сирота, — це вже деталі, які йому не цікаві.

Християнин на робочому місці, Антон ІВАНОВ, 16.09.2015

Робота, праця — це те, з чим ми стикаємося майже кожного дня в нашому житті. Кожен з нас працює, щоб мати прожиток, одяг, житло й ін. І що цікаво, коли ми заглянемо в Біблію, то побачимо, що Слово Боже однозначно й досить часто вчить, що християнин повинен мати особливе ставлення до своєї праці. У Писанні ми читаємо: «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Кол.3: 23). Цей вірш містить дуже важливий урок, який полягає в тому, що робота, навіть якщо вона найпростіша, повинна робитися, як для Господа. Тобто будь-яка робота вимагає особливого ставлення й певного посвячення.

Культура впливової меншості, Михайло МОКІЄНКО, 16.09.2015

Чому меншість в історії впливала на більшість? Чому меншість була спроможна настільки вплинути на суспільство, що більшість ставала на коліна перед меншістю? І, зрештою, чому сіль, яка займає такий невеликий об’єм у тій чи іншій страві, відіграє таку важливу роль у ній?
Спробуємо відповісти на ці питання.

Сім принципів молитви за країну, Ярослав ЛУКАСИК, 30.06.2015

Україна, мабуть, ще ніколи не отримувала стільки молитов, скільки їх було протягом останнього року. В Біблії, і особливо в Старому Заповіті, є багато прикладів заступницької молитви за країну. За народ молилися Мойсей, Давид, Соломон, Даниїл, Неемія, Ездра, Павло й багато інших біблійних героїв. Саме Біблія відкриває нам певні принципи того, як нам треба заступатися за країну, щоб наша молитва була ефективною. Ось декілька біблійних принципів.

Погляд у минуле, Михайло ПАНОЧКО, 30.04.2015

«Ви сіль землі», — сказав Христос у Нагірній проповіді. Минуло два тисячоліття, і слова Христові ні на йоту не втратили своєї актуальності. Церква як інституція Божа, як живий організм, який народився від Божого Слова і Духа, вже починаючи від першого століття реа­гувала на різні виклики. Чи це було за часів Нерона — гоніння, чи за часів Діоклетіана — переслідування й знищення християнської літератури. Тюрми, заслання, амфітеатри — що тільки не пережили люди, які вирішували йти за Христом. І, власне, історію творили люди, які належали до Церкви Христової.

1 2 3