«Свідчення» не на користь

Соціальні мережі породили дивовижний феномен, який часто межує з патологією: людина, замість того, щоб діяти (допомогти, захистити), спішить розповісти всім, що вона бачила. Показати знімок чи відеозапис події. Це і раніше робили журналісти, але соцмережі подарували таку «навичку» всім своїм користувачам.

Нині підлітки знімають на відео бійки однокласників замість того, щоб їх рознімати. Глядачі прямих трансляцій можуть у реальному часі спостерігати за злочином і не поспішати повідомляти в поліцію. Також вони не поспішають рятувати самовбивць. Пасажири знімають аварії, перехожі — п’яних. Усі сміються, гніваються й розмірковують…

Основною дією стала не правильна реакція на подію, а її пасивна фіксація з наступною активною трансляцією.

Замість справ — спостереження, замість співучасті — обговорення.

Цей феномен не з’явився з часів виникнення глобальної мережі, і обговорення не почалися з підключення функції коментування.

Кумедним є те, що я знайшов у Біблії згадку про дівчину, яка, замість необхідних термінових дій, продемонструвала своє зацікавлення в тому, щоб першою розповісти про них.

Це сталося після чудесного звільнення апостола Петра з темниці, коли він прийшов до віруючих, які зібралися в домі матері Марка: «І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода, та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!» (Дії 12:13-14).

Одразу ж підключилися коментатори: «А вони їй сказали: «Чи ти навісна?» Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: «То Ангол його!» А Петро й далі стукав...» (Дії 12:15-16).

Благо, що зрештою знайшлися ті, які, «відключившись від Facebook», взялися за діло: «…Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися».

Зробіть паузу в соціальних мережах — і ви здивуєтеся!

Життя з Богом чудесне!

Денис ПОДОРОЖНИЙ

"Благовісник", 1,2017