Церква та суспільство

Причини для дружби Церкви з наукою

У неділю перед початком роботи над своєю дисертацією я вирушила до церкви помолитися. Докторський ступінь — це великий крок вперед, я дуже хвилювалася з цього приводу, і мені потрібно було розділити цей стан з ким-небудь, щоб хто-небудь стояв зі мною в молитві, поки я виливаю свої хвилювання Господу. Коли в молитовній групі я розповіла про своє прохання, її лідер запитав мене, що саме я вивчаю. Я без жодної задньої думки тут же випалила: «Психологію. Когнітивістику». Він кивнув і став молитися. Але молитва його була не тією, на яку я розраховувала: він раптом став просити Бога, щоб моє захоплення наукою не відвело мене від віри, щоб мозок мій не затуманився від усіх цих ідей і теорій. Ми сказали «амінь», я подякувала йому й пішла геть.

Він поганого не хотів, мені було приємно, що він переживав за мене і молився за мій захист. Але я засмутилася. Уже не вперше (і, мабуть, не востаннє) зрілий і добрий віруючий реагує на мій вибір кар’єри з побоюванням. Я визнаю, мій досвід на академічній ниві показує, що тут не так вже й легко бути християнином. Тут віру не дуже-то шанують. Але це не має бути місцем, де віра помирає. Більше того, я закликаю християн працювати в науці. Назву для цього лише кілька причин.

Наука й віра не конкуренти

Мені здається, багато віруючих із побоюванням поглядають на науку. Багато хто з нас виховувалися в середовищі, живленому ЗМІ, науковим співтовариством і добрими християнами, де наука й віра протиставлялися одна одній. Так от я хочу сказати: це все неправда!

Наука розширює наш світ. І коли ми починаємо розуміти, наскільки він величезний, стає абсолютно неможливо не захоплюватися Творцем.

Звичайно, якісь учені й віруючі не можуть погодитися зі всім (наприклад, у питаннях походження життя). Іноді вони ставлять абсолютно різні питання. Але Бог створив науку. Він створив цей дивовижний світ, із яким ми стикаємося. Він дав нам розум і цікавість для вивчення цього світу.

Наукові знання допомагають поглибити взаємини з Богом

По суті, наука — це вивчення створеного Богом світу. Ми можемо розглядати нашу дивовижну планету і захоплюватися творінням Божим: від маленьких мурашок до найбільших гірських хребтів і нескінченного зоряного неба.

Коли ми маємо справу з наукою, це захоплення тільки посилюється. Мурахи стають чимось більшим, ніж просто комашками: вони складно влаштовані з органами, тканинами й клітинами. А гори? Адже вони складаються з безлічі елементів і схильні до різних зовнішніх змін від вологості, ерозії, температури, фізичних дій і тектонічних зрушень. А зоряне небо? Планети, зірки, галактики й комети.
Наука розширює наш світ. І коли ми починаємо розуміти, наскільки він величезний, стає абсолютно неможливо не захоплюватися Творцем, Який розуміє кожну клітину, атом або елемент, розставлені саме в тому порядку, що був угодний Йому.

Заняття наукою приведе вас до поклоніння

Я вивчаю людський мозок. Що може бути загадковішим? Мої експерименти пов’язані з неінвазивним читанням електричних імпульсів мозку у відповідь на різні стимулятори (за допомогою електроенцефалографії). Кожен раз, коли у своєму дослідженні я знаходжу відповідь на яке-небудь поставлене питання, починаю поклонятися Богові.

Відкриття чогось нового про творіння допомагає краще пізнати Творця. Неначе Бог відкриває мені секрет, який Він приховував спеціально для того, щоб я його відкрила сама. Ми з Богом разом наукою займаємося.

Не обов’язково протиставляти

Це інша сторона монети. Якщо християни й бояться працювати в науці, то тільки наполовину через побоювання, що це якось негативно відіб’ється на їхній вірі. Є ще й страх бути відкинутими або весь свій час проводити в суперечках з професорами.

Науці потрібен ваш вклад, ваш унікальний досвід, ваш Богом даний талант.

Християн часто виховують так, щоб вони відстоювали свою віру в класах (наприклад, на уроках природознавства). А деякі вчителі й професори в питаннях віри досить категоричні й зухвалі навіть без участі віруючих студентів у дискусіях. Деякі християни відмовляться від вивчення наукових дисциплін, аби не сидіти на лекціях про еволюцію.

Але ж вивчення якоїсь дисципліни не означає, що ми повинні з нею погоджуватися. Можна вислухати професора, точка зору якого на задану тему не збігається з вашою, і не вдаватися в довгі дискусії з ним.

Науці потрібні християни

Науці потрібні різні люди. Адже завдання науки — пошук істини. А коли шукаєш істину, іноді слід відкласти деякі свої припущення. За іронією долі, це одна з найголовніших причин, чому християн вважають непридатними для науки, хоча люди будь-яких поглядів і переконань привносять в науку свої припущення. Нам цього просто неможливо позбутися.

Але один із способів боротьби з такими припущеннями — підходити до проблеми з різних боків. Співпраця людей із різними поглядами (або в рамках одного проекту, або в рамках одного предмета) допомагає всі ці припущення перевірити й врівноважити. Крім того, завдяки цьому й трапляються в науці реальні прориви.

Науці потрібен ваш вклад, ваш унікальний досвід, ваш Богом даний талант, ваші молитви в процесі збору та обробки даних. Що може бути кращим для вирішення проблеми й пошуку відповідей на багато питань щодо світобудови, ніж об’єднання наукового пошуку з можливістю звернутися до Творця всесвіту? У християн є унікальна можливість такий підхід реалізувати. Наука може бути ще одним інструментом для служіння Богові й цьому світу в ім’я Його.

Ніколь КАЛМА

RelevantMagazine

Біблія проти науки?

«Біблія проти науки» — таким був заголовок однієї з недавніх статей в канадському журналі, у якому розглядалося питання викладання креаціонізму й еволюції в громадських школах. Коли ми читаємо подібні статті, інтерв’ю, то питання креаціонізму та еволюції завжди представляється як питання «науки проти віри» (або релігії проти науки). Світські репортери й еволюціоністи (і навіть представники духовенства) роблять акцент на тому, що питання креаціонізму не повинне розглядатися на уроках біології та історії, тому що релігія не має ніякого відношення до науки.

Я вірю, що більшість церков винні (іноді несвідомо) в тому, що вони просувають такі погляди в суспільстві й у церкві. На жаль, велика частина церковних лідерів у світі повірили в існування мільйонів років й еволюційні ідеї в галузі геології, астрономії та біології і, таким способом, дозволили поколінням молодих людей прийняти ці ідеї й відкинути буквальну історію, описану в Книзі Буття, 1-11.

Але, крім цього, і багато консервативних церков навмисне уникають проблеми мільйонів років і еволюційних ідей (навіть незважаючи на те, що вони, загалом, приймають історію про буквальне створення світу протягом шести днів). Замість цього вони в основному приділяють увагу Євангелії, християнським доктринам, взаєминам між людьми, християнській етиці й т. ін. Усе це, звичайно ж, чудово, але занадто багато церков просто не звертають ніякої уваги на атаки, спрямовані проти фундаментальної книги Біблії — Буття, на основі якої й будується наша християнська доктрина.

Навіть незважаючи на те, що історія з Книги Буття про Адама і Єву, і про Потоп за днів Ноя розповідається в недільних школах та інших місцях, церкви не приділяють ніякої уваги таким галузям науки, як геологія, біологія, антропологія й іншим. Незважаючи на те, що пастори та їхня паства в основному вірять в буквальний опис Буття, ці історії викладаються просто як «розповіді», які ніяким чином не пов’язані з викопними знахідками, віком землі, динозаврами й т. ін. У результаті, якщо ви запитаєте тепер звичайного парафіянина (або навіть християнського лідера): «Чи розповідається у вашій церкві про геологію, біологію, антропологію, астрономію та інші науки?», у відповідь, як правило, звучить: «Ні». І якщо ви запитаєте: «Куди ж мені піти, щоб дізнатися більше про геологію, біологію, антропологію й астрономію?» У відповідь ви почуєте: «У школу».

Через те, що церковні лідери не знають, що відповідати людям на питання про мільйони років та інші еволюційні питання (або ж, найчастіше, ці лідери самі вірять в еволюцію), вони в основному вчать свою паству духовних знань. І немає нічого дивного в тому, що світ і, на жаль, багато християн думають, що битва креаціонізму проти еволюції є насправді битвою Біблії (або релігії) проти науки.

Біблія дає нам всі підстави для правильного розуміння геології, астрономії, біології, антропології і т. ін.— тобто всіх галузей науки. Церкві потрібно повернутися до витоків (тобто «відновити основи») і вчити людей істинним основам науки, фундаментом якої є Біблія. І якщо церква буде так чинити, суспільство, ймовірно, почне розуміти, що ведеться зовсім не битва «Біблії проти науки», а фактично — битва «Біблії проти нехристиянських релігій».

Кен Хем,
відомий в усьому світі креаціоніст, лектор, директор місії «Відповіді в Бутті», бакалавр прикладних наук

"Благовісник", 3,2015