Церква та суспільство

Християнин і державна влада

Не раз християнину в житті доводиться стикатися з питаннями державної влади, особливо під час її виборів. Я хочу проаналізувати деякі принципи, щоб кожен міг сформувати собі правильне ставлення до цього питання й не зайняв одну з двох не зовсім правильних позицій. Перша позиція — апатія, коли людина каже: «Я не знаю, що там і до чого. Хай собі йде, як іде, а Господь Сам приведе до потрібної мети». Інша крайність, коли люди впадають у паніку, не сплять ночами, ходять на демонстрації, піднімають різні лозунги й посилено намагаються добитися того, щоб їхній кандидат переміг, пов’язуючи дуже багато з його перемогою.

Хочу зауважити, що Бог знав, що протягом християнської історії будуть різні політичні ситуації, найрізноманітніші типи правління й найрізноманітніші правителі. Тому, залишаючи Своїх людей жити тут, на землі, Він дав людям міцний фундамент, який би дозволив розібратися в усій цій різноманітності. Основний текст, який допомагає сфокусуватися на цьому фундаменті, ми знаходимо в Першому посланні апостола Павла до Тимофія: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові» (2:1-3). Цей текст містить у собі декілька граней, які окреслюють загальну картину нашого ставлення до такого важливого питання. Я виділяю тут три сфери, які хочу й розкрити в цьому матеріалі. Це розуміння Божої ролі в розвитку держави, розуміння ролі влади в житті та розуміння нашої відповідальності щодо держави.

Коли апостол Павло писав до Тимофія ці слова, християни зазнавали різноманітних гонінь. Тому він фокусує увагу Тимофія на основній точці впливу християн на суспільство — молитві. Це потрібно для того, щоб проводити тихе й мирне життя. А далі розкриває й основну причину цього — «бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові». Тобто Бог є основною метою тих молитов і основною причиною того стану, за який потрібно молитися.

Розуміння Божої ролі в розвитку держави

У Писанні багато йдеться про те, що Бог контролює ситуацію в найрізноманітніших сферах життя. Зокрема: «Таж народи — як крапля з відра, а важать — як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!» (Іс. 40:15). Тобто народи для Бога — це субстанція, повністю підвладна Його контролю. Це не щось таке, перед чим Бог безсилий. Це щось зовсім неважке для Нього. Інші уривки з Писання свідчать про те, що Бог управляє царями. Він настановляє та знімає їх. Тлумачачи сон Навуходоносорові, Даниїл каже: «Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу» (Дан. 2:37). Ці слова сказав Божий пророк, і звернені вони до царя, який був сповнений гордині, через яку не раз Бог смиряв його. І він каже до цього дуже гордого царя, що царство йому дарував Бог небесний. Тобто саме Бог дозволив Навуходоносору прийти до влади й правити в той час. Але Бог не лише ставить царів. Він і знімає їх. «Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту. Вони не були ще посаджені і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закоренився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!» (Іс. 40:23). І так було завжди, незалежно від того, яку високу посаду займали ці люди. Тобто Бог може будь-якого диктатора, будь-якого президента, будь-якого царя позбавити влади й змінити стан справ у тій чи іншій ситуації, якою б складною та невирішуваною вона не здавалася.

Бог має безліч причин, через які Він викорінює одних і допускає до царства інших. Пророк Єремія писав до народу, що їхні правителі відображають стан самого народу. Цей принцип не можна застосовувати до всіх ситуацій, але в переважній більшості випадків це насправді так. Тобто люди генерують прихід до влади тієї чи іншої людини.

Поставлення того чи іншого правителя може слугувати також для виконання певної Божої мети. Наприклад, царя Кіра Бог настановив для того, щоб звільнити євреїв із вавилонського полону. Тобто в Бога була особистість, яка могла звершити відповідну справу. І Бог ставить її, скинувши того царя, який був до неї. Подібний випадок розкриває апостол Павло, пишучи: «Бо Писання говорить фараонові: «Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення» (Рим. 9:17). Отже, Бог ставить цього фараона для того, щоб саме в цій точці історії явити світло Божої сили. Це було потрібно для того, щоб сформувати народ ізраїльський.

Ісус Христос, стоячи перед Пілатом, чітко сказав, що влада, якою був наділений Пілат, який віддав Божого Сина на розп’яття, також походила від Бога. «І каже до Нього Пілат: «Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп’ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?» Ісус відповів: «Надо Мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було...» (Ів. 19:10-11).

До цього також можна додати слова з Книги приповістей: «Водні потоки — цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує».

Отож, як би не розвивалися події у світі, що оточує нас, ми можемо бути точно впевнені в тому, що Бог контролює їх. Бог контролює все: від цілих народів, які перед Ним, як порошинки на вагах, до поруху серця кожної людини, зокрема й царів. І це означає, що Бог, який керує усім, обов’язково приведе все, що відбувається, до тих цілей, які поставлені Ним.

Розуміння ролі влади в житті

Якими ж повинні бути правителі, щоб вони могли нам забезпечити тихе й мирне життя? Це питання особливо гостро постає в контексті останніх подій.

Звичайно, релігійні погляди правителів відіграють суттєву роль в їхній системі цінностей і, відповідно, в прийнятті рішень. Разом з тим нам слід пам’ятати, що правителі — це не пастори церков. Тобто коли перед вами стоїть вибір, за якого кандидата проголосувати, це не означає, що ви обираєте пастора для нації. Це становище передбачає обов’язки, які відрізняються по своїй суті, хоча, на перший погляд, можуть видатися схожими. У чому ж полягає ця відмінність?

Ідея заснування держави вперше виявляється вже в Книзі Буття. І основний обов’язок влади — контро­ль за тим, щоб зло не поширювалося. До потопу зло не було підконтрольним. І написано, що «думка серця людини стала — зло повсякденно». Переповнившись злом, людство досягло такого ступеня внутрішньої корумпованості, що Бог змушений був винищити його потопом. Після потопу, для уникнення повтору подібної ситуації, Бог встановив владу, якій було надано право карати людей за зло.

Зауважте, що Бог не казав про те, що влада буде спроможною звільнити серце людини від зла. Це завдання Церкви та Христа. Роль влади — поставити такі межі, які б не дали змоги злу досягати своєї вершини, щоб воно не зруйнувало суспільства ще до того, як Бог виконає все, що Він запланував щодо людства.

Щодо функції влади апостол Петро пише: «Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, чи то володарям, як від Нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців» (1 Петр. 2:13-14). Апостол Павло каже про це ще більш детально: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі — пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо не дармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» (Рим. 13:1-4).

Основний фактор, що зумовлює ефективність влади, – її здатність правильно визначати, що добро, а що зло. Тому ті правителі, які мають ту систему цінностей, яка відповідає Божій системі цінностей, будуть більш ефективними, і їхній народ буде більшою мірою проводити тихе та мирне життя. Саме цього просив Соломон у Господа: «Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого…» (1 Цар. 3:9).

Отже, здатність розрізняти, що добро, а що зло — це одна з найосновніших рис правителя. А ще хороший правитель повинен мати волю обирати добро й карати зло. Тому коли ми молимося за правителів, то ми повинні молитися за спасіння їхньої душі. Але коли ми молимося за них в контексті тієї влади, якою вони наділені, ми повинні просити, щоб Бог наділив їх здатністю правильно визначати, що таке добро, і силою відстоювати це добро. Цим вимірюється ефективність того чи іншого правителя.

Наприклад, у системі Божих цінностей є чітке правило про ставлення до чужого майна: «Не кради!» Тому кожен правитель, який буде турбуватися про те, щоб його народ поважав право власності, буде допомагати народу контролювати прояви цього зла. І таким чином цей народ житиме більш тихо й мирно. Зауважте, що тут навіть не йдеться про те, чи віруючі це люди, чи невіруючі. Не йдеться також і про віросповідання самого правителя. Просто якщо правитель сам зрозуміє цінність заповіді: «Не кради» і потурбується про те, щоб люди, якими він править, не крали, народу буде краще.

Пастори також роблять щось подібне. Але мета цієї діяльності різна. Якщо правитель робить це для того, щоб людям жилося краще, то пастор покликаний робити це для того, щоб душа людини не загинула, а пізнала Бога. І якщо людина схилилася перед Богом, то вона повинна почути те, що каже Бог. Тобто метою правителя є благополуччя на землі, метою пастора — у вічності. Інструментом пастора є Слово Боже і Дух Святий, а інструментом правителя — закон. Отже, пастор і правитель — це дві окремі ролі. І благо, коли цінності одного й іншого перебувають в одній площині — площині Божих цінностей. Саме про це ми повинні просити в Бога, молячись за тих, хто при владі.

Ще важливо пам’ятати, що Бог не поставив перед владою мету побудувати рай на землі. У Писанні ми не раз читаємо, що такого ніколи не буде. Правителі не зможуть цього зробити. Законом можна обмежити вчинки, але не можна виправити серця. Тому нам не треба спокушатися думкою: «От прийде той чи інший правитель — і в нас усе стане добре». Не раз в історії були випадки, коли люди були настільки захоплені правителем, що покладали на них всі свої надії. Та з часом ставало зрозумілим, що ці правителі не здатні зробити рай на землі й усунути всі проблеми, які криються глибоко в людському серці.

Розуміння нашої відповідальності щодо держави

Апостол Павло закликає християн молитися за владу. Це найперша й найосновніша відповідальність кожного християнина перед державою та її владою. У різні, навіть у найскладніші моменти історії ми можемо побачити таких людей, які молилися за владу. Тому й ми не повинні впадати в паніку від усього, що відбувається довкола нас. І не спокушатися тим, що нам от зараз вдасться зрушити з місця якийсь політичний процес. Нам потрібно чітко усвідомлювати, що основна цінність у тому, щоб Бог дав людині, яка при владі, здатність робити те, що добре й прийнятне в Божих очах.

Ми повинні молитися не лише за тих правителів, які є сьогодні, а й за тих, кого оберуть згодом, за тих, хто стане правителем після наступних виборів. І молитися потрібно конкретно. Я окреслю декілька моментів, щоб ми могли мати уявлення про те, як це потрібно робити.

Передусім, нам треба молитися за те, щоб влада насправді заохочувала добро й протистояла злу. Нам треба молитися, щоб цінності, якими живуть та керуються правителі, максимально були побудовані на тому, що є істинним добром. У Приповістях сказано: «Чинити безбожне — огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю» (Пр. 16:12). Якщо правителі просувають те, що є злом, – це огидно й це обов’язково буде розхитувати їхній трон, тобто позбавляти владу стабільності. Від цього страждатиме стабільність держави, а отже, й становище народу.

Друге, за що ми повинні молитися, — щоб правителі були чесними. Нікому не секрет, що політики часто приймають рішення, виходячи не з того, що правильно, а з того, що політично вигідно. Та Писання стверджує: «Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його… Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди» (Пр. 29:4,14).

По-третє, треба молитися, щоб правителі турбувалися про народ, бо ми не раз у житті стикаємося з тим, що наші правителі часто турбуються про власні політичні чи матеріальні інтереси більше, ніж про народ, якому вони покликані служити. «Перевага ж країни в цілому — це цар, що піклується про країну».

По-четверте, ми повинні молитися, щоб правителі оточували себе правильними радниками. Тобто треба молитися не лише за президента, а й за людей, які поряд з ним і які певним чином впливають на нього. «Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його» (Пр. 25:4-5).

Ну й, звичайно, ми повинні молитися за спасіння душ усіх людей і правителів зокрема. Це найосновніша цінність і найважливіший момент.

Але ще не все. Ми повинні не просто молитися, ми повинні жити за Божими принципами. Ми впливаємо на людей не лише молитвами, а й життям. У Писанні сказано: «І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій» (Єр. 29:7). Ці слова були звернені до народу ізраїльського, який був у вавилонському полоні. Бог закликає Свій народ шукати істинного миру для того міста, де Він їх оселив. Як ми можемо робити це? Передусім, коли християни правильно живуть, вони мають благотворний вплив на оточуючих. Писання називає це «світлом» та «сіллю». Світло освітлює все довкола, вказуючи, що є добро, а що зло. Сіль же землі зберігає суспільство від розкладання. І досягається це насамперед через наше повсякденне праведне життя. Апостол Павло пише до Тита: «Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй, і до всякого доброго діла готові були, щоб не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям» (3:1-2).

Тож чим більше буде справжніх віруючих і чим більше вони будуть жити за справжніми цінностями, тим сильнішим буде їхній вплив довкола й тим більше буде шансів, що цінності правителів, яких вони обирають, відповідатимуть Божим цінностям.

І ще один момент. Ми живемо в такий час, коли Бог дав нам можливість брати участь у виборі правителів. І Бог користується цим, щоб досягати Своєї мети. Нам дане право оцінити людей і подивитися, наскільки їхні цінності відповідають біблійним цінностям і наскільки та чи інша людина здатна обмежувати прояви зла й заохочувати добро. Саме це визначає, наскільки людина буде ефективною в ролі правителя. Тому не будьмо байдужими, а дбаймо про спокій міста, у якому нас оселив Господь, і молімося за нього до Господа, бо в спокої його буде і наш спокій.

Олексій КОЛОМІЙЦЕВ,
магістр богослов’я, пастор церкви «Слово благодаті»,
м. Бетл Граунд, штат Вашингтон (США)

"Благовісник", 4,2015