Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
2,2024
«Служіння Утішителя»

 

 

 

Церква та суспільство

Церква та суспільство

1 2 3 4 5

«Велике повернення»? Християнський фактор в подіях року, що минув, Михайло ЧЕРЕНКОВ, 30.04.2015
«Велике повернення». Саме так, без знаку питання, називається книга Віктора Єленського, яка вийшла у світ у кінці 2013 року. Релігієзнавець описав процеси активізації релігійного фактора в політиці та міжнародних стосунках. На фоні подій «революції гідності» й російсько-українського конфлікту книгу можна назвати знаковою і частково пророчою. Я ж хочу доповнити метафору «повернення» метафорою «зустрічі», а також поставити під сумнів велич події «повернення» — не те, щоб я був проти, але просто заради проблематизації.

Медики Рокитнівщини в прифронтовій зоні, Вадим ВУС, 27.01.2015
П’ять медпрацівників з сіл Березово та Карпилівка і водія з Томашгорода здійснили другу поїздку з командою «ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОБІЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ КЛІНІКИ» в прифронтову зону. Часто після цього звучало питання «ну як там?». Тому вирішили спробувати описати це очима медичної команди. Ми вже звітували в Домі молитви, школі та в садочку, описали побачене у фейсбуці на сторінці клініки. І вдячні всім за підтримку. Але, звичайно, все описане треба сприймати як наш особистий погляд і може не завжди повністю передати деталі ситуації.

Заборонена дружба, Дмитро ДОВБУШ, 20.01.2015
Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. (Лк.15:1)
Австралійський пастор і професор місіології Майкл Фрост якось висловив неймовірно нахабну думку, порівнюючи Ісуса Христа з Його сучасними послідовниками: «Ісус проводив час із людьми. Він любив служити неспасенним. Дуже схоже, що й грішникам, зневаженим, відкинутим, теж подобалася його товариство. І це ті люди, які сьогодні не хочуть мати нічого спільного з послідовниками Христа…»

Донецьк: хрещення вогнем, 20.01.2015
Сьогодні увага, без перебільшення, усього світу прикута до подій на Сході України. Там іде війна. Страшна, жорстока, кривава. Це горе та біль людей, які втратили спокій, житло, здоров'я і — близьких. А хтось втратив віру в справедливість та в Бога. Церква не може стояти осторонь того, що відбувається в суспільстві. І особливо, коли бачить горе та чиюсь біду. Пропонуємо додбірку матеріалів, яка розповідає про ситуацію на Донеччині з погляду служителів.

25 років добровільного ув'язнення.
Антонія Бреннер прожила 25 років у тюрмі, щоб допомагати ув'язненим
, 20.01.2015
Вона виросла у Беверлі Хіллз і вважала голлівудських зірок своїми сусідами, але одного разу надала перевагу 3-етровій камері перед своїм шикарним життям у Південній Каліфорнії, щоб служити ув'язненим у мексиканській в'язниці. 17 жовтня 2013 року мати Антонія Бреннер померла в мексиканському місті Тіхуана. Їй було 86.

Подобатися людям чи Богові, Василь МАРТИНЮК, 20.01.2015
Людина – дивна й цікава істота. Може, через те, що вона саме Боже творіння – тому й дуже складна для розуміння. Бо так часто за її задоволеним виразом обличчя схована незадоволена душа, а за чемністю й послужливістю – зранене серце, яке потребує бальзаму доброго слова. Я люблю спілкуватися з людьми. Мій інтерес до них не підроблений, тож часто доводиться вислуховувати цілі сповіді. Одна з них мені дуже запам'яталася.

Християнство і культура, Леонід МІХОВИЧ, 9.12.2014
Що ми розуміємо під культурою? З багатьох визначень мені найбільше подобається таке: «Культура — сукупність усього створеного людиною, а також сама її здатність творити, процес і результат творчості... Культура насамперед виражається в матеріальних речах: книгах і картинах, в архітектурі та музиці, в установах, в символах, в писаних і неписаних нормах людської поведінки, права і т. д.» (І. Підберезський). Хоча під культурою можна розуміти практично все, що творить людина, а також її поведінку, ми будемо мати на увазі перш за все різні форми мистецтва: архітектуру, скульптуру, живопис, музику, літературу.

Корейський феномен, 3.05.2014
Північну та Південну Корею населяють люди однієї національності, які мають одне коріння, спільну історію, однакову ментальність. Їх лише розділяє кордон, який виник півстоліття тому. В Північній Кореї, за приблизними оцінками, валовий національний продукт становить близько 900 доларів на душу населення, в Південній Кореї — близько 16000 доларів. У чому ж причина такої разючої відмінності? Відповідь проста: в першій комуністична ідеологія забороняє віру в Бога, тому християн майже немає (або вони у глибокому підпіллі), у другій їх налічується до 40% від загальної кількості населення. Неймовірний економічний вибух у Південній Кореї називають «корейським чудом» і однією з ключових причин такого чуда є глибока християнська віра корейців.

Право вибору на грані свободи, Ольга Міцевська, Кирило Савицький, 3.05.2014
Часто у стосунках Церкви та суспільства виникають питання, про які наші попередники навіть і подумати не могли. Двадцять перше століття випробовує ці стосунки так званою толерантністю. В останні десятиліття розвинені суспільства активно говорять про «політкоректність» і впроваджують її, змінюючи стандартні формулювання на зовсім незвичні. Не знаю, правда, чи легше стає глухій людині, яку, щоб не образити називають «інакочуючою», але слово «індивід» чи «особа», як на мене, аж ніяк не є адекватним замінником традиційного «чоловік» та «жінка».

Про страусів, Дмитро Довбуш, 3.05.2014
«Друзья! Заранее прошу прощенья...» — починаю відомими рядками християнського поета Миколи Шалатовського, який вибачається заздалегідь за підняту неприємну і болючу тему. Справа в тому, що я теж збираюся порушити тему незручну, некомфортну для багатьох християн... Друзі, не тому, що це приносить мені задоволення, тішить і надихає. Але тому, що позиція страуса («голову в пісок») щодо складних і неоднозначних питань — у моїй свідомості ніяк не в'яжеться з християнським вченням. На мою думку, останньою яскравою ілюстрацією безпорадності консервативного протестантського середовища стало мирне, а потім озброєне протистояння на майданах нашої країни.

Активна життєва позиція християнина, або Одвічне питання Гамлета, Лідія Вудвуд, 3.05.2014
Як відомо всім, церква відокремлена від держави. Але кожен християнин знаходиться в суспільстві й бути відокремленим від нього, за словами відомого діяча, не може. Ми живемо, працюємо поряд з іншими людьми, спілкуємось, виховуємо дітей. Відповідно кожен на своєму місці щось повинен робити для розвитку загального добра, тому що християнство покликане перетворювати світ, робити його кращим, гуманнішим, нести йому слово правди. Але чи кожен християнин відчуває свою відповідальність перед Богом за тих, які живуть поряд із ним? Чи він «відокремлення від світу» розуміє як відокремлення від людей? На жаль, часто це так.

Я і суспільство. Свій серед чужих, Михайло Черенков, 3.05.2014
Християнин для суспільства ніколи не був своїм. Але він не може у відповідь жити так, щоб суспільство стало йому чужим. Він не від світу, але він посланий у світ і служить світу для його порятунку й перетворення. Християнин завжди свій серед чужих, чужий серед своїх.
Про це дуже добре сказав Юстин Мученик, відомий також як Юстин Філософ: «Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні життєвими звичаями. Але, мешкаючи в еллінських і варварських містах, де кому випало жити, і дотримуючись звичаїв тих мешканців щодо одягу, їжі та всього іншого, вони виявляють дивовижний і справді неймовірний спосіб життя.

Хліба нашого насущного..., Віктор КОТОВСЬКИЙ, 2.10.2013
У цьому році Україна відзначає 80-ті роковини великої трагедії — голодомору1932-1933 років. Про голод в Україні я дізнався не з газет. Мої дідусь і бабуся пройшли через це пекло і багато розповідали мені. Добре знали люди, що мор організований штучно комуністичною владою, що мета влади — максимально обезлюднити ту територію, а тих, кому вдасться якимсь чудом вижити, страхом перетворити в безхребетне, безмовне стадо, з яким можна робити все, що завгодно. Що ми й маємо на сьогодні.

Як Бог міг дозволити такому статися?, 2.10.2013
Донька відомого проповідника Біллі Грема брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня 2001 року. На питання ведучої Джейн Клэйсон: «Як Бог міг дозволити такому статися?» Анна Грем дала дуже глибоку й проникливу відповідь. Вона сказала: «Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко засмучений тим, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашої влади, зі свого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив».

Повільно, але впевнено. Ювенальна юстиція в Україні, 2.10.2013
Ювенальна ідеологія, що набрала обертів у країнах Європи, усе більше відкриває своє справжнє обличчя, йдучи пліч-о-пліч із антисімейним законодавством, лобійованим ЛГБТ-спільнотою. Яка ж ситуація в Україні? Як впливають євроінтеграційні процеси на сучасні закони? Чи обізнана громадськість із негласними нововведеннями? Відповідаючи на ці питання, варто зазначити, що настав час, коли для церкви вже не достатньо просто молитися, а потрібно переходити до рішучих дій.

Освiчений християнин, Василь МАРТИНЮК, 2.07.2013
Якщо говорити про освіту в середовищі п’ятидесятників, то почуємо багато суперечливих думок, навіть такі, які повністю заперечують одна одну. Наприклад, одні доводитимуть, що освіта для християнина — першорядна необхідність, без якої він не зростатиме не тільки духовно, як християнин, а навіть розумово, як людина. Інші скажуть, що християнину ніякої освіти не треба, що спасіння не в освіті, що наші батьки й діди були неосвіченими, але були справжніми християнами, наповненими Духа Святого. На перший погляд, обидві сторони мають слушність.

Тягар освiти, Ольга МІЦЕВСЬКА, 2.07.2013
Кілька років тому в одній з проповідей почула фразу, котра змусила мене на мить зніяковіти. Не думаю, що проповідник хотів когось образити, просто він невдало висловив свою думку, яка прозвучала так: «Серед нас тут багато алкоголіків, наркоманів, вчителів, лікарів, але всіх нас любить Господь!» «Цікаво, алкоголізм і наркозалежність — це професія, чи ж бути вчителем і лікарем — порок?» — тоді скептично подумала я, та все-таки ці слова запам’яталися мені тому, що пробудили в моєму серці не дуже приємні для мене переживання.

Навчи нас, Юрій ВАВРИНЮК, 2.07.2013
Син Божий Ісус Христос, перебуваючи на землі, мав багато імен, які характеризували його як особистість: Спаситель, Еммануїл, Син Людський, Син Давидів. Але найчастіше Його називали Вчителем. Для тогочасного суспільства це було найвищим виявом поваги, бо вчитель вважався людиною особливою та високою. Це не була просто професія, як у наш час, це було поєднання мудрості, розуму та обізнаності, це скоріше був почесний титул, який вказував на особливий суспільний статус.

Біометричні паспорти: чому християни бояться Антихриста?, Дмитро ДОВБУШ, 18.06.2013
Я не раз помічав, що як тільки розмова заходить про Антихриста, число 666 і апокаліпсис, багато людей прямо таки оживають і починають навперебій ділитися таємничими знаннями, отриманими з різних джерел — від ЗМІ до духовних одкровень і пророцтв. Ніяка тема, здається, так не захоплює християн, як тема останнього часу. Варто тільки прозвучати фразі «печать на чоло» у проповіді, як прокинуться навіть парафіяни, що добряче задрімали!
Так от. Що ж у цьому поганого, запитаєте ви? Давайте по порядку.

Два пророцтва Христа, Микола СИНЮК, 18.06.2013
Наші сучасники втомилися від калейдоскопу дат про «останній день». Дати приходили — він не приходив. Лжепророки навіть не червоніли, коли їхні передбачення мали ефект навіть менший від ефекту «мильної бульбашки». Висуваються нові гіпотези, проводяться більш ретельні обрахунки, на черзі — нові дати… Проте нас цікавлять не домисли лжевчителів, а дійсне знання ситуації сьогодення. А воно полягає у цьому пророцтві Ісуса Христа: «Буде проповідувана ця Євангелія Царства… всім народам — і тоді прийде кінець». Отже, ми очевидці й свідки здійснення пророцтва Божого Сина.

Де хліб — там і батьківщина, або Про духомор, Микола СИНЮК, 18.12.2012
Ювілеї бувають різними. Від пафосно-помпезних до примітивно-жлобських, з присмаком зверхності та невігластва. У ці дні — сумна дата, яка ілюструється, як правило, чорно-білими світлинами і пекучими згустками болю спогадів тих, хто вижив – 80 років з часу Голодомору в Україні. За різними джерелами — від 6 до 10 мільйонів життів українців… Чи варто про це в нашому журналі?
Для мене назавжди залишиться в пам'яті повчання матері: «Не можна хліб на землю кидати — це гріх!» Це була найперша теологічна доктрина про гріх, яка, до речі, залишилася до цих пір — шанобливе ставлення до хліба щоденного.

Мій патріотизм, Надія МУДРІЄВСЬКА, 18.12.2012
Вишиванка, чиста українська мова, нерідко жовто-блакитний прапор у затишному офісі, жваві обговорення політичних процесів у нашій державі. Напевно, саме це більшість людей називають патріотизмом? Хтось, можливо, скаже, що такому в церкві не місце... Я християнка і — патріот. Не ношу вишиванки, на мій сором, мова часто із суржиком, а обговорення дій нашої влади лише псує настрій, тому наша сім'я їх завбачливо обминає. Але я — патріот! Я щемко люблю наших людей, у котрих надто часто сумні очі, практично відсутня будь-яка подоба посмішки, й часто невеселі зітхання з того чи іншого приводу. Мені до болю шкода українців, які вже нікому й нічому не вірять.

Християнське коріння патріотизму, Ярослав ЛУКАСИК, 18.12.2012
Сучасні євангельські християни в Білорусі часто запитують: «Що має спільного євангельське християнство з таким поняттям як патріотизм?», «Хіба в Біблії не написано, що наш дім на небі, що нема більше ні гелена, ні юдея?» , «Як можна любити країну, яка завдала нам стільки страждань?» — це ще одне популярне запитання. Багато християн стверджують: «Патріотизм разом з його прив'язаністю до земних справ — плотський і негідний народженого згори християнина».

Братерство без роду й племені, Ольга МІЦЕВСЬКА, 18.12.2012
Нині у пресі та інших ЗМІ ми часто натрапляємо на обговорення такого поняття, як «глобалізація». Цим словом називають стирання національних, політичних, економічних, соціальних, релігійних, статевих та інших відмінностей і формування єдиного світового простору. Серед позитивних ознак даного процесу називають можливість розширити контакти між людьми, обмінюватися цінностями, ідеями та способом життя. Глобалізація, на думку її прихильників, здатна забезпечити мир у всьому світі, економічну стабільність, підтримати країни, що розвиваються, усунути проблему голоду і т.ін. Противники цього процесу кажуть протилежне.

Дещо про патріотизм, або Чому Бог не говорить українською?, Ольга МІЦЕВСЬКА, 18.12.2012
Спочатку, коли я лише почала відвідувати п'ятидесятницькі служіння, це не різало мені слуху. Бо я не знала людей, які проповідують і пророкують. Та згодом, зрозумівши, що ці люди поза церквою розмовляють українською, й дотепер не можу достеменно відповісти собі на питання, чому ж через них Бог говорить до нас, що теж розмовляємо українською, російською мовою? І ще один момент: читаючи й чуючи свідчення про те, як Бог дивним чином промовляв до представників інших народів через уста людини, яка не знала їхньої мови, не раз звучали слова, що пророцтва виголошувалися чистою літературною мовою. Російська ж, якою звертаються до нас, далека від досконалості.

1 2 3 4 5

 

 

 

Святих Дух — немов музикант, який використовує ті клавіші, які ми маємо. Клавіші однакові, а послідовність і відповідно мелодія для кожного випадку унікальна.

Віктор ВОЗНЮК

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"