Роздуми над Словом Божим

Коли батьки терплять поразку

Вірні батьки народжують благословений і процвітаючий народ. Але що буде з народом, чиї батьки терпіли невдачі у виконанні своїх основних обов’язків? У 28 розділі Повторення Закону Мойсей дає нам яскравий опис того, чого нам слід чекати.

Цей розділ природно поділяється на дві частини. У перших 14-ти віршах Мойсей перераховує всі благословення, які прийдуть на Божий народ, якщо він буде слухняний Богові. У решті 54 віршах Мойсей розкриває список проклять, які прийдуть на них, якщо вони не слухатимуться Бога.

Одне з проклять, яке прийде на народ, якщо батьки не виконують своїх обов’язків щодо власної сім’ї, описане так: «Ти породиш синів і дочок, та не будуть для тебе вони, бо підуть у неволю» (28:41).
Одного разу мене вразило усвідомлення того, що коли ми не можемо радіти нашим дітям, то це прокляття. Я почав запитувати себе: «Скільки батьків сьогодні радіє своїм дітям?» — і прийшов до висновку, що небагато. З якої причини? Я вірю, що це прокляття за непослух. Бог створив дітей, щоб вони були найбільшим благословенням із усіх, які Він дає, і якому можуть радіти чоловіки та жінки. Коли ж батьки та матері, особливо батьки, не ходять Божими шляхами, то їхні сини й доньки перестають бути благословенням, а стають прокляттям.

У багатьох розбитих сім’ях діти вже більше не належать своїм батькам: батьки й діти відчужені один від одного. Це також є дією прокляття.

Мойсей попереджав, що діти будуть узяті в полон. З початку 1960-их років на Заході мільйони дітей почали потрапляти в різного роду сатанинський полон: у наркотики, заборонений секс, окультизм, різного роду секти. Ті, хто перебуває в рабстві всього цього, без жодного сумніву, перебувають у такому ж рабстві, як ніби якась чужоземна армія вторглася в країну і забрала їх як полонених.

Відповідь на питання, чому мільйони людей потрапили в полон, дано в у 28-му розділі Повторення Закону — через постійне відкидання Божих праведних вимог, особливо в домі та сім’ї.

Бог покладає основну відповідальність на чоловіків. Це не означає, що жінки не несуть своєї частки відповідальності. Але саме проблеми в керівництві чоловіків відкривають шлях для всього зла, що приходить згодом.

Те, що сталося колись в Едемському саду, повторило себе безліч разів у пізнішій історії людства. Адам безвідповідально поставився до обов’язків берегти Сад, що дало можливість сатані спокусити Єву та звести її на хибний шлях. Таким же чином безвідповідальність чоловіків відкрила шлях для потоку зла, яке зараз заполонило західну цивілізацію.

У Книзі Малахії, 2:7, пророк вказує на основний обов’язок батька, який він виконує щодо своєї сім’ї як священик: «Бо уста священикові знання стережуть та Закона шукають із уст його, бо він Ангол Господа Саваота».

Що ж стається, коли священикові не вдається виконати свого обов’язку? Бог проголошує: «Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!» (Ос. 4:6).
У ролі священика у своїй сім’ї кожен батько користується привілеєм робити те, що робив Йов, — постійно приносити своїх дітей перед Богом у молитві. Це тримає їх під постійним наглядом і захистом Всемогутнього. Але коли батько не здатен виконати служіння заступництва, покладеного на нього як священика, то Бог каже: «Я забуду дітей твоїх».

Це серйозне Боже попередження стало для мене дуже яскравим. Іноді я дивлюся на безліч молодих людей, які переповнюють вулиці міста, і запитую себе: «Скільки з них було забуто Богом, скількох з них Він ігнорує, тому що немає батьків, які б стояли за них у заступницькій молитві?»

Діагноз Малахії

Хронологічно книга Малахії є останньою книгою Старого Заповіту. Більше того, останнім словом цієї останньої книги є слово «прокляттям». Якби Богу навіть не було чого сказати людству після Старого Заповіту, то Його останнім словом було б прокляття. Подяка Богові за Новий Заповіт, який вказує на вихід з прокляття! Ось що Бог говорить в останніх двох віршах Старого Заповіту: «І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!» (Мал. 4:5-6).
Отож, понад дві тисячі років тому через пророче передбачення Бог відкрив Малахії найбільшу проблему нашого часу, яка вимагає щодо свого вирішення невідкладних заходів — це проблема безвідповідальних батьків і дітей, позбавлених батьківської опіки.

Економісти й правознавці пропонують нам різного роду діагнози й способи вирішення цієї проблеми. Однак її істинний корінь криється в сім’ї. Батьки відступили від своїх обов’язків щодо дітей. Часто в цьому винні обоє батьків, але основна відповідальність лежить на батьках.

Ми маємо визнати, що жіночий рух за свободу певною мірою став вогнем у відповідь. Якщо відкинути вбік прогрес щодо однакової оплати праці за однаковий обсяг роботи, то, по суті, жінки просто звільнилися від обов’язку поважати й слухатися своїх чоловіків. У свою чергу чоловіки звільнилися від обов’язку зберігати вірність одній жінці.

Послання Малахії було звернене до надзвичайно ревних релігійних людей, які жалілися на те, що Господь не відповів на їхню молитву так, як вони сподівалися. У відповідь Господь вказав їм на їхні недоліки як чоловіків та батьків: «І робите й друге таке: Господнього жертівника ви слізьми покриваєте, плачем та стогнанням, бо до дарів уже Він не звернеться більше, і милої жертви з рук ваших не візьме. А ви ще й говорите: «За що?» — За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї!» (Мал. 2:13-14).

Бог бачив глибше зовнішнього благочестя. За ним Він побачив порушені шлюбні обітниці чоловіків, які погано ставилися до своїх жінок. Сучасною мовою послання Малахії можна було б підсумувати так: «Ніщо з того, що ви робите в церкві, не перекриє того, що ви робите вдома».

Далі Господь пояснює мету одношлюбності, яку Він встановив спочатку: «Хіба не зробив їх Господь одним? За тілом і духом вони Його, в чому єдині? Тому що Він хотів отримати благочестиве потомство» (Мал. 2:15; досл. переклад з англ.).

Коли чоловік та дружина живуть в гармонії відповідно до принципів Писання, то вони наділені необхідними якостями для того, щоб виховати праведних, богобоязних дітей. Коли ж руйнується шлюб, саме діти страждають найбільше.

Якою ж є ваша реакція?

У кожному урядовому офісі Великобританії, де реєструють шлюби, подружжя визначається так: «Союз одного чоловіка з однією жінкою на все життя, ради якого вони залишають всіх решту». У період, протягом якого народ Британії все далі й далі відходив від цього стандарту, країна переживала постійний занепад майже в кожній ділянці свого життя. Сьогодні небагато хто турбується про те, щоб ставити прикметник «велика» перед словом «Британія»!

Слово Боже кидає виклик не лише Британії, але й усій західній цивілізації, пропонуючи лише дві альтернативи: чи ми почнемо відновлювати сімейні стосунки, чи ж дозволимо сім’ям і далі руйнуватися в тому ж дусі, у якому ми жили протягом останніх кількох десятиліть. Якщо ми оберемо друге, то загинемо під дією Божого прокляття.

Кінцевий результат цієї кризи визначить реакція батьків. Саме на них Бог покладає основну відповідальність. У Божому посланні через Малахію Господь вимагає, щоб передусім серця батьків навернулися до дітей. Тільки після цього серця дітей навернуться до батьків.

Ті з нас, хто належить до старшого покоління, можуть жалітися на молоде покоління. Ми можемо вказувати їм на всі їхні невдачі та помилки, але криза почалася не з них. У ній винне саме старше покоління. Наше старше покоління зрадило їх, не змогло показати їм істину й виховати в благочесті та дисципліні. Тепер Бог судить нас через дітей.

Лунають голоси, які кричать, що нинішній церкві треба стати більш прийнятною для суспільства. Немає іншої суспільної сфери, у якій церква має кращу можливість стати прийнятою суспільством, ніж сфера сімейного життя. Саме в цій сфері ми можемо відгукнутися на найбільш насущну кризу нашого часу.
Нині Церкві треба посилати через свої дії конкретне послання, що відображає християнську сім’ю такою, як її задумав Бог, яке чітко визначає роль чоловіків, жінок та дітей.

У Нагорній проповіді Ісус попереджав Своїх учнів, що їхня посвята й прагнення йти за Ним будуть привертати людську увагу: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).

Ісус говорив С воїм учням, що Він не просто чекає від них, щоб вони стали світлом у темному світі. Він також говорив їм про те, яким способом їхнє світло має сяяти — через добрі вчинки, явні для всіх.

Дерек ПРИНС,
З книги «Чоловіки та батьки»
"Благовісник", 2,2012