Роздуми над Словом Божим

Доступний Бог

Той із нас, хто виріс у традиціях неформальної чи домашньої молитви, навряд чи оцінить ті зміни у ставленні людини до божества, які приніс євреям Ісус. Індійці приносять жертви в храмі. Схилені на коліна мусульмани кланяються так низько, що торкаються лобами землі. У більшості релігійних традицій страх, дійсно, — превалююча емоція під час навернення людини до Бога.

Безумовно, у євреїв страх був нерозривно пов'язаний з поклонінням. Палаючий кущ Мойсея, розжарене вугілля Ісаї, неземні видіння Єзекіїля — мужа, «удостоєного» прямого спілкування з Богом, який думав, що або піде обпаленим, або ж наполовину скаліченим, як Яків. Це були Божі обранці. Діти євреїв також чули історії про святу гору в пустелі, яка ставала фатальною для кожного, хто доторкався до неї. Вони знали: якщо ви неправильно поводитеся з ковчегом заповіту, то загинете; увійдете у святе святих — не вийдете звідти живими.

Для тих, хто відгороджував у храмі вівтар для Бога і уникав проказувати вголос Його ім'я, з'явлення Бога у вигляді немовляти в яслах виглядало більш ніж дивно. Навряд чи можна уявити собі щось менш священне, ніж новонароджений, якого сповили, ручки й ніжки притиснувши до тіла? В Ісусі Бог знайшов спосіб налагодити з людиною контакт, який би не викликав у неї страху.

Я глибше зрозумів сенс втілення, коли придбав акваріум з морськими рибами. Утримувати такий акваріум, як я зрозумів, справа не з легких. Мені навіть довелося завести невелику хімічну лабораторію, щоб слідкувати за вмістом нітратів та аміаку. Я домішував у воду стільки вітамінів, антибіотиків, різних добавок та ферментів, що можна було змусити рости й каміння. Я фільтрував воду через скловату і деревне вугілля, а потім опромінював її ультрафіолетом. Ви можете подумати, що за всю затрачену на це енергію мої рибки, щонайменше, мали б бути мені вдячними. Та ба. Щоразу, коли моя тінь падала на акваріум, вони ховалися в найближчу раковину. Єдиною емоцією, яку вони проявляли стосовно мене, був страх. Хоча я підіймаю кришку і даю їм їжу тричі на день у той самий час, вони ставляться до кожного мого візиту, як до безсумнівного наміру їх помучити. Я не міг переконати їх у щирості своїх намірів.

Для своїх рибок я був божеством. Я був надто великим для них, мої дії були для них неосяжними. Моє милосердя вони розглядали як жорстокість, мої спроби зберегти їх здоров'я — як шкоду. Я почав розуміти, що для того, щоб змінити їхнє сприйняття, мені потрібна певна форма втілення. Мені довелося б стати рибою і говорити з ними зрозумілою для них мовою.

Людину, яка стає рибою, неможливо порівняти з Богом, Який стає немовлям. Та все ж, відповідно до Євангелії, саме це й сталося у Віфлеємі. Бог, Який створив світ, набув форми всередині нього, подібно до того, як художник може зобразити себе на картині чи драматург отримати роль у власній п'єсі. Бог написав сценарій, у якому використав реальних людей на сторінках реальної історії.
Слово стало тілом…

Філіпп ЯНСІ
"Благовісник", 1,2012