Роздуми над Словом Божим

Про порожній сагайдак або повну нагороду

«Діти спадщина Господня, плід утроби нагорода! Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді: блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами! (Пс.126:3-5).

Безсумнівно, найпершою соціальною інституцією на створеній Богом планеті Земля стала сім'я. Шлюб перших людей Адама і Єви ознаменував собою початок буття роду людського. Шлюб Агнця, Нового Адама — Ісуса Христа та Його улюбленої Нареченої — Церкви завершить земний період історії людей (див. Об. 19:7).

Отже, Автором сім'ї є Бог. Ідея шлюбу як інструменту для досягнення планів і намірів Творця, також належить Йому.

Коротко проаналізуємо складові шлюбу, які вимальовуються під час дослідження Святого Писання, зокрема Книги Буття, 2:18; 1:28.

Емоційно-інтимна складова шлю­­бу виражена словом Творця — «недобре одному бути».
Репродуктивна складова шлюбу, яка реалізує задум Творця — «плодіться і розмножуйтеся».
Соціальна складова — взаємодія з середовищем проживання сім'ї, у якій втілюється Боже повеління — «оволодіти землею» та «доглядати (порати) сад».

Морально-етична складова сім'ї — «для уникнення розпусти» (1 Кор. 7:2).

Наше завдання — коротко розглянути другу складову сім'ї — репродуктивну, наслідком якої є розмноження людей на землі. Проте розпочнемо з найпершої складової, оскільки за словом Творця «недобре чоловікові бути одному» (1М. 2:18).

Можна однозначно стверджувати наступне: Адам не мав жодних претензій до Творця щодо того, що йому «недобре» або він страждає від самотності. У нього якраз все було «добре»: незаймана природа, ідеальний клімат, абсолютна відсутність потреби в матеріальних речах, можливість безпосередньо спілкуватися з Богом, вдовольняючи всі запити високого інтелекту. Творець знав до кінця всі потреби Свого творіння — людини краще від неї самої. І ось в атмосфері краси, гармонії та довершеності прозвучало слово Бога — «недобре бути самотнім». Варто зауважити, що «недобре» не означало, що Бог визнає Свою недосконалість і вносить певні поправки до того, що Він створив абсолютно досконалим. Зовсім ні — у планах божественного задуму все було передбачено і наперед заплановано. Вираз «недобре» означав, що самотність для людини — це тягар і людині неможливо розвивати свою особистість без спілкування із собі подібним.

З іншого боку, задум Божий, щоб людині було «добре» у всіх сферах її життя — духовній, матеріальній, інтимній, емоційній, адже досконалий Творець передбачив досконале добро для Свого творіння — людини.
А тепер про наступний аспект наших роздумів — «плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю». Варто зауважити, що природний потяг до протилежної статі, закладений у нас Творцем, притаманний усім потомкам Адама — добрим і злим. Законна або правильна реалізація цього — єднання у шлюбі, коли двоє стають тілом одним і народжують плід любові — дітей. Незаконна або гріховна реалізація статевого пожадання — погоня за чуттєвими насолодами, блуд, перелюб, збочення — все, що Писання характеризує словом — гріх!

Отже, перші створені Богом люди, маючи у своїх фізичних тілах усе, що потрібно для продовження роду людського, отримали ще щось, а саме — благословення на потомство. «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться і розмножуйтеся і наповнюйте землю, оволодійте нею…» До речі, найперше слово «поблагословив» було ужите Богом до нижчого ряду творіння — дрібних істот, птахів, риб, плазунів — саме до них найперше звернувся Творець із словом благословення: і поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі» (1М. 1:22).
При створенні Всесвіту, землі, сонця, зір, місяця, численних галактик, до четвертого дня творіння оцінка Творця була такою — добре воно! Коли ж у результаті божественного задуму з'явилося життя — Творець відмітив це особливим чином — прозвучало Слово благословення, а воно було у наступному — плодіться і розмножуйтеся! Цим Словом було приведено в дію закон життя, який увімкнув усі репродуктивні системи живих істот, створених до появи людини. Усе, що живе, отримало здатність розмножуватися, відтворювати себе, наповнювати середовище перебування.

Підтвердження закону життя і розмноження, яке прозвучало із уст Бога до Адама і Єви було майже аналогічним: «І поблагословив їх Бог і сказав Бог до них: плодіться і розмножуйтеся і наповнюйте землю, оволодійте нею і пануйте над…» (1М. 1:28). На початку другого післяпотопного світу закон життя ще раз був підтверджений Богом Ноєві і його синам. Він діє у кожній живій істоті дотепер. Отже, закон життя, даний Богом, безвідмовно працює у світі рослин, у тваринному світі, а також повною мірою стосується людини.

Про сагайдак і стріли

Премудрий Соломон у поетичній формі зауважив одного разу: «Діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода, як стріли в руках… блаженний той муж, що свого сагайдака ними наповнить» (Пс. 126:3).
Отже, згідно з Соломоном, діти — спадщина. Спадщина — це те, що ми отримуємо від батьків, не нами зароблене, яке, однак, стає нашою власністю. Діти, як найцінніший дар, ми отримуємо в спадщину від Батька Небесного, і тут зрозумілими стають слова праматері Єви при народженні Каїна: «Набула я чоловіка від Господа» (1М. 4:1).

Діти — стверджує далі цар — нагорода! Нагорода — вияв особливого пошанування когось, визнання і оцінка заслуг, підвищення статусу в суспільстві. Пороздумуємо над цими визначеннями, особливо в дні державних свят, коли всі нагороди, будь-коли отримані, люди виставляють напоказ.

Чи завжди ми, батьки, готові виставити перед Господом і світом нагороду, яку отримали від Бога — наших синів і доньок?

А тепер — про стріли в сагайдаку. Сагайдак — спеціальний футляр, виготовлений із шкіри, куди древні воїни складали стріли для лука. Соломон називає щасливим того батька, який стрілами — дітьми — наповнив свій сагайдак — свій дім, свою сім'ю. Він не буде посоромлений, коли говоритиме з ворогом біля воріт.
Отже, воїн з луком, але без стріл ризикує програти битву. Наповнений стрілами сагайдак — запорука перемоги. Тепер про основне, що витікає з наших міркувань: а скільки стріл має бути у моєму сагайдаку, скільки дітей має наповнити мій дім, мою сім'ю, щоб зробити мене щасливим?

Я повністю усвідомлюю делікатність та неоднозначність порушеного питання і фізично відчуваю, з якою пильністю й увагою цей матеріал будуть читати далі. Проте наперед змушений розчарувати — готових рецептів не буде. Моє завдання — не вчити, не ділитися власним досвідом, не давати формули рішень (їх не існує), а допомогти замислитися над уроками Слова, висновки з яких доведеться робити вам самостійно. «А якщо ви думаєте інакше (а не так, як інші), то і це Бог вам відкриє…» (Фил. 3:15).

Повернімося до Слова: «Плодіться» і «розмножуйтеся». Чи доречним буде між цими словами поставити знак «=» (дорівнює)? «Плодитися» — означає «принести плід». Плід саду, плід поля, плід утроби — це все плоди, які з'явилися в результаті дії закону життя, даного Богом. Нескладно підрахувати, що для розмноження одного плоду, а отже й однієї дитини недостатньо. Двох — також, оскільки в такому разі ми не розмножлися, а тільки народили собі заміну. Статистика свідчить: для того, щоб народжуваність перевищила смертність, у сім'ї має народитися більше трьох дітей. Тільки у такій ситуації можна говорити про мінімальний відсоток, який працює на розмноження. Але математичні підрахунки залишимо математикам, а ми обійдемося зовсім простою арифметикою — цифри на рівні учня першого класу, хоча почнемо з мільйонів. Приблизно 14 млн сімей в Європі та США не хочуть мати дітей. Зовсім, абсолютно, жодної дитини. Вони навіть об'єднуються у неформальні рухи, що мають ідею — життя без дітей, «вільне життя». Повернімося до арифметики на рівні першокласника і зробимо нескладні підрахунки. Хтось сказав, що чужі гроші рахувати не варто, але порахувати найвищу цінність — дітей у біблійних сімействах, думаю, доречно.

Отже, біблійні сім'ї

Сімейство Адама — діти: Каїн, Авель, Сиф і ще багато синів і дочок упродовж 930 років земного життя Адама.

Сімейство Авраама — один син від Сари, шестеро синів і дві доньки від Хеттури.

Сімейство Ісаака — Яків, Ісав — двоє.

Сімейство Якова — шестеро дітей від Лії, двоє від Рахілі, четверо — від двох служниць, всіх — 12.

Сімейство Мойсея — двоє синів — Гершом і Еліезер.

Сімейство Йова — 10 дітей, які загинули, потім знову народилося 10. Немає точних даних, чи це були діти від першої дружини.

Сімейство Гемана — прозорливця царя Давида — чотирнадцять синів і три доньки — всі хористи (1 Пар. 25:5).

Сімейство ап. Петра — не згадано про дітей.

Сімейство диякона Пилипа — четверо доньок-пророчиць.

Сімейство Йосипа і Марії — не менше семи дітей — оскільки згадано п'ятеро братів Христа і сестри.
Не маю за ціль робити більш детальний аналіз кількості дітей у сім'ях, згаданих у Біблії. Навіть ця поверхнева інформація дає підставу для роздумів: а скільки стріл має бути у моєму сагайдаку?

Підведемо короткий підсумок. Бог-Творець особливим чином, особливим словом, особливим законом урегулював процес розмноження усього живого на землі. Він благословляє, дає благе (добре) слово для кожної сім'ї, яка народжує потомство. Діти — це Його спадщина для нас, особлива нагорода, визнання Творцем нашої особливої місії у Його задумі. Діти — це стріли, зброя — наш захист від самотності, нудьги, від проблем похилого віку.

Стріли, спрямовані в небо, обов'язково повернуться до лучника. Посвячені Богу діти назавжди будуть нашими.

Хто батько моїх дітей або чому вони народилися?

Саме питання, винесене в підзаголовок, видається абсурдним. Проте тільки на перший погляд. Втім — поміркуйте самі… Звернімося до Слова: «А всім, що Його прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати… що не з крови, ані з пожадливості тіла, ані з пожадливості мужа, але народилися від Бога…» (Ів. 1:13). Євангеліст Іван говорить про тих, хто стали духовно дітьми Божими або народилися від Бога через віру, через прийняття Предвічного Слова — Христа. Разом з тим він говорить про народження дітей у буквальному розумінні цього слова і відкриває мотиви або причини, чому вони народилися. Отже, діти можуть народитися:

— від крові;
— від тілесного бажання;
— від бажання чоловіка;
— від Бога.

Перше — від крові. За деякими тлумаченнями вагітність у древні часи інколи уявляли як поєднання чоловічої і жіночої крові. Тілесне бажання, пристрасть може стати «батьком» або причиною народження дитини. Пожадливість чоловіка, бажання вдовольнити свою фізичну потребу в багатьох випадках може стати «батьком» дитини, як правило — небажаної. Наруга, насилля, вчинене над дівчиною чи жінкою, дуже часто стає причиною вагітності й народження дитини. Не будемо торкатися сучасних медичних технологій або так званих «дітей з пробірки», результатом чого теж є поява на світ нового життя. Узагальнюючи сказане, робимо висновок — закон життя, даний Творцем, діє у всіх перелічених випадках. Посіяне насіння стає плодом, народжується нове життя.

Нещодавно почув фразу, яка прозвучала як докір Богу: «Сотні тисяч дітей помирають щороку в країнах Африки від голоду і хвороб. Чи справедливо це з Божого боку, що вони народилися?» Думаю, висловлюючи подібні претензії, варто ніколи не забувати, що закони життя, земного тяжіння, термодинаміки та багато інших, закладених Творцем, працюють і будуть працювати безвідмовно. Нікому не прийде в голову звинувачувати Бога в тому, що підкинута вгору цеглина обов'язково впаде на землю або навіть на голову того, хто її жбурляє. У цьому контексті буде доречним подумати над наступним: чи всі діти, народжені мною, були дітьми, яких я просив у Бога і щиро прагнув, щоб вони народилися?

Для мене особисто залишається загадкою — чому в Святому Писанні подані тільки загальні принципи, щодо народження дітей. Незаперечним залишаться факт: діти — це особливе Боже благословення, яке достойно мають прийняти батьки. З іншого боку, акцент Біблії — на вихованні тих дітей, які народилися. Про це багато говорить як Старий, так і Новий Завіт. Маючи надзвичайні відкриття від Духа Святого, апостол Павло лишень констатує: ваші діти — святі, навіть коли щиро віруючою є тільки одна сторона — батько чи мати. Сьомий розділ, а також половина одинадцятого розділу Першого послання до коринтян присвячена взаємостосункам чоловіка й жінки, як в інтимній сфері, так і в соціальній, і в релігійній сферах. Він торкається питань морально-етичного складника сім'ї, зауважуючи: «Для уникнення розпусти нехай кожен муж має дружину свою і кожна жінка хай має свого чоловіка…» (1 Кор. 7:2), але жодним словом не обмовляється щодо дітей. Чому? У Посланні до ефесян апостол знову торкається таємниці шлюбу, приводячи аналогію між чоловіком і жінкою у шлюбі та Христом і церквою. Що ж до дітей, то основне в цьому місці — це напоумлення: «діти, коріться своїм батькам у Господі, бо це справедливо», а також: «батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому» (Еф. 6:1-4). Знову акцент — на процесі виховання, а не на чисельності потомства святих у нашому домі. Тож скільки стріл має бути в сагайдаку вашого сімейства?

Щасливий той муж, який наповнить стрілами сагайдак. Наповнить на третину, наполовину сагайдака, на дві третини??? Поговоріть про це зі своєю дружиною, зі своїм чоловіком, а також розкажіть про свої плани Тому, Хто сказав: «Народжуйте, розмножуйтеся, наповнюйте…»

…Бенджамін Франклін — визначний науковий і політичний діяч США — був п'ятнадцятою дитиною у сімействі, яке мало сімнадцять дітей. Його портрет ви можете побачити на стодоларовій банкноті. Нам важко сьогодні судити, як його поява була сприйнята батьками. Незаперечно одне — ця людина мала вплив на економіку, науку, політичний курс величезної держави, була надзвичайним Божим дарунком для цілої нації.

А як щодо нас? Яка наша реакція на чергове повідомлення: «У вас буде дитинка»? Шок, роздратування, тривога, дзвінок подрузі: «Залетіла... », чи: «Дякую, Господи, я вже її люблю, я буду чекати, вона — не зайва ложка за столом, не нова дірка у скромному сімейному бюджеті. Це наша нова нагорода, це стріла в сагайдаку нашої сім'ї, для неї є місце за столом і в серці! Я приймаю нагороду!»

Я був свідком нагородження Президентом В. Януковичем групи діячів культури. Якою непідробною радістю світилися їхні обличчя!

Прийняти Божий дарунок з вдячністю означає — я зроблю все, що від мене залежить, щоб подарована Ним стріла досягнула цілі...

Микола СИНЮК

"Благовісник", 3,2013