|
Віра та життя
Віра та життя
1 2 3 4 5 6 7 8
Яким би ти хотів стати у старості?, Гордон Макдональд, 16.03.2010
Розмінявши п’ятий десяток, я пережив один з критичних моментів. Він прийшов до мене у процесі старіння, коли я почав постійно обдумувати нове для себе питання: «Яким би я хотів стати на схилку літ?» Потім часто спілкувався з людьми на цю тему. Вони посміхалися, чуючи подібне запитання, бо думали, що це жарт. >>>
Під прицілом - любов, Ольга Міцевська, 16.03.2010
«Обережно! Під прицілом — сім’я!» — плакат з таким застереженням, як на мене, нині варто поставити в кожному домі. Одвічні сімейні основи тепер знецінюються або трансформуються настільки, що на них нічого надійного і життєдайного не збудуєш. Взагалі, час, в якому ми живемо, можна назвати часом підміни понять. Нині відстоювання істини звуть релігійною нетерпимістю, а обмеження прав більшості — толерантністю. Егоцентризм називають гуманізмом, а істинну жертовність — мають за безглуздя. Вбивство ненародженої дитини дає матері «право» розпоряджатися власним життям на свій розсуд, а любов бачиться зухвалою пристрастю. >>>
Почни служити, Ольга Міцевська, 16.03.2010
Коли запитати християнина, який читає Біблію, хто є посередником між Богом і людьми, він відповість, що Христос. Але чи є так насправді у нашому житті? Чи ніхто інший не займає Його місця у наших серцях? Проблема, котру хочу підняти, не нова, але особливо гостро вона постає в церквах у наш час. З давніх часів так ведеться, що для спілкування з Богом люди чомусь шукають посередників. А Бог прагне говорити з кожною людиною особисто. Звичайно, Він ставить Своїх обранців, які правильно спрямовуватимуть народ, але спілкування хоче мати з кожною людиною зокрема. >>>
Криза керівництва церкви, Рік Ренер, 16.03.2010
Однією з ознак останнього часу, за словами апостола Павла, буде те, що віруючі «за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували». Іншими словами, лідерами Церкви будуть такі особи, які подобатимуться членам громади. Це призведе до того, що служителі Церкви стануть залежними від думки прихожан, їхніми заручниками. З іншого боку, коли пастор у результаті догоджання слухачам стане улюбленцем публіки, він може легко зробити наступний крок у напрямку відходу від Священного Писання — стати абсолютним авторитетом, носієм абсолютної істини, непогрішимим «помазаником», а то й диктатором. >>>
Гидота спустошення як ознака останнього часу, Леонід Каночкін, 16.03.2010 Існує багато різних конфесій, і кожна з них заявляє про свою унікальність. Як не помилитися у виборі церкви? Таке питання часто ставлять люди, які шукають істину. Ще на початку 90-их років на це запитання євангельські служителі відповідали просто і сміливо. Вони казали: «Всі конфесії визнають авторитет Слова Божого, але далеко не всі при цьому живуть за Писанням. Тому ви читайте Біблію і порівнюйте те, що прочитали, з тим, що ви побачите в християнських деномінаціях. Коли будете чесно робити висновки, то самі побачите, хто виконує Слово Боже, а хто ні». >>>
Принципи далекоглядності, Сергій Вітюков, 16.03.2010
«Оповів же Він (Ісус) й учням Своїм: «Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його...» Один дивний нюанс зворушив мене під час читання цього уривка. Господь каже, що для того, щоб Він похвалив нас, ми маємо чинити так, як цей управитель. Це, на перший погляд, здається дивним. >>>
Закон верхньої бруньки, В`ячеслав Алтухов, 22.09.2009
В агрономії існує закон верхньої бруньки. Якщо взяти саджанець дикої лісової яблуні і посадити в саду, то, як би не доглядав за ним господар, яблука будуть кислі. Щоб плоди стали солодкими, цей саджанець треба прищепити, видаливши дикий стовбур. Прищеплена гілка набере силу і почне плодоносити. Але стара природа дикої лісової яблуні, яка залишилася лише у пеньку, не помирає зовсім. Бруньки засинають, і поки отримують сигнал від прищепленої гілки, що міцно закріпилася, не пробуджуватися, не дають про себе знати. Варто ж лишень прищепленій гілці, яка встигла, можливо, стати вже й стовбуром, ослабнути, як стара природа починає діяти. >>>
Сторонній, Володимир Шишков, 22.09.2009
На стіні класу – портрети відомих учених: Ньютон, Фарадей, Попов… Їхній строгий вигляд наче промовляє: «Нема чого зирити по боках! Учи фізику!» Але сьогодні я міг дозволити собі спокійно ігнорувати суворі погляди вчених мужів. На цьому уроці я не учень, а просто гість… Зимова сесія позаду, в морехідці — канікули, і я, не знаючи куди потратити купу вільного часу, хапаюся за шалену думку: «У школу піти, чи що?..» >>>
Ми обновляємося, Ричард Ціммерман, 22.09.2009
У книзі Йова написано: «Бо Богові треба отак говорити: «Несу я заслужене, злого робити не буду!» Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!» (Йов. 34: 31-32). Це дуже прості слова: «Я згрішив, більше не буду». Якщо віруюча людина ніколи цього не говорить Богові, то вона все більше й більше оскверняється. Ми ніколи не повинні забувати про те, що наше серце обновляється через покаяння, і милість Божа веде нас до нього. >>>
Сумніви, Олександр Герасимович, 12.06.2009
Всім нам подобається переживати моменти, коли наша віра міцна, проблеми вирішуються легко, відповіді на молитви приходять швидко і Бог, здається, так близько. Однак іноді ми перебуваємо зовсім не на вершинах перемоги, а проходимо через долини випробувань, болю, нерозуміння і… сумнівів. Хочемо ми цього чи ні, але це частина нашого життя! >>>
Твердiсть духу — запорука перемоги, Лілія Погорєлая, 12.06.2009
Увечері ми з сином будували дім з кубиків. У нас їх багато, і всі вони такі різні. Одні — червоні, інші — сині. Є тверді, інші завдяки різним обставинам стали м’якими і трохи здутими. Деякі з них полежали на сонці і пошкодились, на інші наступила чиясь необережна нога. Дуже легко було зводити стіни з твердих кубиків. Все виходило так злагоджено. Ще трохи — й усе готово. Делікатна будівля була вже майже готова, коли у споруду раптом потрапив м’який кубик. Я відволіклася й не помітила, як синок поклав її в наш будиночок. Далі будувати було неможливо — все просто розсипалося. Ми так би й не виконали свого завдання, якби не змінили м’який кубик на твердий. Тоді я подумала: «Ось так будується й наш внутрішній дім». >>>
Ціна правди, Марія Бондарчук, 12.06.2009
Чи доводилося вам опинятися в ситуації, коли у вашій присутності несправедливо говорили про котрусь людину або необ’єктивно оцінювали певний вчинок, чи, навпаки, виправдовували вчинок гідний осуду? Голос у серці закликав відстояти істину, але ви чомусь промовчали. >>>
200 по зустрічній і дорожні знаки, Віктор Гамм, 12.06.2009
«Чи не все одно, якою дорогою їхати? Чи не все одно, у що вірити? Бо ж, якщо Бог всюдисущий, то будь-яка дорога має вести до Нього». В останні роки суспільство, яке живе в постмодерністській парадигмі, намагалося переконати себе в тому, що головне в житті не мета, а рух, не істина, а ідея. У свій час Мартин Хайдеггер сформулював ідею, що життя абсурдне і реалізація смерті людини — ключ до автентичності. Від імені кібер-покоління учасниці групи «Тату» у своєму альбомі «200 по зустрічній» так і заявляють: «Мы убежим. Нас не догонят. Дальше от них. Дальше от дома». >>>
Маски, Маріанна Франківська, 30.04.2009
«Я тебе зовсім не знаю!»,- такі слова пролунали з уст дружини, що прожила у шлюбі зі своїм чоловіком понад 10 років. За цей час вона вивчила його звички, уподобання, але він і досі не відкрив їй свою душу, ховаючи її за маскою.
Так часто ми вдаємо тих, ким насправді не є, говоримо зовсім не те, що хочемо, а те, що від нас хочуть почути, втікаємо від щирості. Так, бути щирим важко. Особливо, коли знаєш, що люди не такі, якими ти хотів би їх бачити, що вони можуть зробити боляче, самі цього не бажаючи. >>>
Криза – друг місіонера? 29.04.2009
Газета "Голос надії" звернулася до місіонерів з такими запитаннями:
1. Як фінансова криза в країні вплинула на Ваше служіння?
2. Чи допомагаєте людям, які постраждали від фінансової кризи? >>>
"Я буду говорити з тобою твоєю мовою", Макс Лукадо, 28.04.2009
Бог знає, що ми іноді не помічаємо умовних знаків. Можливо, саме тому Він дав їх нам у достатній кількості. Райдуга після дощу означає Божий заповіт. Обрізання визначає Божих вибраних, а зорі зображують велику сім’ю Бога. Навіть сьогодні ми використовуємо символи в новозаповітній церкві. Причастя — символ Його смерті, а хрещення — символ нашого духовного народження. Кожен з цих знаків символізує глибоку духовну істину. >>>
Простота слухання Бога, Дадлі Холл, 28.04.2009
Я щойно закінчив говорити перед групою чоловіків про чудову заяву Ісуса: «Я кажу лише те, що чую і роблю те, що бачу!» Обличчя Мартіна виражало, що йому не дуже подобалося те, чому я навчав.
— Для вас це, можливо, й хороша новина, — сказав він. — Але якби ви чули Бога так рідко, як я, вам би так не здалося. Якщо можна робити лише те, що я бачу, як робить Господь, і говорити те, що я чую, як Він говорить, мені не доведеться багато говорити й робити. Моє життя стане надзвичайно нудним. >>>
У пошуках чудодійних пілюль, Рональд Данн, 28.04.2009
«Хіба не можна просто виписати мені якісь таблетки?» Лікар поглянув на мене поверх моєї картки, посміхнувся і похитав головою. Він подумав, що це жарт, але я не жартував. Я був розбитий вщент. Десять років безперервної роботи, перевантажений графік, сотні одноманітних готельних номерів, нездорова їжа — все це дало про себе знати. На шляху до спасіння світу я нажив собі розлад шлунка, який все частіше приводив мене на лікарняне ліжко. Я схуд на тридцять фунтів і почувався так само жахливо, як і виглядав, тому, власне, я й опинився в приймальні лікаря. >>>
Голос Божий через совість, Леонід Каночкін, 28.04.2009
Далеко не в кожного жителя Землі є Біблія; і навіть якщо сьогодні в кожному домі в Україні ця книга є, не можна забувати, що так було не завжди. А хтось, можливо, просто не хоче її читати. Чи може Бог проговорити в такому випадку? Апостол Павло каже: «Бо коли погани, що не мають закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну» (Рим. 2:14-15). Іншими словами, ще задовго до того, як Закон Божий був написаний на кам’яних скрижалях і пізніше перенесений на сторінки звичної для нас Біблії, Десять заповідей були записані Богом в серці кожної людини. >>>
Не будіть сплячої красуні, Ліза Бівер, 28.04.2008
Можливо, назва вас трохи здивувала, але я хочу говорити саме про цю казку й про ті образи і паралелі, що виникають у моїй свідомості щодо цієї казки. Бог — єдиний Цар Всесвіту, а Його Син Ісус — Принц-спадкоємець — Відкупитель усіх красунь. Будь ласка, дозвольте мені трохи пофантазувати і побачити в цій казці нашого Принца. >>>
1 2 3 4 5 6 7 8
|
