Віра та життя

Гидота спустошення як ознака останнього часу

Існує багато різних конфесій, і кожна з них заявляє про свою унікальність. Як не помилитися у виборі церкви? Таке питання часто ставлять люди, які шукають істину. Ще на початку 90-их років на це запитання євангельські служителі відповідали просто і сміливо. Вони казали: «Всі конфесії визнають авторитет Слова Божого, але далеко не всі при цьому живуть за Писанням. Тому ви читайте Біблію і порівнюйте те, що прочитали, з тим, що ви побачите в християнських деномінаціях. Коли будете чесно робити висновки, то самі побачите, хто виконує Слово Боже, а хто ні».

Сьогодні духовна ситуація в християнстві далеко не така, якою вона була ще 20 років тому. З’явилось багато різних громад, які формально належать до однієї і тої ж самої християнської течії, і навіть, буває, однаково називаються, але радикально відрізняються одна від одної. На жаль, все частіше доводиться чути про беззаконня в церквах. Наприклад, що та чи інша протестантська церква на Заході заявляє про визнання одностатевих «шлюбів» (на щастя, в Україні такого ще не було). Все частіше євангельських служителів, особливо в США, викривають у сексуальній розпусті; дехто попався на використанні церковних коштів в особистих цілях і навіть потрапив за ґрати за звичайне шахрайство. На жаль, скандали пов’язані зі зловживанням фінансами стали траплятися і в церквах України. І коли людині, яка шукає Бога, сьогодні сказати: «Подивися на євангелістів», ефект може бути зовсім протилежний.

Як повинні реагувати віруючі на всі негативні прояви сучасності? Перш за все потрібно розуміти все, що стається, згідно Слова Божого. Про першу Церкву читаємо: «Люди, що увірували, мали одне серце й душу» (Дiї 4:32). В іншому місці написано, що віруючі мали ласку в усього народу (див. Дії 2:47). Безперечно, коли Церква перебуває в чудовому духовному стані, легко сказати: «Подивіться на нас в світлі Писання і пороздумуйте, чи пізнали ми істину, чи ні». Але вже тоді апостоли попереджували про майбутні духовні проблеми. Павло сказав: «Бо я знаю це, що по моїм відході прийдуть до вас хижі вовки, які не щадитимуть отари, і з вас самих постануть мужі, що говоритимуть спотворене, щоб відтягти учнів слідом за собою» (Дiї 20:29-31). Апостол Петро написав: «А були й неправдиві пророки в народі, як і між вами будуть неправдиві вчителі, які внесутьзгубні єресі й відречуться того Владики, що їх викупив, наводячи на себе швидку погибель, багато хто піде за їхніми розпустами, а через них дорога правди буде зневажена» (2 Пет.2:1-2). Ми з вами живемо в останній час, і буквально на наших очах виконуються біблійні пророцтва стосовно останнього часу.

Цей світ спішить назустріч своїй загибелі, деградуючи з кожним роком все більше і більше. Коли ми, віруючі люди, бачимо беззаконня в цьому світі, то розуміємо, що так повинно бути, бо так написано. Але багато хто виявився не готовими до беззаконня в Церкві. Це зрозуміло, бо бачити гріх в Церкві для віруючої людини набагато болючіше, ніж бачити гріх у світі.

Але не потрібно забувати, що Біблія ясно попереджує, що останній період людської історії буде характеризуватися не тільки беззаконням у світі, але й беззаконням у Церкві. Навпаки, коли б у цей останній неспокійний час у рядах Церкви, як і колись, була б така ж гармонія, що й у першоапостольській, то ми мали б причину засумніватися в правильності Писання.

Коли учні запитали Ісуса про ознаки Його другого приходу і кінця світу, Він дав їм розгорнуту відповідь, яка записана в 24-му розділі Євангелії від Матвія. Там є такі слова: «Отже, коли побачите гидоту запустіння, що стоїть на святім місці, провіщену пророком Даниїлом, — хто читає, хай розуміє, — тоді ті, що є в Юдеї, хай утікають у гори» (Мт.24:15-16). Як зрозуміти термін «гидота спустошення»? Це — гріх на святому місці, він відштовхує людей від поклоніння. Гріх на святому місці, чи змішування святого з грішним, є особливою гидотою для Бога.

Достатньо згадати безбожного вавилонського царя Валтасара. Суд Божий прийшов на нього в той день, коли він наказав винести посуд, який взяв з Храму, щоб пити з нього на бенкеті. «І пили з них цар та вельможі його, жінки його та його наложниці. Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних» (Дан.5:3-4).

На термін «гидота спустошення» вперше натрапляємо на сторінках Біблії в Книзі пророка Даниїла в 9-му розділі. Він пише, що гидота спустошення буде безпосередньо перед приходом Месії. Ці слова Даниїла буквально збулися в 168 році до Різдва Христового, коли Єрусалимський храм був осквернений сирійським царем Антіохом IV Єпіфаном: завойовники поставили в храмі жертовник ідолу Зевсу, а також принесли в жертву свиню.

Майже всі біблійні пророцтва мають одну особливість: вони збуваються поетапно, і Сам Ісус відзначив, що до виконання цього пророцтва Даниїла ще далеко. Він сказав, що коли побачите гидоту спустошення, щоб ті, хто буде в Юдеї, бігли в гори (Мт. 24:15). Тут йде мова про другий етап здійснення даного пророцтва, який звершився в 70-му році нової ери, коли Єрусалимський храм був спалений римлянами. Тоді віруючі згадали слова Христа і, слухаючись Його веління, пішли в гори і врятували своє життя.

Багато богословів вважають, що Храм буде відновленим і в ньому встановить свій престол антихрист — і це буде третім і заключним етапом виконання даного пророцтва. Чи це буде саме так, як сьогодні кажуть богослови, нам покаже час. Але тепер християнам набагато важливіше розуміти, що в старозавітні часи Храм був єдиним місцем поклоніння Богу. Але з часів Христа поклоніння стало можливим у будь-якому місці, про що сказав Ісус в розмові з самарянкою. І тому не дивно, що сьогодні сатана намагається принести гидоту на всяке місце, а не лише в Єрусалим.

Неважко зрозуміти, що безбожні працівники культури, мистецтва і літератури буквально подвоїли свої зусилля, щоб змішати святе з грішним. У минулому письменники просто стверджували, що Христос — міфічна особа, чи просто намагалися відкидати вчення Христа в своїх працях. Безперечно, вони зробили свою чорну справу, відвернувши певну кількість людей від віри. Сучасні ж безбожники вже давно не намагаються сперечатися з Христом на інтелектуальному рівні, як це робили їхні попередники, вони просто зображають Христа у своїх творах звичайним грішником — і суспільство просто в захваті від цього.

Але значно більше приносять шкоди не зовнішні безбожники, а внутрішні, про яких апостол Іван писав: «Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з’явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала! Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші» (1 Iв.2:18,19). І тоді люди, в яких ще є совість і маленька іскра віри, бачать безбожні вчинки цих антихристів на тих місцях, де колись нелицемірно славилось ім’я Боже. І вони говорять так: «Навіщо мені ходити в церкву, коли там роблять таку гидоту від Божого імені. Головне мати Бога в серці, а ходити кудись не обов’язково». Чи доводилося вам чути такі думки? Для тих, хто так думає, я скажу наступне: «Перед першим приходом Христа також осквернили храм. Сам Христос сказав, що храм, який має бути домом молитви для всіх народів, став вертепом розбійників (див. Мт. 21:13). У другому місці написано, що Ісус сказав, що з храму зробили печеру розбійників (див. Ів. 2:16). Кожен, хто хоча б трохи знайомий з Біблією, знає, що змову проти Христа зробили не римляни і не розбійники з великої дороги, а служителі храму. На основі цього всього деякі проповідники роблять передчасні висновки і кажуть, що до того часу храмове служіння було вже ніби мертвою релігією. Але це не так. Писання свідчить, що, незважаючи ні на що, у Храмі несли служіння і богобоязні служителі: був священик Захарій і його дружина Єлизавета, старий Симеон, чоловік праведний і благочестивий, який поблагословив маленького Ісуса, була пророчиця Анна, яка постом і молитвою служила Богові день і ніч. І цей список благочестивих людей, які були при Храмі в той духовно важкий час, можна продовжувати. І в наш час, коли так багато відступників сіють спокуси, залишається немало тих, хто вірний Господу до кінця. Біблія чітко визначає умови спасіння: увірування, покаяння, хрещення і подальше життя по вірі. Ці умови не змінилися і в наш час, тому просто «вірити в душі для себе» недостатньо для пізнання Бога і отримання життя вічного. Христос сказав: «Бо тісні ті ворота і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Мт.7:14). Сьогодні цей шлях знайти особливо важко, тому що через лжевчителів, які вийшли від нас, але не були нашими, шлях істини часто зневажений. Але чи значить це, що спастися сьогодні важче? Час летить, змінюються епохи, на зміну тоталітаризму приходить демократія і навпаки. Тоталітарні режими зазвичай переслідують Церкву. Багато слов’янських віруючих пам’ятають ті часи, коли за визнання Христа можна було потрапити у в’язницю. Але в ті часи, коли влада переслідувала віруючих, в самій Церкві практично не було спокус, тому що в такі періоди всі члени Церкви мали сильну віру, яка витісняла гріх і беззаконня. Коли ж немає гонінь, завжди знайдуться люди, які захочуть використати Церкву для наживи, самореклами чи для якихось інших нечестивих цілей. Іншими словами, де є переслідування — там мало спокус, а де немає переслідувань — безліч спокус. І я хочу запитати у тих людей, які сьогодні говорять, що їм ніби достатньо «мати Бога в душі», і не хочуть іти в Церкву, тому що в ній все погано: «А коли б сьогодні були переслідування, чи приєдналися б ви до християнської общини, щоб у ній служити Богові ціною багатьох перешкод? Адже там, де переслідування, значно менше гріхів».

Усім, як віруючим, так і тим, хто шукає, нагадаю, що немає спасіння поза Церквою і в той же час нема сенсу приєднуватися до тієї громади, в якій визнають одностатеві «шлюби» або проповідують так звану «євангелію добробуту» чи будь-яку іншу єресь, яка несумісна з євангельським духом. Є багато церков, де проповідують правдиве вчення, і якщо ви захочете знайти таку церкву, то вищезгадані законники не повинні стати вам на перешкоді до спасіння. Але нагадаю, що Ісус порівняв Церкву останнього часу з десятьма дівами, з яких лише п’ять виявилися розумними (див. Мт. 25:1-13). Під нерозумними дівами Він не мав на увазі тих, хто чинить тяжкі беззаконня, безперестанку сіє спокуси чи вводить шкідливі єресі. Нерозумні діви — це просто ті, в кого згасла віра. Такі люди сьогодні є практично у всіх церквах, тому вибираючи громаду, ми не повинні бути надто вимогливими. Тобто чекати від неї таких духовних досягнень, як в першоапостольський період. Будьте в першу чергу вимогливими до себе. Хочу закінчити свою статтю словами, якими Ісус закінчив притчу про десять дів: «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!» (Мт. 25:13).

Леонід КАНОЧКІН,
м. Клівленд

"Благовісник", 4,2009