Віра та життя

Закон верхньої бруньки

«Закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерті» (Рим. 8:2).

В агрономії існує закон верхньої бруньки. Якщо взяти саджанець дикої лісової яблуні і посадити в саду, то, як би не доглядав за ним господар, яблука будуть кислі. Щоб плоди стали солодкими, цей саджанець треба прищепити, видаливши дикий стовбур. Прищеплена гілка набере силу і почне плодоносити. Але стара природа дикої лісової яблуні, яка залишилася лише у пеньку, не помирає зовсім. Бруньки засинають, і поки отримують сигнал від прищепленої гілки, що міцно закріпилася, не пробуджуватися, не дають про себе знати. Варто ж лишень прищепленій гілці, яка встигла, можливо, стати вже й стовбуром, ослабнути, як стара природа починає діяти. Бруньки дикої лісової яблуні пробуджуються і нижче місця прищеплення випускають пагони. Якщо цих пагонів не обрубати, вони наберуть силу і пригнітять добру гілку. Опинившись вгорі, брунька дикої лісової яблуні буде впливати на бруньки хорошої прищепленої яблуні. Таким чином плоди яблуні знову стануть кислими.

Так і в житті людини. Ми хочемо покращити її природу, її родючість. Ми кажемо їй: «Чому ти не робиш доброго, чому ти грішиш, перестань пити, перестань робити те чи інше», а вона відповідає: «Я не можу!» Це все одно, що сказати дереву: «Чому ти не приносиш плоди? Чому ти не цвітеш?» Живу гілку від неживої можна відчути на дотик. Жива гілка холодна, тому що там йде процес випаровування, а нежива має температуру оточуючого середовища.

Біблія показує нам три типи людей: тілесну, душевну і духовну. Коли людина кається, її покаяння складається з двох частин. Дух Святий і Слово Боже викривають людину, кажучи: «Твої вчинки негідні» і «Твоя природа погана». З першим людині легше погодитися, а з другим погоджуються не всі. Але Господь хоче, щоб стара природа людини була знищена. Коли людина покаялася і відреклася від старого, вірою вона приймає смерть Ісуса Христа — і в неї починається нове життя у Христі. Як дізнатися, чи має людина вічне життя чи ні? Біблія дає нам чітке визначення: «Хто має Сина (Божого), той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя» (1 Ів.5:12). У людині, яка увірувала, відбувається поєднання її духа і Духа Божого. Ми тримаємося в Бозі вірою. Апостол Павло пише: «А без віри догодити Богові неможливо» (Євр.11:6). У природі буває процес «обкорковування», коли в живій тканині з’являється корок, мертвий прошарок, мертві клітини і тоді немає процесу життя, немає процесу поєднання. У духовному житті це може бути гріх, може бути невірство. Павло каже: «Відломились невірством» (Рим. 11:20). Коли порушене єднання з Богом, коли є невірство, тоді людина не тримається Христа, і життя Христового немає в ній, або ж воно дуже слабке.

Коли людина народжується, у неї є два рефлекси: хапальний і смоктальний. Християнина, коли він народжується від Бога, Бог одразу ж наділяє смоктальним рефлексом. Йому хочеться молока, хочеться харчуватися, хочеться читати Слово Боже, хочеться мати спілкування з Божим народом. Прищеплення відбулося. Христос почав діяти в людині. Щоб прищеплене дерево почало рости, необхідні умови: полив, підживлення. Щоб людина почала рости у Христі, також потрібні умови: молитви, читання Слова Божого. Тоді сила життя починає діяти. Садівник, однак, не може змінити внутрішні процеси саджанця. Так і стара природа залишається всередині людини. «Закон гріха і смерті» (Рим.8:2) продовжує діяти, і поки ми в цьому тілі, цей закон в будь-який момент «хоче» спрацювати. Але, слава нашому Господу, є закон верхньої бруньки, є «закон духа життя» і він «звільнив мене від закону гріха і смерті» (Рим.8:2). Закон духа життя постійно нагадує нашій старій природі: «Ні, ні, ні, я нагорі, я царюю». Апостол Павло радить: «Ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла» (Гал.5:16).

Коли в розумі людини немає Слова Божого, тоді стара природа пробуджується, але коли людська істота зайнята духовним збудуванням, тоді ці сплячі бруньки старої природи не діють. Закон старого життя сильний, але є сильніший «закон духа життя в Христі Ісусі» (Рим.8:2), закон життя нашого Господа Ісуса Христа.

Є закон всесвітнього тяжіння. Якщо кинути яблуко, воно полетить вниз. Можна відмінити цей закон? Ні. Але його можна подолати. Яким чином? Підставити руку, і вона втримає яблуко від падіння. Зусилля руки звільняє яблуко від закону тяжіння, він, як і раніше, діє, але яблуко не падає. Так само й тенденція самопроявлення старої природи пригнічується духовним ростом християнина.

Тілесному християнину знову потрібне покаяння, потрібне оновлення, потрібне поєднання з Христом. Віра від слухання слова Божого. Коли ми читаємо і заглиблюємося у Слово Боже, ми зростаємо у Христі. Хто у Христі, той творіння нове, він перейшов від смерті до життя. Апостол Павло молиться про ефесян: «Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його» (Еф. 1:17-19). І коли це відкриття приходить, відновлюються наші стосунки з Христом.

В’ячеслав АЛТУХОВ,
м. Рига

"Благовісник", 3,2009