Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
3,2018
"Сила слова: згоріти чи спопелити "

 

 

 

Свідчення

1 2 3

Ось які вони — Божі друзі! Свідчення Оксани Кожан, 28.06.2018

Бувають миті в житті, коли ми відчуваємо, що Бог поруч із нами. Іноді ж нам здається, що небо наче зі сталі, і ми не можемо туди достукатися. Зазвичай Бог здається ближчим, коли проблеми легко вирішуються — ми отримуємо зцілення, маємо матеріальний достаток і впевненість. Проте життя не гарантує нам стабільності. Ми стикаємося з хворобами та нестачами, із втратами та непевністю. Як же навчитися щомиті ходити з Богом, як не розчаровуватися і не занепадати духом?
Оксана Кожан із волинського села з символічною назвою Боголюби вже, здавалося, впевнено крокувала з Богом пліч-о-пліч, коли в її життя постукалася важка хвороба.

Любов, загартована вогнем. Свідчення Анни Муравицької, 28.06.2018

Часто ми думаємо, що будуємо для того, щоб мати успіх у житті. Але Слово Боже показує, що ми будуємо для того, щоб прийшов вогонь і випробував. Анна Муравицька змалечку відвідувала церкву. Туди її водила, точніше — носила, бабуся, яка першою з їхньої родини прийшла до Бога. Коли дівчинці було 3-4 роки, до Бога навернулася її мама, і вони разом стали відвідувати зібрання. Підрісши, Анна стикнулася з ситуацією, з якою нерідко стикаються діти з християнських сімей. Ось що розповідає про це вона сама.

Долаючи труднощі з вірою. Свідчення Людмили Тищук, 15.03.2018
Батько Людмили Тищук був військовослужбовцем, тому сім’я часто змінювала місце проживання. Сім років вони жили в Німеччині, де в 1964 році й народилася Людмила. Дванадцять років — у Вірменії, далі — у Монголії. Потім оселилися у Львові, де дівчина вступила до торгово-економічного інституту й здобула фах бухгалтера-економіста. Під час навчання в інституті вийшла заміж за хорошого хлопця — Олександра Попіку.

Випробуваний вогнем. Свідчення Олега БОГОМАЗА, 15.03.2018

У нашому житті є такі періоди, про які не хочеться згадувати, — це труднощі, випробування. Вони неминуче приходять, і їх хочеться якомога швидше пройти й забути. А свідчити нам хочеться лише про хороше, про ті приємні випадки, коли Бог нам відповів так, як ми цього хотіли. Проте не завжди в житті стається так. Випробування випали й на долю Олега Богомаза. І саме про них із ним розмова.

Благодать на життя, Свідчення Василя МАРТИНЮКА, 15.03.2018
З самого дитинства я часто потрапляв у обставини, які загрожували моєму життю. Мама розповідала, що я був дитям дуже жвавим. Одного разу мене, ще немовля, вона поклала на ліжко спати, а сама пішла робити якусь нагальну роботу, якої в неї, сільської жінки, було багато. Раптом затривожилася й побігла глянути, як мені спиться, — і жахнулася. Я прокинувся і, чеберяючи ніжками, отак на спині заштовхав себе до стіни, моя голова провалилася в щілину між стіною і ліжком — і я там уже задихався. Ще хвильку — і мене не стало б.

Голуб, драбина та вдячність, Свідчення Віталія САВЧУКА, 15.03.2018
За повсякденними життєвими клопотами ми часто не помічаємо Божих милостей, виявлених нам. Іноді складні життєві обставини допомагають відчути, що Бог поруч і все, що Він робить в нашому житті, допомагає нам на добро. Свідчення, яке ми пропонуємо вам, на перший погляд, може видатися по-дитячому наївним. Аргументи автора в дечому нагадують Поліаннину «Гру в радість», описану в книзі Елеонор Портер.

До Бога через «Радянську жінку», Свідчення Людмили КРАВЕЦЬ, 15.03.2018

Доля знову звела нашу редакцію з друзями із Сарненщини. Цього разу ми презентували в церквах району останній номер журналу та альманах «Осоння» Волинського осередку Спілки християнських письменників України. Відвідали Чабель, Вири, Чемерне, Малі Цепцевичі, Сарни, Тинне та Ясногірку. А неподалік від Сарн, у с. Катеринівка, ми мали нагоду познайомитися з Людмилою Григорівною Кравець — людиною непростої долі. До вашої уваги розповідь про її навернення до Бога, записана зі слів Людмили.

Довіритися Богові, Олександр ГЕНІШ, 15.03.2018
Я намагаюся уявити стан учнів Ісуса Христа в ту мить, коли розіп’яли їхнього Учителя. Глибоке розчарування, тривога, сум... Як жити далі? Вони опинилися в повній безвиході, усі їхні мрії й сподівання зі смертю Ісуса зникли. Вони бачили, як Його тіло поклали в гріб, а вхід до нього привалили важким каменем. Такий камінь, образно кажучи, лежав незримим тягарем на їхніх серцях. На щастя, ця історія має чудесне продовження!

Дві зустрічі, Свідчення Вталія БЄЛЯЄВА, 15.03.2018
Читаю свідчення людей, що повірили в Господа Ісуса Христа — і моє серце захоплюється дивними ділами Божими. Такі свідчення настільки ж різноманітні й індивідуальні, як і кожна людина. Оце дивлюся на своє життя, як я увірував, і на початку свого богошукання хотів би описати дві особливі зустрічі з живим Богом.

Сміливий, як Давид. Історія Мирослава Когута, Дмитро ДОВБУШ, 17.01.2018

1 квітня 2016 року, в «день сміху», в м. Луцьку трапився інцидент далеко не гумористичного характеру. У під’їзді будинку на вулиці Федорова відбулося ганебне пограбування: дорослий чоловік, погрожуючи фізичною розправою, відібрав у восьмирічної дитини мобільний телефон. Щоправда, подальші події розгорталися далеко не за сценарієм злочинця. Очевидно, чоловік ніяк не розраховував, що заляканий хлопчик не розгубиться, а побіжить за ним, привертаючи увагу перехожих своїм криком. Як наслідок, «гопника» врешті заарештують.

1 2 3

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"