Благовісник

Бог спас мене від смерті п’ять разів

Мій Бог живий, реальний в моєму житті. Буду славити Його, допоки буду жити! Я щоденно пересвідчуюсь у Божій любові та милості до мене. Бог реально спас мене від смерті вже п’ять разів. І це те, що я точно знаю, як смерть реально була перед моїми очима. А скільки всього я не знаю... Лише Бог знає, скільки раз Він оберігав моє життя, як врешті оберігає й життя кожної людини. Багато людей нехтують Богом, не хочуть виконувати Його Слово, не прислухаються до того, що вчить Ісус Христос та апостоли в Євангелії. А Бог милість являє усім людям! Так було й у моєму житті. Я чув про Бога змалку, але не спішив Йому служити, а хотів робити свої справи. Якби вчасно не звернувся до Бога, то точно вже давно би загинув…

Я народився в Україні в багатодітній християнській родині (нас дев’ятеро дітей). Я був меншим, можливо тому мене найбільше пестили й балували, дивилися скрізь пальці на мої витівки. Я відвідував змалку церкву з батьками і своїми братами та сестрами, але мене туди не дуже тягнуло. Здебільшого я там мало що слухав, переважно спав. У 2000 році наша родина переїхала жити в Америку. Там для мене почалося вільготне життя. Буквально через пару місяців я там познайомився з нашою «руською/українською братвою». Я мав хист розвеселити компанію дотепними жартами та анекдотами. Мені здавалося, що через це мене поважають. Я дружив завжди зі старшими хлопцями, тому що в сім’ї звик спілкуватися зі старшими братами, тому мої ровесники не були мені цікавими. А старші друзі займалися вже «дорослими справами». І я переймав від них усе. Батьки були зайняті облаштуванням життя та житла на новому місці, в новій країні, а я був деякий час відданий сам на себе. Потрошку став набувати шкідливі звички: в 14-річному віці почав курити, а потім спробував наркотик. Мені сподобалося. Але потім я почав збільшувати дозу наркотику, і відтак став наркозалежним. До 18-річного віку я цілком був рабом наркотиків і всього, що з ними пов’язано.

Нарешті прийшло усвідомлення, що я конкретно попався на гачок диявола, і звільнити мене може тільки Бог. Самотужки я багато разів робив спроби покинути наркотики. Що я тільки не робив для цього, але безрезультатно. Я розумів, що Бог є, тому почав сам молитися і дуже просити Бога в ім’я Ісуса Христа, щоб Бог мене звільнив від наркотичної залежності, бо я вже бачив, що тільки Він може це зробити.

І Бог почав Свою роботу наді мною. Багато днів я молився і просив про звільнення. Одного ранку я прокинувся, встав, пішов на кухню, поспілкувався з батьками. Потім пішов в кімнату, на душі спокійно й радісно. Аж раптом глянув на годинник, а вже перша година дня. Я раніше вже в такій годині був далеко від дому і «ловив кайф» від наркотику чи алкоголю. А тут я був вдома, і в собі зауважив, що мені не хочеться це робити і навіть всередині тяги до цього не було. Мовби я ніколи того не робив.

Я зайшов у кімнату і собі так в розумі говорю: «Боже, то Ти мене звільнив, чи що? Що тепер я маю робити?» І чую в своїй голові чіткий голос: «Починай чистити свою музику».

Я одразу сів і почав перебирати записи своїх CD, яких у мене назбиралося декілька сотень. Всі диски, на яких були записані пісні, що не славлять Бога, почав ламати. Один за одним. Пам’ятаю, як сьогодні: мама відчинила двері й зайшла в кімнату, подивилася, що я ламаю CD, усміхнулася і тихенько вийшла, закривши двері. Після того я питаю Бога: «Що далі робити?» Голос: «Чисть комп’ютер». Я там почав все витирати, чистити всю гидоту. То вже був вечір. Я так із хати нікуди в той день не пішов. Телефон не раз дзвонив, але я нікому не відповідав. Потім вже увечері запитав Бога: «Що далі?» Голос ще раз мені промовив: «А тепер завтра розкажеш всім своїм друзям, що ти більше з ними не будеш пити, курити, гуляти». То для мене було найважче випробування. Я був так би мовити заводіяка в компанії. Без мене ніколи нічого не починалося й не закінчувалося. Я якось хотів просто того уникнути. Але розумів, що мушу виконати Божий наказ. Так і сталося. На другий день я об’їздив усіх приятелів і говорив їм, що я вже інший і більше з ними не буду робити те, що робив раніше...

Відтоді пройшло вже 12 років, я ніколи не торкався жодних наркотиків. Бог зробив багато чудес зі мною, докорінно змінивши моє серце, життя, дав мені чудову сім’ю: дружину Лілю, дочку Софію.

Наостанок хочу засвідчити про те, як Бог мене зцілив. У моєму організмі лікарі виявили бактерію h-pylori. Від тієї бактерії лікарі сказали, що можуть утворитися виразки, а потім — рак шлунку. Вони призначили мені антибіотики. Але я відмовився їх приймати сказавши, що буду молитися й просити в Бога милості. Я потім два рази здавав аналізи, і два рази були показання про наявність тієї бактерії в моєму організмі. То пройшло вже більше півроку. Я так дотримувався дієти: не їв нічого мучного і нічого солодкого. Зрештою я пішов ще раз здати аналіз — вже втретє. Кожен раз я здавав аналізи і своєму лікарю казав, що мій Бог уздоровить мене, і в мене не буде цієї бактерії. Лікарі трохи з мене сміялися і казали, що ніяка народна медицина мені не допоможе, тільки — антибіотики. «Ми не хочемо тебе тут бачити через декілька років з раком шлунка», — казали лікарі. Я ж був непохитним, казав, що вірю в такого Бога, для Котрого нема нічого неможливого. Коли попередні два рази здавав аналізи в понеділок, то мені вже в середу телефонували, щоб я починав пити антибіотики. А коли я здав аналізи в третій раз у понеділок, то минуло три понеділки — і ніякої відповіді. Я вже й меседжі лишав двічі. Ми з жінкою вже подякували Богові, що в мене нема тієї бактерії, бо щось ніхто не телефонує. І ось через певний час нарешті мені зателефонував не лікар, а його асистентка. Каже: «Романе, є новина...» Я трохи захвилювався, але потім собі в думках кажу: «Там її нема». І вона продовжила мову: «Цього разу в тебе її нема!» Я її ще раз попросив, щоб повторила це. Вона каже, що це добра новина. Я почав їй голосно казати, що мій Бог живий! «Я казав, що Він мене оздоровить, я казав, що Він забере ту бактерію! Ви мені повідомили не просто добру новину, це велике Боже чудо!» Асистентка лікаря поспішила попрощатися і поклала трубку телефону.

Але я вкотре пересвідчився, що наш Бог живий, і я хочу Його славити його все своє життя. Христос — прекрасний Господь. Він керує моїм життям, і я хочу Йому служити завжди.

Хоч не завжди упродовж мого слідування за Христом було все гладко: були й труднощі й значні випробування. Але якщо маєш справжню віру в істинного Бога Ісуса Христа, то з Божою поміччю ти долаєш труднощі, і твоя віра не вгасає, а загартовується й стає ще міцнішою.

Роман ПАНЬКІВ,
м. Лексінгтон, США

"Благовісник", 3,2018