|
Свідчення
1 2 3 4
Група крові. 17.06.2010
Мій батько повернувся з війни в 1949 році. У той час по всій країні можна було зустріти таких солдатів, як він, які «голосували» на дорогах. Вони спішили додому побачитися зі своїми сім’ями. Але для батька радість зустрічі з рідними була затьмарена горем. >>>
Олександр Гончаренко. Звільнення. 17.06.2010
Я колишній військовий, служив у Прибалтиці, під час розпаду СРСР перевівся в Західну Україну. Але життя складалося не так, як би хотілося. Сім’я розпалася, я залишив службу і повернувся на батьківщину ні з чим. За характером я люблю домашній затишок. Я не можу довго жити без сім’ї, тому все для мене занурилося у темряву. Я влаштувався на роботу, хотів створити нову сім’ю, бо колишня дружина вже вийшла заміж за іншого. Мені не хотілося знову обпектися, хотілося бути достеменно впевненим у своєму виборі. >>>
Жанна Воронова. Прощення знімає гріховний камінь з серця. 17.06.2010
У травні 1999 року в моєї мами (тоді ще невіруючої) був ішемічний інсульт. Її розбив параліч, вона не ходила і не розмовляла (у неї відняло мову). Я не знаю, скільки б вона ще пролежала в такому безнадійному стані, якби наша віруюча сусідка не стала заходити до нас додому. Вона провідувала мою маму і розповідала нам про Бога, переконувала, що мою маму може зцілити тільки один Ісус Христос, про Якого ми нічого ще не знали. >>>
Ігор Сбоєв. Тягар непрощення. 17.06.2010
Моя дружина була на шостому місяці вагітності, коли захворіла. Лікарі поставили неправильний діагноз і призначили лікування, яке не сприяло оздоровленню. Її імунна система була повністю зруйнована сильнодіючими препаратами, які, як сказали мені інші лікарі, їй ні в якому разі не можна було приймати. Нарешті вийшло так, що дружину підключили до кисневого живлення, але коли кисень закінчився, то ніхто з медичного персоналу не звернув на це уваги. Вона і дитинка померли через відключення системи життєзабезпечення. >>>
Ірина Бура. Долиною тіні смертної
Той злощасний день Ірина не забуде ніколи. День, коли вона вирішила піти на крок, який на сто вісімдесят градусів поверне її життя. Вона вперше cпробувала наркотики. Саме того дня проста і скромна дівчина стала наркоманкою. І спочатку її це зовсім не бентежило. Більше того, їй це подобалося. >>>
Оксана Дьоміна. «А Світло у темряві світить, i темрява не обгорнула його…», 25.03.2010
Оксана Дьоміна — християнка зі Львова, була в гостях у тітки в Москві. Тато й мама Оксани були важко хворі, тому тітка передала їм дуже багато різних ліків. При перевірці багажу Оксани в м. Брянську митники виявили ліки, заборонені для перевезення за кордон (на них не було рецепта). Тендітну і богобоязну дівчину одразу ж арештували, пред’явивши звинувачення в контрабанді. >>>
Вадим Крот. У правильному напрямку до Життя , 25.03.2010
З підліткового віку почав цікавитися сенсом людського життя, читав багато книжок. Всередині відчував якусь пустку, яку намагався чимось заповнити. Школа, в якій я навчався, була недалеко від дому молитви. Я часто проходив повз той будинок, але ніколи не приходила думка зайти всередину. Тоді я вважав, що тим, хто відвідують дім молитви, не можна робити багато тих речей, які мені були до вподоби. >>>
«Я трималася однicю рукою за Бога, а iншою — за натовп», Ірина Наумець. 16.03.2010
Він стояв зовсім близько і кликав, а я, наче з пов’язкою на очах, не бачила Його. Він подавав мені руку, щоб витягти із гучного натовпу. Але я, тримаючись однією рукою за Нього, а іншою — за натовп, постійно озиралася назад. Ні холодна, ні гаряча. >>>
Нікі Круз: важка дорога до світла, 22.09.2009
Нікі Круз — колишній главар однієї з великих банд, яка орудувала в Нью-Йорку в сімдесяті роки минулого століття. Він навернувся до Бога від проповіді пастора Девіда Вілкерсона, який, підкоряючись Божому поклику, став звертатися з проповіддю Євангелії до вищезгаданої банди і до самого Нікі Круза. Тепер Нікі Круз — пастор однієї з церков США, а ще він свідчить по всьому світу про те, як Господь його спас. >>>
Балансування над прірвою, Свідчення Тараса Завітайло, 22.09.2009
Перший раз Господь торкнувся мого серця ще в дитинстві. Пам’ятаю, як вчителька хімії прямо посеред уроку почала свідчити нам про те, як Бог змінив її життя. Потім вона стала з нами (зі згоди батьків та дирекції) проводити біблійні уроки. Вона читала нам уривки з Біблії, коментувала їх, показувала християнські діафільми. На кожну зустріч я йшов, як на свято, але сталося те, чого від мене ніхто (а насамперед я сам) не чекав: я почав прогулювати школу і, звичайно ж, уроки Біблії. Я тоді навіть не уявляв, що моє безтурботне життя дуже скоро закінчиться. >>>
Місячні та земні дороги Чарльза Дюка, Свідчення астронавта Чарльза Дюка, 22.09.2009
Нещодавно виповнилося 35 років, як я повернувся з Місяця. Я був у космосі протягом 11 днів і 72 години провів на Місяці. Це була пригода всього мого життя. Словами дуже важко передати те, що я пережив у ті дні. Це не була якась духовна подія, я тоді зовсім не думав про Бога, я навіть думав, що зовсім не потребую Його, ну, хіба в церкві у неділю. Взагалі я вірив у Бога, але не мав Ісуса у своєму серці. >>>
"Ця музика виходить з пекла", Свідчення Норайра Фахрадяна, 22.09.2009
Я народився у Вірменії, у сім’ї вчених. Був допитливим і ставив батькові запитання, на які навіть він, вчений, не міг мені дати відповіді. Тепер я розумію, що на багато запитань мені міг дати відповідь лише Бог. Я добре навчався в школі, і батьки думали, що піду їхнім шляхом. Але з малих років я захопився музикою, у третьому класі придбав гітару й навчався грати. Я не просив батьків мені в цьому допомогти, думав, що саме музика заповнить потребу моєї душі, і настільки захопився музикою, що навіть спав, обіймаючи гітару. Вже в шостому класі створив музичний гурт. >>>
Віра, що пересуває гори, Ірина Бура, 12.06.2009
Подружжя Грибків пліч-о-пліч пройшло крізь усі труднощі та випробування, що випали на їхню долю. Коли тягар ділиться з кимось, він стає легший. В сім’ї панує затишок, мир і любов. Маленькому Едику, який, власне, і є головним героєм нашої розповіді, нещодавно виповнилось чотири місяці. Зараз це здоровий чудовий хлопчик. Але не так давно за життя цієї дитини велась серйозна духовна боротьба. І лише тому, що його батьки ні на хвильку не засумнівалися в Тому, Хто є Життєдайний і Цілитель, вони мають те, що мають... >>>
Азамат Садиков: "Моє життя - служіння Богові", 12.06.2009
Я народився в 1975 році в номінальній мусульманській сім’ї. Мої батьки виконували мусульманські традиції, але я не надавав цьому жодного значення. Жив своїм життям, навчався в радянській школі, серйозно займався спортом. Потім було училище, армія, робота на фарфоровому заводі. Тоді вже Радянський Союз розвалився і довкола було безліч беззаконня. Я, як і всі, крав посуд. Щоб бути самостійним, відкрив свій бізнес. Спочатку мав дискоклуб, який влада закрила через серйозну бійку, згодом почав займатися торгівлею. >>>
Ганна Свистак: "Бажання служити Господу не зникає", 12.06.2009
У мене була віруюча тітка, яка мала велику старовинну книгу — Євангелію. Один чоловік дуже просив її в неї, але я, хоч і не читала ту книгу, проте думала, що така свята книга повинна бути в домі, крім цього, вважала її родинною реліквією. Коли тітка захворіла, мені довелося часто сидіти біля неї. Доводилося читати їй і ту Євангелію... А одного разу розгорнула тітчин збірник псалмоспівів і прочитала декілька пісень. А там все про Божу любов, про страждання Ісуса Христа за нас, грішних людей. Я тоді подумала, що в мене й близько немає тієї любові, про яку йшла мова в тих піснях. Можливо, саме тоді був перший поклик Божий до мене, але я тоді не відгукнулася на нього. >>>
Свідчення Віктора Федорова, 12.05.2009
Поверьте, Бог услышал крик моей души, крик боли и отчаяния, может, это была моя первая молитва, или, точнее, крик молитвы. Бог, как всегда, снова пришел мне на помощь. Он мне дал силы и ответил на мою молитву около 17 лет назад я покончил с алкоголизмом. Но я снова отрекся от Бога, как Петр. Жизнь текла своим чередом. Я работал в бизнесе, стал членом Совета промышленников и предпринимателей при Президенте Украины, членом которого был и пан Кучма Л.Д. >>>
Валентин Опря: "Про всиновлення я i не мрiяв, розумiючи, що я – чужий"
Розповідь Валентина Опрі про свою сирітську долю хвилююча. Ще маленьким дитям він лишився без батьківської опіки. Його виховували в дитячих будинках зовсім чужі люди. Здавалося б, що в його долі не буде нічого цікавого й світлого. Проте Бог протягнув до нього Свою руку. Тепер він проживає у Львові, навчається у Львівській богословській семінарії, видає щомісячний бюлетень «Промінь надії». Вільний час присвячує вивченню Слова Божого, молитві та спілкуванню з друзями. >>>
«Край землi» в Христових обiймах
У далекому 1992 році рівненська місія «Добрий самарянин» послала перших місіонерів на далеку Чукотку — місце, яке без перебільшення можна назвати «кінцем світу». Одним із організаторів та ревних місіонерів був покійний Павло Радчук, який не залишав без пильної уваги цей край навіть після еміграції у США і до самої смерті. Майже усі місіонери згаданої місії в різні часи працювали на Чукотці: більше як 50 чоловік. Один з перших місіонерів Сергій Кулініч і досі там живе з сім’єю, виконує служіння старшого пастора. За час праці на Чукотці народилося 16 церков ХВЄ, близько 25 чоловік з новонавернених навчалися у Рівному і тепер працюють серед свого народу як служителі та місіонери. Двоє з них минулого літа під час перебування в Україні розповіли про своє навернення до Бога. >>>
Голос Божий у моєму житті
Мені тепер 54 роки. З самої ранньої юності Господь кликав мене до покаяння, але я вперто робив по-своєму, живучи так, як усі люди цього світу, віддаючись гріхам, а не Господу. Я не відкидав Бога, вважав людину Божим творінням і ніколи не погоджувався, що людина — процес еволюції згідно теорії Дарвіна. Але якщо людина правильно розуміє певні речі, навіть погоджується з тим, що є Бог, і притому Йому не служить, вона нічим не відрізняється від затятого атеїста, безбожника. >>>
Дивна пригода в лісі
Одного разу чоловік прийшов з лісу увечері. Я вже хвилювалася, бо думала, що заблудився. Саме так і сталося. Він розповів, що заблукав у лісі, хоча й знав його ще змалку, бо там ще пас корови. Каже, що вирішив, що його водить диявол. Сім разів він обійшов ліс і все опинявся біля болота. Думав, що вже з лісу не вийде. Намагався йти на звук поїзда, але нічого не виходило.
Я запитала, як же йому вдалося вийти? Він розповів, що став на коліна і так поповз у напрямку поїзда. Отоді він вийшов на дорогу. >>>
1 2 3 4
|
