|
1-2,2022
Дивитися PDF
Тема номера:
«Блага Вістка в часи
війни»
Журналу «Благовісник» — 30 років
Благовісник — провісник добра, щастя (Тлумачний словник української мови). Журналу «Благовісник» — 30 років! 115 номерів. Сотні статей, проповідей, інтерв’ю, новин, поезії. 30 років часопис намагався відчувати пульс сьогодення, інформуючи про зміни в суспільстві, у церкві та особистому сприйнятті Бога. Я не знаю, що керувало думками братів та сестер, причетних до народження нашого журналу, коли вони назвали його «Благовісником». Бо що може були краще за людину, яка приносить комусь хорошу вістку? Хіба що сама вістка.
«Благовісник», рік 2022
Цей номер наша редакція готувала як ювілейний. Як-не-як, але 30 років — дата солідна. Тож ми вибрали відповідну тему журналу, стали готувати статті. Але раптом чорним круком на Україну впала війна… Зрозуміло, що наші плани довелося спочатку призупинити, а потім повністю змінити…
Михайло Паночко: «Я вдячний Богові, що наше
братерство не опустило рук»
Про війну та її вплив на життя та служіння Української церкви ХВЄ розповідає єпископ Михайло Паночко в розмові з Віктором Вознюком.
Блага Вістка в часи війни.Анатолій КІБУКЕВИЧ
Ми живемо в час війни й чуємо багато страшних новин, від яких здригається серце. Коли так багато жахливих звісток, болю, то помічаю, що інколи навіть вигоряють емоції. Але також помічаю, що в людей з’являється спрага Бога. Недавно до нас заїжджав старший пресвітер Чернігівського обласного об’єднання ХВЄ Віталій Гавула. Як ви думаєте, що він просив для Чернігівщини? Каже: «Брати, знайдіть нам побільше Євангелій! Люди просять Євангелій».
Уроки російсько-української війни для християн. Микола РОМАНЮК
Хочу поділитися своїми суб’єктивними спостереженнями — спробою зрозуміти, що через усі ці події я можу навчитися. Хочу і вас заохотити до такої самої роботи — проаналізуймо, які уроки дає війна нам як церкві. 1. Ми виявилися духовно неготовими до серйозного випробування видимим вогнем і ворогом.
Календар війни. Юрій ТРОЦЬ
Звикаєш. До всього можна звикнути, навіть до пронизливого звуку сирени повітряної тривоги. Вимикаєш — і листаєш сторінки повідомлень. Втомлюєшся. Навіть від простого запитання «Як ти?» Навіть від друзів і тих, хто тобі щиро співчуває. Коли немає сили відповісти, як воно насправді, тоді пишеш: «Усе добре».
Військові дії та емоції. Ольга КОНДЮК
За два тижні до війни я щось робила на кухні та обмірковувала прогнози на майбутнє. У якусь мить я завмерла й просто сказала собі, що війна буде, і треба це усвідомити й не відкидати. Протягом дня в мені відбувався процес прийняття цього факту, це допомогло бути спокійною, коли все почалося.Уперше стало важко, коли на шостий день я опинилась на Закарпатті. Вдруге — вчора. Мабуть, я зіштовхнулася з класичним синдромом того, хто вижив. Я роблю те, що можу, але роблю дуже мало. Нагадую собі, що маю робити те, що може моя рука сьогодні, а інше — віддавати Богові. Нагадую собі, що молитва — це внесок у перемогу, який доступний мені завжди.
«Голос надії» під час війни
Є речі, які можна повною мірою побачити та зрозуміти лише здаля чи з плином часу. Коли оглядаєшся на історію місії «Голос надії» — розумієш, наскільки мудро та правильно Бог її вів протягом трьох десятків років. Те, що було незрозумілим раніше, тепер бачиться зовсім в іншому світлі та підтверджує Господнє керівництво. Перші місіонери ще наприкінці 1980-х поїхали в Росію: Карелія, Комі край, Якутія, Центральна Росія, Абхазія. То був найбільш сприятливий час саме для тієї частини безбожної імперії. З часом двері благовістя там поступово зачинялися, звівши до мінімуму євангелізаційну працю. 1990-2000 роки стали початком поступової активізації місіонерської праці в Україні й особливо в її східних областях.
Олександр Гончаров: «Ніколи не думав, що
доведеться взяти зброю»
Олександр Гончаров — керівник відділу освіти УЦХВЄ в Харківській області, доктор богослов’я, другий пастор церкви «Свята Трійця» м. Харків, капелан. Коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ, Олександр став бійцем тероборони. Спілкуємося про те, що довелося пережити за час війни.
«Чи скоро повернетеся,
пасторе?». Валерій ФЕДОРАНИЧ
Володимир Бричка: «Ознакою людяності має бути сама людяність і служіння людям»
Павло Смаль: «Нам випала нелегка місія — служити людям із порушеннями слуху в тривожні часи»
14 днів у підвалі
Хроніки війни: «Хочемо у темряву додати промінчики світла»
Третього березня департамент освіти УЦХВЄ провів перший прямий ефір у рамках телепроекту «Хроніки війни». «Восьмий день війни. Мовчати не можна. Уже сьогодні «запускаємо» новий проект, щоб говорити про те, що болить, і про Того, Хто дає силу справлятися з цим усім!» — так анонсувала цю передачу на YouTube та Instagram творча команда. Сьогодні ми розмовляємо з одним із ініціаторів та постійним ведучим «Хронік війни» Віктором Вознюком.
Боротьба з невидимим ворогом
Як прожити горювання від втрат? Вікторія ДЕМЧУК
Діти і війна
Чи прощати звірства Росії? Василь ПОПУДНИК
Говорячи про прощення, люди розділилися у своїх думках. Одні кажуть, що потрібно якнайшвидше простити. Інші вважають, що прощати не варто. Даючи відповідь на це питання, вважаю тут ключовими слова з Писання: «Коли покається твій брат, прости йому». Уся проблема в тому, що в більшості своїй росіяни підтримують злочинну владу та виконують її накази. Вони не каються за вчинене. Навпаки — вони кажуть, що ми винні й ще в чомусь маємо покаятися.
Примус до любові та прощення. Василь МАРТИНЮК
Що не є прощенням? Юрій ВАВРИНЮК
Біженці: тест на порядність. Сергій ДЕМИДОВИЧ
Чарівне слово «ні». Антонія Зоряна ШЕЛЕПИЛО
Про мотивацію в благодійній
діяльності. Дмитро ДОВБУШ
Щоденник біженців. Яна ДЕМЧУК
Нотатки російського пастора. Юрій СІПКО
Справжня свобода. Богдан ГАЛЮК
Війна запитала: «Хто ти?». Дмитро ДОВБУШ
Як писав Генріх Гейне: «Війна жахлива, та все ж вона відкриває духовну велич людини, яка кидає виклик своєму найстрашнішому ворогу — смерті». І справді, перед обличчям смерті людина лишається такою, якою вона є насправді. Усі маски й удавані ролі нівелюються, а на поверхню виходить — духовна велич чи вбогість. Сьогодні війна безумовно торкається кожного українця. І кожному вона беззвучно ставить свої незручні запитання. Здебільшого ті, на які не було часу відповідати в мирному житті. Адже часто справді важливі речі губляться серед термінових буденних справ. І одне з найголовніших питань війни: «Хто ти?»
«Війна показала, хто є хто». Микола САВЧУК
Повстання Макавеїв — за Закон, за народ, за святиню
Про силу молитви. Богдан ГАЛЮК
Ознаки духовної зрілості. Микола СИНЮК
Моя найперша церква. Світлана ГАЛЮК
Відверто про пророків і пророцтва
«Щойно було пророцтво». Олександр ГЕНІШ
Моя духовна війна. Світлана КУЧЕРЕНКО
Він уже зробив усе. Надійка ГЕРБІШ
Подвиг віри. Василь ХОМ’ЯК
Бог неодмінно прийде. Клайв ЛЬЮЇС
Поетична сторiнка
Новини УЦХВЄ
|
