Як прожити горювання від втрат?

Варварське вторгнення РФ у нашу країну принесло так багато болю й страждань, із якими стикаємося щодня… Якими ми вийдемо з цієї війни, Боже? З розірваними серцями, травмованими долями?.. Як багато втрат ми вже пережили, і скільки ще треба буде пережити? На нас чекає довгий процес горювання…

Коли ми переживаємо втрату та відчуваємо горе — це найперший доказ того, що ми живі люди з плоті й крові. Тому сльози — це нормально. Відчувати тугу — це нормально. Відчувати злість — це нормально. Слово «горе» дуже чітко відображає нашу реакцію на втрату дорогої людини, улюбленого собаки, роботи, шлюбу, рівня життя, здоров’я душі й тіла, знайомого оточення, стосунків або на іншу втрату. Відчувати горе — не означає слабкості чи втрати віри. Це нормальна реакція на ненормальні події.

Важливо розуміти два моменти. 1. Немає гіршого горя, ніж ваше. Яке нещастя найбільше з-поміж усіх інших? Ваше горе. У цей час всі навколо зазнають втрат, але не применшуйте та не знецінюйте свої почуття. 2. Шлях виходу з горя лежить через горе. Визнання вашої втрати — найважливіший крок у відновленні. Так ви знову берете до рук кермо самовладання й повну відповідальність за свої почуття. Коли визнаєте, що ваша втрата реальна, до вас повернеться частина втраченого балансу сил — це гігантський крок до одужання. Тому впустіть у своє життя всі емоції, які відчуваєте, і не соромтеся назвати своє ставлення до втрати точним словом «горе». Говоріть про своє лихо й нещастя, говоріть будь-кому, хто слухатиме. Знайдіть спільноту підтримки — людей, які будуть поряд із вами в горі. І найголовніше — виливайте Богу в молитві свої переживання й страждання.

Але надзвичайно важливо, перебуваючи в горюванні, все- таки повернутися до щоденних обов’язків та активності, знайти опору в цих важких обставинах. Є два процеси, які мають важливе значення для проходження горювання. Перший процес орієнтований на втрату: ми концентруємося на самій втраті, згадуємо її, фокусуємося на тому, що було й вже не повернеться. Другий процес орієнтований на відновлення: він проходить паралельно з першим. Тут ми фокусуємося на змінах, які принесла втрата, відновлюємо повсякденне життя, повертаємося до щоденної діяльності, вчимося відволікатися від горя, робити нові речі тощо. Цей процес полегшує біль горювання (хоча б на деякий час) і в такий спосіб допомагає нам проходити важкий період. Головне — переключатися між цими двома процесами. Відтак зможемо тримати баланс, а отже — допомогти собі правильно проходити цей процес.

Так ми наче наслідуємо псалмоспівця, який спочатку виливає своє серце перед Господом, приносить усі свої емоції до Божого серця, визнає реальність, що його оточує, але разом із тим у своїй молитві, перебуваючи в присутності Господа, знаходить надію посеред руїни. Туга й надія йдуть пліч-о-пліч (див. Пс.27).

Більше інформації про втрату й процес горювання можна знайти в книзі Дейтса Боба «Ранок після втрати».

Вікторія ДЕМЧУК, керівник програми «Бакалавр практичної психології», УЄТС

Благовісник, 1-2,2022