Відверто про пророків і пророцтва

Ще до повномасштабної війни Відділ медіаслужіння УЦХВЄ записав передачу про духовні прояви за участі Ростислава Мурах, Олександра Попчука, Михайла Мокієнка (старшого) та Михайла Паночка. Модератор — Анатолій Козачок. Оскільки люди ставлять багато запитань: хто такі пророки, як відрізнити правдивого пророка від неправдивого, як перевірити пророцтво на основі Божого Слова, служителі УЦХВЄ вирішили публічно поговорити на цю тему. Тим більше це стає актуально в контексті війни — коли мережею поширюються сотні духовних відкриттів, багато з яких можуть нашкодити незрілим християнам.

— Перше запитання: хто такі — пророки?

Олександр Попчук: Насамперед прочитаємо Еф.4:11-12: «І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового». Оскільки ми віримо в усе Писання, тож віримо і в духовні дари. Дари Христа для церкви — це апостоли, пророки, євангелісти, пресвітери, вчителі. У служінні пророка є варіанти — пророки і пророкуючі. Пророцтво — це надзвичайна мова від Святого Духа на зрозумілій мові. Пророки — носії цього дару, які мають особливий зір, слух, знання і можуть передавати духовну інформацію від Бога.

— Ви сказали, що є пророки, а є пророкуючі. А ще, можна додати, є проповідники. Це одне й те ж, чи є різниця?

Ростислав Мурах: Між ними дуже багато спільного, але є різниця. У 1Кор.12 та Рим.12 говориться про пророцтво як дар Святого Духа. У Еф.4 згадується про служіння пророка. Чим відрізняється пророцтво з Коринтян і пророцтво з Римлян? Перше здійснюється під натхненням від Святого Духа, під час сповнення Ним людини. Друге більше подібне на проповідь. Як пророкував Іван Хреститель? Він фактично проповідував. Але його слова настільки передавали Божу волю, що він названий найбільшим пророком серед народжених жінками. Скільки разів після церковної проповіді ви думали: «Сьогодні Бог промовляв до мого серця, Він відповів на мої питання!» Загалом, пророкувати — це говорити під натхненням. Тому дуже часто Святий Дух використовує вуста проповідника, щоб донести Слово. Проповідувати — певною мірою означає говорити пророчі слова. Хоч це не значить, що проповідь від початку до кінця є пророцтвом.

Різниця між пророком і пророкуючим, звичайно, є. Пророк — це служіння, їх є мало. Пророкуючий — дар, їх багато. Кожен пророкуючий може стати пророком. Пророки мають великий масштаб дії. Пророкуючі діють більш локально, вони говорять на збудування, вмовляння і розраду. Якщо слова пророка не здійснюються, то відповідальність дуже велика. Щодо пророкуючих, то сказано, щоб церква розважала над їхніми словами.

— У чому полягає служіння пророка? Яким чином він має нести своє служіння, щоб не виникало непорозумінь і конфліктів у церкві?

Михайло Мокієнко: У двох книгах Старого Заповіту (Єр.23 і Єз.13) є докладний опис служіння пророка. «А якби в Моїй раді таємній стояли вони, то вони об’являли б народові Моєму слова Мої, і їх відвертали б від їхньої злої дороги, та від зла їхніх учинків» (Єр.23:22). Із цього тексту робимо висновок: служіння пророка полягає в тому, що він своїм внутрішнім вухом чує Господні слова і передає їх для народу.

У Новому Заповіті ми бачимо певне зміщення акценту. Апостол Павло пише: «А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовляння, і на розраду» (1Кор.14:3). У цьому різниця. Ми живемо в Новому Заповіті і маємо розуміти, в чому полягає служіння новозавітного пророка. Для цього дуже раджу перечитувати апостольські послання, де піднімається ця тема. Зокрема у цитованому посланні кілька разів підкреслюється основне завдання пророка — збудовувати церкву, разом із пасторами, вчителями готувати святих на діло служби. У Дії 13 є приклад: в антіохійській церкві, яка мала вчителів і пророків, було конкретне Слово, і церква благословила місіонерів на служіння. Інколи Бог вживає пророків у Новому Заповіті для провіщення майбутнього — це ми бачимо і в Діях, і в наш час.

Служіння пророка оживлює церкву. Істинне пророцтво, воно приносить підбадьорення. Хай Господь благословить, щоб у церкві останнього часу були істинні Божі пророки.

Михайло Паночко: Дві важливі риси, які мав би придбати пророк — він має дуже любити церкву і відчувати величезну відповідальність за свій дар. Усе, що Господь дає — для Церкви. Без неї — дари не потрібні.

— Як відрізнити неправдивого пророка? Які його ознаки?

Ростислав Мурах: Ми сказали, що навіть у проповіді може бути елемент пророкування. Тож сьогодні, в епоху інформації, як ніколи, важливо розуміти, як відрізняти правдиві і неправдиві пророцтва, проповіді, вчення… Це питання значно ширше, ніж пророцтва, які звучать в церкві.

Перший критерій, якого б я назвав — особисте життя пророка, його ходження перед Богом, чистота. «Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2Петр.1:21). Ті самі вимоги, які Писання ставить до служителів, можна застосувати і до тих, хто пророкує. Другий критерій — відповідність пророцтва і Біблії. Третє — чи виповнюється пророцтво. Четверте — наскільки пророцтво збудовує церкву. П’яте — здатність пророків стояти під авторитетом служителів.

Михайло Паночко: Людина, що пророкує, має бути авторитетною, щоб від неї можна було прийняти це слово. Якщо ж вона живе неправильно, то навіть правдиве пророцтво з такої посудини я пити не буду, бо вона сумнівна.

Старозавітні пророки були глашатаями правди, коли царі, священики, народ ухилялися від Божої дороги. Це також місія новозавітного пророка. Пригадую свідоцтва початку пробудження в Україні 20-х років. Син Василя Павлова, друга і співробітника Івана Воронаєва, згадував, що в церкві люди аж тремтіли, бо Божий Дух відкривав гріхи. Святий Дух ревнує, щоб церква була святою. І пророк має працювати в цьому руслі.

— Є пророцтва, які важко перевірити. Як бути в такому випадку?

Олександр Попчук: Важливо розуміти, що Писання — «певніше пророче слово». Усі відкриття, видіння, сновидіння, пророцтва церква має аналізувати і перевіряти. Чи оживлює це людей, чи підбадьорює, чи веде до покаяння. Якщо перевірити в даний момент важко, запишіть. Як у Біблії іноді говориться: за такого-то царя, такого-то року, місяця, при такій-то річці було таке-то слово. Не варто спішити засуджувати і не спішити приймати, а час покаже. Взагалі, Божий Дух вже багато сказав — і через пророків, і через Христа, і через апостолів. Коли потрібно, Він нагадує нам цю інформацію, попереджає. Це як дорожні знаки — щоб ми були уважнішими, десь зупинилися, мудро подолали певну частину дороги.

— Які плоди неправдивих пророків?

Михайло Мокієнко: Хай наша розмова буде серйозною осторогою для тих, хто легковажно ставиться до служіння пророка. Наслідки від лжепророків — гіркі і недобрі. Якось довелося займатися душеопікунством однієї сім’ї. У них вже були діти, а життя не було. Стали розбиралися з причинами і зрозуміли, що одружилися вони не по любові, а через пророцтво. Тому пророки мають пильнувати — за що молитися, за що ні.

Істинний пророк передає Боже Слово, фальшивий — думки власного серця. Про таких написано: «вони впровадили народ Мій у помилку, говорячи мир, а миру нема» (Єз.13:10). Тобто, ті душі, яких Господь не хоче засоромити, засмутити, вони засмучують і навпаки. Фальшиві пророки руйнують церкву, несуть деструктив. Свіжий приклад — пандемія. Мені особисто доводилося мати справу з дуже наляканими людьми від пророцтв. Тому, брати і сестри, пильнуйте, що ви говорите, щоб не нести відповідальності перед Богом. «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2Тим.1:7).

— Як нейтралізувати фальшиві пророцтва, щоб вони не руйнували церкву?

Михайло Паночко: Найвищий формат пророцтва — Біблія. Вона є контролем для всіх пророцтв і пророків. Справжній пророк поважає Біблію, вчиться від неї і стоїть під її авторитетом. Якщо пророкуючий не кориться Писанню, то він — на небезпечній дорозі. Хай навіть за ним йде маса людей. Справді, люди часто ведуться на містичне. Я дивуюся, що в ХХІ ст. — така духовна неграмотність. Людей, які не знають Біблії, дуже легко звести всіляким шарлатанам. Справжній лідер вказує на Боже Слово і на Христа. Фальшивий — працює на себе і на свої інтереси. Написано, що в останні часи з’явиться багато неправдивих пророків. Але в кожного з нас є Біблія. «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!» (Iв.5:39). Центр Євангелії — Ісус. І пророцтво має звертати головну увагу на Ісуса.

Я знав сестру, яка мала дар пророцтва. Вона ніколи не молилася за такі потреби як одруження, їхати чи не їхати в Америку, навіть за хвороби. Вона перш за все приводила людей до Христа. Тому її служіння було розумне і правильне. Людям цікаво, що буде завтра, через 100 років. Але навіщо вам це знати? Вам треба знати, що у вашому серці, щоб привести його до ладу і жити насиченим християнським життям.

— Отже, найважливіше в цьому питанні — навчити людей Божого Слова.

Михайло Паночко: Тільки так. Інакше люди потраплять під вплив маніпуляцій. А нині їх дуже багато. Тому слід робити наголос на вивчення Біблії. Мова йде про духовну війну. Візьміть меч духовний і дайте відсіч лукавому.

Пастирі мають дуже пильнувати, чи будує пророцтво церкву. На моє переконання пастир повинен мати дар розпізнання духів. Він має нутром чути — чи від Бога пророцтво. Він має право зупинити, заборонити, наставити згідно Писання. Богобійний пророк обов’язково прислухається. Фальшивий — ніколи.

— Ще одна проблема — сьогодні багато фальшивих пророків перейшли з церкви в інтернет. І звідти їх дістати надзвичайно важко… Але коли мова йде про церкву, як дисциплінувати пророка, який несе деструктив і зневажає авторитет пастора?

Михайло Паночко: Я дуже співчуваю тому пастору, в якого з’явився такий кадр. Було таке, що на богослужінні пророкували проти мене: «Я буду тебе карати!» А там були люди, які тільки почали наближатися до Бога. Стою за кафедрою і думаю: «Що ж мені робити? Вони вірять кожному слову». Кажу: «Брате дорогий, якщо Господь захоче мене покарати, тебе не буде питати!» Усі усміхнулися, і тема закрита. Той пророк, на жаль, дуже погано закінчив життя. Такі речі треба нейтралізувати. І пророк має підкоритися. Інакше його потрібно взяти на зауваження і попередити церкву. А істинних богобійних пророків навпаки — заохочувати, спілкуватися, молитися за них. Вони — на передовій, де сатана може підстрелити. Кожна людина цінна як Боже дитя, незалежно від дару. Не потрібно, як у деяких церквах, надмірно виділяти пророка, робити з нього ідола. Це надимає людину, вона починає дерзати від себе.

В Об’явленні є пророчі звернення до церков. Там є докір, але завжди дається вихід. Ціль Святого Духа — не побити, а навпаки. Якщо є найменша нагода спасти людину — Бог її витягне. Як розбійника на хресті.

Не хотів би, щоб наша розмова виглядала так, ніби ми проти пророцтв. У моєму житті було багато істинних пророцтв, але я не будував на них. Господь навчив мене будувати на основі Біблії. Ми за те, щоб були пророки, які люблять, поважають церкву, є її прикрасою. Через яких наверталися б до Бога люди.

— А що робити, якщо люди розважають над пророцтвом, але думки розділилися?

Михайло Мокієнко: Мені здається, коли діє Божий Дух, як правило, Він дає однодушність. Якщо думки розділилися — це перший сигнал, щоб замислитися. Може, не відразу, але Бог дасть правильне відчуття і розуміння. Коли Ісус сказав про Івана: «Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду», то учні подумали, що той не помре. Я маю певну практику, і бували моменти, коли через деякий час люди казали: «Через вас було слово і точно так виконалося!» Тому — не поспішайте. У Бога все виконається вчасно.

Ми повинні вчити церкву все ж таки надмірно не надіятися на пророцтва. Це тільки допоміжний дар для потіхи і розради, а основою є Ісус Христос і Писання. Часом люди носяться, передають один одному. Можливо, це було сказано, до конкретної людини, чи церкви, і зовсім не стосується інших.

За матеріалами каналу «Медіаслужіння УЦХВЄ»

Благовісник, 1-2,2022