|
Архів журналу
2,2009
Дивитися PDF
Скачати PDF
Тема номера: Перед судилищем Христовим
Сторінка редактора
Коли мова заходить про характер та атрибути Бога, ми найперше згадуємо фразу: «Бог є любов». У цих трьох словах сказано стільки, що найбільші людські генії не можуть осягнути і розкрити глибокий зміст, закладений у цю фразу. Ми проповідуємо про любов, насолоджуємося нею, користуємося, спасаємося, освячуємося — ми просто купаємося у Божій любові. Слава Йому за цю велику Любов! І разом з тим ми не часто згадуємо, чи, може, свідомо не хочемо згадувати те, що у Біблії Бог частіше фігурує як Суддя. >>>
200 по зустрічній і дорожні знаки, Віктор Гамм
«Чи не все одно, якою дорогою їхати? Чи не все одно, у що вірити? Бо ж, якщо Бог всюдисущий, то будь-яка дорога має вести до Нього». В останні роки суспільство, яке живе в постмодерністській парадигмі, намагалося переконати себе в тому, що головне в житті не мета, а рух, не істина, а ідея. У свій час Мартин Хайдеггер сформулював ідею, що життя абсурдне і реалізація смерті людини — ключ до автентичності. Від імені кібер-покоління учасниці групи «Тату» у своєму альбомі «200 по зустрічній» так і заявляють: «Мы убежим. Нас не догонят. Дальше от них. Дальше от дома». >>>
Пророк Ілля — людина, слухняна Богові, Леонід Якобчук
Пророк Ілля був людиною, яка відкрито виступила проти царя і цілої країни, що потопала в ідолослужінні, в моральному і духовному занепаді. Ілля виступив проти всього цього. Але що може одна людина? >>>
День суду, Девід Вілкерсон
Апостол Павло був одним з найбільш вірних Господніх служителів. І я вважаю, що за його вірністю стояли три важливі чесноти: надія, любов і Божий страх. Павло мав благословенну надію на вічне життя, яка спонукувала його до вірності. Він також мав велику любов до Христа. Але Павлова вірність була зумовлена ще чимось: благоговійним страхом перед часом, коли він стане перед Суддею світу в День суду! Нині переважна більшість християн володіє тільки першими двома чеснотами. Фактично, кожен віруючий стверджує, що має надію на вічне життя; з усією щирістю каже: «Я знаю, що люблю Ісуса всім своїм серцем». Але щось губиться в ці останні дні — третя чеснота, яка спонукує до вірності, — благоговійне усвідомлення того, що в один день ми станемо перед Святим Богом і дамо звіт за кожен наш мотив, кожну думку і дію. >>>
Доки не судиш? Сергій Головін
Двадцять перший розділ Євангелії від Матвія не вписується у наше звичне уявлення про Ісуса. Ми звикли уявляти Його з обіймами, розпростертими назустріч всім струдженим та обтяженим, які прагнуть спокою. З розпростертими руками, щоб обійняти і благословити дітей, яким належить Царство Небесне. З розпростертими вздовж поперечного бруса хреста, на якому Він викупляє вину всіх грішників. Наш милий образ доброго Ісуса — Ісуса, Який закликає, а не відкидає і не проганяє грішників. Але Євангелія іноді готує нам сюрпризи. >>>
Три суди, Юрій Вавринюк
Одного дня колега приніс мені телефонну трубку: «Тут хочуть поговорити зі священиком». Хоча я і не священик, але, розуміючи, що просто так дзвонити не будуть, трубку взяв. Жінка, у голосі якої відчувалися ледь помітні нотки неспокою, шукала священнослужителя, щоб отримати пораду. І коли я відповів, що в міру своїх можливостей постараюся допомогти їй, жінка відразу ж почала розповідати про свою проблему. >>>
Судилище Христове, Сергій Вітюков
Я хотів би говорити про те, що не дуже подобається багатьом, — про християн перед судовим престолом Христа. Люди по-різному ставляться до цього: дехто не хоче й чути про це, дехто боїться, дехто до кінця не розуміє принципів суду Христового. Та все ж таки, я вважаю, що більшість щирих християн вважають цей суд — дивовижною та радісною подією. В Бога є багато імен, багато позицій та титулів. І одним з таким імен є Бог-Суддя справедливий. Він Суддя, це Його характер, Його атрибут. Біблія свідчить, що «справедливість та право — підстава престолу Його» (див. Пс. 97:2). Ми часто говоримо про Бога як милуючого, але Його престол стоїть не на милості, а на справедливості і правосудді. >>>
Ганна Свистак: "Бажання служити Господу не зникає"
У мене була віруюча тітка, яка мала велику старовинну книгу — Євангелію. Один чоловік дуже просив її в неї, але я, хоч і не читала ту книгу, проте думала, що така свята книга повинна бути в домі, крім цього, вважала її родинною реліквією. Коли тітка захворіла, мені довелося часто сидіти біля неї. Доводилося читати їй і ту Євангелію... А одного разу розгорнула тітчин збірник псалмоспівів і прочитала декілька пісень. А там все про Божу любов, про страждання Ісуса Христа за нас, грішних людей. Я тоді подумала, що в мене й близько немає тієї любові, про яку йшла мова в тих піснях. Можливо, саме тоді був перший поклик Божий до мене, але я тоді не відгукнулася на нього. >>>
Іван Левчук. Усе його життя - боротьба. Тетяна Зайдель
Одним з тих, кого Господь поставив на передовій п’ятидесятницьких громад в Україні, був єпископ Іван Антонович Левчук. Внесок, зроблений братом у побудову п’ятидесятницьких церков, дуже великий. Все його життя, кожна прожита хвилина були віддані для служіння Господу. Де б не проходив його життєвий шлях, всюди він благовістив про свого Спасителя та підбадьорював християн. Для багатьох Іван Антонович став прикладом щирого служіння Богові та людям, сміливості при захисті Істини, незламної стійкості та мужності при перенесенні страждань. >>>
Азамат Садиков: "Моє життя - служіння Богові"
Я народився в 1975 році в номінальній мусульманській сім’ї. Мої батьки виконували мусульманські традиції, але я не надавав цьому жодного значення. Жив своїм життям, навчався в радянській школі, серйозно займався спортом. Потім було училище, армія, робота на фарфоровому заводі. Тоді вже Радянський Союз розвалився і довкола було безліч беззаконня. Я, як і всі, крав посуд. Щоб бути самостійним, відкрив свій бізнес. Спочатку мав дискоклуб, який влада закрила через серйозну бійку, згодом почав займатися торгівлею. >>>
Полтавщина: вчора і сьогодні
Інформація про життя та служіння полтавського об`єднання церков ХВЄ >>>
"Я хочу жити", Володимир Повар, Оповідання
Земні шляхи часом перетинають чорні смуги болю й печалі, які людині не обминути й не перестрибнути. Їх можна лише пережити, перетерпіти, перебороти. В такі моменти чимало з нас залишається наодинці зі своїми відчаєм та смутком. І чомусь серед того мороку немає людей, здатних підставити плече під ту ношу. Навпаки, пригнобленого потрохи «здають» рідні та друзі. Віддаляючись в далечінь буднів, залишають його при дорозі одного, приреченого на розтерзання.
Але ця розповідь оптимістична. Йдеться про двох. Їхні долі перетнулись в найкритичніший момент, викресавши сніп співчуття й доброти. >>>
Цвяхи, Притча
Жив-був хлопець з поганим характером. Дав йому якось батько повний мішок цвяхів і сказав забивати по одному кожного разу, коли той втратить терпіння або з кимось посвариться. >>>
Ціна правди, Марія Бондарчук
Чи доводилося вам опинятися в ситуації, коли у вашій присутності несправедливо говорили про котрусь людину або необ’єктивно оцінювали певний вчинок, чи, навпаки, виправдовували вчинок гідний осуду? Голос у серці закликав відстояти істину, але ви чомусь промовчали. >>>
Твердiсть духу — запорука перемоги, Лілія Погорєлая
Увечері ми з сином будували дім з кубиків. У нас їх багато, і всі вони такі різні. Одні — червоні, інші — сині. Є тверді, інші завдяки різним обставинам стали м’якими і трохи здутими. Деякі з них полежали на сонці і пошкодились, на інші наступила чиясь необережна нога. Дуже легко було зводити стіни з твердих кубиків. Все виходило так злагоджено. Ще трохи — й усе готово. Делікатна будівля була вже майже готова, коли у споруду раптом потрапив м’який кубик. Я відволіклася й не помітила, як синок поклав її в наш будиночок. Далі будувати було неможливо — все просто розсипалося. Ми так би й не виконали свого завдання, якби не змінили м’який кубик на твердий. Тоді я подумала: «Ось так будується й наш внутрішній дім». >>>
Сумніви, Олександр Герасимович
Всім нам подобається переживати моменти, коли наша віра міцна, проблеми вирішуються легко, відповіді на молитви приходять швидко і Бог, здається, так близько. Однак іноді ми перебуваємо зовсім не на вершинах перемоги, а проходимо через долини випробувань, болю, нерозуміння і… сумнівів. Хочемо ми цього чи ні, але це частина нашого життя! >>>
Віра, що пересуває гори, Ірина Бура
Подружжя Грибків пліч-о-пліч пройшло крізь усі труднощі та випробування, що випали на їхню долю. Коли тягар ділиться з кимось, він стає легший. В сім’ї панує затишок, мир і любов. Маленькому Едику, який, власне, і є головним героєм нашої розповіді, нещодавно виповнилось чотири місяці. Зараз це здоровий чудовий хлопчик. Але не так давно за життя цієї дитини велась серйозна духовна боротьба. І лише тому, що його батьки ні на хвильку не засумнівалися в Тому, Хто є Життєдайний і Цілитель, вони мають те, що мають...
Мiсii «Добрий самарянин» — 20, Юрій Вавринюк, 12.06.2009
24-26 квітня у м. Рівному відзначався 20-річний ювілей місії «Добрий самарянин». Цю дату можна вважати умовною, бо місіонерська праця у рівненських церквах розпочалася набагато раніше. Проте саме з 1989 року розпочалася активна, цілеспрямована євангелізаційна діяльність і підготовка до офіційної реєстрації місії, яка відбулася у 1990 році. В перший день у сімейній, затишній обстановці зібралися працівники місії, які стояли біля витоків «Доброго самарянина», і ті, які працюють зараз. >>>
Конференція Церкви ХВЄ України-2009, 12.06.2009
25-26 березня 2009 року в Києві під гаслом «Коріться один одному в страху Господнім» відбулася річна звітна конференція Церкви християн віри євангельської України. Понад 350 пасторів і єпископів, молодіжних лідерів і благовісників, дияконів та інших служителів з усіх регіонів України з’їхалися до Києва, щоб проаналізувати поступ Церкви у служінні Богу та народу України. Учасників конференції вітали гості з Великобританії та США. Вперше учасниками конференції були пастори українських церков християн віри євангельської Іспанії. >>>
|
